Результат пошуку: Життя в ефірі
Про "будівництво" стін і мостів, шлейф радянського минулого, зброю пропаганди та тему примирення в ефірі Радіо Культура впрограмі "Права людини – понад усе!" розмірковували письменниця, історикиня Олена Стяжкіна та письменниця, правозахисниця Лариса Денисенко.
Ведуча:
Ірина Славінська
Саме на місці радянської спадщини, на думку гостей, має стояти перша стіна, яку ми досі не побудували.
"Наша мова просякнута радянським, наші поведінкові реакції просякнуті радянським. І тут має бути стіна, але її треба поставити свідомо. Тому мені здається, що ця розмова про мости і стіни є важливою в контексті побудови стіни там, де вона потрібна, і мостів, де вони є вкрай необхідними", – наголосила Олена Стяжкіна.
Водночас письменниця зауважила, що наше суспільство хворіє ностальгією за пізніми радянськими часами як за "золотим віком", а це, на її думку, небезпечно.
"Це дуже небезпечна пастка, оскільки пізньорадянські часи – це час, коли Уінстон Сміт вже прийняв "Великого Брата" всередину. І цей великий брат, велике око, просякали радянські часи повністю. Починаючи з того, що люди точно не знали, що вони люблять їсти, і не задавали собі такого питання, завершуючи тим, що вони не ставили собі питання, кого вони насправді люблять, і чи є вони самі насправді. І тут історики трохи заборгували. Бо в тренді нормалізації забули про стирання людини як такої", – зазначила Олена.
У свою чергу письменниця Лариса Денисенко додає, що виділятися із системи в радянський час було вкрай небезпечним.
"Оцей яскравий поплавок може збурити в нашому болотці хвилі океану – ми до цього не звикли. Ми звикли жити в такому просторі болотяному – і нам цілком це нормально. Мені здається, зараз, навіть якщо врахувати різні неприйняття інакшості, протистояння, все одно до такого не доходить. Люди вже не бояться розуміти свою ідентифікацію, належність до тієї чи іншої спільноти, і відстоювати свої права", – сказала вона.
Спікерки вважають, що наше суспільство є вкрай травмованим.
Ми ще й досі не вийшли із травми Другої світової війни, та лиш зараз почали говорити про травму Голодомору, ця історія не є завершеною і вона також про мости з минулим, вважає Олена Стяжкіна.
"Ця суспільна і індивідуальна травма є успадкованою. І ми бачимо, що в нас немає інструментарію. Ніби Європа проговорила – і можна взяти цей досвід. Але ми вважаємо, що ми сильні, ми вижили і все прекрасно – але ні, не прекрасно", – підсумувала вона.
Крім того, на думку Лариси Денисенко, війною травмовані всі – хтось відторгненням, а хтось прийняттям.
"Це дуже сильна стихія. В нас країна, яка одночасно приймає дітей, які є нащадками НКВС-ників, і дітей, які є нащадками дисидентів. І в нас ця тема не проговорюється. Це не означає, що діти відповідають за батьків. Але означає, що всі ми відповідаємо за нашу історію", – додала вона.
Представниці українського ПЕН-клубу також обговорили тему поствоєнного примирення, наголосивши, що воно можливе завжди, і це доводять історичні факти – зокрема, історичні стосунки Німеччини і Франції.
"Діти німців, які загинули у Другій світовій війні, і діти французів, які загинули від рук німців у Другій світовій війні, так чи інакше знайшли порозуміння, коли нацизм було засуджено, відроблено, пророблено… Але сьогодні Німеччина і Франція є спільними моторами Європейського Союзу. Є величезна кількість реальних прикладів, втілених у життя, і ми не можемо і не будемо боятися цього. Це проблема, але вона буде вирішена", – зазначила Олена Стяжкіна.
Письменниця Лариса Денисенко закцентувала увагу на тому, що для гібридної війни все відбувається складніше, адже в дію вступає зброя пропаганди. Також вона наголосилана тому, що важливою умовою примирення є щире усвідомлення своєї провини агресором.
"Велика робота була пророблена Німеччиною стосовно спокутування своєї вини. Вони досі несуть це як код провини. Минуле на всій території Європи достатньо криваве. Якщо ми будемо постійно варитися в цій крові - це не борщ, я перепрошую – це дуже небезпечно. Зшивка цих речей – це дуже тонка робота. І тут потрібне щире усвідомлення, коли зупинитися, коли не переграти в цьому полі каяття і вимоги каяття, і коли піти один одному назустріч, тому що це не може відбуватися насильницьким шляхом. Це може відбуватися спільною мрією про майбутнє", – переконана Денисенко.
Послухати ефір повністю можна за посиланням
Релігієзнавець Людмила Филипович в ефірі програми Радіо Культура “Невже культура не на часі?" проаналізувала передвиборчі програми кандидатів у президенти, зокрема, в аспектах взаємодії з релігією.
Ведучі:
Василь Шандро
Ірина Славінська
Релігійні питання в програмах кандидатів у президенти
Більшість кандидатів пообіцяли підтримку незалежності церкви, забезпечення свободи віросповідання, деякі закликали "зупинити релігійні війни" чи взагалі не ходити до церкви.
Людмила Филипович відзначила, що в жодній з програм не знайшла для себе відповіді на питання: яким чином майбутній президент буде забезпечувати свободу совісті, поглядів та віросповідання своїм громадянам?
"Головного свого права, яке сьогодні є основним принципом виживання всього людства, я тут не побачила. Хоч в Конституції написано, що ми є державою світською, але на практиці ми далекі від моделей секулярних держав", — вважає гостя ефіру.
Дискримінація за релігійною ознакою
Попри те, що в Україні Конституцією закріплено недопустимість дискримінації за релігійною ознакою, релігійний плюралізм у нас не підтримується і не приділяється достатньо уваги іншим конфесіям. Такий висновок релігієзнавиця робить на основі програм всіх кандидатів, однак, поівняно з деякими країнами, ситуація, на думку еспертки, не є настільки критичною.
"Виконання закону залежить від різних факторів. На побутовому рівні звісно можна побачити, як хтось когось не любить чи обзиває через релігію, але порівняно з іншими країнами, де за іншу віру тебе можуть навіть вбити, у нас ситуація виглядає більш спокійно. Крім того, останнім часом спостерігається такий тренд — всі хочуть подружитися з усіма, ходять один до одного в гості в різні релігійні святкові дні", — говорить пані Людмила.
Брак свідомих громадян серед прихожан
Церкву на сьогодні вона вважає достатньо слабкою структурою, незважаючи на весь ресурс, який вона має.
"Це ж вимірюється не лише рахунками в банку, або кількістю сакральних споруд, а перш за все — людьми. Тобто тим, що вони можуть дати цій державі, як громадяни. Хочу сказати, що погано працюють у деяких церквах зі своїми віруючими, тому що ці віруючі ніяк себе не проявляють як достойні громадяни цієї держави. Тільки невтручанням держави в питання церкви не обмежується державна церковна політика", — пояснює вона.
Традиційна сім’я та мораль у релігії
З приводу понять традиційної сім’ї як складової релігійності, постає питання: як визначити, про яку саме традицію йдеться? На сім’ю яких часів орієнтуватися?
"Якщо ми говоримо повернення до традиційної родини, потрібно розуміти — ми хочемо повернутися до традицій якої культури? Трипільської родини, чи язичницької, перших століть християнства, чи ХІХ століття? Ми бачимо що дуже стрімко змінюється світ і уявлення про традиції", — говорить пані Людмила.
"Я думаю, що ця зв’язка — "традиційна родина-мораль-цінності-духовність" — достатньо давня конструкція, яка завжди використовується церквою, аби нагадати про ті обов’язки, які члени родини повинні виконувати один до одного, — зауважує Филипович. — Це тема сім’ї, у нас є уявлення і образ родини, яка є повною, і діти виховуються в цій традиції. А зараз третина шлюбів закінчуються невдачею, можливо тому, що цим молодим людям ніхто не розповідав про ці традиції. Є традицій в єврейських чи мусульманських родинах — там розповідають про сімейне життя, про обов’язки".
Томос про автокефалію
"Томос як акт духовної незалежності України потрібно було отримати сто років назад, — вважає Людмила Филипович. — Нам треба рухатися далі. Томос — це не закінчення а лише початок. У Росії досі не полишили надії щоб якось вирвати цей томос з рук України. Ми готові до такої реакції, іншого ми не чекали".
Експертка наголошує, що зараз громадськість працює над розбудовою ПЦУ, вже напрацьовано 10 ідеологем до розбудови і митрополит Єпіфаній відкритий до цього. Питання переходу православних громад з Московського патріархату до ПЦУ відбувається пропорційно з настроями населення в регіонах.
"Все намагаються робити в рамках закону, коли віруючим надається змога висловити свою волю. Не всі регіони реагують однаково. Там де свідомісно і політично українці вже дозріли до того, щоб мати свою незалежну церкву і тим самим завершити остаточний процес ідентифікації себ як українців — перехід відбувається потужно і регулярно. А там, де цього не відбувається — треба працювати з цими людьми. І без сумніву, відповідальність за це покладається на плечі саме представників церкви", — говорить Людмила Филипович.
Вона зазначила, що сьогодні відчувається явна опозиція між релігійною громадою і державою.
"Сьогодні ми вже не розглядаємо ці відносини в такій конотації — ми хочемо, щоб держава і церква були партнерами, а не ворогами, як це було, скажімо, в 70-х роках ХХ століття. Ми ту печатку несемо й досі. Мова йде про те, щоб це все функціонально розділити, але не відділяти один від одного. Тому що ми працюємо в одному просторі, який називається "одне суспільство і один народ", — зауважує релігієзнавиця.
Слухайте передачу повністю за посиланням
Про виставку Дмитра Молдованова "Порядок хаосу" в ефірі програми "ART-Панорама" розповів засновник Я-Галереї, мистецтвознавець Павло Гудімов.
Ведуча:
Наталія Тищенко
Павло Гудімов – засновник Я-Галереї, мистецтвознавець запрошує нас цього разу відвідати виставку художника, який працює в жанрі наївного мистецтва.
У столичній Я-Галереї триває виставка "Порядок хаосу" Дмитра Молдованова – художника, який працює у жанрі наївного мистецтва. Сама назва виставки одразу спантеличує нашу свідомість, адже ці два поняття дуже різні.
"Заперечення: порядок – це щось стабільне, точне – і хаос – щось неспокійне, антипод порядку, протидія. Тому це будуть філософські роздуми на величезних полотнах масштабного художника Дмитра Молдованова, який не просто давно працює у цьому форматі – він уже давно вилазить за межі цього формату, як своїми темами, так і своєю технікою", – розповів засновник Я-Галереї Павло Гудімов.
Дмитро Молдаванов не називає себе художником. Він експерементує з кольорами і відмовляється словами характеризувати свою творчість. Для нього головне, щоб художник як професіонал умів керувати емоціями глядачів. Тому своїм поціновувачам бажає, щоб вони відчували мистецтво не розумом, а серцем.
"Він дуже незвичний художник. Він працює у дуже різних техніках. Іноді він створює різні інсталяції, а зараз він планує створити саманну скульптуру, тобто з суміші глини і соломи. Але більше за все він проявлений якраз у таких живописних полотнах. Він представник так званого нового наїву", – пояснив Павло Гудімов.
Створюючи свій проект "Порядок хаосу" Дмитро Молдованов навіть вигадав притчу.
"Його виставка починається з такої собі притчі, яку він склав про башмачника, чоботаря, що усе життя працював і робив для людей взуття, і вони ходили у тому взутті. А наприкінці свого життя він зрозумів, що не треба було робити це взуття, тому що треба ходити босим, щоб відчувати землю та енергію землі. І він зняв взуття і почав ходити босоніж", – поділився Павло Гудімов.
Виставка Дмитра Молдованова "Порядок хаосу" триватиме в Я-Галереї до 8 квітня.
Нагадаємо, у Харкові відбудеться міжнародний музичний фестиваль, присвячений Моцарту.
Фото Я-Галерея
Чому люди ламають кістки та для кого більший ризик отримати перелом, в ефірі програми "Без стереотипів" розповів лікар-ортопед, травматолог В’ячеслав Карась.
Ведуча:
Ірина Коваль
"Ішов, упав, прийшов до тями – гіпс". На жаль, таке може трапитися не тільки в кіно. У холодні пори року підвищується ризик переломів. Цьому сприяють погодні умови: дощ, сніг, ожеледиця. Але людина, яка отримала перелом, навряд замислюється над тим, що все це через те, що її кістки втратили свою щільність.
"Чим сильніша кістка, тим менше ризику її зламати. Тому люди з менш щільними кістками можуть отримувати більше переломів, ніж люди, у яких кістки більш міцні та мають більш щільний склад мінералізації", – пояснив В’ячеслав Карась.
Травматолог зазначив, що ступінь мінералізації залежить від багатьох чинників. Є кілька груп людей, в яких природно зменшений ступінь мінералізації, а отже, саме такі люди мають більший ризик отримати переломи, незалежно від віку:
1. Жінки в період годування груддю
2. Люди, в раціоні яких мало продуктів з кальцієм
3. Люди, що мало займаються фізичними навантаженнями
4. Люди зі спадковими хворобами
5. Люди, що ведуть сидячий спосіб життя
Кістки накопичують щільність ще в дитинстві. Вчені стверджують, що найміцніші кістки – у віці 25 років, але такими вони залишаються недовго. Вже після 35 років як чоловіки, так і жінки починають втрачати щільність кісток, бо запускається процес старіння організму.
Раніше лікар-нейрохірург розповів, як не пошкодити спину в спортзалі.
Фото pixabay
Напередодні 119-річчя від дня народження видатного українського тенора Івана Козловського про особисте життя співака в ефірі Радіо Культура в програмі "Імператив" розповіла режисерка, керівниця проектів арт-центру ім. І. Козловського Тетяна Зозуля.
Ведуча:
Наталя Грабченко
Пані Тетяно, на які матеріали ви спиралися, щоб створити цей вечір?
— Коли ми відкрили наш центр, нам дуже пощастило – я була знайома з племінником Івана Козловського Віктором Муравицьким, що все життя був поруч. Він його фотографував, записував і знімав, і нам дісталися його архіви. Це більше 2000 фотографій, яких ніхто не бачив.
Коли відкрився центр, ми повісили фотографії, і люди, які приходили, почали задавати одне питання: «А він був одруженим?». В радянські часи з Івана Козловського зробили ідола, як робили із членів ЦК. І для людей він був ледь не монахом. Тоді я вивісила фотографію, де Козловський з останньою дружиною Галіною Сєргєєвою і своїми двома доньками сидить на футболі. І ця фотографія отримала у нас по рейтингу 9.9. Так виникав у нас цей вечір (ідея проведення - ред.).
Хто будуть ці виконавці, які ризикнуть співати репертуар Козловського?
— Буде співати тенор, що більше 20 років проспівав у Національній опері України, Микола Шуляк, молода виконавиця Ірина Українець, лауреат міжнародних конкурсів, та бас Євген Гунько, який працює у театрі опери та балету ім. Верді міста Піза. Це три основні виконавці, на яких ми спираємось, як на три кити.
Чи звучатимуть на вечорі записи самого Козловського?
— Звичайно. Він усіх зустрічатиме. Це наша традиція.
В Івана Семеновича закохувались шалено. А як він сам до цього ставився?
— Треба було знати Козловського. Він нікого не допускав до себе близько. Наприкінці життя лише дві жінки із його "фан-клубу" були допущені у його життя. Це була Ніна Свєтіна, яка стала його економкою, коли він залишився сам. Вона йому допомагала по господарству. І ще одна жінка.
Якщо говорити про його сімейне життя, що буде на вечорі?
— У нас сценарій будується на трьох жінках у житті Козловського. Перша з них – не дружина, а просто сценічна особистість світового рівня, Марія Заньковецька, в яку він закохався ще у 18 років. Вона вплинула на все його життя – дві його дружини були теж актрисами. Першою була Олександра Герцик. Вона була заслужена артистка, багато знала і багато для нього зробила. І він взагалі вважав її ідеальною дружиною. Але у них не було дітей.
Десь у 1936 році Козловський їздив у Крим відпочивати у санаторій. І там зустрів Галіну Сєргєєву. Це була кінозірка, вона була, як тепер кажуть, вері сексі. В неї теж був закоханий весь Радянський Союз. Вона була на 14 років молодша за Козловського. Він вийшов з дверей санаторію, де вони говорили до ранку, бо не могли відірватися один від одного, і сказав: "Я вважаю, що у Москві ми маємо жити разом". І ще два роки він розходився, не міг кинути попередню дружину, поки вона сама не сказала: "Йди вже, Іване". Та все своє життя він підтримував свою першу дружину, відправляв їй гроші, бо вважав, що вона ідеальна.
Галіна Сєргєєва народила йому двох доньок. Однієї вже нема, Анни, а друга є, Анастасія. Живе у Москві. Ми з нею навіть спілкуємося. Це його молодша донька.
А її життя якось пов’язане із музикою і співом?
— Його рідні більше пов’язані з літературою. Вони пишуть вірші, статті, допомагають писати книги. Перший, хто заспівав у Козловських, це правнучка Софія, яка зараз займається музикою. Цього року в Москві вона зібрала гурт, який співав українські колядки.
Сьогодні арт-центр ім. І. Козловського Національної оперети України проводить вечір оперного співу, присвячений особистому життю співака.
Прослухати розмову повністю можете за посланням
Фото - mus.art.co.ua
Несмішний Смешко та цивілізаційний шлях Русі – "ПоліТроль" аналізує програми кандидатів у президенти
Радіо Промінь і Школа політичної аналітики Могилянки презентують радіосеріал "ПоліТроль". Молодіжну складову програм кандидатів у президенти аналізують через призму гумору та легкої сатири двоє політичних тролів.
Серія 35
"Несмішний Смешко та цивілізаційний шлях Русі"
Режисер політичних студій Станіслав Шулімов:
– Він серйозніший за серйозних, але очі добрі. Це Смешко Ігор Петрович.
Народився у серпні 1955 року в місті Христинівка на Черкащині в родині залізничника. Тому реформа залізниці нам точно загрожує.
У 1977 закінчив Київське вище зенітне ракетне інженерне училище імені С.М.Кірова , військовий інженер з радіотехніки.
У 2000-му році закінчив Національну академію оборони України , магістр державного військового управління.
У 2002 отримав диплом юриста у Київському університеті імені Тараса Шевченка.
Ну і про освіту цей кандидат має турбуватись, бо ж багато повчився. Але це було давно і неправда, йдемо далі.
У Великій Британії пройшов курс для керівників розвідувальних органів "Організація боротьби з міжнародним тероризмом і роль розвідувальних структур у цій боротьбі".
Вільно володіє українською, російською, англійською, німецькою та французькою мовами.
По світу теж поїздив.
Зробив гарну військову кар'єру, займав багато військових та розвідницьких посад.
З грудня 2009 року — Голова Всеукраїнської громадської організації "Сила і Честь".
Починаючи з лютого 2014 року, активно виступав проти агресії Росії та анексії Кримського півострова іноземними загарбниками.
У квітні 2014 призначений радником Президента України
Автор і співавтор понад 100 наукових праць і численних винаходів у галузі проектування головок самонаведення керованих ракет та систем керування високоточною зброєю. Бережіться, конкуренти!
Гасло на його сайті звучить так: "Здоровий прагматизм, національний егоїзм, та щирий оптимізм — ось що потрібно нашій державі!" Що, тільки оптимізм нам допоможе?
Задекларував землі на декілька полів бурячків, величеньку квартиру. Будує два будинки загальною площею понад 650 квадратів. Ну треба ж десь жити? В готівці має 270 тис доларів на рахунках у банку, 121 тис доларів та 112 тис євро. Знову ж таки, ну зовсім трошки грошей, хоч би на ремонт вистачило, матеріли ж дорогі.
ПоліТроль Антон Суслов:
– Перш за все, варто зазначити, що програма пана Ігоря називається "7 перемог для України". Я дуже сподіваюся, що у його розумінні перемоги для України – це перемоги і зокрема для української молоді. І ми спробуємо з’ясувати, чи це дійсно так.
Станіслав згадував, що у програмі пана Ігоря йдеться про оптимізм. Перший абзац дуже оптимістичний, тому що пан Ігор пише, що влада, яка є зараз, "нищить економіку, виштовхує людей за кордон, а тих, хто залишається, перетворює на жебраків". Тож у нас не дуже оптимістичні перспективи, якщо його не оберуть.
Що ж пропонує кандидат, аби стало трошки краще? Очевидно, що 7 перемог, але які?
Серед цих 7 перемог є така банальна обіцянка створення робочих місць. Чесно, я вже просто втомився від цієї обіцянки буквально у кожній програмі. І на жаль, ніхто з кандидатів не розписує, як це зробити.
Далі у пана Ігоря є дуже гарний пункт – зміцнення органів державної влади професійними позапартійними кадрами – "золотим фондом України". Мені здається, пан Ігор міг би об’єднатися з одним з наших перших кандидатів у списку, того, в якого програма називається "Золота Україна". Там Золота Україна, тут золотий фонд… Але зрештою, це відкриває можливості для тієї молоді, яка хоче присвятити своє життя службі державі.
Пан Ігор згадує у своїй програмі про Русь. Він пише, що Україна має повернутися на свій шлях цивілізаційного розвитку. Тому ми дозволимо себе наректи пана Ігоря так: Ігор Історик Смешко.
Він пише, що надважливе завдання для президента – це формування потужного середнього класу, який мав би становити понад 50% населення. Це прописано, але жодних кроків і дефініцій, що ж таке власне середній клас, у програмі немає.
Також пан Смешко пише, що у державі мають бути створені соціальні ліфти – ну хоч би взагалі ліфти працювали! – і преференції задля реалізації природних талантів і власної продуктивної праці її громадян.
У попередніх серіях:
Серія 1. Геннадій Балашов та філософський камінь
Серія 2. Роман "Трансформер" Безсмертний
Серія 3. "І мертвим, і живим…" Ольги Богомолець
Серія 4. Інна Богословська та Срібна Україна
Серія 5. Віктор Бондар потребує відродження
Серія 6. У червоному кутку рингу Юрій Бойко
Серія 7. Влада народу і Олександра Ващенка
Серія 8. Толерантний Вілкул і ген гірника
Серія 9. Господар Габер з крилами
Серія 11. Чесний Гриценко і енергія сонця
Серія 12. Олександр Данилюк і 15 пенсіонерів
Серія 13. Піца, блокчейн, Дерев’янко
Серія 14. Добродомов ламає систему
Серія 15. Мир, порядок, Журавльов
Серія 16. Зеленський vs. Голобородько
Серія 17. Каплін на броньовичку
Серія 18. Міжгалактичний гетьман Кармазін
Серія 19. Вище неба з Іллею Кивою
Серія 20. "Фантазёр" Аркадій Корнацький
Серія 21. Патріотичні тести Кошулинського
Серія 22. Термінатор Кривенко
Серія 23. Правовий Купрій
Серія 24. Юлія Литвиненко та її діти
Серія 25. Олег Ляшко і снайпери НАБУ
Серія 26. "Попытка номер пять" Олександра Мороза
Серія 27. Джедай Наливайченко
Серія 28. Роман Насіров та всесильний плед
Серія 29. Андрій Цицерон Новак
Серія 30. Технар Носенко в політиці
Серія 31. Православний комуніст Петров
Серія 32. Петро-Томос Порошенко
Серія 33. Володар стихій Ригованов
Серія 34. Екстрасенс Скоцик і партія Місяця
Радіосеріал "Політроль" проаналізує передвиборчі програми усіх кандидатів у президенти України. Слухайте в ефірі Радіо Промінь по буднях о 9:40.
Фото Facebook.com
Про підготовку до Божественної літургії, дискусію про наміри УГКЦ провести прощу і завершити літургію в соборі Святої Софії у Києві та про громади УГКЦ на тимчасово окупованих територіях розповів в ефірі Українського радіо в програмі "Персона ґрата" глава Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук.
Ведуча:
Світлана Мялик
Наскільки активно відбувається відродження Української греко-католицької церкви? Якою на сьогодні є кількість громад?
— Після розвалу Радянського Союзу, 30 років тому, наша церква воскресла, вийшла з підпілля. У часи переслідувань ми не мали можливості творити структури, мати свої громади, тримати свої парафії. У цей час наша церква існувала організовано тільки у діаспорі. Перед своїм знищенням фактично лише у трьох регіонах Західної України та Східної Польщі, у трьох наших єпархіях (Львівській, Івано-франківській та Перемишльській) було понад 1000 священиків. На той час було близько 5 тисяч парафій нашої церкви.
Сьогодні після нашого відродження ми повертаємось до цієї кількості наших парафій та громад, які були перед її знищенням, але з однієї різницею: сьогодні тільки на території України у нас є 20 єпископів, у нас є 18 різних структур (єпархії, митрополії, екзархати). Таким чином, наша церква сьогодні переживає відродження не лише у західних областях України, де вона властиво збереглася. Вона відроджується і у колисці київського християнства, там де наша церква постала — це Центральна, Південна, Східна Україна. Тому ми відчуваємо особливий момент нашого розвитку.
Ми сьогодні є глобальною церквою. Можливо, вперше наша церква відповіла на виклики глобалізації, коли українці почали від’їжджати зі своєї Батьківщини на поселення у різні частини світу наприкінці ХІХ століття. Таким чином, наша церква водночас є і помісна, але так само і глобальна.
Владико, як підтримати громади УГКЦ на тимчасово окупованих територіях?
— Від самого початку, коли ці території були окуповані чи анексовані ми зробили пасторське рішення: ми будемо робити все для того, щоб бути із своїм народом. Представники нашої церкви проявили себе як добрі пастори. Сьогодні на окупованих територіях у нас є 11 діючих парафій. Це включає як Донеччину, так і Луганщину. Наші священики залишились там зі своїми людьми. Вони намагаються зробити все, аби послужити своїм людям. Хоча наші парафії є там під загрозою.
Ситуація в Криму є дещо інакшою. Обставини є дещо відмінні. Ми маємо 5 наших громад, 5 наших парафій в Криму, і всіх їх вдалося зберегти. Є священики, які обслуговують наших людей.
Цього року Головний храм УГКЦ за кордоном, собор Святої Софії в Римі, святкує 50-річчя з дня освячення. Як триває підготовка до Літургії?
— Наша церква в Римі, окрім присутності дипломатичної, церковної, не мала присутності у вигляді наших вірних, наших громад. Новий етап історії нашої церкви розпочався тоді, коли патріарх Йосиф Сліпий був визволений з сталінських концтаборів. У 60-х роках він повернувся до вільного світу. З того часу центр нашої церкви де-факто почав діяти саме в Римі. Для того, щоб організувати життя нашої церкви за межами України, він почав там створювати осередок.
Для нього будівництво храму Святої Софії було рівнозначно з таким маніфестом ідентичності, тотожності нашої церкви, щоб можна було заявити у Римі і на цілий світ, ким є ці українці греко-католики. Крім того, Йосиф бачив цей храм як своєрідний меморіал.
Святкуючи 50-літття цього Собору, ми хочемо ще раз почути, що нам хоче сьогодні сказати патріарх Йосиф через собор Святої Софії. Ми готуємо до цього ювілею у різний спосіб. Ми хочемо провести у Римі Синод наших єпископів, оскільки саме там відновилась синодальність нашої церкви, які з’їдуться зі всього світу. З дуже важливих складових цього святкування буде усвідомлення того, що наша церква має сказати своє слово і до України, і до Риму як до вічного міста, і до світу. Наша особлива місія — промовити про війну в Україні, про страждання українського народу. Ми хочемо у Римі заявити на весь світ, що Україна себе усвідомлює як європейська християнська держава. А Українська греко-католицької церква є спадкоємницею та правонаступницею київського християнства.
Чи запланована участь Папи Римського Франциска?
— Ми будемо запрошувати Папу Римського Франциска, але поки що ми не маємо відповіді, чи він завітає до нашого Синоду під час святкування ювілею собору Святої Софії. Зустріч з ним обов’язково буде.
На скільки, на Ваш погляд, зараз на часі дискусія про наміри УГКЦ провести прощу і звершити Божественну літургію в соборі Святої Софії у Києві?
— Ми не зрозуміли, чому наше бажання бути в соборі Святої Софії може спричинити якусь напругу. Ми тримаємось засади, що жодна з конфесій, які є спадкоємцями київського християнства, не може мати якогось ексклюзивного права привласнити собі чи посідати собор Святої Софії, і жодного подібного наміру не маємо і ми.
Я думаю, що непорозуміння і напруга буде виникати лише тоді, коли хтось з дітей київської церкви хоче заявити ексклюзивні права на цей загальнонаціональний скарб. Нам потрібно відмовитися від привласнення того святого місця якоюсь однією окремою конфесією. Я сподіваюсь, що цей буде певним символом, який єднає, а не розділяє.
Які поради Ви дали б виборцям щодо обрання майбутнього глави держави?
— Ми закликаємо наших вірних і всіх громадян України не здатися і не відійти від того вибору, який зробив український народ, зокрема в час Революції гідності. Не йдеться про особи, які ми хочемо підтримати. Йдеться про те, що цей стратегічний вибір, який зробив український народ як народ європейський, який хоче будувати вільну, незалежну державу як державу європейського зразка. Наше бажання — увійти чи, радше, повернутися сім’ї європейських народів, щоб цей вибір був збережений і пошанований.
Прослухати повну версію.
На фото — ведуча Світлана Мялик та Глава Української греко-католицької церкви, Блаженніший Святослав Шевчук
Що таке "щастя", три способи його досягнення і чи варто все своє життя зводити до його пошуку. Про це в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Вдень" говорили з психологинею Іриною Кривенко.
Ведучий:
Роман Коляда
Що таке щастя?
— Дуже суб’єктивна річ. Якщо ми намагаємось визначити щастя звичними для нас словами, то виходить абсурд, примітив і якісь спрощені речі.
Психологи намагаються ввести щастя в якусь концепцію і назвати його складнішим, ніж просто "щастя", бо "щастя" для нас — це філософська категорія. Більшість західної літератури оперує поняттям "суб’єктивне благополуччя". Суб’єктивний вже апелює до того, що для кожного з нас це щось своє, щось індивідуальне, щось інакше.
Традиційно американський психолог Едвард Дінер, якого називають "доктор щастя", розповідає про те, що щастя — це подвійний феномен, який, з одного боку, складається з того, що ми уявляємо собі під тим, яким мало б бути наше ідеальне життя, тобто це когнітивний компонент. Також є емоційний компонент, і тут щастя полягає в частоті переживань нами радості і наближених до неї переживань, і бажано, аби паралельно з цим, ми мали якомога менше негативних емоцій. До того ж порівняння "коли мені зле, а коли добре" також є потрібним.
Всесвітня організація охорони здоров’я занесла кохання у перелік хвороб. Чи не можемо ми прийти до ситуації, коли і щастя стане хворобою?
— Якщо шукати щастя у щасті, якщо все своє життя, весь його зміст звести до пошуку щастя, то це можна назвати надцінною ідеєю. А це хворобливий симптом.
Один дослідник щастя запропонував три способи досягнення щастя. Перший — щастя через задоволення, але у нього є пастка: чим більше маю, тим більше хочу. Інший спосіб — організовувати своє життя у тій діяльності, яка нам цікава, яка нам приносить задоволення.
Якщо говорити про мірило, чи цінна моя робота, чи цінний я суспільству, тут також можна потрапити у деяку невідповідність своїм очікуванням, особливо, якщо ми змінюємо одне оточення на інше. Третій шлях до щастя — щастя через категорію сенсу життя. Якщо ми починаємо шукати щастя у коханні, роботі, сім’ї, якихось конкретних аспектах нашого життя, то ми звужуємо те щастя до того, чим воно насправді не є. Тому треба вийти за межі чогось одного конкретного і спробувати подивитися на це зверху і зрозуміти, що, можливо, моє життя загалом цінне.
Літній вік — це скільки?
— Коли ми говоримо про літній вік, або про період пізньої дорослості, ми маємо на увазі 60+. Зараз у європейському суспільстві є тенденція до відтягування цього поняття трохи на пізніші періоди. Але вікові класифікації — це умовність.
Чому є вікові категорії у цьому аспекті?
— Вікові категорії у цьому практичному аспекті це швидше соціальне питання. У психологічному сенсі межі віку є дуже розмиті. Те, що трапляється з нами в житті, дуже сильно відрізняється від людини до людини. Питання припинення будь-якого етапу нашого життя — це питання погляду з іншої сторони, погляду на ті ресурси, які ми отримали, а не на ті дефіцити, на ті втрати, які прийшли разом з завершенням цього етапу.
Прослухати повну версію.
На фото — психологиня Ірина Кривенко
У Харкові з 23 березня по 7 квітня відбудеться 2-ий Міжнародний музичний фестиваль Kharkiv Music Fest, присвячений генію Вольфганга Амадея Моцарта. Детальніше про нього в ефірі програми "ART-Панорама" розповіла координаторка фестивалю Ольга Стельмашевська.
Ведуча:
Наталія Тищенко
Вже цього тижня у Харкові розпочнеться масштабний фестиваль Kharkiv Music Fest. Це вже вдруге організатори фестивалю вирішили провести такий мультижанровий і мультиформатний фестиваль у Харкові. Минулого року фестиваль був присвячений композитору Йоганну Себастьяну Баху, а цього року – генію Моцарта.
У 2019 році Kharkiv Music Fest представить публіці абсолютно нові музичні жанри і формати. Зокрема цього року фестивальний оркестр стане міжнародним. Участь у ньому візьмуть 45 оркестрантів, а до зірок української сцени долучаться перші голоси національних симфонічних оркестрів Австрії, Грузії, Німеччини, Польщі та Чехії.
"Вперше до України завітає французький секстет одного з найіменитіших у світі оркестрів "Музиканти Лувру". Вперше в Україні дасть свій сольний концерт китайсько-американський піаніст Джордж Лі, – розповіла координаторка Ольга Стельмашевська. – Серед запрошених зірок концерту-закриття Опера-Gala – соліст Гамбурзької опери Довлет Нургельдієв (тенор) та Ольга Бусуйок (сопрано). Диригуватиме всесвітньо відомий український диригент Андрій Юркевич".
Слоган цьогорічного Kharkiv Music Fest: "Зізнайся, що ти її слухаєш…" Тобто усіма своїми ідеями, концертами та ініціативами Kharkiv Music Fest намагається до нас донести, що класична музика – це не музика свят, а щоденна музика нормального, насиченого і цікавого життя пересічної людини.
"Харків’янам полюбився проект "Art&Piano", який поєднує музику і арт. Фортепіано, які вже відбули свій час, можливо, погано звучать, віддають оргкомітетові фестивалю, і їх розмальовують різними сюжетами знані харківські художники чи дизайнери, але зі збереженням музичної функції того чи іншого фортепіано, – поділилась Ольга Стельмашевська. – Є 10 локацій, і на цих локаціях даватимуть концерти як діточки з музичних шкіл, так і просто перехожі, які зможуть підійти і доторкнутися до музики".
Kharkiv Music Fest–2019 триватиме у Харкові з 23 березня по 7 квітня. За цей час відбудуться чотири концерти у трьох концертних залах Харківської філармонії (органний і великий зали) та "Схід Опери", професійний форум класичної музики в Україні Kharkiv Music Forum, майстер-класи, музичні лекторії та освітні заходи для усіх охочих.
Радіо Промінь і Школа політичної аналітики Могилянки презентують радіосеріал "ПоліТроль". Молодіжну складову програм кандидатів у президенти аналізують через призму гумору та легкої сатири двоє політичних тролів.
Серія 34
"Екстрасенс Скоцик і Аграрна партія Місяця"
ПоліТроль Антон Суслов:
– Поки хтось готується "к земле", інші аграрії – йдуть в Президенти. У нас на черзі – Скоцик Віталій Євстафійович!
Віталій Скоцик народився на Рівненщині у 1972 році.
Де мав би вчитись майбутній лідер Аграрної партії України? Правильно, в Українській сільськогосподарській академії (нинішній НУБіП). Протягом навчання навіть встиг побувати за обміном в американському університеті, де вчився сам Ніл Армстронг. Гм, Перша аграрна партія Місяця – звучить цікаво!
Вже за 9 років після вступу до університету – у 1998 – пан Віталій став кандидатом сільськогосподарських наук. Так от вона яка – обдарована молодь!
У 2003 році отримав ступінь доктора наук у галузі стратегічного менеджменту. А у 2017 став повноцінним доктором економічних наук. АСТАНАВІТЄСЬ, пане Віталію!
Де ж встиг попрацювати майбутній захисник аграріїв? Спочатку недовго викладав у рідному університеті, а з 1995 по 2014 працював на різних керівних посадах у філіях міжнародних компаній, пов’язаних із агросектором. Хоча за інформацією руху ЧЕСНО, не все було в тій роботі законно... (Ну фунтом більше, фунтом менше – хіба цим британцям шкода?)
Що важливо в біографії пана Віталія як кандидата в Президенти, це його досвід роботи на посаді завідувача кафедри конярства, кіннозаводства та економіки тваринництва в НУБіП протягом 2012-2015 років.
Політика і конярство йдуть пліч-о-пліч, тож у 2009 році Скоцик став членом Аграрної партії України, а вже у 2014 був обраний її головою. Проте непрозорі фінанси партії стали причиною відсторонення пана Віталія від посади, тож зараз він балотується як безпартійний.
Дійсно, кому потрібна ця підзвітність та прозорість? Нормальний буде президент!
Справжній аграрій повинен бути ближче до землі, тому подружжя Скоциків володіє 5 земельними ділянками загальною площею понад гектар, двома житловими будинками, квартирою, двома автомобілями вартістю понад 3 млн гривень. Вдома (чи, може, в землі?) родина зберігає чверть мільйона доларів, а на банківських рахунках тримає майже 700 тис гривень та 30 тис доларів.
Просте життя простого аграрія.
Режисер політичних студій Станіслав Шулімов:
– Ми охрещуємо пана Віталія Екстрасенсом, тому що він пише на початку своєї програми так: "Я, Віталій Скоцик, знаю, яку країну прагнуть збудувати українці, і знаю, що зробити для того, аби забезпечити процвітання й розвиток України та захистити інтереси кожного громадянина". Лише пан Скоцик знає. Ви не знаєте, але дізнаєтеся, коли президентом стане пан Скоцик.
Також він пише, що добробут людини, її заможне, мирне,здорове життя та вільна самореалізація повинні бути метою всіх важливих реформ у країні. Далі він пише, що фінансування базової освіти – це святий обов’язок держави, і вона не повинна допускати закриття навчальних закладів ні в містах, ні в селах. Пише, що необхідне фінансування прикладної та теоретичної науки як основ сучасної економіки, і воно має зрости в рази.
Соціальна політика має базуватися на принципі справедливості та захисту тих, хто цього справді потребує. А також необхідне підвищення доходів українців, яке призведе до демографічного зростання. У сім’ях народжуватиметься більше дітей, тобто якщо ваш дохід зростає на 1000 гривень, ви можете народити на одну дитину більше.
Насправді є певні сумніви щодо наукової обґрунтованості цієї тези, тому що, наприклад, у країнах Європи, як ми знаємо, дохід більший, але саме населення Європи вимирає і старішає. Я розумію, що людина, яка викладала на кафедрі конярства, може не до кінця розуміти закони розвитку суспільства та людини.
Важливо, що у програмі пан Віталій підтверджує мою давню тезу, що всі ідеї щодо пенсій – це дуже молодіжні ідеї. Він прямо пише: "Для наступних поколінь слід розбудувати нову систему пенсійного захисту". Більше того, усі його соціальні пропозиції дозволять збільшити тривалість життя до 84 років. Принаймні, так він пише у програмі.
Також він пише, що Україна має бути державою з низкою високотехнологічних виробництв і експортом наукоємних товарів. Зокрема, мова про літаки, ліки, сонячні батареї та продукція ІТ-сектору. Продукція ІТ-сектору – мабуть, мова про послуги ІТ-сектору, але тим не менш.
В принципі, пан Скоцик у своїй програмі, яка називається "Сильні разом", наголошує на тому, що має бути розвиток науки, освіти, як і більшість кандидатів.
У попередніх серіях:
Серія 1. Геннадій Балашов та філософський камінь
Серія 2. Роман "Трансформер" Безсмертний
Серія 3. "І мертвим, і живим…" Ольги Богомолець
Серія 4. Інна Богословська та Срібна Україна
Серія 5. Віктор Бондар потребує відродження
Серія 6. У червоному кутку рингу Юрій Бойко
Серія 7. Влада народу і Олександра Ващенка
Серія 8. Толерантний Вілкул і ген гірника
Серія 9. Господар Габер з крилами
Серія 11. Чесний Гриценко і енергія сонця
Серія 12. Олександр Данилюк і 15 пенсіонерів
Серія 13. Піца, блокчейн, Дерев’янко
Серія 14. Добродомов ламає систему
Серія 15. Мир, порядок, Журавльов
Серія 16. Зеленський vs. Голобородько
Серія 17. Каплін на броньовичку
Серія 18. Міжгалактичний гетьман Кармазін
Серія 19. Вище неба з Іллею Кивою
Серія 20. "Фантазёр" Аркадій Корнацький
Серія 21. Патріотичні тести Кошулинського
Серія 22. Термінатор Кривенко
Серія 23. Правовий Купрій
Серія 24. Юлія Литвиненко та її діти
Серія 25. Олег Ляшко і снайпери НАБУ
Серія 26. "Попытка номер пять" Олександра Мороза
Серія 27. Джедай Наливайченко
Серія 28. Роман Насіров та всесильний плед
Серія 29. Андрій Цицерон Новак
Серія 30. Технар Носенко в політиці
Серія 31. Православний комуніст Петров
Серія 32. Петро-Томос Порошенко
Серія 33. Володар стихій Ригованов
Радіосеріал "Політроль" проаналізує передвиборчі програми усіх кандидатів у президенти України. Слухайте в ефірі Радіо Промінь по буднях о 9:40.
Фото Facebook.com
Радіо Промінь і Школа політичної аналітики Могилянки презентують радіосеріал "ПоліТроль". Молодіжну складову програм кандидатів у президенти аналізують через призму гумору та легкої сатири двоє політичних тролів.
Серія 33
"Володар стихій Ригованов"
ПоліТроль Антон Суслов:
– Прийшов час шматочком вугілля окреслити біографію наступного кандидата – Руслана Олександровича Ригованова.
Руслан Ригованов народився в 1974 році у шахтарському місті Горлівка.
Як і годиться справжньому горлівчанину, закінчив Горлівський автомобільно-дорожній інститут Донецького Національного Технічного Університету за спеціальністю "економіка". Вже згодом, отримавши професійний досвід, навчався у Московському технологічному університеті за програмою "Менеджер бізнес-адміністрування". Як переконує сам кандидат, Москву обрав тільки тому що там дешевше. Оце ощадливий! Щоб бюджет так беріг!
Працював виконавчим та фінансовим директором у двох підприємствах – начальник від Бога! У 2002 році був арбітражним керуючим Донецького Господарського суду – заживемо справедливо!
З 2014 року Ригованов на громадських засадах працював помічником народної депутатки з фракції "Самопоміч" Наталії Веселової. Проте у 2017 році та звільнила Ригованова, з її слів, за його участь у політичних шоу на російських телеканалах. Але пан Руслан це заперечує. Ну звісно, їздив би я на російські шоу – теж заперечував би.
З липня 2017 року Руслан Олександрович — радник міського голови міста Покровськ Донецької області на громадських засадах. З 20 серпня минулого року — заступник голови Громадської ради при Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій. Все на громадських засадах – свята людина!
Зараз пан Руслан – виконуючий обов'язки начальника державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт". Не лякайтесь – зараз воно розташовано у Києві.
Як горлівчанин, який працює на Севастопольський порт, має квартиру та офіс у Горлівці, володіє корпоративними правами на торговий дім "Український фарфор", ТОВ Донбасземлересурс, консультаційно-практичну платформу "Центр розвитку та підтримки агросектору" та "Центр розвитку рибних господарств та відновлення біоресурсів". От просто володар стихій – і земля, і море.
Режисер політичних студій Станіслав Шулімов:
– Не зраджуючи традицій, ми охрестимо пана Руслана новим для нього і всієї України іменем і назвемо його Руслан Гоббс Ригованов, на честь Томаса Гоббса. Бо Томас Гоббс писав про суспільний договір, і пан Ригованов у своїй програмі теж про це пише. Він пише, про "підписання реального Суспільного договору, в якому будуть установлені правила Співіснування, Співкерування, Співрозвитку". Це дуже важливо, передовсім для молоді. Тільки не зрозуміло, як це. Роздати всім по аркушу і підписати з усім населенням?
Мабуть, це можна зробити одночасно з переписом населення, яке пропонує Олександр Мороз.
Пан Ригованов пише, що очікуваним результатом стане "еволюційний розвиток суспільства; залучення громадян до безпосереднього керування власним майбутнім". Існують різні курси про керування різними сферами свого життя, а кандидат пропонує нам керування майбутнім. Це коуч з керування майбутнім.
Мені здається, що програма пана Ригованова написана у форматі якоїсь грантової заявки, бо тут фігурують "очікуваний результат", "індикатори досягнення успіху" і все тому подібне.
Також кандидат пише, що необхідне створення і впровадження стратегії переходу керування країною з представницької моделі на компетентнісну. Очікуваним результатом стане створення соціальних ліфтів та можливостей для самореалізації – напевно, мова про обдаровану молодь? – підвищення якості управлінських рішень та створення кадрового резерву.
Пан Ригованов пише, що ця програма розрахована на 5 років, і її базовими пріоритетами є Україноцентричність, Пріоритет Справедливості в Праві і Пріоритет Особистості і її самореалізації.
Що важливо, пан Руслан пропонує розробити Стратегію відтворення України. Я не знаю, що значить "відтворення України". Може, він хоче ще якусь маленьку Україну зробити? От є дослідження стовбурових клітин людини, а це буде дослідження стовбурових клітин України.
У попередніх серіях:
Серія 1. Геннадій Балашов та філософський камінь
Серія 2. Роман "Трансформер" Безсмертний
Серія 3. "І мертвим, і живим…" Ольги Богомолець
Серія 4. Інна Богословська та Срібна Україна
Серія 5. Віктор Бондар потребує відродження
Серія 6. У червоному кутку рингу Юрій Бойко
Серія 7. Влада народу і Олександра Ващенка
Серія 8. Толерантний Вілкул і ген гірника
Серія 9. Господар Габер з крилами
Серія 11. Чесний Гриценко і енергія сонця
Серія 12. Олександр Данилюк і 15 пенсіонерів
Серія 13. Піца, блокчейн, Дерев’янко
Серія 14. Добродомов ламає систему
Серія 15. Мир, порядок, Журавльов
Серія 16. Зеленський vs. Голобородько
Серія 17. Каплін на броньовичку
Серія 18. Міжгалактичний гетьман Кармазін
Серія 19. Вище неба з Іллею Кивою
Серія 20. "Фантазёр" Аркадій Корнацький
Серія 21. Патріотичні тести Кошулинського
Серія 22. Термінатор Кривенко
Серія 23. Правовий Купрій
Серія 24. Юлія Литвиненко та її діти
Серія 25. Олег Ляшко і снайпери НАБУ
Серія 26. "Попытка номер пять" Олександра Мороза
Серія 27. Джедай Наливайченко
Серія 28. Роман Насіров та всесильний плед
Серія 29. Андрій Цицерон Новак
Серія 30. Технар Носенко в політиці
Серія 31. Православний комуніст Петров
Серія 32. Петро-Томос Порошенко
Радіосеріал "Політроль" проаналізує передвиборчі програми усіх кандидатів у президенти України. Слухайте в ефірі Радіо Промінь по буднях о 9:40.
Фото Facebook.com
Сьогодні відзначають Міжнародний день щастя. Актор і режисер Валерій Астахов вважає, що для артиста найбільше щастя — це відчути музику оплесків. В ефірі Українського радіо в програмі "Життя плюс" він також розповів, чи може бути щастя глядачів та акторів спільним.
Ведуча:
Ірина Ткаченко
"Я не знаю, як можна користуватися щастям. Треба бути просто щасливим і відчувати, що ти щасливий. Для артиста найбільше щастя — це відчути музику оплесків. Звичайно, коли платять гроші це дуже добре, але коли ти виступаєш і чуєш ці овації, бачиш, що тебе люблять і тебе підтримує зал — це, мабуть, найголовніше щастя для актора, режисера, конферансьє", — зазначив Валерій Астахов.
Актор зауважив, що коли відбувається єднання залу та акторів, то це є одним щастям на всіх.
"Глядацьке і акторське щастя можуть існувати окремо, але якщо ти поставив виставу і бачиш, що глядач її сприйняв, коли було єднання залу та акторів, то ти розумієш, що це щастя всього залу. Чим більш щасливий глядач, тим більш щасливий актор", — сказав він.
Прослухати повну версію.
На фото — актор та режисер Валерій Астахов, facebook.com
Учора, 19 березня, Шевченківський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову кандидата на пост президента України Юрія Бойка до Національної суспільної телерадіокомпанії України.
Раніше до Суспільного мовника зверталась Опозиційна платформа — ЗА ЖИТТЯ з проханням про розміщення політичної реклами кандидата на пост президента України Юрія Бойка.
Національна суспільна телерадіокомпанія України звернула увагу на ряд порушень законодавства в наданій рекламі й просила усунути такі порушення для подальшої можливості розміщення в ефірі. Проте натомість на сайті Опозиційної платформи — ЗА ЖИТТЯ з’явилася маніпулятивна заява про нібито "цензуру" з боку ПАТ "НСТУ".
Суспільне повідомило Опозиційну платформу, що у випадку усунення всіх порушень законодавства реклама кандидата на пост президента України Юрія Бойка буде розміщена в ефірі на загальних засадах як політична. Тим часом кандидат на пост президента Юрій Бойко звернувся до суду з проханням визнати нерозміщення його ролика в ефірі каналів Суспільного протиправним.
Суд встановив, що позивачем не надано жодних доказів протиправності дій Суспільного мовника. Крім того, суд наголосив, що ПАТ "НСТУ" не порушувало вимог чинного законодавства про вибори, так само як не порушувало й жодних прав Юрія Бойка як суб’єкта виборчого процесу.
Ініціаторка громадського українського руху "Захисту прав українських мігрантів" Віолета Москалу заявляє, що 10% українських громадян мають інше громадянство, і є необхідність забезпечення їх конституційних прав. В ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" вона прокоментувала заяву міністра закордонних справ Павла Клімкіна про можливість запровадження подвійного громадянства для представників української діаспори.
Ведучий:
Богдан Буткевич
"Потрібно дуже чітко відрізняти проблеми української діаспори, людей, які народилися за кордоном, які є діаспорою у другому-третьому поколінні, які люблять Україну і допомагають їй дистанційно, які відчувають себе українцями, але не мають українського паспорту. І є українські мігранти, люди, які народилися в Україні, які мають український паспорт, які мають конституційні права і які виїхали в останні 5-15 років, але вони не втратили зв'язок з Україною, переводять щорічно великі фінансові суми в Україну і роблять свій вклад з точки зору економічного розвитку країни", — зазначила Віолета Москалу.
Інтерв’ю: "Я виступаю за можливість подвійного громадянства для української діаспори" – Павло Клімкін
Москалу зауважила, що критичним питанням є необхідність забезпечення конституційних прав саме українських мігрантів.
"Щодо того, щоб надавати українське громадянство діаспорі — це одне питання, його можна поставити на порядок денний і починати обговорювати. Але набагато більш критичним є необхідність забезпечення конституційних прав саме українських мігрантів, частина з яких має інше громадянство, але це інше громадянство жодним чином не заборонено українським законодавством", — сказала вона.
Москалу наголосила, що 10% українських громадян мають інше громадянство, і якщо Україна обрала європейський вектор розвитку інтеграції, то жодної дискримінації прав громадян не може бути.
"Не визнання іншого громадянства не можна ототожнювати із забороною іншого громадянства. Тому з точки зору послідовності позиції пана Клімкіна, то я б хотіла, аби він та лідери нашого політичного життя розірвали штучно створений міф про заборону іншого громадянства з точки зору того, що де-факто ми маємо 10% українських громадян, які мають інше громадянство. І якщо ми обрали європейський вектор розвитку інтеграції, то маємо дуже чітко розуміти, що жодної дискримінації прав громадян не може бути", — прокоментувала вона.
Нагадаємо, міністр закордонних справ України Павло Клімкін в ексклюзивному інтерв’ю під час прямого ефіру Радіо Культура з вручення Women ir Arts Award заявив, що виступає за можливість подвійного громадянства для української діаспори.
Прослухати повну версію.
Фото — ua.korrespondent.net
Радіо Промінь і Школа політичної аналітики Могилянки презентують радіосеріал "ПоліТроль". Молодіжну складову програм кандидатів у президенти аналізують через призму гумору та легкої сатири двоє політичних тролів.
Серія 32
"Петро-Томос Порошенко"
Режисер політичних студій Станіслав Шулімов:
– І черговий кандидат на розгляді "ПоліТроля" — чинний президент України Петро Олексійович Порошенко. Народився Порошенко в Болграді Одеської області, згодом сім'я переїхала в молдовське місто Бендери.
У 1989 році, після семи років навчання, з відзнакою закінчив факультет міжнародних відносин та міжнародного права КНУ імені Шевченка за спеціальністю "міжнародні економічні відносини", продовжив навчання в аспірантурі. До 1992 року навчався в аспірантурі та працював асистентом кафедри міжнародних економічних відносин Київського університету.
Отак-от, не одразу став політиком. Тому дерзайте, працюйте асистентами і буде вам щастя.
Здобувши вищу освіту, Порошенко розпочав власний бізнес з продажу какао-бобів. Кував какао боби в Кузні на Рибальському, і рекламував на 5 каналі. А чому б і ні? У 1990-ті роки він придбав кілька кондитерських підприємств.
Багато точилося розмов стосовно того, що Порошенко не продав свої підприємства, коли став президентом. Замість того він їх передав у сліпий траст, а журналісти отримали за це розслідування престижну Пулітцерівську премію.
Політичну кар’єру розпочав давно. 1998 року Порошенко став членом партії СДПУ(о), її тоді ж очолив Віктор Медведчук.
На початку 2000 залишив СДПУ(о) і створив фракцію "Солідарність", згодом — однойменну партію. Остання восени того року ввійшла до Партії регіонального відродження "Трудова солідарність України" (згодом — Партія регіонів). Порошенко був співголовою утвореної партії.
У грудні 2001 року партія "Солідарність" увійшла у виборчий блок Ющенка "Наша Україна", а Порошенко став керівником виборчого штабу. За списком "Нашої України" Порошенко у 2002 і 2006 роках обирався народним депутатом.
А ви кажете що кочові часи вже пройшли.
Обіймав різні державні посади, від секретаря РНБО до голови ради НБУ.
На попередніх виборах отримав 54,7% голосів, і перемігши в першому турі, Порошенко став наймолодшим президентом України.
На виборах виступав в альянсі з Віталієм Кличком.
Слоган передвиборчої кампанії Порошенка – "Жити по-новому". Ну правильно, хто ж хоче по-старому жити?
Жартують що Порошенко постійно згадує про томос. Прямо Петро-Томос Порошенко.
Про декларацію та статки мільйонера-кандидата говорити треба або все, або нічого. Всі ж усе знають.
Ну а ми беремо томос і їдемо по безвізу на Мальдіви. Час аналізувати програму.
ПоліТроль Антон Суслов:
– Одна з важливих обіцянок кандидата – це те, що у 2023 році, як він пише, ми подамо заявку на вступ до ЄС.
Також Петро Олексійович у своїй програмі не уникає таких клішованих фраз, якими грішать також багато кандидатів. Він пише, що "подолання бідності – це основне завдання, від реалізації якого залежить виконання нашої візії України як великої держави щасливих людей". "Щасливі люди" – це така досить клішована категорія.
Потім він пише, що "для нас головне – кожна людина, її щастя, можливості вільної самореалізації та гідного життя. Тому базовим принципом нашої політики є "гроші ходять за людьми"". Досить меркантильненко, мені здається. Бо, наприклад, для мене щастя – це кохання. Але пан Петро пише у своїй програмі, що це "гроші ходять за людьми".
Ми знайшли дуже цікавий момент в програмі, який насправді виражає конфлікт інтересів, тому що Петро Олексійович пропонує збільшити обсяги допомоги при народженні і догляді за дитиною, особливо тим родинам, які виховують трьох дітей і більше. Наскільки ми знаємо, у самого пана Петра якраз і є необхідна кількість дітей.
Також пан Петро пропонує гармонізувати – дивне слово, що означає "гармонізувати"? – структуру і зміст освіти та науки з європейськими стандартами. Багато кандидатів пишуть про "європейські стандарти" в освіті, але що вони мають на увазі – незрозуміло. Зате звучить красиво.
Також пан Петро пише, що знизить рівень робочої міграції українців та створить мотивацію працювати в Україні. Ця ідея взагалі не нова.
У попередніх серіях:
Серія 1. Геннадій Балашов та філософський камінь
Серія 2. Роман "Трансформер" Безсмертний
Серія 3. "І мертвим, і живим…" Ольги Богомолець
Серія 4. Інна Богословська та Срібна Україна
Серія 5. Віктор Бондар потребує відродження
Серія 6. У червоному кутку рингу Юрій Бойко
Серія 7. Влада народу і Олександра Ващенка
Серія 8. Толерантний Вілкул і ген гірника
Серія 9. Господар Габер з крилами
Серія 11. Чесний Гриценко і енергія сонця
Серія 12. Олександр Данилюк і 15 пенсіонерів
Серія 13. Піца, блокчейн, Дерев’янко
Серія 14. Добродомов ламає систему
Серія 15. Мир, порядок, Журавльов
Серія 16. Зеленський vs. Голобородько
Серія 17. Каплін на броньовичку
Серія 18. Міжгалактичний гетьман Кармазін
Серія 19. Вище неба з Іллею Кивою
Серія 20. "Фантазёр" Аркадій Корнацький
Серія 21. Патріотичні тести Кошулинського
Серія 22. Термінатор Кривенко
Серія 23. Правовий Купрій
Серія 24. Юлія Литвиненко та її діти
Серія 25. Олег Ляшко і снайпери НАБУ
Серія 26. "Попытка номер пять" Олександра Мороза
Серія 27. Джедай Наливайченко
Серія 28. Роман Насіров та всесильний плед
Серія 29. Андрій Цицерон Новак
Серія 30. Технар Носенко в політиці
Серія 31. Православний комуніст Петров
Радіосеріал "Політроль" проаналізує передвиборчі програми усіх кандидатів у президенти України. Слухайте в ефірі Радіо Промінь по буднях о 9:40.
Фото Facebook.com