Результат пошуку: Життя в ефірі
Депресію описують як стан занепаду сил, порушення сну та апетиту, страх і паніку, неможливість вранці встати із ліжка, небажання виходити із дому та сумний вираз обличчя. І так має тривати принаймні два тижні поспіль. Але депресія інколи виглядає геть інакше. В ефірі UA:Радіо Культура в програмі "ФізКультура" говорили про так звану "усміхнену депресію" і те, як її розпізнати і як їй запобігти.
Ведуча:
Дарія Озерна
Люди намагаються компенсувати сум успішністю та удаваним щастям, причому – часто несвідомо. Отже, можна виглядати радісною, бути не самотньою і навіть успішною людиною, займатися спортом, і помирати в під маскою від страху, непевності і відчаю. Такі люди не розуміють, що в них депресія. Низька самооцінка, сонливість, брак сил, безпорадність та відчуття нікчемності не проявляються на людях, лише на самоті. Люди запевняють себе та інших, що у них все гаразд. Але це не так.
Саме вони ризикують покінчити з собою – люди із клінічною депресією, на щастя, часто на це сил не знаходять. Усміхнена депресія притаманна людям, схильним довго обмірковувати події, песимістичним, які не роблять в житті те, що хотіли би, і які не можуть знайти те, що вважають сенсом життя. Такі люди можуть щиро радіти повідомленням від друзів чи добрим словам близьких, але уже за хвилину повертаються до свого стану. Таку депресію підсилюють соціальні мережі, де всі виставляють себе успішними та радісними, і порівнюють себе із іншими. Інша сторона - неможливість проявляти свої почуття із близькими, які їх певно що знецінять та відкинуть.
Цей стан не належить до психічних хвороб. Усміхнена депресія посилюється над вечір, на відміну від класичної клінічної депресії, для якої найтяжчий час – це ранок. А от спати хочеться більше, ніж зазвичай, і їсти теж.
Що робити?
Передусім, слід знати, що такий стан існує і ви не одні такі. Ця форма депресії дуже добре піддається лікуванню. Не намагайтеся усміхатися і зображати щасливу людину, якщо всередині порожньо. В такому стані корисна психотерапія і відверте спілкування хоча би із однією близькою людиною.
Запобігти такій формі депресії можна, створивши середовище, де люди можуть вільно проявляти свої почуття. Не намагайтеся себе обманути, відчувайте свій справжній стан і вчасно звертайтеся по допомогу. І частіше питайте в інших: "як насправді твої справи?" - навіть в людей, які мають вигляд дуже щасливих та радісних. Особливо в них.
Прослухати детальніше можете за посиланням
Радіо Промінь і Школа політичної аналітики Могилянки презентують радіосеріал "ПоліТроль". Молодіжну складову програм кандидатів у президенти аналізують через призму гумору та легкої сатири двоє політичних тролів.
Серія 2
"Роман Трансформер Безсмертний"
Режисер політичних студій Станіслав Шулімов:
– Роль молодого політика йому вже не личить, але і молодим президентом його не назвемо. Зате прізвище підходяще – Безсмертний Роман Петрович.
Лідер створеної у цьому році партії "Рух +380" або "Рух за довгий варіант телефонного номера".
Почесний президент університету юного кіровоградського орла.
Був народним депутатом з 2-ого по 5-е скликання. Уперше став депутатом у 28 років, тому, здавалося б, має знати про потреби молоді.
З 2010 року по 2011 рік Безсмертний працював послом України в Білорусі. Якщо стане президентом, то картопля в Україні точно буде хоч куди. Особливо враховуючи те, що наш герой ще й колишній член "Аграрної партії України".
Виступає за скасування мораторію на продаж землі.
Програма кандидата має назву маніфест "Про майбутнє". Ну хоч не Маніфест Комуністичної партії.
У разі його обрання нас чекає двопалатний парламент.
Також Безсмертний виступає за діалог між Україною та Росією заради урегулювання кризи на Сході та в Криму та реінтеграції цих територій без надання особливого статусу.
Безсмертний – ліберал. Виступає за невтручання держави в особисте життя, дотримання принципу "Моє тіло – моє діло". Звучить, як гасло для легалізації проституції.
Основне гасло – "Свобода. Людина. Праця".
В декларації вказано, що має трошки землі та два житлові будинки.
Одружений двічі. Має трьох дітей.
ПоліТроль Антон Суслов:
– Програма кандидата Безсмертного, як і всі програми, вкрай цікава. Можна сказати, що Роман не просто Безсмертний – він Роман "Трансформер" Безсмертний, тому що майже в кожному абзаці він пропонує перезаснувати державу.
Більше того, продовжується квест "А яка у вас Україна?", розпочатий нашим попереднім кандидатом. У пана Романа Україна "Велика". І ніякої іншої не може бути.
Про молодь він думає, але те, що він думає, мене, чесно кажучи, лякає. Цитата з його програми: "Кожна дитина, закінчуючи школу, має опанувати робітничу професію". Тобто якщо раптом ви вважаєте, що ваша дитина хоче бути істориком – нє-нє-нє. Вона має здобути робітничу професію.
З програми відчувається те, що пан Роман працює в університеті і щось таки знає про молодь. Тому у нього у програмі є пункт про легалізацію легких наркотиків. Дуже прогресивно, я б сказав.
На цьому він не закінчує. Він пропонує зробити криптовалюти легальним платіжним засобом. Тобто, швидше за все, він консультувався зі своїми студентами. Я вже уявляю цю письмову роботу: "До четверга мені, будь ласочка, на 4 сторіночки програму кандидата здайте".
Він пропонує діалог України з Росією і діалог з жителями окупованих територій, але не розписує, як саме. Тобто молодь Донбасу цілком може бути розчарована його пропозиціями. Але радує, що взагалі у програмах кандидатів фігурує якась молодь і якась орієнтація на наше прогресивне молоде покоління.
У попередніх серіях:
Серія 1. Геннадій Балашов та філософський камінь.
Радіосеріал "Політроль" проаналізує передвиборчі програми усіх 44-ох кандидатів у президенти України. Слухайте в ефірі Радіо Промінь по буднях о 9:40.
Фото Facebook.com
Психологія брехні. Як у зрілому віці не втрачати здатності критично мислити? Про це в ефірі Українського радіо в програмі "Життя+" говорили з психологом Анастасією Курцевою.
Ведуча:
Ірина Ткаченко
Анастасія Курцева розповіла, що хоч брехня і буває різною, але в психологічному світі не існує загальновизначеної класифікації брехні.
"Однак в побуті, психологи все ж розділяють брехню за критерієм мотивації, тобто чому людина бреше в тій чи іншій ситуації. Наприклад, буває брехня заради того, щоб отримати якусь користь, щоб уникнути покарання або відповідальності. До речі, буває навіть брехня заради брехні", — сказала Курцева.
Психолог зауважила, що є такий психологічний розлад, який має назву міфоманія.
"Це такий розлад, коли людина патологічно хоче брехати без конкретної мети. В цей момент людина може відчувати певний адреналін або навіть свою домінантність над іншими", — зазначила Курцева.
За словами психолога, брехня хоч і буває різною, але вона залишається брехнею.
"Психологія брехні - це такий розділ в психології. В цій сфері вивчаються емоції, поведінка, мотивація людини до брехні. Ця галузь психології має дуже міцне та широке підгрунтя, тому що проведено сотні досліджень, які намагаються науково підвести до того, що можна читати людину, користуючись конкретними правилами", — поділилася Курцева.
Анастасія Курцева говорила про відомого психолога Пола Екмана, який вивчав емоції і розповіла, що головною тезою його дослідження було те, що всі люди виявляють емоції однаково.
"Тобто, коли різні люди відчувають емоцію щастя, в них рухаються одні й ті ж мімічні м'язи. Пол Екман винайшов унікальні коди для кожної емоції. Наприклад, емоція щастя характеризується таким кодом: з'являються характерні зморшки навколо очей та взагалі м'язи довкола очей починають напружуватися, підіймаються щоки, з'являється усмішка тощо", — сказала Курцева.
Таким чином, за словами психолога, якщо повертатися до психології брехні, то якщо людина посміхається, а в неї натомість "кам'яне обличчя" без різних мімічних скорочень, то можна говорити про те, що така людина імітує емоцію щастя, тобто обманює.
"Люди можуть брехати своїми жестами, тілом, тобто існують вербальні і невербальні засоби обману. Найкраще розпізнавати брехню можуть, наприклад, люди, які вчаться це робити, тобто психологи чи слідчі. Також гарно розпізнають брехню ті, хто працюють в системі людина-людина, де постійно треба комунікувати з іншими людьми. Таким чином, з досвідом вони краще розпізнають емоції", — розповіла Курцева.
Психолог додала, що існує статистика, що жінки, які мають дітей, здатні краще розпізнавати брехню ніж будь-хто інший.
За словами Анастасії Курцевої, психологи виявили новий вид інтелекту, який називається кристалізованим.
"Це такий собі концентрат накопиченого життєвого досвіду, який теоретично має допомагати розпізнавати брехню у більш зрілому віці. Але, є й інша сторона медалі: часто люди, коли виходять на пенсію, наприклад, вибирають пасивний стиль життя. Таким чином з'являється феномен інформаційної ізоляції і ним можуть скористатися різні шахраї та аферисти", — говорила Курцева.
Психолог Курцева повідомила, що загалом, з кожним роком всі наші якості особистості стають тільки більш яскраво вираженішими.
"Таким чином, якщо людина все життя намагалася вести чесне життя і не брехати, то навряд вона буде це робити у зрілому віці і навпаки. Існує також цікава статистика, яка говорить про взаємозв'язок між станом самотності у віці і кількістю брехні, яку продукує людина", — додала Курцева.
Прослухати детальніше можете за посиланням
Цього року Оскар був стриманий, переконаний кінокритик Дмитро Десятерик. В ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" він прокоментував особливість цьогорічного "Оскара" та відзначив трьох переможців премії: фільми "Зелена книга", "Богемна рапсодія" та "Рома".
Ведуча:
Тамара Гусейнова
"Оскар" 2019 року — це "Оскар" в Америці Трампа. Якщо скандал став стилем введення публічної політики, то "Оскар" і американська кіноіндустрії, яка є колективом великих інтелектуалів, мали контрастувати цьому на всіх рівнях, у тому числі і на стилістичному рівні. Ось така в мене версія. Цього року "Оскар" був стриманий", — зазначив Дмитро Десятерик.
Кінокритик зауважив, що "ця премія орієнтована на широку аудиторію і на масові кіножанри, тому, звісно, про костюми, прикраси та макіяж там багато йдеться".
Кінокритик проаналізував три стрічки, які отримали нагороди.
Фільм "Зелена книга" — це чорна комедія про подорож дуже несхожих людей, один з яких простий хлопець , білий італієць з расовими забобонами, а другий — це вишуканий інтелектуал, афроамериканець, король джазу. Вони їдуть по південних штатах США, в яких процвітає расова сегрегація. Власне, це історія про двох дуже несхожих людей, між якими виникає тісна дружба. Крім того, один з них переоцінює свої расистські погляди. Це яскрава історія з життя, сюжет якої вразив всіх.
Кінокритики назвали стрічку "найгіршим найкращим фільмом", тому що він цікавий хіба що простотою та захопливістю сюжету. Але у ньому немає особливих режисерських знахідок або візуальної вишуканості. Але у ньому дуже потужний антирасистський посил.
Фільм "Богемна рапсодія" відродив культовий інтерес до гурту Queen. Крім того, він має великі касові збори, а це на "Оскарі" враховується. По-третє, ЛГБТ-тематика стала знову актуальною в Америці, як і стала актуальною тема расизму та протистояння расизму. Тому цей фільм варто було відзначити.
Фільм "Рома" — це сенсація цьогорічного "Оскара". Це перший неангломовний чорно-білий фільм, створений інтернет-платформою. Тобто за всіма параметрами — це прямий виклик американській кіноіндустрії. Він отримав аж 10 номінацій, а такого ніколи не було. Цей фільм отримав "Оскар" за найкращу режисуру. Ніколи за всі 90 років "Оскара" неангломовний фільм не вигравав статуетку за найкращу режисуру. Я вважаю, що цей він мистецьки є найдовершенішим серед усіх номінантів.
Читайте також — "Оскар-2019": кінокритик Євген Чорний проаналізував переможців премії
Нагадаємо, 91-ша церемонія вручення премії "Оскар" Академії кінематографічних мистецтв і наук за досягнення в галузі кінематографа за 2018 рік відбулась 24 лютого 2019 року в театрі "Долбі" в Лос-Анджелесі, США.
Прослухати повну версію.
Фото — Детектор Медіа
Рано чи пізно це може станетиися – поруч із вам хтось знепритомніє. Про те, що робити в такій ситуації говорили в ефірі UA:Радіо Культура в програмі "ФізКультура".
Ведуча:
Дарія Озерна
Запам’ятовуйте! Передусім, негайно викликайте 103, якщо в людини сині обличчя чи губи, серце не б’ється чи спинилося, або людина свідома, але відчуває біль в грудях, важко дихає чи не може рухатися. Можливо, це інфаркт чи інсульт, і потрібна госпіталізація. Якщо на вашому телефоні є голосове управління, викликайте швидку у саме такий спосіб, не відволікаючись від надання допомоги.
Цих ознак не має, але все одно – людина непритомна лежить перед вами. Які дії?
По-перше, не давайте жодні свої ліки. Але подивіться кишені – інколи люди із діабетом чи епілепсією мають при собі записку, посвідчення і ліки, які слід дати в разі нападу. Можна впасти від спеки, втоми, голоду, зневоднення, раптового падіння тиску, сп’яніння, браку кисню, а не лише через зупинку серця чи інфаркту, пам’ятайте про це.
По-друге, подбайте про безпеку людини. Покладіть на спину, послабте ремінь, краватку чи розстібніть гудзики . Крім цього, подивіться, чи ніщо не заважає диханню ротом та носом. Підніміть ноги вища за голову, градусів на тридцять відносно землі, наприклад, на свою сумку чи рюкзак, або дайте комусь потримати. Так кров поступить від ніг до серця і мозку.
Тепер слід привести людину до тями. Легесенько погойдайте, дайте ляпаса, крикніть, але ж будьте делікатні. Якщо людина все одно не отямлюється, викликайте швидку. Якщо при цьому людина дихає і ви не відчуваєте пульс, то приступайте до реанімації, поки не приїдуть лікарі.
Ви вмієте робити непрямий масаж серця та штучне дихання? Знайдіть серце. Воно знаходиться трохи лівіше за грудину, у верхній третині тулуба. Серце розташоване десь на відстані пів долоні від ямочки на шиї. Покладіть одну руку на іншу, і зробіть 30 натискань. На дітей та людей похилого віку слід тиснути пальцями, а не долонями, щоб не пошкодити. Після тридцяти натискань слід зробити штучне дихання. Нахиліть голову потерпілого назад, і відкрийте йому чи їй рота, затисніть ніздрі, і двічі видихніть. Швидкість така: за дві хвилини цей цикл слід повторити п’ять разів, і робити так, поки серце не заб’ється.
Якщо людина опритомніла, дайте води чи соку та льодяник. Не полишайте потерпілих самих, поки вони не будуть певні в своєму стані. Збагнути по радіо, що робити, і застосувати це непросто. Тому краще уже сьогодні знайдіть навчальні відео і запишіться на курси першої допомоги. Завжди майте при собі воду і льодяники. Одного дня це може врятувати комусь життя.
А якщо у вас є ризик знепритомніти чи мати якійсь напад, то тримайте при собі ламіновану записку, де сказано, що їз вами робити, якщо таке станеться.
Прослухати детальніше можете за посиланням
Про 91-шу церемонію вручення нагород премії "Оскар" в ефірі Радіо Культура в програмі "Культура.Live" говорили з кінокритиком Євгеном Чорним.
Ведучі:
Денис Денисенко, Катерина Толокольнікова
Американська академія кінематографічних мистецтв і наук визнала визнала найкращим фільмом 2018 року "Зелену книгу". Це американський біографічний фільм поставлений режисером Пітером Фарреллі. Він розповідає реальну історію подорожі півднем Сполучених Штатів відомого джазового піаніста і звичайного водія, які з часом потоваришували. На цьогорічній церемонії "Оскар" "Зелена книга" здобула 3 статуетки і загалом висувалася у 5 номінаціях. У січні стрічка також отримала "Золотий глобус" у категорії "Найкращий музичний фільм або комедія".
За словами Євгена Чорного, "Зелена книга" є гідною картиною.
"Я не вражений, що "Зелена книга" отримала нагороду, тому що це дійсно гідний фільм, але в мене були і свої фаворити і думав, що фільм "Влада" зможе отримати нагороду. Дуже рекомендую українцям сходити на цей фільм", — зауважив Чорний.
Євген Чорний говорив про те, що він впевнений, що скоро ми побачимо в шорт-листі певної номінації українську стрічку і бажає українським кінематографістам успіху.
"Я слідкую за українським кіно і не можу сказати, що мене тішать не всі картини, які виходять в прокат. Однак, гідні картини є і на них треба звертати увагу", — повідомив Чорний.
Читайте також — Кінокритик: фільм "Малевич" містить абсолютно унікальний матеріал
Кінокритик поділився своїми враженнями про фільм "Богемна рапсодія" та лауреата премії в номінації "Найкращий актор" Рамі Малека.
Фото www.instagram.com/cosmopolitanukraine
"Подивився на прем'єрному показі "Богемну рапсодію". Я дуже поважаю Фреді Мерк'юрі і мені було цікаво подивитися, як творці створили цей фільм. Фільм був цікавий, але на мою думку, він був не такий цікавий саме шанувальникам "Queen", тому що навіть я, який не є палким шанувальником гурту, не побачив нічого нового з життя Фреді Мерк'юрі і життя гурту. Однак, це було дуже музично, яскраво, талановито. Рамі Малек, як на мене, є актором, в якого велике майбутнє, він є самородком", — додав Чорний.
Також стало відомо, що найкращим анімаційним фільмом став "Людина-павук: Навколо всесвіту", але кінокритик розповів, що не встиг передивитися всю представлену анімацію, тому не можу критично оцінювати її.
Євгений Чорний переконаний, що цього року всі фільми та актори в головних номінаціях, які були представлені, були на своєму місці, перемогу здобули гідні актори та стрічки.
Фото www.instagram.com/cosmopolitanukraine
"Цього року найкращим режисером визнали Альфонсо Куарона, який зняв фільм "Рома" і це не дивно, адже знаємо позицію Голлівуду до Трампа і що вони не визнають його як президента. Знаємо, як Трамп хоче збудувати стіну між Америкою та Мексикою і тут 10 номінацій у стрічки "Рома", яку зняв мексиканський режисер і він отримав 3 нагороди", — сказав Чорний.
Також Чорний зауважив, що у номінації "Найкраща жіноча роль" перемогла Олівія Колман, зігравши у стрічці "Фаворитка" і додав, що навіть вона цього не могла передбачити і її перемога була здивуванням для всіх.
"Взагалі, на мою думку, фільм "Влада" був трохи недооцінений, адже в нього було 8 номінацій і лише 1 перемога за грим. Також мені не сподобалося в самій церемоній, що цього року "Оскар" був дуже "чорним". Я, звісно, не проти цього, але не подобається, що після скандалу 2016 року, цього року стали приділяти занадто багато уваги даній темі", — сказав Чорний.
Кінокритик зауважив, що цьогорічна церемонія "Оскар" не була якоюсь особливою або чимось відрізнялася від інших.
Фото — theverge.com
"Однак, деякі моменти все-таки були. Наприклад, вперше за 25 чи 30 років церемонія проходила без ведучого, через скандал. Ведучий був, але через свої гомофобні висловлювання його позбавили права проводити церемонію. Офіційна версія, що не встигли знайти іншого ведучого або просто вирішили прийти до такого експеременту і провести церемонію без ведучого. Особисто мені було цікаво дивитися "Оскар" і в такому варіанті", — сказав Чорний.
Він вважає, що ореол скандальності підігріває інтерес до премії.
"За останні роки найбільший скандал був у 2016 році, коли говорили, що "Оскар" занадто "білий" і не було представлено жодної стрічки з темношкірими акторами. Після цього і в 2017, і 2018 році, у багатьох стрічках головні та другорядні актори є темношкірими, а центральною темою став расизм, який зараз не так актуальний як в 60-70 роки минуло сторіччя в Америці. Але почали змімати історичне та сучасне кіно, де присутня тема або расизму, або гомосуксуальних представників. Думаю, що це буде актуально ще декілька років", — говорив Чорний.
Фото — romper.com
"Оскар" — найпрестижніша нагорода в кінематографі США, вручається з 1929 року Американською академією кіномистецтва. Нині "Оскар" вручається за 24 основними номінаціями, зокрема "найкращий фільм року", "найкраща режисура", "найкраща операторська робота", "найкращий оригінальний сценарій", "найкраща музика".
Прослухати детальніше можете за посиланням
Фото — Детектор Медіа
Сімейний психолог, кандидат психологічних наук Анастасія Голота в ефірі Українського радіо в програмі "Ранковий формат" порадила, як боротися зі стресом.
Ведучі:
Тетяна Дем’яненко, Владислав Красніцький
"Щоб боротися зі стресом, потрібно розвивати свою стресостійкість, не надавати подіям великої значущості, вміти справлятись з негативними емоціями та розвивати саморегуляцію. А також допомагає здоровий спосіб життя", — зазначила Анастасія Голота.
Сімейний психолог зауважила, що для того, аби підключити кору головного мозку, яка відповідає за логічне мислення та за раціональну поведінку, потрібно порахувати вдихи та видихи.
"Для того, аби підключити кору головного мозку, яка відповідає за логічне мислення та за раціональну поведінку, аби оцінити ситуацію і подивитись на неї тверезо, потрібно порахувати, порахувати вдихи та видихи. У таких випадках дуже гарно працює брюшне дихання, коли ми вдихаємо животом. Ви можете рахувати ці вдихи і видихи. На цьому можна навіть фокусувати свою увагу", — сказала вона.
Голота додала, що "у нас є три реакції на якусь загрозу, стресову ситуацію: бий, біжи або замри. Якщо виникає така тілесна реакція на ситуацію, то можна поприсідати".
За даними дослідження Київського міжнародного інституту соціології, у 2018 році українці найчастіше переживали 8 видів стресових ситуацій: пережити важку хворобу, операцію; відчувати свою безпорадність; пережити смерть близьких; пережити важку хворобу близьких; втратити віру в людей; опинитися без засобів до існування; втратити віру у власні сили, втратити роботу і бути вимушено безробітним; звертатися за допомогою до суду; наражатися на погрози, залякування; постраждати від крадіжки чи шахрайства; серйозно конфліктувати з оточуючими; жити у стані, близькому до самогубства; пережити бомбардування, обстріл; постраждати від нападу чи пограбування.
Прослухати повну версію.
Фото — unsplash.com
З точки зору забезпечення довголіття найбільш корисною є середземноморська кухня. Про це в ефірі Українського радіо в програмі "Ранковий формат" розповів гастроентеролог завідувач кафедри внутрішньої медицини Національного університету ім. Богомольця Вадим Шипулін.
"Якщо виходити з того, де найбільша тривалість життя, то це країни Середземномор’я. Вважається, що середземноморська дієта подовжує вік. Там їдять багато овочів, фруктів і як не дивно споживають багато вина, але дуже важливо його вживати в міру і, найголовніша порада — не переїдати. Ваші страви повинні бути збалансовані з точки зору вмісту білків, жирів і вуглеводнів, та не їсти на ніч", — зазначив Вадим Шипулін.
Він зазначив, що однією з головних причин, що впливають на тривалість життя є ожиріння.
"Ожиріння пов’язане з вживанням легкозасвоюваних вуглеводнів, які дуже легкодоступні, вони дешевші, але вони не корисні і допомагають нам набирати зайву вагу. Це, наприклад, макарони, картопля, я вже не кажу про фастфуд. Це можливо банальні для нас продукти, але як з’ясували вчені вони становлять найбільшу небезпеку з точки зору набору зайвої ваги", —підкреслив гастроентеролог.
За його словами, цукор та солодощі також легкозасвоювані вуглеводні.
Слухати повну версію.
У Міжнародний день рідної мови в ефірі Українського радіо в програмі "Життя+" говорили про користь читання саме паперових книжок. Гостем студії був актор, письменник і блогер Андрій Альохін.
Ведуча:
Ірина Ткаченко
"Я завжди любив змінювати професії і ось тепер я — письменник, в мене в доробку цілих 3 книжки. Я почав писати дуже в ранньому віці, тобто в будь-якому віці можливо зайнятися творчістю, можливо писати. Тепер настав вік, коли соціальні мережі перетворили людей на творців. Ви можете вести не просто щоденник, а викладати свої почуття, точку зору на якесь питання. У цю мить ви стаєте трохи письменником", — сказав Альохін.
Блогер зауважив, що соціальні мережі — це чудовий шанс спробувати викладати свої думки так, як хочеться.
"Коли з'явилися соцмережі, я, як всі вже не дуже молоді люди, не розумів для чого це і що з ними робити. Одного разу я в них зайшов, це було як вихід в космос для мого покоління, бо для молоді це просто частина життя. Поступово я писав свої емоції, думки і потім виявилося, що я автор 3 книжок і можливо їх буде більше", — розповів Альохін.
За словами письменника, його текстам в певний момент стало тісно у соцмережі і перетворити їх на книжки було ідеєю його читачів.
"Я не пишу довгих романів, мої твори є невеликими оповіданнями. Мені дуже легко писати саме про своє покоління. Про молодь я міг би писати, але вважаю, що для молоді хай пише молодь. Наше покоління є десь посередині. Ми опинилися між поколінням наших батьків, які досі заготовлюють банки консервації, садять картоплю, стоять в чергах за пенсією, а не отримують її на картку, та поколінням наших дітей, які роблять маленьку баночку конфетюру манго з базиліком, їдять хлібці, п'ють воду без газу і платять комунальні платежі, не встаючи з дивану. Ми опинилися між цими двома поколіннями і не дуже розуміємо, як жити", — поділився Альохін.
Він додав, що в соцмережах можна зустріти подібних собі людей і побачити, що ви не самі.
"Там є і пенсіонери, і молодь. Взагалі вважаю, що читати молодь треба, тому що молодішаєш на очах. Якщо говорити про книжки, то, на мою думку, книжка має бути паперовою. Всі, з ким я розмовляю, кажуть, що паперова книжка відрізняється від електронної сторінками, які шуршать, запахом, тривимірністю тощо. Мені здається, що коли читаєш паперову книжку, мозок працює по-іншому", — зауважив Альохін.
Андрій Альохін розповів, що проти старіння чудово працює не тільки читання, а й писання, умовно кажучи, писання книжок: собі, знайомим, у соцмережах і сказав, що це страшенно омолоджує.
"В мене є збірка оповідань про потойбічний світ, про людей, які померли, і тепер живуть в Раю. В моїх оповіданнях Рай дуже нагадує радянський санаторій. В нашій культурі не прийнято говорити про смерть і цю тему уникають, але, на жаль, ми всі помремо і не треба ставитися до цього з нашою слов'янською пасіонарною серйозністю. Треба поставитися трохи іронічніше до життя, смерті та самого себе", — сказав Альохін.
За словами блогера, в нього є ютуб канал, невеличке кулінарне шоу.
"Там в основному я говорю про французьку кухню, яка, між інших, корисна і цікава. Тому я б волів вести кулінарне шоу. Взагалі я у шоці, що ми їмо та як мало через це живемо і зрозумів, їсти треба зовсім не так. Тому своє кулінарне шоу я б вів з гумором. На останок хочеться додати, що в житті найголовніше робити так, як хочете і відчуваєте. Тоді життя буде прекрасне", — розповів Альохін.
Прослухати детальніше можете за посиланням
Режисерки фільму "Війна Химер" Марія та Анастасія Старожицькі в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні.Вдень" розповіли про те, як знімався документальний фільм Війна химер, та який зміст вони закладали в стрічку.
Ведучий: Роман Коляда
Війна химер — це кіно документальне, але навіть в своїй документальності воно незвичайне. Ви якось примудрилися порушити всі формати. Спробуйте нам коротко візуалізувати, що це за історія.
Анастасія Старожицька: рівно 5 років тому почалася вся наша історія, історія нашого життя, яка зрештою призвела до цієї стрічки. Ми на Майдані жили в наметах, що називалися Михайлівською Січчю, це біля Михайлівського собору. Саме там ми всі познайомилися. Я познайомилася з Валерієм Лавреновим, який потім пішов на війну. Це історія його проходження із батальйоном “Донбас”.
Судячи з його прізвища, це саме в нього був позивний “Лавр”.
Анастасія Старожицька: Так, це “Лавр”. Це Іловайський котел, потім це наша спроба жити з ним у такому мирному житті і потім це наша наступна подорож вже разом на передову. Але 5 років тому ми з хлопцями ходили до кінотеатру на фільм “Німфоманка” Ларса фон Трієра. Через 5 років ми вже стали режисерками і презентуємо власну стрічку.
Марія Старожицька: Ми ходили по Майдану і знімкували. Насправді ми не стільки жили в наметах, скільки фіксували, бо розуміли, що все це треба зафіксувати для історії. І саме після розстрілів на ранок 21 числа (21 лютого 2014 року — ред.), коли прозвучало, що Майдан переміг, а Янукович тікає, ми знімкували біля Михайлівського собору щасливі обличчя людей і якимось таким цікавим завершенням було спуститися з революційної частини міста на Поділ і піти в кінотеатр жовтень на прем'єру такої дивної стрічки саме з хлопцями-революціонерами. Хто ж знав, що через 5 років вони будуть персонажами іншої стрічки — вже нашої.
“Війна химер”. Я не можу не запитати про назву, хоча це начебто моветон.
Анастасія Старожицька: Тут дуже цікава історія. Як саме побудована стрічка: це два кіно-щоденники дівчини і хлопця. Він переживає війну і все, що навколо, записуючи, виговорюючи і фільмуючи все навколо себе і все, що всередині: думки, внутрішній стан. Дівчина ж подорожує містами, з яких війна щойно пішла, тобто біля війни, але не там, де дуже гаряче, бо йдуть бої. Вони один одному намагаються нарешті розказати все своє внутрішнє і фільмування допомагає це зробити.
Тобто це химери, які живуть в кожному з нас?
Марія Старожицька: Химера — це істота, в якій поєднані інші істоти. Так само в кожному з нас все це поєднано. И знайшли це біологічне визначення і страшенно від цього щасливі, тому що це дійсно відповідає тим почуттям, які спричиняють химерність нинішнього життя і химерність конфліктів.
Слухати повну версію.
На фото: Анастасія та Марія Старожицькі
Якою буде нова вища освіта в ефірі UA:Радіо Культура в програмі "Академія" говорив доктор філологічних наук, екс-міністр освіти і науки України та голова Національного агентства забезпечення якості вищої освіти Сергій Квіт.
Ведучий:
Василь Шандро
Якою має бути українська освіта?
— Якщо говорити про вищу освіту, то вона перш за все має бути якісною. У 2014 році ми прийняли хороший закон про вищу освіту. На щастя, на сьогоднішній день всі українські навчальні заклади мають академічну автономію, тобто можуть бути регіональними, можуть показати свою унікальність через створення освітніх програм та інших речей. З іншого боку, наші університети ще не мають фінансової автономії і вони не можуть капіталізувати свою неповторність та унікальність. Запровадження фінансової автономії вищих навчальних закладів має стати наступним кроком розвитку, до якого ми зрештою прийдемо.
Коли кажуть про реформу вищої освіти, то що мають на увазі?
— Якщо говорити, наприклад, про реформу шкіл, то маємо на увазі реформування системи, тому що держава повинна патронувати школи і мати єдину політику для всіх. Реформа вищих навчальних закладів є перш за все реформуванням самих університетів. Університети мають змінитися, тому що кожен університет має нести відповідальність за власну якість. Саме тому я проти того, щоб говорити про революційні зміни в освіті. Освіта є свого роду укладом життя, тобто революція хоч і може щось швидко зруйнувати, але не може побудувати щось нове дуже швидко. Будувати треба уважно і систематично, тому крок за кроком ми будемо змінювати нашу вищу освіту на краще.
Коли йдеться про автономію, то наскільки автономною може бути освітня одиниця?
— Для прикладу скажу, що в 2014 чи 2015 році ми зробили перший крок для того, щоб університети мали право відкривати свої рахунки в банках. Ми хочемо, щоб університети почувалися себе господарювальним суб'єктом, тобто маємо змінити економіку вищої освіти, бо досі маємо сталінську систему державного замовлення, яка є досить дивною.
Університети повинні мати базове фінансування і різні джерела надходження фінансування також. На жаль, зараз приватні навчальні заклади не конкурентно здатними в порівнянні з державними. У майбутньому між ними має бути здорова конкуренція. Питання фінансової автономії вищих навчальних закладів досить гостре і ми повинні дати можливість університетам капіталізувати свою якість та унікальність.
Чи можемо зараз говорити про національну освіту? Це поняття зараз існує в межах Європейського Союзу?
— Звичайно, кожна країна має свої традиції і вони дуже відрізняються. Наприклад, відомий болонський процес, спрямований не на уніфікацію, а на взаєморозуміння, тому що Західна Європа має спільний ринок праці і вони хочуть розуміти: чому і як вони навчають та де ці критерії якості. Тому ми можемо говорити про національні традиції в інтелектуальному житті.
Прослухати детальніше можете за посиланням
Фото — ФБ Сергія Квіта
Проект "Шлях до свободи" за участі сестер Тельнюк, Міністра культури Євгена Нищука та цьогорічних лауреатів Шевченківської премії Оксани Забужко та Володимира Шейка сьогодні проходить у Будинку звукозапису Українського радіо. Міністр культури Євген Нищук в ефірі "ДеньПРО" розповів, чим для нього є ця програма.
Ведучі:
В’ячеслав Ільїн, Ганна Матвійчук
Євген Нищук розповів, що проект "Шлях до свободи" є дуже змістовним і символічним.У ньому хронологічно розкривається історія Євромайдану, за допомогою спогадів учасників подій Революції Гідності та відповідного музичного супроводу.
""Шлях до свободи" – це дуже змістовна програма, з творами сестер Тельнюк, з симфонічним оркестром Українського радіо, хором Українського радіо, – розповів Міністр культури. – Цей проект побудований на спогадах майданівців. Мені здається, що ці спогади фактично роблять хронологію. Вони виявляють усю велич, усю місію тих героїв, які віддали своє життя за найбільшу цінність – за нашу гідність і за нашу свободу, за нашу незалежність 5 років тому".
Нагадаємо, раніше сестри Тельнюк розповіли, як зароджувався проект "Шлях до свободи".
На Радіо Культура сьогодні, 20 лютого, о 21.00 буде представлено радіоверсію вистави "Щоденники Майдану". Про історію створення п'єси та вистави в ефірі UA:Радіо Культура в програмі "Імператив" говорила драматургиня Наталія Ворожбит.
Ведуча:
Наталія Грабченко
Як виникла ідея зробити таку виставу?
— Саме під час Майдану я зрозуміла, що саме людське життя є дуже драматургічним, не менш драматургічним, ніж будь-яка вигадка. Коли наприкінці листопада побили студентів, театральне коло не знало, що робити. Тоді ми всі розуміли, що мало просто ходити на Майдан, треба професійно відреагувати на ті події. Ми вирішили збиратися, перший спільний збір був театрі "Дах". Туди прийшло десь 20 людей і всі почали розповідати, хто що відчуває, думає та як сприймає те, що відбувається на Майдані. Це все ми записували на диктофон, відео, робили записи від руки. А вже на наступну зустріч зрозуміли, що нашою професійною реакцією стануть "Щоденники Майдану".
Чи відчували ви, що були різні періоди розвитку Майдану?
— Так, безперечно. На Майдані була вся гама почуттів. А його фінальний акорд, коли на Майдані прощалися з Небесною сотнею, взагалі, просто потряс. Це було наскільки боляче та сумно, що навіть не вкладалося в голові.
Чи багато було матеріалів для "Щоденників Майдану"?
—Так, дуже багато. Було близько 300 інтерв'ю. Хотіла додати, не лише я, а й вся наша театральна спільнота є автором п'єси. Багато драматургів, режисерів підключалися до роботи, розшифровували матеріали. Потім цей об'єм роботи потрапив до мене і я мала його "монтувати" у майбутню п'єсу.
Якою була людина, яка вийшла на Майдан?
— В нас зараз взагалі такий героїчний час, коли героїв дійсно багато. Дуже багато людей вийшло на Майдан і у кожного була різна мотивація це зробити: у когось прокинулася громадянська совість, комусь не вистачало адреналіну, а хтось був ідеалістом. В кожному з нас все це по-троху є. Мабуть, за всі роки незалежності не створилося такої кількості різноманітних ініціатив, як це було на Майдані та після нього. Здається, що до цього моменту люди не проявляли себе так яскраво. Особисто я відчувала трагедію Майдану кожною клітинкою.
Скільки було постановок "Щоденників Майдану" та де вони були?
— В театрі імені Івана Франка п'єса була поставлена десь через рік після написання. До цього вона була прочитана на Майдані в Херсоні. Потім нас запросили в Театр.Doc в Москву, публіка дуже уважно слухала виставу і після цього, до речі, почалися тиснення на цей театр. Також одна драматургиня запросила нас показати цю виставу у Гданську. Було багато читок у різних країнах, адже самим людям важливо було чути не новини з телевізора, а людські історії.
Освітлювач театру імені Франка Андрій Мовчан належить до Небесної сотні. На скільки складно було акторам, які грали в цій виставі?
— Відсутність Андрія Мовчана була величезним стимулом і відповідальністю зробити все максимально чесно та щиро. Актори театру Франка, як і решта українських акторів, не звикли працювати з документальними текстами, тому для них це був виклик. Вони усвідомлювали, що на виставу прийдуть люди, які розповідали ці історії, тому реакції людей були різними.
Прослухати детальніше можете за посиланням
Фото ФБ Наталії Ворожбит
У Києві , 20 лютого, у центрі мистецтв "Новий український театр" відбудеться благодійна вистава "Любовь. Наркотики. Шансон", яка присвячена життю і коханню відомої французької співачки Едіт Піаф. Таким чином, Новий український театр збирає кошти на лікування юного актора Антоніо Марджинеди, у якого діагностували онко-захворювання. Про це в ефірі UA:Радіо Культура в рубриці "Авансцена" розповів художній керівник Центру мистецтв "Новий український театр", автор і постановник Віталій Кіно.
Ведучий:
Сергій Труфанов
Вистава "Любовь. Наркотики. Шансон" про Едії Піаф та її життя, а благодійною вона є, тому що має на меті допомогти юному акторові Антоніо Марджинеди.
"Півроку тому в нашу театрально родину прийшла біда. Ми дізналися про страшне онкологічне захворювання нашого актора Антоніо. Ці півроку ми прокидаємося та засинаємо з думкою про те, як можемо йому допомогти та врятувати", — сказав Кіно.
За словами Віталія Кіно, ця вистава, яка відбудеться 20 лютого, є не першою благодійною виставою.
"За цей час ми зіграли кілька вистав і нам вдалося назбирати кошти на первинне лікування. Зараз Антоніо проходить хіміотерапію, 5 курсів вже пройдено. Залишився один, після якого має бути рішення про операцію. Його хвороба досить рідкісна, тому операція може бути дуже коштовною", — поділився Кіно.
Віталій Кіно зауважив, що ця вистава є певною паралеллю із ситацією Антоніо, адже Едіт Піаф хоч і мала в житті багато прекрасного, але воно було наповненим трагедіями, співачка боролася з хворобами, які її переслідували.
"Ми робимо цю виставу за ініціативи акторів. Всі кошти від сьогоднішнього показу будуть перераховані на блогодійний рахунок матері Антоніо, яка опікується його лікуванням", — розповів Кіно.
Нагадаємо, що виставу "Любовь. Наркотики. Шансон" можна буде побачити сьогодні, 20 лютого в Центрі мистецтв "Новий український театр".
Прослухати детальніше можете за посиланням
Фото — ФБ сторінка заходу
Про документальний фільм Євгена Афінеєвського "Зима у вогні" в ефірі програми "Віра в кіно" розповіла її ведуча Віра Сивачук.
Ведуча:
Віра Сивачук
Насправді документальних фільмів про Євромайдан немало, і важко сказати, який з них кращий. Вони різні.
Для мене еталонним фільмом завжди був "Майдан" Сергія Лозниці. Але цього разу я вирішила подивитися іншу стрічку, не менш відому на заході, зняту за сприяння платформи Netflix, свого часу номіновану на Оскар – фільм "Зима у вогні" режисера Євгена Афінеєвського, випущений у 2015 році.
Сюжет
Якщо дуже сухо і коротко, фільм відтворює 93 дні Революції Гідності. І оскільки Євромайдан був різним, таким різним його і побачили оператори "Зими у вогні". Студентський протест з надією на обличчях, тривожний і рішучий Майдан після ночі 30 листопада, завжди готовий оборонятися – у грудні, після кількох спроб штурму, Майдан, позбавлений ілюзій і страху в останні дні.
Авторів цього фільму більше цікавлять пікові моменти революції, ніж мирне життя мітингувальників до і потім. Окрім хроніки, до стрічки увійшли інтерв’ю з майданівцями, записи з місця подій і пост-коментарі, графіка, з якої добре видно розташування сил у центрі Києва.
Сам режисер каже: "Історія Майдану була написана самою історією. Ми лише її документували".
Чому треба дивитись?
Звичайно, ця історія знайома більшості українців. Тому суспільну та історичну цінність залишаємо за дужками, як і громадянську позицію авторів. Але ж "Зиму у вогні" на Заході дивилися не тільки через це.
Що мене вражає найбільше – це операторська робота. Фільм створений із використанням відео 28 операторів. Кадри, які ви тут побачите, дивують. Сказати, що вони з гущі подій – нічого не сказати. Не впевнена, що іще десь бачила такі ракурси, як у цьому фільмі. Камера крупним планом знімає бійню у тісному кільці "беркутівців" під час подій на Банковій чи йде на першій лінії під час чергового наступу силовиків на Грушевського. Як? Скільки б не пояснювали творці фільму, для мене це все одно загадка.
Звичайно, у цьому кіно є свої герої. Декілька з них всього на кілька секунд з’являються в хроніці тієї зими, а потім коментують події постфактум. І це класно, бо це сюжет у динаміці. Звичайно, здебільшого це майданівці: студенти, польові медики, чоловіки з самооборони. Навіть є своя зірка – 12-річний ромський хлопчик, який відходив на Майдан усю зиму.
Словом, вийшло сучасне документальне кіно, динамічне, яке не нудно дивитися. Без авторського тексту, де все розказано вустами героїв, через синхрони і голоси за кадром, з їхніми емоціями.
Чим воно вирізняється?
Якщо просто: Сергій Лозниця хотів зняти красиве кіно про Майдан, а Євген Афінеєвський – зрозуміле. Звідси логічна послідовність оповіді, історична довідка, мапа і коментарі очевидців за кадром, які майже не вмовкають. З усім цим режисер домігся свого. Його кіно пояснило багато людям на заході. А ось тим, хто був на Майдані чи бодай не вимикав стріми 5 років тому, ця стрічка навряд скаже щось нове. Навпаки, хтось чогось може в ній недобачити. Як каже один мій друг: "Що там дивитися? Я ж і так усе пам'ятаю".