Результат пошуку: Життя в ефірі
Сьогодні - Всесвітній день батька. Про роль батька у вихованні дитини йшлося в ефірі програми Українського радіо "Ранковий формат". Гостя студії - Наталя Хмалько, психолог вищої категорії.
На жаль, не всім у житті щастить мати батька, який є взірцем сили, мужності, любові до дітей. У минулому сторіччі психологи вважали, що роль батька не така важлива у розвитку дитини. Нині з'явилися серйозні роботи психологів, соціологів, нейрофізіологів, які вивчають батьківство, але все одно традиційно ми розглядаємо батька, як №2. Він не сюсюкає з дитиною, а можливо татко щось інше привносить у життя дитини?
Чоловік - він і татко, і чоловік у подружжі, він і десь начальник, він і син своїх батьків, у нього багато іпостасей, але сьогодні говоритимемо тільки про батька і про його роль в родині. Згадаємо фольклор: "Яка хата - такий тин, який батько - такий син"... Людина стає гарним сином, гарним батьком, гарним чоловіком завдяки батьку, завдяки родині, завдяки мамі.
Сьогодні наша держава переживає кризу інституту сім'ї. За роки незалежності народжуваність упала вдвічі. Україна входить у п'ятірку краін у світі за рівнем втрати населення, Україна займає перше місце в Європі за кількістю розлучень. На один укладений шлюб ми маємо 3 розлучення. Що краще для дитини - жити в атмосфері нелюбові, але з батьком, чи бачити гарно вдягненого, тверезого батька в неділю?
Бувають такі випадки, коли дійсно краще розлучитися, але я хочу наголосити, з дітьми не розлучаються ніколи. Є обов'язок, ти пустив на світ душу... Дитину потрібно виховувати ще тоді, коли немає в проекті шлюбу між батьками. Українська приказка: "На козаку нема знаку" скасовується. Тому що є знак. Дитина виросте і віддасть, і віддячить добром, за те, що бачив зразок і розумів, що тебе виховали правильно, у відповідальності перед тим, що ти батько... Все іде від сім'ї. Все може бути завдяки родині, а може бути наперекір, тому що дитина бачить приклад, як не треба...
Як можна і як треба, якщо прикладу цього немає, якщо приклад залишив дружину з малою дитиною або ще гірше вагітною, забув, живе собі і не цікавиться? Де шукати мамі чоловічої моделі поведінки?
Треба дивитися і тверезо оцінювати ситуацію. А якщо у мами немає опори, якщо він безвідповідальний? Зараз видно, коли зруйнована була сімя, коли чоловік проявив абсолютну байдужість до долі дітей, потім діти кажуть - я загартована, я пройшла все.
Хтось загартований, а хтось - поламаний.
Тоді треба оглянутися, треба читати знаки. Комусь трапилась людина на дорозі - послухай її... Треба вийти із зони уявного комфорту, подивитися на світ ширше. У жінки, яка лишилася одна, є батько, є дід, є родичі, це може бути тренер, це може бути родове дерево, може бути підтримка, звернення до родичів полумки, який вже немає у цьому світі..., це може бути звернення до Бога... Проси і тобі дано буде. Наші предки ними користувалися. Поки чоловіки ганяли там когось по полях, жінкам доводилося самим виховувати дітей, а татко був завжди взірець.
Чи правда, що жінка, дівчина обирає собі хлопця, чоловіка, змальованого з батька?
І правда, і ні. Хто такий батько для дівчинки? Це найперший мужчина в її житті. Точно так же, як і для сина мама - вона найперша жінка у його житті. І поки вони малесенькі, вони дивляться на них, як на святиню. Але коли починається усвідомлення того, що щось уже не так, тоді вже приходить досвід. Щаслива дитина буде лише тоді, коли у неї будуть щасливі батьки!
В ефірі Українського радіо у програмі "Міжнародний контекст" результати зустрічі Дональда Трампа і Кім Чен Ина коментував журналіст-міжнародник, кандидат економічних наук, доцент Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олекса Підлуцький.
США-КНДР: чи переграв Кім Чен Ин Дональда Трампа в Сінгапурі? Результат зустрічі двох лідерів можна охарактеризувати двома слова: домовилися домовлятися. Чи погоджуєтеся ви, що ми бачили певні елементи гри між Трампом і Кімом?
Безумовно, будь-які перемовини на вищому рівні - це якась гра. В деяких випадках буває, що виграють обидві сторони, але буває й так, що більшу перевагу отримує одна зі сторін. Погоджуюсь з іншими аналітиками, що більше вигоди здобув саме Кім.
Справа полягає ось у чому. Справді, "домовилися домовлятися". Але, наприклад, навіть той самий процес ядерного роззброєння Ірану, який тривав кілька років, свідчить про те, що процес дуже складний і контрольований дуже неоднозначно. Тобто, є урочиста обіцянка Кіма згорнути свою ядерну програму. Але впродовж якого часу і як конкретно це буде реалізовуватись, і чи буде реалізовуватись взагалі (бо завжди можна знайти якийсь привід, щоб цього процесу не відбулося)?
Стосовно вигід, які отримав Кім, то вони безперечні. Найбільша вигода полягає в тому, що лідеру маленької надзвичайно тоталітарної, надзвичайно бідної країни вдалося проводити саміт, на рівних розмовляти з надпотужними США. Після того, як із Кімом на рівних розмовляв Трамп, уже, скажімо, японським лідерам або китайським лідерам якось абсолютно немає сенсу розмовляти з ним "через губу". Уже тепер Кім абсолютно легальний міжнародний гравець.
Питання виникають у двох дуже потужних союзників Сполучених Штатів - у Японії і Південної Кореї. В обох цих країнах розміщені американські військові. І щодо обох країн США давали гарантії безпеки. Тут виникає питання, які американцям удалося отримати реальні гарантії безпеки від Північної Кореї для Японії і Південної Кореї. Я таких гарантій не бачу.
Під час зустрічі Трампа і Кіма Дональд Трамп одноосібно оголосив про те, що припиняють військові навчання з Південною Кореєю. І це було дуже неприємним сюрпизом для Сеула. Безумовно, якоюсь мірою Трамп поступається інтересами своїх союзників без узгодження з ними. Очевидно, це буде сигналом для Токіо. Чого очікувати?
У позиції Трампа є певна суперечність. З одного боку, впродовж останніх місяців він дуже жорстко критикував угоду, якої досягла адміністрація Обами з Іраном щодо обмеження іранської ядерної програми. Врешті-решт заявив про вихід із цієї угоди. Зараз Трамп укладає (не скажу аналогічну) менш пропрацьовану і менш деталізовану угоду з режимом, який є аж ніяк не кращий, ніж іранський. Якоїсь логіки і послідовності в даному випадку в діях Трампа я не бачу. Угода, укладена Обамою - погана, угода, укладена Трампом - чудова. Відмінність полягає тільки в тому, що угоду уклав політичний конкурент і супротивник Трампа. А цю угоду уклав особисто Трамп. Це не солідно для лідера найпотужнішої в світі країни.
Немає зараз критеріїв, а також можливості визначити виконання Північною Кореєю зобов'язань, якщо такі зобов'язання будуть. Немає жодних інструментів для визначення кількості зброї в Північної Кореї, бо ніхто не знає, що є в Північної Кореї взагалі.
Проблема полягає в тому, що така угода має бути конкретною, її мають готувати фахівці. Така угода готується досить тривалий час. Має бути все прораховано, мають отримати гарантії обидві сторони. В даному випадку ми маємо справу більшою мірою з політичною декларацією або з протоколом про наміри. Якщо дивитись з погляду державних інтересів США і Північної Кореї, то у розрядці цієї напруженості, яка сягнула вже надвисокого рівня, все ж більше зацікавлена Північна Корея, бо у випадку військового конфлікту це означало би тотальне знищення всієї Північної Кореї. Але таким диктаторам, як Кім, до життя мільйонів своїх підданих байдуже.
Чи вірите, що Кім добровільно зречеться свого арсеналу, адже, це єдині гарантії безпеки для нього і його команди?
Він не зрікається і не збирається зрікатися свого арсеналу. Він намагається його "продати". Це різні речі. Усі диктатори є шахраюватими. Для нього найідеальніший варіант, так би мовити, гроші отримати, а товар не віддати. Кім уже отримав дуже великий аванс - легалізацію себе як легітимного лідера світового масштабу.
В ефірі Українського радіо в програмі "Ранковий формат" про Фестиваль мобільного кіно "Mobile Flix Fest", який триває у Львові, розповіла програмна директорка фестивалю Вікторія Бабенко.
Що сьогодні можна буде подивитися? Чому ваш фестиваль мобільний?
У нас виникла така ідея, оскільки нині дуже активно розвивається мобільна індустрія. Ми вирішили створити щось цікаве і альтернативне, щоб це відповідало часу, об'єднувало активістів, шанувальників кіно. Ми думаємо, що підтримкою такого формату може бути фестиваль мобільного кіно. Ми запрошували до себе учасників з усієї України, маємо дуже цікаву і широку географію учасників. Сьогодні будемо переглядати їхні фільмів. Учасники дуже різносторонні, різного віку. Зокрема, наймолодшому учаснику - 16 років, а найстаршій - 61. Наш дивіз - "Креативний світ у долоні". Ми вважаємо, що найкращою камерою є та, яка є поруч. Переважно - це мобільний телефон.
Що знімають? Які теми пропонують?
Це була молодіжна тематика "Життя навколо", були і соціальні мотиви, і культурні мотиви. Треба було помітити якісь гарні мотиви, які відображають гармонізацію життя минулого і сучасного. Але хочу тримати інтригу щодо фільмів. Будемо ввечері їх дивитися.
Де саме можна буде переглянути у Львові?
У Центрв Шептицького, о 18.00 розпочнеться показ фільмів. Уже зараз ми будемо починати панель "1+1" і довідуватися, що саме цікавого дивитися українській аудиторії, зокрема, як молодим активістам поширювати свій контент, щоб він досяг бажаним результатів.
Українські заручники в російських тюрмах: опір ціною життя. Як Україна може допомогти звільнити бранців Кремля, розповів в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Ввечері" друг Олега Сенцова, актор Євген Черников:
Остання інформація на зараз це те, що ми абсолютно не знаємо, в якому стані перебуває Олег, на жаль. Адвокат поїде до нього тільки 21 числа, обставини так склалися. З'явилася інформація в Інтернеті, нібито Олега возили в реанімацію, але його адвокат її спростовує у себе на сторінці. Він заявив, що Олега до реанімації не відвозили і він продовжує голодування. І треба без істерик робити далі нашу справу, сприяти міжнародному тиску на цю справу.
Щодо ситуації, яка склалася з нашим омбудсменом Людмилою Денисовою, яку не пустили в колонію у Лабитнангі до Олега Сенцова, і позиції її російської колеги пані Москалькової. Як так сталося, адже домовлялися офіційно?
Позиція Москалькової - це офіційна позиція влади РФ. Річ у тім, що вони кажуть, що Олег не є громадянином України. Але це абсурд повний. І вони, спираючись на це, не пускають українських представників до нього.
Ви вважаєте, це політичні причини? Немає необхідності приховувати Сенцова, його стан справжній?
Хочеться вірити, що це політична така дурість Росії, що стан Олега не погіршився. Але це теж, на жаль, не виключено. Зараз уже рахунок йде не на дні, а сьогодні 33 день, а на години.
Після 30 днів, як стверджують медики, починаються незворотні зміни. Заяви Москалькової дуже дивно виглядають, що стан Олега Сенцова нібито задовільний.
Олег Сенцов п'є тільки воду і отримує раз у два дні крапельницю з розчином глюкози. Примусове годування без згоди Олега прирівнюється до тортур, бо це дуже складна процедура. Звісно, це не дозволить йому померти, але нічого хорошого в цьому немає.
Чи не краще було Олегу, якщо з таких людяних позицій зазначити, відмовитися від голодування?
Ні, це позиція дуже сильної людини, цілеспрямованої. Кожне його слово в останньому зверненні на суді, Олег думає над кожним своїм словом, над кожним своїм вчинком. Він дуже цілеспрямований. І він від своїх слів не відмовиться, допоки не почнуть виконувати його умови голодування.
А якщо раптом не підуть на ці умови?
Він піде до кінця, на жаль.
До якого віку не соромно вчитися? Де проходить межа між дитинством, молодістю і старістю? У Всесвітній день поширення інформації про зловживання щодо осіб похилого віку над цими питаннями розмірковувала в ефірі Українського радіо в програмі “Сьогодні. Вдень” філософ Лариса Осадча:
Україна теж рухається в цьому напрямку, оскільки молодість дуже розтягується і в Україні, і в світі. Можна жити за сценарієм своїх батьків, або за антисценарієм. Скоріше за все, діти обирають собі антисценарій своїх батьків. Якщо епоха батьків змушувала їх бути прагматичними, хапатися за будь-яку можливість, бути в чомусь нерозбірливими, більше планувати, то діти виросли більше під крилом, у більшому затишку. Вони можуть собі дозволити заглиблюватися в аксиологію. У нас величезний запит в університеті на дистанційну форму навчання. Діти дуже поспішають працювати, мати стаж. І навчатися, і отримувати сертифікати на якихось спеціалізованих курсах, влітку їдуть отримувати якийсь додатковий досвід. Тобто поспішають жити.
Я пам'ятаю Радянський Союз, коли заробляти було соромно. Якщо ти починаєш заробляти, тебе одразу називають спекулянтом чи чимось гіршим. І раптом ми через дев'яності потрапляємо у світ, де заробляти треба. Цей перелом уже трапився?
Цей тренд тільки з'являється, бо ці молоді люди, про які ми говоримо, вони в інший спосіб здобувають собі кошти. Вони не привласнюють існуюючий капітал, нерухомість, вони намагаються створити. Якраз це та молодість, яка не може накладатися на індустріальну епоху. Інформаційна епоха відкладає великий відбиток і зміну поведінки. В індустріальній епосі, коли люди жили за часом, який детермінувався ззовні, зі школи починалася соціалізація, хто мав влитися в систему, відбір певний відбувався. Дітей з дитинства готували до верстата. Тому дитинство тривало стільки, скільки тривав освітній період.
Тобто вивчився і пішов далі. А сьогодні як це відбувається?
Сьогодні ще інтенсивніше, ще складніше. Інформаційна епоха накладає на наш життєвий ритм ще складніші вимоги. Коли людина аграрного суспільства жила в біологічному ритмі, індустріального в заводському ритмі, то в інформаційному суспільстві ви постійно працюєте з інформацією. Тому великою стає роль самодисципліонування, роль власного режиму. Тут ми його вибираємо. І діти теж в цей неупорядкований світ вливаються на рівні з дорослими. Переживають ті самі стреси. І можливо, підготовка до життя насправді зникає, зникає дитинство. Дитяча мода наслідує дорослу моду. Так само ці талант-шоу, де дорослі беруть участь і діти так само. Це надзвичайно стресогінний фактор.
Психологи кажуть, що дитинство - це такий необхідний, іманентний стан, який не можна відбирати.
З біологічної точки зору дитинство не зникне. Бо дитина до 4 років не зможе вижити без сторонньої допомоги. Взагалі дитинство, молодість, літній вік, це багато в чому соціальні категорії, з приводу яких ми ніби домовляємося, які стають стереотипними. І насправді це вже питання інституційного закріплення. І дитинство треба захищати на рівні інституційному.
.jpg)
Сучасні діти вибирають собі антисценарій життя їхніх батьків. Вони зазвичай прагнуть працювати і бути незалежними, тому часто навчаються дистанційно.
Про це розповіла в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Вдень" філософ Лариса Осадча.
За її словами, діти можуть жити або за сценарієм своїх батьків, або за антисценарієм. Зазвичай, сучасні діти вибирають собі антисценарій. Сучасні підлітки, зазвичай, прагнуть працювати, тому часто навчаються дистанційно. Вона нагадала, що наймолодшому мільярдеру в світу 27, а мільйонером він став у 13 років.
Філосов наголосила, що зараз в Україні епоха героїв, адже якщо батьки мали бути прагматичними через кризу 90-х років, хапатися за будь-яку можливість заробити, то перед дітьми вже постають можливості вибору життєвого шляху.
Слухайте програму "Сьогодні. Вдень" по буднях з 13.00 до 15.00!
Хто з високопосадовців має шанси уникнути покарання за корупцію, згідно з ухваленим законом про Вищий антикорупційний суд, розповів в ефірі Українського радіо в програмі “Сьогодні. Вдень” голова експертної організації з питань протидії корупції State Watch Гліб Каневський:
Те, що на наступний день після публікації закону сталася така скандальна ситуація, конфліктна ситуація, говорить про те, що, мабуть, були порушені все-таки домовленості зі сторони українського політикуму перед міжнародними партнерами, перед громадськістю. Розмови про Антикорупційний суд точаться вже більше року. Ось закон опублікований і ми знаходимо одне речення, яке фактично перекреслює саму ідею цього документа. А ідея закону про Антикорупційний суд насправді дуже проста. А саме що всі топ-чиновники, які проходять по кримінальним справам Антикорупційного бюро, їхні справи мають розглядати взагалі в окремій судовій системі. Не тому, що так комусь хочеться на Заході чи тут в Україні, а тому, що такі реалії, поки триває загальна судова реформа.
Як відомо, під час підготовки до голосування закону про Антикорупційний суд ключовим питанням було хто моніторитиме його діяльність, чи є нагляд іноземних структур за цим складом суду. Як вийшло, що ця норма наче головною була, але за неї проголосували, як треба, а от проблема виникла зовсім в іншому місці?
Знаєте, ніщо не застраховує від того, що ще не виникнуть нюанси. Скандал чому здійнявся у перший день після публікації, бо був проведений швидкий поверхневий аналіз і вже експерти побачили таку першу шпаринку. Ще мовчать міжнародні організації, експерти, які зараз активно вичитують до кожної коми цей документ. І я переконаний, що ще будуть такі маленькі юридичні шпаринки, які в реаліях українського законодавства будуть не просто звільняти топ-корупціонерів, а просто максимально затягувати їхні справи. Чому так вийшло? Бо фігуранти кримінальних справ є і в парламенті і вони, зокрема, брали участь у законотворчому процесі по Антикорупційному суду. На мою думку, вони зробили все від них залежне, щоб закон вийшов недієвим.
Щодо Венеційської комісії, адже вони теж вивчали цей документ і пішли на те, щоб ухвалити закон і потім усунути недоліки. Чому тепер здійнявся такий ґвалт?
Я не прихильник тієї теорії, що в українському законодавстві останнє слово має бути за Венеційською комісією. Я вважаю, що наші правники і парламентарі мають виходити з наших реалій. Потреба така, що ось державу грабують на державних підприємствах, у сфері оборони продовжується грабунок, а ніхто не несе відповідальності. І ми маємо цю проблему якось вирішити. Це питання насправді життя і смерті держави України. Я б усе-таки не відштовхувався від заяв Венеційської комісії, а від потреб держави тут і зараз.
Ваш прогноз, якою буде реакція громадянського суспільства і міжнародних партнерів на ухвалений в такій редакції закону про Антикорупційний суд?
На мою думку, всі підуть у відпустку. Літо, мертвий політичний сезон. Спочатку в парламенті оголосять дати відпусток. За давньою українською традицією депутати підуть з роботи десь до вересня. А за ними редактори підуть, експерти, громадськість - всі ті, хто формує громадську думку. Скажемо так, відкладуть баталію на осінь. А восени на нас очікує цікавий політичний процес, коли атаки все-таки на владу за Антикорупційний суд, який, можливо, буде недієвим, будуть більш жорсткіші, ніж вони були до цього. Заяви міжнародних партнерів будуть жорсткіші, бо вони хочуть бачити результати боротьби з корупцією. Влада, у свою чергу, хоче на вибори піти з чистим обличчям. Тому влада, на мою думку, буде робити все, щоб суд якщо запрацює, то вже десь після виборів, коли вже все вгамується і почнеться новий політичний сезон.
Зміну Апеляційним судом Києва вироку Юрію Крисіну - одному з фігурантів у справі про вбивство журналіста газети "Вести" В'ячеслава Веремія в 2014 році, визначивши покарання у вигляді позбавлення волі терміном на п'ять років, прокоментував в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" кореспондент видання "Український тиждень" Станіслав Козлюк:
Історія насправді з Юрієм Крисіним доволі цікава, бо в 2014 році він потрапив у СІЗО по епізоду нападу на Веремія. Від початку там було провадження за статтею 115, це умисне вбивство. А потім прокурор перекваліфікував цю справу з умисного вбивства на хуліганство, якщо спрощувати дуже. Тобто там була певна махінація з документами. Потім Крисін писав заяву, ніби йому хтось погрожував у СІЗО. Йому поміняли запобіжний захід під домашній арешт, його взяли під охорону. Судові засідання, на яких розглядали справу про вбивство Веремія, закрили для громадськості. Зрештою Крисін за хуліганство отримав умовний термін покарання. Подали апеляцію і на щастя, апеляцію була адекватною. Суд неправомірно звільнив Крисіна від відбування покарання і призначив йому реальний термін ув'язнення — 5 років. Але це ще не кінець, бо можна буде оскаржити вирок в касації.
Це перший випадок за останні чотири роки, коли реально людина, яка відповідає за злочин на Майдані, отримала реальний термін. Бо немає ще цих вироків ні по одній справі. Крисін — це перший.
Є один з тітушок, якщо я не помиляюся, харківський. Він до Крисіна був засуджений за свої дії. Він теж отримав вирок. Але насправді вироків по справам Майдану майже немає. Якщо говорити про розстріли на Інститутській, це дуже масштабна справа. Вже закінчують допитувати потерпілих. На це знадобилося два роки, там їх понад 120 людей. Кожного тижня фактично відбуваються судові засідання. Є сподівання, що впродовж двох-трьох років вона завершиться.
Як Крисін взагалі поводиться? Чи є хоча б натяк чи тінь, що він шкодує, що так вчинив?
Я тут буду суб'єктивним, але мені здається, що він не шкодує про те, що він зробив. Попри те, що він говорить, що визнає свою провину, що згідно зі статтею про хуліганство, я визнаю, що я це зробив. Я його оце бив. Не знаю, як так сталося, але так сталося. Але в той же час, на цьому наголошували і прокуратура, і адвокати Веремія, і самі судді, що поведінка Крисіна свідчить про те, що він розкаявся щиро. Але подальші його дії після 2014 року свідчать про протилежне. Він продовжував вчиняти злочини, він не розкаявся в стилі свого життя. І на цьому наголошує адвокат. Що злочини, які вчиняє Крисін, свідчать про те, що злочинний спосіб життя для нього є нормальним. За таких умов неможливо говорити про щире розкаяння.
Справедливі вироки за злочини на Майдані можливі, якщо буде увага до них та суспільний резонанс.
Таку думку висловиви в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" кореспондент видання "Український тиждень" Станіслав Козлюк.
За словами журналіста, для організатора тітушок Юрія Крисіна злочинний спосіб життя є нормальним, тому він не міг щиро розкаюватися у суді. На думку Козлюка, сподівання на реальні вироки за злочини на Майдані існують, якщо громадськість не втратить увагу до цих справ та вони матимуть суспільний резонанс.
Слухайте програму "Сьогодні. Вранці" по буднях з 8.00 до 10.20!
За його словами, десятиліттями економіка у Швеції розвивається продуктивно, тому що в країні спостерігається стабільність в усіх сферах життя.
Шведський бізнес вкладатиме кошти в українську економіку, якщо буде стабільність в країні та справедливі суди.
Про це заявив в ефірі Українського радіо в рамках спецвипуску із 7-го українсько-шведського бізнес-форуму Надзвичайний повноважний посол Швеції Мартін Хаґстрьом.
За його словами, десятиліттями економіка у Швеції розвивається продуктивно, тому що в країні спостерігається стабільність в усіх сферах життя.
Він зазначив, шведські інвестори прийдуть в Україну, якщо в нашій державі буде стабільність та справедливі суди, а децентралізацію ніхто не відмінить.
Слухайте програму "Сьогодні. Вранці" по буднях з 8.00 до 10.20!
Судовий вирок генерал-майору Віктору Назарову, який видав наказ, що призвів до загибелі 49 військових в Луганському аеропору в 2014 році, абсолютно виправданий.
Про це в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" заявив журналіст, редактор Інтернет-видання "Цензор.нет" Юрій Бутусов.
За його словами, проблема полягала в тому, що була абсолютно прогнозована ситуація та загроза. Попри попередження про обстріли, Назаров видається наказ, який призвів до того, що противник зміг зробити засідку.
Журналіст зазначив, що це був не перший обстріл наших літаків в тому аеропорту і такої гострої необхідності відправлення туди саме літаком підрозділ десантників не було, адже обговорювалося питання наземного шляху.
Пан Бутусов наголосив, що через суспільний тиск та спільні дії військової прокуратури і суду Назаров отримав вирок.
Крім того, він додав, що сучасна війна має вестися за життя, і не виправданих втрат людських життів через безвідповідальні накази треба уникати.
Нагадаємо, 14 червня виповнюється 4 роки після збиття російськими терористами українського літака Іл-76 в Луганському аеропорту.
Слухайте програму "Сьогодні. Вранці" по буднях з 8.00 до 10.20!
Чи можна казати, що перша в історії зустріч лідерів США і КНДР здатна покласти край ядерному протистоянню країн, прокоментував в ефірі Українського радіо в програмі “Сьогодні. Ввечері” експерт з міжнародного і європейського права Вадим Трюхан:
Різні ситуації в історії взаємин тих чи інших країн. Цей саміт готувався досить неоднозначно. Навіть доходило до того, що Дональд Трамп у властивій для нього манері в Twitter повідомив про відмову від зустрічі. Але підготовка до саміту була відновлена і він відбувся. І відбувся, як кажуть багато оглядачів, успішно. Тому з одного боку небезпеки залишаються, наскільки це принципове питання і для Кім Чен Ина, і для Дональда Трампа, щоб припустити собі, що чи завтра, чи через місяць знову буде якийсь відкат, досить складно. Чому це принципово для Кім Чен Ина? Бо економіка в руїнах, бідність, бо насправді ми прекрасно розуміємо, що та ядерна зброя, якою він хизується, ті балістичні ракети, які він випробовував, це булька. Немає там насправді якогось потужного потенціалу, не буде його ніхто захищати, ні Китай, ні Росія. І йому треба якимсь чином вирішити і соціально-економічні, і фінансові питання, домогтися зняття санкцій і гарантувати своє майбутнє. Зрештою договір підписаний і це важливо. Після шаленої критики, яку зазнав Трамп після виходу США з Іранської угоди, Паризької угоди, з низки економічних угод, навряд чи він піде на відкат у цьому питанні.
Країни зафіксували в підсумковій декларації готовність до спільних зусиль щодо ядерного роззброєння на Корейському півострові. Що далі? Мають бути якісь підакти, які конкретизують шляхи реального втілення в життя цього загального документа?
Диявол завжди в деталях. Ми знаємо, що до цього моменту між США і КНДР не встановлено навіть дипломатичних відносин. Тобто по суті вони залишаються в стані війни. Тому один з пунктів цієї декларації, яку вони підписали, звучить таким чином, що США і КНДР зобов'язуються встановити нові відносини між країнами. Наступний крок, згідно з дипломатичним протоколом міждержавних відносин, це мав би бути протокол про встановлення дипломатичних відносин. Це перший базовий крок завжди між будь-якими країнами, які колись ворогували. По-друге, там йдеться про встановлення тривалого мирного режиму на Корейському півострові. Яким чином? Хто буде це контролювати? МАГАТЕ чи якась спільна комісія, чи якісь інспектори іноземні? По-третє, що найбільш чутливо, підтверджуючи декларацію, КНДР обіцяє докласти зусиль для повної денуклеаризації Корейського півострова. Тобто відмовиться повністю від ядерної програми. Мені здається, це найбільш складніше з емоційної, прагматичної точки зору Кім Чен Ина піти на це. Тут знов-таки питання контролю, питання хто, коли тощо. І останнє. США і КНДР зобов'язуються проводити роботи з пошуку останків військовополонених. Це дуже тривалий процес, дуже чутлива тема. Завжди стосується багатьох родичів тощо. Тут багато підводних каменів.
Команда математиків, програмістів, і просто молодих, небайдужих до освіти людей взялася за завдання: створити такі анімаційні ролики, які не тільки б вдало пояснювали математичні формули, а й дозволяли їх пам'ятати упродовж усього життя. Докладніше про проект розповів в ефірі Українського радіо в програмі “Модуль знань” представник анімаційної студії NEED Вадим Черніков.
Насправді не тільки для учнів. Спочатку коли ми починали створювати тексти, ми не замислювалися над тим, що вони можуть транслюватися в школах. Ми думали, що наша аудиторія буде Ютуб. Ті, хто цікавиться наукою. Таких каналів на Заході дуже багато. І європейські канали, й американські, які налічують багато підписників. Всі вони дивляться ці ролики більше для розваги, аніж для навчання. Ми спробували в своїх відео додати трохи освіти. Зараз ми запустили проект роликів з математики, які будуть уже в школах. Ми будемо пробувати ці ролики адаптувати до навчання, щоб вчителі комбінували звичайну класичну освіту і наші відео.
А ці ролики дивилися люди старшого віку? 50+, 60+.
Я вас зараз здивую, аудиторія 80% останнього ролику, хто подивився, це жінки 35-40 років. Більш літні люди теж дивляться. Основна наша аудиторія, на яку ми орієнтуємося в математиці, це школярі. Це 7 клас і далі. Ролики, наприклад, біологічні — це старша категорія людей. Це 16+ і далі. Але дуже багато вчителів їх дивляться. Вчителям особливо математика дуже подобається і вони збираються використовувати все це. Їм розказали як це буде створюватися, тому вони чекають.
Хлопці, це тільки освітні проекти? Чому, приміром, не розповісти як працює радіо?
Це науково-популярний проект, не тільки освіта. Ми зараз випускаємо ще один цикл відео, де кожен ролик буде на окрему тему. Вони не будуть так пов'язані між собою. Це не буде тільки біологія, або тільки математика. Це будуть ролики на дуже різні теми, зокрема, як працює радіо. Ця тема дуже вписується.
Чи не задумувалися ви над тим, які предмети можна, які не можна подавати за рахунок кліпового мислення. Наприклад, філософію?
Якби ви робили якісь освітні продукти, ви не змогли б туди вкласти квантову фізику, або філософію, або дуже велику тему. Проте ви можете зробити відео про якусь цікаву тему з філософії, або кілька тем. Людина, яка подивиться цей ролик, зацікавиться філософією і почне читати, вивчати, дивитися он-лайн курси, або інші матеріали, які більш структурно пояснюють цю інформацію. Ми популяризуємо певні предмети і робимо процес навчання трохи яскравішим. Проте, ми зовсім не вилучаємо класичну освіту. Саме тому наш новий проект роликів з математики ми робимо спільно з учителями і з впровадженням цього в школах.
230 місце Києва у переліку міст з викидами вуглицю в екологію в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Вдень" тлумачив голова Української кліматичної мережі Ілля Яременко.
На думку експерта, 230 місце України в рейтингу серед 500 країн щодо викидів вуглецю, це непоганий результат, але потрібно ще максимально покращити цей показник. Так, в середньому 25 тонн в США на рік викидає одна людина вуглецю в атмосферу, а в Україні - припадає 4 тонн на людину. Але до 2050 року, наголошує Яременко, "вуглецевий відбиток" повинен бути лише 1 тонн на людину, щоб уникнути таких змін клімату, коли життя на землі буде неконтрольованим і непридатним для існування.
За його словами, "вуглецевий відбиток" кожного українця треба зменшити до мінімуму, адже підвищення температури, пожежі, від яких гинуть люди, свідчить про негаразди з рівнем вуглецю в атмосфері.
Надав експерт і суто практичні рекомендації. Наприклад, літаємо на літаках, а потім саджаємо дерева, які зменшать "вуглецевий відбиток", адже його більше поглинеться. Треба зменшити вирубку дерев, бо це фактично панацея від більшості екологічних проблем.
Крім того, додав Яременко, треба економити енергію у власному побуті. Наприклад, прати речі можна вночі, коли електроенергія дешевша, адже діє нічний тариф, і тому подібне.
Слухайте програму "Сьогодні. Вдень" по буднях з 13.00 до 15.00!
Україна ухвалила закон про Вищий антикорупційний суд. Він судитиме топ-корупціонерів, а міжнародні експерти матимуть вирішальний вплив на добір суддів. Це в ефірі Українського радіо у програмі "Україна. Сьогодення" аналізував політолог, керівник Бюро аналітики "Тектум" Євген Мироненко:
"Інтерес до Антикорупційного закону я б не дуже серйозно поєднував із загальними рисами життя українців. Тому що, саме створення Антикорупційного суду в Україні було вимогою наших кредиторів фінансування впровадження реформ, фінансування тих чи інших інфраструктурних об'єктів. І в цій площині роль посередництва або громадського впливу здійснювали ті організації, які отримують також гранти від наших донорів. Це "зав'язувалося" саме на цьому. Це нормально, якщо кредитор дає кошти, то він має якось впливати на те, куди ці кошти спрямовують. І якщо вони йдуть нецільовим використанням, то кредитор має якось впливати. Зараз така ситуація в країні, яка дозволяє впроваджувати такі механізми.
Щодо Антикорупційного суду, то він не має жодного відношення до нас з вами. Завдяки його ухваленню, МВФ дає наступний транш. Але цей транш нам доведеться також якось повертати, виконувати свої боргові зобов'язання. Ніхто не дасть зараз "полетіти" гривні й Україні. Дуже високі ставки у протистоянні з Росією. Наші міжнародні партнери не можуть піти на такі репутаційні ризики.
Всі сподівання закінчуються з першим виходом під заставу. Антикорупційний суд буде розглядати якісь справи, але наскільки будуть дієвими механізми, побачимо скоро. Поки що я не бачу якоїсь дієвості, про яку так всі говорять".