"Це питання демотивації тих, хто боронить нашу країну" — Павліченко про законопроєкт про посилення відповідальності військовослужбовців 8271

"Це питання демотивації тих, хто боронить нашу країну" — Павліченко про законопроєкт про посилення відповідальності військовослужбовців 8271

Нещодавно, за 5 днів з початку реєстрації у Верховній Раді, було ухвалено законопроєкт №8271. Він посилює покарання військових за порушення дисципліни. Забороняє судам пом'якшувати вироки за непослух, невиконання наказу, самовільне залишення військової частини або місця служби, збільшує строки покарання та штрафи. Зокрема, за факт сп'яніння. Отже своїми аргументами зі слухачами Українського радіо поділився виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.

0:00 0:00
10
1x

Аргументи "проти"

"Минулого року ми працювали над справами військовослужбовців, які були засуджені в Україні, з метою розглянути мотиви щодо пом'якшення покарання. Ми переглянули сотні справ. Це був міф про те, що суди навмисно засуджують військових. Особливо коли йдеться про суди в Донецькій та Луганській областях. Ми намагалися спростувати цю історію. Але ми також бачили і багато справ, коли їх засуджували за самовільне залишення військової частини, за дрібне порушення, яке могло йти, як адміністративне. Наприклад, за продаж 7 грамів коноплі було ухвалено вирок про позбавлення волі строком на 7 років. А міг би бути менший термін, як мінімум 5 років, або взагалі умовний. 

Коли зараз йде мова про збільшення термінів за вчинення військових злочинів та правопорушень, то я б ставив питання, а чому вчиняються або допускаються такі правопорушення? Це не вина тих людей, які притягнені до відповідальності. Це питання формування військових підрозділів. Це питання включення в склад бойових підрозділів тих, хто там не може перебувати. Це питання і до військкоматів, до медкомісій, до дотримання регламенту і дисципліни під час ведення бойових дій. Ми маємо конкретні випадки, коли люди виходили, рятуючи своє життя. Цей законопроєкт про питання демотивації тих, хто боронить нашу країну". 

Читати також: 300 днів повномасштабної війни в Україні. Еволюція армій та перспективи нового наступу в лютому-березні

Звісно є розуміння, що "це централізована влада, яка має бути непохитною. І будь-яке розпорядження командира має бути виконаним. Є в конкретних випадках ситуації, коли керівництво може ховати свої мінуси в управлінні через віддання наказів, які не відповідають тій чи іншій ситуації. Проте залізна дисципліна в армії — це шлях радянської армії, яка була автократичною. І Залужний сам говорив, що ми виграємо цю війну саме тому, що командири мають авторитет і вони діють в іншому контексті, ніж нинішня путінська армія, яка базується на єдиноначальстві і не передбачає жодної автономізації і виконання ними самостійних бойових завдань. 

Тож цей законопроєкт не повинен бути підписаний і не повинен вступати у силу. Він не відіграє позитивної ролі, яка закладена в посиленні дисципліни в армії. Дисципліна посилюється не кримінальними адміністративними заходами і переслідуваннями тих, хто відмовлятиметься від наказу командира. Це не той шлях, який посилить нашу армію, навіть якщо цей законопроєкт вступить в силу. Тому що людина там стоїть перед вибором життя-смерті або прийняттям рішення змінити позицію і вчинити якось інакше. Ми зараз не говоримо про вчинення правопорушень, таких як самовільне залишення військової частини, вживання алкоголю. Це теж там передбачено. Це питання виховання, становлення дисципліни, авторитету командира. Якщо у командира немає авторитету і впливу, то від того, наскільки зміниться кількість років щодо притягнення до відповідальності, це жодним чином не вплине на характер спілкування і дисципліни в підрозділі. Це хибне бачення". 

Що відомо про специфіку роботи судів з військовими

"Суди зараз працюють і притягають до відповідальності військових. Ми мали справи щодо залишення позицій, на яких перебували військові. На жаль тоді ця ситуація мала більше негативний контекст. Навіть потрапили під обстріл ті, хто перебував у слідчому ізоляторі. В тому ж Бахмуті, наприклад. І там були навіть втрати. У нас на сьогодні не існує такого поняття, як відтермінування відбування покарання у зв'язку з проведенням воєнних дій. Є, наприклад, військові, які ефективно діють на війні. А тепер, після вступу вироку в дію, вони змушені замість воювати йти за грати. Своїми діями цей вирок міг бути відтермінований або переведення в умовний. Тут потрібно виходити з ситуації. 

Коли відбувалися події 24 лютого, в Херсонській області було захоплено 4 колонії, звідки росіяни вивозили засуджених. В тому числі і учасників АТО. Коли відійшли окупанти, зокрема з Менської виправної колонії, тоді було звільнено в короткий період часу понад 300 засуджених учасників АТО, більшість із яких стали до лав і на сьогодні перебувають на фронті. Це приклад того, яким чином може бути компенсація за відбування покарання з урахуванням клопотання. Вони звертаються з клопотанням щодо заміни покарання готовністю воювати".  

Фото: uplan.org.uа