Tember Blanche: "Якщо ти не витрачаєш на лейбл, то потихеньку сам ним станеш"

Tember Blanche: "Якщо ти не витрачаєш на лейбл, то потихеньку сам ним станеш"

Мріяти, але бути реалістами — інді-дует Tember Blanche дав собі п'ять років на те, щоб зрозуміти, чи досягне успіху їхня творчість. На цьому шляху Саша Ганапольська та Влад Лагода експериментують і сміливо використовують різноманітні інструменти просування своєї музики. 

Tember Blanche записали спільну композицію "Я тебе не чую" разом із зіркою українського музичного TikTok — виконавцем To Eternity (Даніелем Отуоньє), яку презентували в ефірі шоу "Вікенд Нової Музики" на Радіо Промінь. Про те, як виникла ця колаборація, як слід працювати із соціальними мережами, які теми для пісень вважати серйозними, музиканти поговорили із ведучою Ксенією Івась.

0:00 0:00
10
1x
Програма:
Ведучі:

Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь

Зараз більшість музичної співпраці відбувається віддалено

Як виникла ідея створити фіт разом з To Eternity? 

Влад: Іще рік тому хтось комусь із нас написав. Даніель саме став дуже популярним, у нього вийшла пісня "Несмачний мед". По-моєму, нам написав не сам Даніель, а представник його менеджменту. Мовляв, дивіться, який у нас є класний виконавець, нумо знайомитись, раптом у вас щось вийде. Ми погодились спробувати. Даніель скинув кілька демозаписів, один нам дуже сподобався. Саша відразу вигадала приспів — і все стало класно.

Даніеле, якою була твоя участь у створенні спільної пісні? 

Даніель: Ми з Владом зробили її фінальний варіант, бо написав я цю пісню давно, матеріал був слабенький. Але ми всі розвиваємось, тому це нормально.         

Кому належала ідея створити пісню, в якій ви висміюєте бажання мати все?

Саша: Цю тему запропонував Даніель, він давно вигадав саму історію. 

Влад: Так, був основний біт з мелодією на фоні, яка стала приспівам,  англомовний текст, де власне ця тема і розкривалась. Саша вигадала приспів та куплет українською. Потім Даніель дописав свої українські куплети. І вийшла ось така пісня. 

Як взагалі вам працювалось в умовах війни, того, що ви на відстані тисяч кілометрів одне від одного? 

Влад: Зараз більшість музичної співпраці відбувається віддалено. Чесно кажучи, відстань ми стали помічати лише нині, коли пісню треба промотувати, а ми дуже далеко одне від одного. Всі хочуть, щоб ми працювали разом. Минулого літа, коли ми робили фіт, Даніель був у Німеччині й відстань ми не помічали. Минув рік, тепер він у Сполучених Штатах, а ми із Сашею тут.  

Даніеле, хочу запитати тебе як професійного тіктокера: що потрібно, щоб твоє відео стало популярним? 

Даніель: Перші три секунди мають відразу чіпляти. Повинен бути дуже-дуже сильний "хук". І голосне — якість самого відео. 

Чи правда, що треба запостити відео і потім добу не заходити в застосунок? 

Даніель: Я в це не вірю, краще просто трошки почекати. 

Даніеле, поділися, коли і яким буде твій наступний реліз?

Даніель: Влітку буде реліз альбому, який я вже дуже довго пишу. Перед цим — сингл, щоб його розігріти. Тож чекайте! Серйозність теми — дуже відносна річ. Не обов'язково те, що здається мені серйозним, є таким для інших людей.

 

Серйозність теми — дуже відносна річ. Не обов'язково те, що здається мені серйозним, є таким для інших людей

Пісня "Я тебе не чую" — це, по суті, соціальна лірика, хоча й має такий легкій літній настрій. Наскільки для вас важливо писати пісні на серйозні теми? 

Саша: Це завжди було для мене важливим. Серйозність теми, мабуть, — дуже відносна річ. Не обов'язково те, що здається мені серйозним, є таким для інших людей. Якщо ми говоримо про цю конкретну пісню, то, думаю, у кожного з нас бувають миті, коли хочеться просто лежати на дивані та мріяти про те, щоб гроші звідкись самі з'являлись. Але більшість людей розуміє, що це неможливо. Десь всередині ми б всі хотіли, можливо, бути дітьми багатих батьків. Щоб трошки розслабитись, просто знати, що є якась фінансова подушка. Але нам особисто життя цього не дало. Дало багато інших хороших речей. Треба приймати те, що є, і працювати. Мотивація має бути сильна. Тому ми й написали цю пісню. 

Ви активно ведете сторінки саме у розважальних соціальних мережах  TikTok, Instagram. Але обходите увагою Facebook і Twitter. Що вас відрізняє від артистів, які обрали ці соцмережі основними своїми платформами? 

Саша: Вік. Я не доросла до Facebook. Не розумію його, не знаю, що там треба робити, на відміну від TikTok чи Instagram. Як треба підходити до аудиторії? Це, скоріше, мій недолік, ніж перевага. 

Влад: Twitter ми ведемо, це роблю я. Стосовно Facebook, то якось ми туди не добрались. Я писав пости в Instagram і мені старші колеги казали: "Так це ж формат Facebook. Треба про це написати там, щоб було обговорення". Кожна соціальна мережа має свою мету. Але я так і не взявся за це. 

Чи не змушують формати та алгоритми соціальних мереж створювати контент заради збільшення аудиторії, а не тому, що у вас є нагальна потреба щось донести своєму слухачеві? 

Саша: Так, є така штука у соціальних мереж. Якщо ти хочеш просуватись, треба, так би мовити, це поважати. І навіть у ті дні, коли, здається, нічого не відбувається, немає якогось інфоприводу, все одно треба про себе нагадувати. Хоча, з іншого боку, ми випустили альбом, там дуже багато пісень, які можна пробувати поширювати будь-де. Якщо подумати, то ідей для контенту можна знайти безліч. Просто треба цим займатись, плюс поширювати корисну інформацію, відсіювати її від чогось абсолютно непотрібного.    

Ви спілкуєтеся зі своїми підписниками на соціальні чи політичні теми?  

Влад: Звісно, зокрема у Twitter. В Україні є така категорія артистів ‒ артисти-активісти, які ставлять цю діяльність на перший план. У нас, в принципі, воно якось не так. Не те щоб у нас не було позиції, у нас вона є. Просто ми не звикли її радикально висвітлювати. Якщо треба щось підтримати, ми це зробимо. Якщо треба щось відстоювати, долучимось. Просто ми не агресивні люди, а тому й свою позицію з приводу того чи іншого питання висловлюємо так само не агресивно. Можливо, тому це не так помітно, як в інших артистів. Але в цілому у нас простежується позиція щодо всього, і слухачі її знають. Ми собі дали обіцянку, що п'ять років будемо пробувати робити музику, навіть якщо писатимемо пісні, а їх слухатимуть тридцять людей. 

Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь 

Ми собі дали обіцянку, що п'ять років будемо пробувати робити музику, навіть якщо писатимемо пісні, а їх слухатимуть тридцять людей

Влаштовуєте своїм шанувальникам на гастролях зустрічі, автографсесії? 

Саша: Ми робили зустріч із нашими слухачами в Києві та Львові, з тими, хто задонатив найбільшу суму за футболки, які ми продавали. Це був чудовий досвід. Ми багато спілкувались, фотографувались… До того на невеликих виступах ми виходили до публіки, але цього не зробиш, коли на концерті 800 людей. Навряд можеш дозволити собі вийти до всіх, бо розірвуть. Так кажу, ніби я рок-зірка (Сміється — прим. ред.). Не розірвуть, додадуть втоми після виступу. А коли є трохи людей, то виходить приємно, душевно.     

Минулого разу ви розповідали, що плануєте займатись написанням пісень для інших артистів. Можливо, вже з кимось почали співпрацювати? 

Влад: Написанням пісень більше займається Саша. З нашої з вами минулої зустрічі ми мали половинку співпраці, яку ще не довели до кінця. Але так, є артист, який вже зняв кліп на пісню, написану Сашею. Думаю, що вона скоро вийде. 

Саша: Так, я написала пісню Вадиму Олійнику. 

Влад: А я більше займаюсь саунд-продюсуванням. Але зараз моя продюсерська робота більше стосується документальних фільмів. Я роблю музику для маленьких шестихвилинних відео. Надійшла така пропозиція і я вирішив спробувати. 

Як рівень вашої популярності впливає на інвестиції в музику? Що з'явилось у ваших витратах, чого не було раніше? 

Влад: Тепер у нас є команда, якій треба платити зарплати. На самому початку ми собі цього не могли дозволити. Якщо говорити про музикантів та звукорежисера на концертах, то це гонорарна історія. А зараз у нас, наприклад, є піарниця, яка з нами постійно працює. І якось так все розвивається, наростає. Як то кажуть, якщо ти не даси на лейбл, то потихеньку сам ним станеш.  

Сашо, ти нам минулого разу розповідала, що ваш дует планувався на п'ять років, три з яких вже майже минуло… Що станеться з вашим дуетом у 2025-му?

Ми собі дали обіцянку, що п'ять років будемо пробувати робити музику, навіть якщо писатимемо пісні, а їх слухатимуть тридцять людей. І так вийшло, що вже через півтора року від початку існування нашого дуету сталось щось доволі приємне. У порівняні з тим, що ми собі уявляли, то взагалі суперприємне. Тепер ми вже досягли свого мінімуму. Тобто у 2025-му році Tember Blanche має випустити, я так собі думаю, ще два альбоми. А там буде видно.    

Як просувається робота над вашим новим альбомом? 

Влад: Ми дотримуємось нової стратегії: запустили неформальний сезон фітів. Плануємо сконцентруватись на співпраці з іншими артистами, робити спільні пісні, тому що у нас вже є 24 сольні композиції, 2 фіта та один ремікс. Відсоток копродукцій малий, хочеться його трошки підняти. Наша наступна співпраця буде з Максом Пташником. 

Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.

Підписуйтеся на подкаст "Вікенд Нової Музики" на найбільших подкаст-платформах, щоб першими дізнаватися про найяскравіші музичні новинки від українських артистів.