Фото: Пресслужба Lida Lee
На межі – стан, в якому зараз перебуває кожен українець
Лідо, розкажи, будь ласка, пісня "На межі" – це продовження історії з треку "Прокидайся" чи це знову зміни?
Коли вийшла пісня "Прокидайся", ми говорили про те, що слід випустити внутрішню дитину. Це відбулось і тепер можемо робити те, що по-справжньому хочемо. На межі – стан, в якому я перебувала майже все літо. Я вигоріла, але боялася собі у цьому зізнатися, сказати про це близьким і команді. Настав момент, коли я дозволила собі зупинитися, осмислити те, що відбувається. Звісно, нова пісня і про зміни, зокрема й зовнішні, у чому можна пересвідчитися у кліпі. Коли знімали відео, мені здавалося, що це моя стеля. Було таке відчуття, що нема, за кого сховатися, що є лише я і камера, а тому мушу працювати. До речі, на межі – стан, в якому зараз перебуває кожен українець.
Так дійсно. Але все ж, презентуючи "Прокидайся", ти розповідала про зміни, цього разу – знову вони… Що ти шукаєш?
Я не шукаю. Просто зрозуміла, що у мене найкраще виходить транслювати свою творчість саме у тому стані, в якому я перебуваю саме зараз. Скажімо, мені класно, я починаю якийсь новий етап, але не приховую цього, не боюся поділитися з іншими людьми. Як, власне, й тим, що мені буває і боляче, і прикро, і складно. Бо я також людина! Часто буває так, що сенсі пісні від її написання до запису змінюється, розкривається якось інакше. Наприклад, "На межі" – це мала бути проста історія про дівчину, яка провокує хлопця, дивиться, зробить він потрібний крок чи ні. А потім я зрозуміла, що фраза "натискаю на курок" – це про мій внутрішній курок, який натискаю тут і зараз. Я не боюся вийти за межі, які хтось для нас встановлює. Роблю крок – і починається щось нове, цікаве, навіть якщо не знаю, що чекає попереду.
Цікаво, що над піснею "На межі" працювало чимало знаменитостей. Наприклад, серед композиторів є Анна Трінчер, серед музикантів – Сергій Гризлов, гітарист Pianoбой. Як склалась ця співпраця?
Я цим дуже пишаюся. Бо я – та людина, яка дивилася і дивиться, як Макс Мартін влаштовує кемпи, коли збираються музиканти, зачиняються в якомусь одному просторі й творять музику. Це те, чого мені дуже не вистачає в нашій країні: коли артисти з артистами можуть колаборувати не тільки в межах дуетів, а й у творчості, наприклад, писати пісні. Але з треком "На межі" у нас стався свій незапланований кемп. Я звернулася до продюсера та композитора Михайла Гайдая. Розповіла, яку хочу пісню. Він пообіцяв подумати, а трохи згодом надіслав шматочок треку – приспів. Я слухаю і чую, що його наспівав хтось дуже знайомий. Виявилося, що це був голос Анни Трінчер, яка заходила до Михайла в гості, коли він шукав вокальні ходи для нашої пісні. Анна вирішила допомогти. Потім, звісно, ми доробляли композицію, кожен додавав щось своє, індивідуальне. Я зустрілася з Катериною Бегу, написала текст, ми його класно адаптували, переклали і ось – є пісня "На межі".
Чекай, переклали?
Так, я намагалась написати її англійською, а Катерина допомагала перекласти пісню українською.
Мені подобається у собі здатність вивільняти емоції
Лідо, для когось межі власних кордонів – це відстань витягнутої руки, для когось – десятиметровий стіл. Які твої межі?
Буває по-різному. Коли мені некомфортно, я як равлик хочу сховатися у свій будиночок. Залежить від ситуації.
Чи будеш ти обіймати людину, яка тобі неприємна, заради того, щоб здаватися привітною?
Ні. Коли мені щось чи хтось не подобається, це написано на моєму обличчі. Я працюю з цим, але не завжди вдається контролювати себе, приховувати справжні емоції. Я ненавиджу брехню, ненавиджу брехати й не вмію цього робити. Тому я за те, щоб робити те, що хочеш, те, що відчуваєш.
На початку нашої розмови ти сказала, що була на межі вигоряння. Завдяки яким сигналам ти зрозуміла, що це саме воно?
У мене був стан, коли я нічого не хотіла робити, не мала ідей. Раніше я завжди могла зібратись, привести себе до ладу. А тут було так, що мене вже не слухався організм, стало здавати здоров'я. Емоційно хитало в різні сторони. Зараз дуже багато факторів на нас тиснуть. Головний з них, звісно, це повномасштабна війна. Ми знаємо, що маємо допомагати ЗСУ, особливо тепер, коли попереду зима. Але волонтерити, шукати кошти стає все важче… Ми постійно перебуваємо в стані якоїсь невідомості, невагомості, коли неможливо щось планувати, прогнозувати. Від усього цього кидає в різні емоційні сторони. Тому ми живемо тут і зараз.
Як, до речі, виглядає твій емоційний пік, баланс, емоційне дно? Коли востаннє ти була в таких станах?
Мені дуже не подобається те, що зі мною відбувається у стані емоційного дна, тому я стараюсь нікому й ніколи цього не показувати. Що саме? Востаннє, коли переживала емоційне дно, то я не розмовляти, а плакала. Не брала слухавку, не заходила у соціальні мережі, нічого не хотіла. Просто сиділа вдома декілька днів зі своїм собакою. Якщо говорити про баланс чи стабільність, то, мені здається, як і у будь-якої людини, це стан, коли ти натхненна, коли розумієш, що в тебе дуже багато всього, ти заряджена. Я, наприклад, почала займатися спортом, боксом. Навіть не думала, що мені це так сподобається. Бокс – це дуже класна емоційна розрядка, бо ти можеш прийти й побити ту грушу. Як виглядає мій емоційний пік? Цього літа я зрозуміла, що можу дуже сильно кричати. У мене ніколи такого не було, але я пам'ятаю, як їхала за кермом і щось сталося, що я почала так кричати, як ніколи. В мене наче демон якийсь вселився. Але я дуже швидко вмію перемикатися, не засиджуюся в якомусь одному стані. Тобто я можу зараз кричати, а за п'ять хвилин вже спокійно йти на каву з людиною, яка стала свідком такого сплеску. Насправді мені це подобається у собі – здатність вивільняти емоції.
Фото: Пресслужба Lida Lee
Хочу створити максимально акустичну, інтимну атмосферу задля того, щоб заспівати про свої почуття
Чи доводиться тобі робити щось таке, що ти ненавидиш, заради шоубізнесу?
Так, обмежувати себе в солодощах. Я страшенна ласунка. Обожнюю цукерки. Я взагалі гедоніст по життю, отримую задоволення від смачної їжі. Коли ми готувалися до зйомок відеокліпу, це було досить виснажливо для мене, тому що за місяць я втратила сім кілограмів. Було дуже багато спорту, майже щоденно я ходила в тренувальну залу й мала доволі інтенсивні тренування. Плюс щодня по три-чотири години в мене була хореографія. Але коли бачиш результат, то пробачаєш всі обмеження.
Яка твоя головна мета як артистки?
Якщо ми розглядаємо найближчий рік, то для мене головна мета – це альбом і перший сольний концерт, який дуже хочу зробити вже у 2024-му. Ми не знаємо, що на нас чекає, але сподіваємось, що все буде гаразд завдяки нашим захисникам і захисницям. Тому вже у новому році хочу і тур, бо розумію, що готова до цього. Крім того, знаю, що люди хочуть мене бачити. Ми нещодавно приїздили до Львова, були в інших містах, і у мене часто запитували, коли ж будуть концерти. Тому я зрозуміла, що треба планувати тур.
Над чим іще працюєш зараз?
Над новим матеріалом. Він точно буде про мотивацію, про те, що хто, як не ми можемо змінити цей світ на краще і досягнути усіх своїх мрій. Це буде і лірика також. Я хочу створити максимально акустичну, інтимну атмосферу задля того, щоб заспівати про свої почуття. Також продовжимо нашу благодійну серію вар'єте-шоу у Caribbean Club Concert-Hall у Києві, за допомогою яких допомагаємо нашим військовим. Тому запрошую всіх! Це дуже цікаве шоу.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
