Президент Володимир Зеленський на засіданні Контактної групи з питань оборони України у форматі "Рамштайн", 11 жовтня 2023 року.
Фото: ОП
Етап глобального протистояння диктатури проти демократії не просто почався, а триває в досить активній фазі
Президент Володимир Зеленський взяв участь у "Рамштайні" особисто. Про що це говорить?
Це вже 16-та зустріч у форматі "Рамштайн". І дійсно, на перший погляд, немає особливого сенсу, щоб глава держави був присутній. Але, якщо дивитися на контекст, на події в Ізраїлі, то присутність Зеленського дала змогу інформаційно підняти увагу до зустрічі. Бо події в Ізраїлі дійсно дещо затьмарили події в Україні. Очевидно, що тенденція не дуже приємна. Тому важливо тримати Україну в центрі уваги не тільки західних еліт, але й західних суспільств, бо вони відштовхуються від громадської думки. Таким чином, це був досить непоганий крок для того, щоб привернути цю увагу. А подальші повідомлення про чергові транші допомоги від різних країн дозволили спростувати радісні заяви російської пропаганди про те, що події в Ізраїлі "поставлять хрест" на допомозі України. Цього не сталося і я думаю, що не станеться.
Присутність Зеленського на "Рамштайні" це фундамент наступного пакету допомоги?
Абсолютно погоджуюсь. Результати присутності президента на XVI-му Рамштайні ми дійсно побачимо на XVII-му. Ми почуємо вже про нові варіанти допомоги і, що ще Захід зможе надати Україні для перемоги у цій війні.
Нинішній "Рамштайн" можна назвати доволі представницьким. І напередодні з'явилася інформація, що ймовірно, міністр оборони Ізраїлю Йоав Галант може взяти участь у зустрічі міністрів оборони країни НАТО у форматі відеоконференції, хоча Ізраїль не є членом Альянсу. Про що це може свідчити?
Ізраїль – це давній і сталий союзник Сполучених Штатів і НАТО, як країна, яка відстоює західні демократичні цінності і багатьма сприймається, як країна європейських традицій. Дійсно, Ізраїль не є членом НАТО і, очевидно, не буде. Про це неодноразово говорилося. Але ця зустріч з колегами НАТО, по-перше, говорить про те, що можуть бути розмови про воєнну допомогу Ізраїлю. А також про кроки, які допоможуть ці глобальні ризики нейтралізувати. Бо атака на Ізраїль і розмови про те, що наступною може бути атака Північної Кореї на Південну, фактично говорить про те, що етап глобального протистояння диктатури проти демократії не просто почався, а триває в досить активній фазі. Тому ідея американської адміністрації про те, щоб об'єднати тему допомоги Україні та Ізраїлю в один блок, має під собою сенс. Можливо, навіть варто об'єднати в один блок допомогу всім демократичним країнам, які перебувають фактично під ударом. Бо коли ці історії розглядаються як окремі напрями, то доводиться латати дірки. І, власне, саме через загрозу вторгнення на Тайвань, Україна досі не отримала ATACMS. Бо кількість ракет обмежена, а для Тайваню ATACMS може фактично вирішити протистояння. Тому, напевно, варто об’єднати всі ці історії в якийсь один глобальний пакт захисту демократії і працювати вже системно над цією проблемою.
А такий сценарій розглядають в Білому домі?
Я думаю, що такі сценарії розглядаються в США. Коли мова йде про рішення, то розглядаються абсолютно всі сценарії – від тотальної перемоги до тотальної поразки – для того, щоб розуміти проблеми, вузькі місця. І мені здається, що для самого ж Байдена було б достатньо важливо, щоб війна в Україні підійшла до якогось логічного фіналу перемоги українців до виборів (у США – ред.). Але, що неприпустимо, це поразка України. Бо в такому випадку нові кризи, нові війни, спалахнуть просто в різних частинах світу.
.jpg)
Олександр Леонов. Фото: Вільгельм Смоляк
Агресія ХАМАС проти Ізраїлю змінює щось для України в плані технічної допомоги?
Про це говорили вже достатньо багато. Військова номенклатура, яка постачається Україні і Ізраїлю, дійсно, відрізняється. Україна потребує в першу чергу боєприпасів, снарядів, систем ППО.
Ударна авіаносна група ВМС США на чолі з флагманом, авіаносцем Джеральдом Фордом, вже фактично прибула до Східного Середземномор'я. А якось ближче до Чорного моря така група може підійти?
Це суперечить угодам, які регулюють діяльність в Чорному морі. Але є один нюанс. Цій авіаносній групі достатньо підійти до Босфору для того, щоб прикривати і завдавати ударів по російській території. Але ми розуміємо, що для цього між Україною і США має бути угода фактично про воєнний союз. І важливо, щоб він таки стався. Водночас важливо, щоб Україна за допомогою союзників побудувала свій ВПК, аби критично незалежно від західної допомоги. І це зараз найголовніший напрямок роботи для нашої дипломатії і урядовців, щоб якомога швидше цей процес почався. Бо він, на жаль, тривалий. Нагадаю, коли почалася війна, у грудні 2022 року США за місяць виробляли всього лише 15 тисяч снарядів 155 калібру. На грудень цього року вони хочуть вийти на 50-60 тисяч, а до 2025 року – планують виробляти вже більше 100 тисяч на місяць. Тобто, навіть така потужна країна, як Сполучені Штати, мають витратити дуже багато часу на те, щоб не відкрити нові виробництва, а просто збільшити кількість.
