Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Шукаю для текстів пісень кращі рими й концепти, щоб вони мали більше змісту.
Устиме, розкажи, будь ласка, про свій дебютний мініальбом.
Я вирішив зібрати кілька пісень, які написав за останній час, і видати якусь більш масштабну роботу, щоб показати мої почуття, емоції, продемонструвати свою творчість, резонуватися з людьми, щоб вони відчули цей альбом.
Якщо зайти на стрімінгові платформи та порахувати, то твоїх пісень вистачить на повноформатний альбом. Чому ти вирішив почати з мініальбому?
Все поступово. Я не можу за місяць зробити дев'ять чи десять пісень і видати їх. Не знаю, чи це в моїх фізичних можливостях. Тому рухаюсь помаленьку, потім буде і повноформатний альбом.
Що об'єднує ті чотири пісні, які увійшли до мініальбому "Скажи моє ім’я"?
Вони мають одну спільну тему ― розрив відносин, те, як людина з цим бореться і що при цьому відчуває. Це складна, але водночас цікава тема.
У який стан має зануритися слухач після прослуховування твого альбому?
Я б сказав, в агресивний стан, коли у тебе тільки стався розрив відносин, але та людина все ще у твоїй голові. Ти згадуєш і згадуєш про неї, намагаєшся якось боротися з почуттями.
Музику і слова до своїх пісень ти пишеш сам. В одному інтерв'ю ти сказав, що хочеш, щоб твої тексти ставали цікавішими. Як, на твою думку, цього можна досягти?
Поки що слова приходять самі собою, моментально. Я сідаю писати ― і за десять хвилин з'являється текст. Намагаюсь в це більше вкладати процесу, роботи. Наприклад, сиджу день над одним рядком, шукаю кращі рими й концепти, щоб більше було змісту.
Намагаюсь не впадати у сум і печаль, хоч зараз такі умови, що важко це робити, але я стараюсь.
Хто тобі допомагає з аранжуваннями?
Поки що я все роблю сам.
Розкажи, будь ласка, про пісню "Ти мені треба". Коли ти її написав?
Я написав її нещодавно. Це також сталось доволі швидко. Вже мав чітку мету ― створити мініальбом з чотирьох пісень. Це один з треків, який я написав саме для альбому. І відразу відчув, що це хороша пісня.
Про що вона?
Про токсичні стосунки, про розрив.
Про токсичні стосунки ти дізнався з власного досвіду?
Наполовину з фільмів, книжок. Наполовину ― з власного досвіду. Так, щось таке траплялось в мої шістнадцять.
Це образ ― співати про розрив стосунків? Ти входиш в цей стан, щоб написати текст? Чи все-таки це твоя історія більше?
Я б не сказав, що це моя історія. Скоріше, більш масштабно прописана. Але там є відгомін моїх емоцій.
Часто артисти використовують образ ліричного героя як захисну маску, щоб сховати себе справжнього. У твоєму випадку як?
Я теж в основному ховаю. Не сказав би, що маю аж так багато тем, щоб писати про себе. Але вигадувати певні образи ― це цікаво.
Що із того, що ти особисто пережив, ставало піснями?
В пісні "Скажи моє ім’я" є трошки від реальної історії з однією дівчиною. Але переважно історії, про які йдеться в піснях, я вигадую.
Якщо слухати твої пісні, то здебільшого ти в них сумуєш. В реальному житті ти який?
В основному веселий. Мені часто кажуть, що я забагато жартую. Особливо в школі таке трапляється. Намагаюсь не впадати у сум, печаль. Хоч зараз такі умови, що важко це робити, але я стараюсь.
.jpg)
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Я вже досить самостійний і нечасто звертаюсь до батьків, навіть по гроші.
Якщо у твоєму житті трапляються якісь неприємності, як ти на них реагуєш: панікуєш чи намагаєшся всіх заспокоїти?
Гадаю, я той, хто всіх заспокоює. Коли зі мною особисто стається якась драма, то я намагаюсь із собою розібратися. Я не піду до когось по допомогу. Слухаю музику чи дивлюся фільми. Мені це дуже допомагає, особливо музика.
Назви свій найулюбленіший трек на сьогодні?
Не знаю, мабуть, The Neighbourhood ― Sweater Weather.
Коли у тебе проблеми в коханні, до кого ти звертаєшся по допомогу: до друзів, інтернету, батьків? Чи мама з татом в цих питаннях вже не авторитети?
Не знаю, хто йде до батьків у такому ранньому віці з цими проблемами. Думаю, є такі люди. Але в основному з друзями щось обговорюємо, даємо одне одному поради.
Ти зараз на початку свого дорослого життя. У яких аспектах ти самостійний, а в чому тобі ще потрібна допомога людей старших?
Я вже досить самостійний і нечасто звертаюсь до батьків, навіть по гроші. Вони ж не дуже зараз потрібні. Секрет ще й у тому, що я їх не витрачаю: не ходжу щодня на шопінг, не катаюсь Києвом. У мене все є. Тому я просто пишу музику.
Ти стараєшся не згадувати в публічному просторі, що твій батько ― Олег Скрипка. Наскільки цей факт допомагає, а наскільки заважає тобі?
Заважає розвиватися як самостійному артисту. Зрештою це буде порівняння якесь, мовляв, USTYM ― син Олега Скрипки, тому його музика має звучати ось так або так. Це мене трошки турбує. Але треба якось з цим миритися, тому я знайду вихід.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Я хочу зробити щось таке, що запам'ятається, і, можливо, буде згадуватися в українській культурі.
У тебе є планка, яку треба перестрибнути, в чомусь бути крутішим?
Так, але я не сперечаюсь, що тато досягнув багато чого. Вважаю, що те, що він робив, ― це дуже круто. Ми з ним не змагаємось за те, хто є більш популярним. У нас дружні стосунки.
Як реагує Олег Скрипка на твою творчість?
Позитивно. Може похвалити якусь пісню чи, наприклад, гітарну партію в треці, якість запису. Він робить маленькі компліменти. Інколи чую від нього й критику. Може зробити зауваження до тексту, висловитися з приводу того, як треба рухатись. Раніше він дуже цим переймався, зараз вже набагато менше.
Чого б ти хотів навчитися у батька? Можливо, є речі, яким вже ти його навчаєш?
Я навчаюся у нього впевненості у тому, що я роблю, бо у мене такий характер, який багато чого ставить під сумніви. Батько мене навчає, що треба цінувати свою роботу і працювати щодня. Він дуже працьовитий. Він мене в цьому плані дуже надихає.
Скільки ти часу витрачаєш на творчість щодня?
Від чотирьох до п'яти годин.
Як це поєднується з навчанням?
Ніяк. В цьому і проблема. Часто домашнє завдання я роблю вранці, а коли повертаюсь додому зі школи, то займаюсь тільки музикою.
Коли ти станеш повнолітнім, за чим будеш шкодувати, а чому радіти?
Думаю, буду сумувати за часом, коли ти практично ні за що не відповідаєш. За тим, що можна було зробити якусь шкоду, але тобі все одно пробачали. Потім цього не буде, що трошки лякає. Але я точно знаю, що буде краще.
Які твої амбіції як артиста?
Я хочу зробити щось таке, що запам'ятається, і, можливо, буде згадуватися в українській культурі. Це дійсно вагоме досягнення артиста, коли те, що він робив, запам'яталось хоча б на одне покоління. Це моя мрія.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
