Фото: Пресслужба Юлі Юріної
Іще на початку повномасштабного вторгнення, коли я жила і волонтерила на студії Masterskaya, з'явилася ідея записати фольклорні пісні.
Юлю, розкажи, будь ласка, як виникла ідея створити альбом "Пісні на Різдво"?
Через фольклорні курси, які я веду. Раз на сезон я збираю дівчат і хлопців для того, щоб навчити їх традиційним українським пісням. Своїм студентам в месенджерах я часто надсилаю записані композиції. І раптом я подумала, якщо це подобається моїм учням, якщо вони вивчають ці пісні, то чому б не поділитися ними з іншими людьми? Чому не зробити масштабний проєкт і не створити спеціально альбом? Іще на початку повномасштабного вторгнення, коли я жила і волонтерила на студії Masterskaya, з'явилася ідея записати фольклорні пісні. Але є один нюанс – я самостійно співаю всі голоси. А традиційні пісні часто вимагають багатоголосся, ним і особливий фольклорний колектив. Втім, я вирішила облишити всі свої сумніви й зробити те, що хотіла. Якщо я знаю багато різдвяних пісень, якщо в мені це горить, якщо можу зробити аранжування і викласти це напередодні Різдва, то чому ні? Це альбом став найшвидшим моїм проєктом. Ми його зробили буквально за тиждень: написали аранжування, записали пісні, зробили зведення, мастеринг, випустили. І, на диво, все відбулось дуже гладесенько.
Я пам'ятаю, що у пісні "Грай, море", яка теж є на цьому альбомі, була класна передісторія. Ти просила свою аудиторію, щоб тобі допомогли з аранжуванням.
Дійсно. Але зазвичай я так не створюю пісні. Просто до мене прийшло натхнення. Я сиділа вдома, відкрила програму, накидала аранжування, але воно було недосконалим, бо я непрофесійний аранжувальник. Я більше артистка, співачка і фольклористка, але знаюся трошки на тому, як створювати пісні, як їх зводити тощо. Потім виклала доріжки у себе в соціальних медіа, і написала своїм підписникам, що вони можуть їх якось переосмислити, що я буду рада отримати допомогу. Мені надіслали десь п'ятнадцять-двадцять демок, я всі прослухала. І версія, яку створив Богдан Мойчець, мені сподобалася найбільше, тому що вона не змінила пісню, а допомогла її розвинути. Тож "Грай, море" ми теж записали й вона увійшла до альбому.
Але, здається, "Грай, море" – це не про Різдво.
"Грай, море" створена з двох різних пісень. Лірично-побутової та колядки. Я їх поєднала: куплет лірично-побутової пісні, бо так дуже класно складається за сенсом, приспів – традиційна колядка про створення Всесвіту. Тому, "Грай, море" можна сміливо зараховувати до зимової обрядовості.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Люди, які нині живуть фольклором, – дуже цінні.
Цього року Україна відзначатиме Різдво 25 грудня, разом з усім світом. В нашій країні вже друге Різдво відбуватиметься в умовах воєнного стану, яким воно має бути, на твою думку?
Гадаю, що зараз дуже багато людей переосмислили своє життя, те, що таке сім'я, що таке близьке коло. Я так само. Мені здається, що найтепліше, найприємніше Різдво – це свято поруч із близькими людьми. Більше нічого не треба. Зараз такий час, коли ми можемо втратити рідних, друзів в будь-яку мить, на жаль. Це дуже страшно. Тому треба цінувати те, що маємо тут і зараз.
Яким було Різдво у твоєму дитинстві? Яких традицій, обрядів ти в дорослому віці дотримуєшся?
В моєму дитинстві не було свята Миколая, мене це дуже сильно ранило, коли я переїхала в Україну і дізналася, що є таке свято, бо воно дуже миле, тепле. У мене був стандартний Новий рік, коли всі збиралися за столом і святкували, дивилися новорічні телепередачі. Я не мала саме культурного пласта. Коли я вже в дорослому віці почала вивчати фольклор, досліджувати його, то мені більше припали до душі великі традиційні свята. Минулого року ми зустрічали Різдво у Криворівні, на Буковині. Там святкує все село. Люди збираються біля церкви, долучаються музики з трембітами, чоловічі хори, вони співають колядки, йдуть від хати до хати. Все це у святковому традиційному вбранні. Мені таке більше до вподоби. Це дуже єднає людей. Ти наче торкаєшся чогось старовинного, глибинного, того, чого не можна у людей забрати, бо це їхні традиції та культура.
Радянська влада намагалася людей цього позбавити.
Радянська влада дуже сильно розмивала традиції, розуміння того, ким ти себе відчуваєш, розмивала обрядовість. Я дуже радію, що попри все в Україні збереглися традиції. Люди, які нині живуть фольклором, – дуже цінні. Чомусь у нас багато хто хоче святкувати Гелловін, коли маємо свої колядки, щедрівки, обряд Маланки, в якому є елемент перевдягання, такий веселий настрій, гуртування.
Фото: Пресслужба Юлі Юріної
Я намагаюся зробити так, щоб кожен, хто до мене приходить, заспівав і відчув свій голос.
Чому ти будеш обов'язково навчати своїх дітей? А що залишиш в минулому?
Я обов'язково своїм дітям співатиму колискові, бо це дуже важливо, це невіддільна частина зв'язку матері й дитини. Буду розповідати дітям про обряди колядування, зустрічання весни. Не впевнена, що, наприклад, на весілля вберуся у традиційній стрій, але співати й знати ці пісні мені дуже до вподоби. Радію, що багато українців зараз звертаються до свого коріння, що є запит на проведення традиційного українського весілля з обрядами заплітання коси, водіння братом сестри за стіл, випіканням короваю тощо. Я обов'язково звозила б своїх дітей в майбутньому на Буковину – подивитися на Маланку, на Коляду, щоб вони відчули настрій, атмосферу цієї традиції, яку треба продовжувати.
Ти вже два роки викладаєш фольклорний спів. Які основні принципи твоєї роботи в цій царині?
Коли я навчалася в музичній школі, то пережила булінг з боку викладачки сольфеджіо. Не люблю про це згадувати. Але звідти я винесла власне, кардинально протилежне, ставлення вже до своїх учнів. Я намагаюся спрямувати, змотивувати й довести, що кожна доросла людина, кожна дитина може співати, якщо вона цього захоче і буде докладати певних зусиль. У всіх нас є голос, слух музичний, його просто треба натренувати. Для цього і потрібен вчитель. Якщо він поганий, не може правильно знайти ключ до того, щоб розкрити людину, то це проблема вчителя, а не людини. Кожна людина індивідуальна і до неї просто треба знайти правильний підхід. А якщо когось цькувати через власні комплекси та нереалізованість, це травмує людину. Так не має бути. Тому я намагаюся зробити так, щоб кожен, хто до мене приходить, заспівав і відчув свій голос.
відео:
Якщо говорити про твої власні досягнення 2023 року, щоб ти могла відмітити?
Я хочу себе похвалити й сказати: "Юлю, ти – молодець". Бо я самостійно зібрала у травні великий сольний концерт під назвою "Ґвара" у Малій опері, записала це все на відео, зробила live-альбом під назвою "Ґвара" з автентичними піснями в моїй обробці. Потім зробила ще один музичний вже студійний альбом "Рефлексія". Він про мої особисті переживання. Я взагалі маю два вектори творчості: мої особисті переживання, моя авторська музика та фольклорна традиційна музика в моїй авторській обробці. Потім я зібрала великий сольний концерт у Bel Etage Music Hall і презентувала там альбом "Рефлексія". Тому хочу вкотре сказати: "Юлю, годі себе сварити за те, що можна було б зробити й більше, бо зроблено і так багато". Рада, що вдалося швидко зібратися та записати "Пісні на Різдво". Свої курси фольклорного співу теж вважаю досягненням, бо це історія не про сухе навчання, а про створення спільноти. Адже люди, які у мене навчаються, потім самі гуртуються в колективи, зустрічаються, співають, ходять до кав'ярень… Вони поважають, люблять українську традицію, українські пісні, музику, завдяки яким знаходять друзів, однодумців. Думаю, що це теж класно, бо має в собі справжню живу енергію. Тож у цьому році я собою задоволена. Можна видихнути та йти зустрічати Різдво.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.