"Нам важливий УКФ як дієва інституція!" Культурне середовище включається в представлення своїх інтересів

"Нам важливий УКФ як дієва інституція!" Культурне середовище включається в представлення своїх інтересів

Український культурний фонд через Наглядову Раду потрібно повернути у правове поле. Насамперед, має бути зменшений людський фактор, адже зараз Наглядова рада має ручне управління фондом, і це той ризик, якого має позбутися наступна команда. УКФ має фінансувати не лише інституції, які складають кістяк української культури – театри, музеї, бібліотеки, а й незалежний сектор – тих, хто багато років реалізовує мистецькі проекти без державної підтримки. І для цього Наглядова рада не повинна роздавати гроші в ручному керуванні. Також в Законі потрібно ввести систему відкликань кандидатів, якщо вони виявляються не доброчесними. Про це в ефірі Радіо Культура говорили представниця – Українського інституту у Франції, менеджерка культури і співзасновниця Коаліції дієвців культури, кандидатка до Наглядової ради УКФ від закладів культури Ольга Сагайдак; представник громадської спілки "Центр "Регіональний розвиток"", кандидат до Наглядової ради УКФ від громадських об’єднань Володимир Bopобей; представник громадської організації "Ukraїner", кандидат до Наглядової ради УКФ від громадських об’єднань Богдан Логвиненко та голова правління Коаліції дієвців культури, директорка з розвитку центру антикорупційних розслідувань NGL.media Ірина Подоляк.

0:00 0:00
10
1x

Фото: Укрінформ

Чому саме ви кандидуєте, на що саме хочете впливати?

Ольга Сагайдак:  Я дуже вдячна за честь представляти Інститут стратегії культури, львівську інституцію, яка є організатором Конгресу культури у Львові, що проходить щороку і збирає дієвців з усієї України. Вони запропонували мені кандидатувати, адже до повномасштабного вторгнення я і мої колеги з Коаліції дієвців культури працювали над змінами до Закону України "Про Український культурний фонд". Три роки тому було зрозуміло, що УКФ під загрозою через закон, який писався під тодішню першу леді Марину Порошенко. Це був дуже легкий, ліберальний закон, який був про все хороше і не помічав нічого поганого. Ми цю загрозу реально відчули, коли були вибори до попередньої наглядової ради. УКФ просто хакнули, і зайшли недоброчесні кандидати, які всі ці три роки розподіляли кошти.

Я чітко усвідомлюю, що нині бракує коштів на культуру в державному бюджеті. Відповідно, ці кошти, якими цього року буде оперувати УКФ, в чотири рази менші, ніж до 2022 року. Тож ми будемо дуже зацікавлені в іноземних донорах. І тут постане питання інституту репутації. Він не прописаний в жодному законі, але він буде дуже сильно впливати на те, чи будуть нам давати гроші. Отже, Наглядова рада має бути такою, щоб викликала довіру в міжнародних донорів. Я думаю, що мій досвід роботи, як представниці Українського інституту за кордоном у Франції і попередній досвід могли би допомогти УКФ залучати кошти міжнародних партнерів.

Богдан Логвиненко:  Три роки тому я активно долучався до того, щоб якось розрулити цю кризу УКФ.  Ну і було би дивно зараз не підставити своє плече УКФ, тому я і є кандидатом. А, власне, цілі мої — це зміни до закону. Це зміни до процедур і деяких механізмів відбору проєктів. Насамперед, має бути зменшений людський фактор, аби ми змогли цей механізм УКФ експортувати й на інші галузі. На мою думку, зараз Наглядова рада має ручне управління фондом, і це той ризик, якого має позбутися наступна Наглядова рада. Тобто, з одного боку, потрібно трішки позбутися своїх повноважень, з іншого боку, побудувати кращий механізм співдії всередині фонду для того, щоб фонд працював на сектор, а не на окремих людей.

Володимир Bopобей: Наша агенція PPV долучалася до розробки стратегії УКФ в 2018-му і 2020-му роках. Я добре знайомий із місією та функцією фонду, маю досвід роботи з сімома проєктами УКФ в різних ролях, форматах і функціях. Так само був експертом УКФ, тобто працював як ззовні, так і всередині. Я хотів би відновлювати, зберігати і поглиблювати довіру до УКФ. Цього року нас чекають вибори нового виконавчого директора, відповідно, роль Наглядової ради, яка гарантує довіру і прозорість цього процесу, надзвичайно важлива.

Друга тема – це роль Українського культурного фонду для інтеграції в Євросоюз. Чи може фонд, зважаючи на те, що наші бюджетні кошти скеровуються на воєнні потреби, і в 24-му і, можливо, в 25-му році, використовувати кошти ЄС для того, щоб вони могли працювати як оператори програм ЄС. Це вимагає координації з іншими міністерствами та з процесами євроінтеграції України загалом.

І третій пріоритет, який я для себе визначив – це середовище УКФ: наскільки УКФ є привабливим роботодавцем, наскільки це потужний трамплін для кар’єри у цьому секторі. Наглядова Рада має функцію посилювати команду з точки зору зовнішньої підтримки і допомоги.

В чому ж тоді драма із виборами до Наглядової ради УКФ?

Ірина Подоляк: Я є співавторкою Закону "Про Український культурний фонд", на який зараз багато нарікань. Але це неправильний підхід – нарікати на законодавство. У нас в законах ніде не написано, що особи, фігуранти, посадовці, уповноважені представники будь-яких організацій зобов'язані узурпувати владу, рейдерити і руйнувати інституції. Законодавство у нас написано добре і правильно. Коли в законі виявлені провали чи слабкі місця, які дуже швидко перетворюються на схеми, він повинен змінюватися.

Тому що закони пишуться не для порушників законів, а для добропорядних громадян. Коли в законі є теза про те, що особа, яка обирається до будь-якої наглядової ради, повинна бути високих моральних якостей, з беззаперечною діловою репутацією, то це не порожні слова, а слова, наповнені змістом. А у нас цей зміст кожен трактує по-своєму. І, зокрема, багато членів Наглядової ради УКФ ці слова трактують у суб'єктивному розумінні.

Цей УКФ створювався не під першу леді. Але присутність в Наглядовій раді Марини Порошенко, правду кажучи, була запорукою того, що утворення такої інституції і сам цей закон мав шанси бути ухваленим. Тому що нікому до сфери культури не було діла ні чотири роки тому, ні п'ять років тому, ні десять років тому, ні тепер немає, як ми бачимо.

Безсумнівно, на цьому безгрошів'ї ми повинні будемо більше залучати коштів для того, аби УКФ працював в такій парадигмі, для якої він був створений. А створений він був для того, аби державну підтримку отримували не лише давні інституції, які складають кістяк української культури –  театри, музеї, бібліотеки, а так само незалежний сектор – ті громадські організації, фонди, приватні підприємства, які теж багато років реалізовують мистецькі проекти без державної підтримки. Аби вирівняти цю несправедливість і був створений УКФ.

Повернімося до розмови про вибори нових членів Наглядової Ради та перестороги в цій історії.

Ірина Подоляк: Ми хочемо повернути роботу Українського культурного фонду через Наглядову Раду у його правове поле. Сьогодні ми бачимо, що приблизно половина голосувальників від громадських організацій – ті, які хакнули через голосування за пана Сусленського і пана Тулузова Наглядову Раду УКФ минулого разу. Ми, незалежні експерти, не хочемо, щоб ця ситуація продовжувалася. Законом не заборонено, щоб громадська організація, яку заснував мій водій, брат, син чи внук, голосувала за мене. Тобто, насправді, формально це не порушення закону. Але, як уже було зазначено, це питання репутації. Ми бачимо, що діяльність пана Сусленського, Тулузова, Артеменка, Кирющенка і інших членів Наглядової ради була руйнівною. І не всі вони були представниками громадських організацій. Наприклад, пана Кирющенка подано до складу Наглядової ради коли він ще був російським громадянином, продюсером 95-го кварталу. Це не проблема, що він був продюсером 95-го кварталу. Проблема в тому, що це все були люди дуже далекі від розуміння того, як має існувати нова інституція в нових українських реаліях. Наглядова рада просто роздавала гроші в ручному керуванні тим організаціям, яких вони знають. Ми не говоримо, що це було 100%. Але цей порочний принцип, який був закладений цією Наглядовою радою, і призвів до того, що УКФ втратив довіру, як незалежного гравця, а виконавчий директор просто ледь не усі проекти ухвалював на підставі рішень отаких от членів Наглядової ради. Нині близько половини громадських організацій перебувають у власності пана Сусленського, і загроза того, що вони масовано проголосують за тих самих руйнівників, які і були у попередньому складі Наглядової ради, все ще висока.

Чому деякі кандидати почали знімати свої кандидатури?

Богдан Логвиненко: Я був першим, хто сказав, що готовий зняти себе на користь когось, хто має більші шанси. Але спільнота вирішила, що це мають бути я і Володимир Воробей. Тож було декілька ще кандидатів, з якими ми не могли встановити контакт. Ми вже їм пропонували долучитися до нас, як до двох консолідованих кандидатів і зняти свої кандидатури на підтримку нас. Залишився один кандидат, який цього не зробив, а решта п'ять кандидатів знялися. Фактично зараз ми отримали хоча би шанс на те, щоб перемогти ручні ГО, як зазначала пані Ірина, які зареєстровані на водія, колишню жінку тощо.

Володимир Воробей: Це добрий спосіб демонстрації з боку культурного середовища про здатність об'єднуватись. Важливо розуміти, що я особисто не представляю якийсь сектор і не планую лобіювати інтереси якогось сектора. Нам важливий УКФ як дієва, ефективна інституція. Це вже показник того, що принаймні середовище не байдуже УКФ, а культурне середовище включається в представлення своїх інтересів. Ми трішки проспали свій шанс в 21-му році, коли відбувалося перезавантаження УКФ.

Ольга Сагайдак: Серед нас немає ще одного кандидата, якого би я дуже пропонувала розглянути. Це Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту. І я була б дуже рада, якби Володимир увійшов до Наглядової ради, тому що це – про досвід міжнародної співпраці, про бездоганну репутацію, про нову інституцію з новими skillами, досвідами і розумінням сфери. А схема, яка демонструє зв'язки ручних громадських організацій з паном Сусленським, доступна і зараз поширюється на Фейсбуці.

Це розслідування – цікавезне.

Мене давно дуже тригерить питання: минулого року до Наглядової ради входило два представники Офісу Президента. Один мандрівник, який трішки посидів і пішов мандрувати. Інший – пан Кирющенко з російським паспортом.

Але я би хотіла поставити питання про інше. Чи знає хто з нас, хто в Офісі Президента представляє експертність у сфері культури? Як звати цю людину? Чому Офіс Президента може взагалі делегувати двох людей разом з дієвцями культури? Я вважаю, що Офіс Президента або має озвучувати, як експертність забезпечена всередині, або відійти.

Другий момент, який мене дуже тривожить, це відсутність комунікації між Міністерством культури, яке є управляючим органом над УКФ. І ми розуміємо, що власне рішення Міністерства культури можуть впливати на долю фонду і на долю його директорів. Хочу звернути увагу, що на Юлію Федів, попередню очільницю УКФ, яка розвивала і зробила цю інституцію успішною, Міністерство культури фактично звалило проблеми, умило руки і безвідповідально відійшло від ситуації з фондом. Міністерство культури не пропонує діалогу. Воно не озвучує своїх кандидатів. Ми не знаємо, хто є кандидатами від Офісу Президента і від Офісу Міністерства культури. Відповідно, нас ще чекає напевно багато сюрпризів.

Як варто було б змінити Закон України "Про Український культурний фонд"?

Ольга Сагайдак: Я вважаю, що делегувати до Наглядової ради має експертне середовище. Цей конкурс має бути максимально прозорим, всі кандидати мають бути в рівних умовах. Вважаю, що потрібно ввести певні запобіжники, наприклад, систему відкликання кандидатів, якщо вони виявляються недоброчесними або належним чином не захищають середовище. Мені здається, що операційна діяльність переважно має бути в руках команди Українського фонду. Команда підписує контракти і отримує за це зарплату. А функція Наглядової ради переважно стосується едвайзингу (від англ. порада - ред.). Це люди, які мають великий досвід і бездоганну репутацію, вони мають можливість давати поради, приймати звіти, коментувати необхідні зміни, адвокатувати інституцію і залучати підтримку як від державних українських органів, так і від незалежного сектору і закордонних партнерів.

Володимир Воробей: Так, я підтримую те, що Ольга казала про спосіб обрання, присутність, представницькість та про механізми відкликання членів Наглядової Ради. Це треба змінювати, проговорювати, виписувати. Так само потрібно, на мою думку, узгодити сам формат діяльності Наглядової ради, якщо говорити про цей орган. Його треба узгодити з тим, як це відбувається в державних підприємствах, з принципами корпоративного управління. Бо дуже дивно, коли волонтерять члени Наглядової ради, які насправді мали би нести певний обов'язок за те, що відбувається, і витрачати на це більше часу. Це не лише стосується Закону "Про Український культурний фонд", а й загалом питання механізмів фінансування. На рівні законодавства потрібно прописувати механізми, які дадуть можливість УКФ фінансувати проекти дворічні, трирічні тощо. У нас, на жаль, проєктний цикл обмежений реально тільки бюджетним кодексом. Це треба буде з колегами проговорювати, коли має затверджуватись стратегія. Тому що, наприклад, зараз стратегія Українського культурного фонду затверджена, натомість у нас є вибори і нового керівника, і виконавчого директора, і нової Наглядової ради. І це дивно, коли стратегія, прийнята однією командою, має впроваджуватись іншою. Тобто тут потрібно навести фокус-лад, який напряму має залишатися, між каденціями. Також треба визначити, які речі команда і виконавчий директор мають можливість реалізовувати самостійно, відповідно до своїх пріоритетів і своїх програм.

Богдан Логвиненко: Нам треба напрацювати закон, який найдовше проіснує без змін. Хочу сказати ще про акредитацію громадських організацій, систему відбору членів Наглядових рад. Не можуть бути громадські організації, які не подавали жодного проєкту на УКФ, в принципі брати участь в голосуванні за майбутнє УКФ. Тобто це мають бути організації, які подавали проєкт, перемагали і успішно завершували. Бо є ті, що неуспішно завершували, і вони скоріше за все, також неспроможні визначати майбутнє УКФ.

Так само з закладами культури. Тобто це мають бути не просто ручні організації, ручні заклади, деякі також є в цьому голосуванні, а власне ті, хто успішно використовував УКФ і в даному випадку може докластися до майбутнього УКФ.

Ірині Подоляк: Я мушу погодитися з колегами щодо кількох речей вже абсолютно очевидних. Це зміна процедури обрання Наглядової ради.

Принаймні для того, щоб наглядова рада не була бар'єром, порогом чи перешкодою для діяльності директорату, виконавчого директора тощо. Це те, що дуже давно лежить на поверхні.

Друга важлива річ, для втілення якої треба буде попрацювати з Міністерством фінансів, це підтримка інституцій, організацій принаймні на три роки. УКФ повинен підтримувати не тільки "м'які" проекти, а й проекти інфраструктурні, пов'язані з реконструкціями, реставраціями тощо. Дуже важливою я вважаю розробку якогось алгоритму, який би все-таки можна було б назвати "білий список" громадських організацій Українського культурного фонду. Ми можемо це зробити.
 

Український культурний фонд – це державна установа, яка фінансує мистецькі проєкти з держбюджету на конкурсних засадах. Одним із органів управління УКФ є Наглядова рада, що обирається на три роки. Ще чотирьох членів призначає Президент України та Міністерство культури та інформаційної політики України.
В травні 2021 року діячі культури написали відкритого листа президенту Володимиру Зеленському, міністру культури та інформаційної політики та прем'єрміністру зі звинуваченням Наглядової ради УКФ у ручному управлінні та з вимогою її розпуску. 

Тодішній міністр культури Олександр Ткаченко заявив про кризу системи управління УКФ і можливий конфлікт інтересів та призначив Владислава Берковського новим виконавчим директором фонду. Крім того, як тимчасове рішення, запропонував покинути Наглядову раду Олександру Сусленському та Ігору Тулузову. Втім, вони не дослухались до поради.

Восени 2023 Міністерство культури та інформаційної політики України оголосило про початок процедури обрання до складу Наглядової ради Українського культурного фонду представників закладів культури та громадських об’єднань шляхом рейтингового інтернет-голосування. Триватиме обрання до 22 січня 2024 року. 

Аналітичний центр "Інститут законодавчих ідей" проаналізував список членів громадських організацій, які уповноважені голосувати за членів Наглядової ради УКФ і виявив зв'язок понад півсотні з них з Олександром Сусленським – чинним членом Наглядової ради УКФ. 

11 січня 2024 року культурні діячі знову відкритим листом звернулись до Президента та т.в.о. Міністра культури та інформаційної політики з закликом забезпечити прозорість конкурсу до нового складу Наглядової ради Українського культурного фонду (УКФ) та її роботи в майбутньому.

На 2024 рік Українському культурному фонду з держбюджету виділено 215,7 мільйона гривень.