Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Якщо говоримо, що музика мусить бути живою, зокрема, реп, який є відображенням того, що відбувається навколо, то як обійтися без ненормативної лексики.
Про альбом "темна ч. 1" ти казав, що це обряд. Як би ти назвав "темну ч. 2"?
Прийомом у психотерапевта.
В чому різниця між цими частинами? Що ми взагалі отримали?
Альбом "темна ч. 1" я почав писати 2021 року. І коли його видав, помітив, наскільки відчутним є те, що альбом створений не зараз. У ньому сенси м'якіші, бракує професіоналізму у написанні текстів. Тому "темну ч. 2" я вирішив повністю переписати: вісім треків з одинадцятьох. Тож цей альбом вийшов більш злободенний. Якщо прослухати його від початку до кінця, то це моя персональна сповідь, або терапія зі слухачем. "темна ч. 2" починається з треку "Держава живе, людина існує", а закінчується "Хочеш. Епілог". Усі треки йдуть від якоїсь загальної теми, актуальної для нашого суспільства, але загортаються у мої максимально інтимні, особистісні переживання. Тому "темна ч. 2" набагато цікавіша.
У новому альбомі є чотири спільні пісні з іншими виконавцями. Як ти їх обирав?
Коли слухаю музику і вона мене "теліпає", починаю з'ясовувати, хто її зробив. Якщо особисто знайомий з цією людиною, то є сенс зробити щось спільне.
Теми пісень пропонували вони?
Так, здебільшого. Я робив аранжування, атмосферу, яку хотів витримати. Був упевнений в кожному з артистів. У когось просто вірив авансом, когось добре знав як справжнього професіонала. Тому я сказав: "Хлопці, ви тут гості, робіть, як відчуваєте. Покажіть, як треба".
Коли ти приходив до нас із "темна ч. 1", то казав, що рідні робили тобі зауваження, що багато лаєшся у своїх піснях. Весь альбом "темна ч. 2" із ненормативною лексикою. Невже тобі бракує нормальних слів, щоб описати реальність?
Я б не сказав, що в моїх піснях кожне слово чи через слово — ненормативна лексика. Той рівень емоцій, який ми переживаємо в нашій буденності в Україні, інколи доходить до пікових точок. Описати це нормативною лексикою стає дуже важко. Я ставлюся до лайки просто як до одного з художніх засобів. До того ж навіщо обманювати? Ми всі матюкаємось в житті. Якщо ж говоримо, що музика мусить бути живою, зокрема, реп, який є відображенням того, що відбувається навколо, то як обійтися без ненормативної лексики? Я, на жаль, у повсякденному житті матюкаюся багато. Це мій спосіб експресивного висловлювання емоції. Тому і в треках лайка, звісно, теж присутня.
Те, що я озвучую у своїх текстах — це не історії для дітей, не казка на ніч.
Але ж у тебе таких великий словниковий запас!
Я просто стримуюся, бо на радіо не можна матюкатися.
На стрімінгових платформах є обмеження для вікової категорії, якщо у піснях трапляється лайка. Ти не замислювався над тим, що через використання ненормативної лексики твої треки може не почути той, хто не приймає таку мову спілкування навіть у мистецтві?
Мені трохи байдуже. Чесно кажучи, коли творю, то роблю це, перш за все, для себе. Потім — для людей, які приймають мене таким, яким я є. Якщо мої пісні не дійдуть до когось в силу вікових обмежень, то й добре. Бо те, що я озвучую у своїх текстах — це не історії для дітей, не казка на ніч. Звісно, якби я хотів привернути увагу аудиторії дітей, я б міг заспівати про Терезу чи Марію. Але це не моя ціль. Я кайфую від того, що роблю, бо музика — єдине, де я відчуваю себе живим. Можна, звісно, не матюкатися, але поки що це не мій шлях.
Ти відчуваєш відповідальність перед своєю аудиторією, бо тебе також слухають підлітки й діти?
До речі, мене не слухають підлітки й діти, вони не моя цільова аудиторія. Точно знаю, бо ми це відстежуємо. Моя цільова аудиторія — люди, яким 19—35 років. До них, власне, я й звертаюся, тому що це люди, які перебувають максимально в одному контексті зі мною.
Ти на своїй сторінці у Facebook заявив, що "темна ч. 2" стане останнім релізом OTOY, а потім в інтерв'ю Суспільному сказав, що то була приманка. Спрацювало?
Останній реліз як артиста-початківця. Це факт. Я з цим альбомом виріс. 2021 рік, коли почав його писати, був стартом моєї активної творчої діяльності. А останні пісні з нього завершили свою путь запису, мастерингу лише кілька місяців тому. Я пройшов певний шлях становлення. Зараз вже вектори намічені, зрозуміло, що хочу робити, куди маю рухатися. Тому, можна сказати, що перебуваю на новому етапі.
Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
Ніхто не вчить, як морально впоратися з ненавистю інших людей до тебе, коли досягаєш певного рівня.
Ти завершуєш етап артиста-початківця, що в ньому було найважчим випробуванням?
Навчитися сприймати ненависть інших людей. Це найважче. Коли на старті спостерігаєш за більш відомими артистами, думаєш, як круто бути популярним. Але ми забуваємо, що для людини не характерно перебувати в полі зору мільйонів, якщо ти не президент. Ніхто не вчить тому, як морально впоратися з ненавистю інших до тебе, коли досягаєш певного рівня. Це дуже важко. Якщо тільки починаєш свою творчу кар'єру, знайдеться шалена кількість людей, які просто люблять налити дьогтю, спеціально обгидити. Це руйнує. Дуже б'є по тобі, поки не навчишся з цим працювати.
Як ти подолав цю проблему?
Якоїсь миті мені просто стало байдуже, бо зрозумів, заради чого роблю свою музику. Навіть якщо мене слухатимуть дві людини, я все одно продовжуватиму, не покину, бо кайфую від цього.
Яким буде новий вектор розвитку OTOY?
Він буде більш концептуальним, складнішим, в плані підходу до музики — більш інтелектуальним. Дуже хочу, щоб український реп зазвучав живою інструментальною музикою. Хочу такий альбом. Тому будемо працювати з великим колом музикантів.
З чим і коли завітаєш до нас наступного разу?
Думаю, що це буде весна. "Весна, весна прийде", і я, і я, і я теж прийду.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
