Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Коли людина йде з цього життя, діти залишаються її продовженням
Тоне, розкажи, будь ласка, про пісню "Ти – це я", чим вона для тебе особлива?
Всім. Це пісня про маму і про те, що, коли людина йде з цього життя, діти залишаються її продовженням. Про те, що я ніколи не забуду маму. До речі, коли пробувала записувати пісню, прийшла якось на студію дуже сумною. І саундпродюсер сказав: "Не треба, щоб голос був сумний. Заспівай про маму як про світлий спогад, ніби ти маленька дитина, яка завжди про неї пам'ятатиме".
З ким ти працювала над піснею?
Людей було багато. Історія така: ще влітку минулого року, коли мама була жива, Світлана Крись надіслала Арсену вірш. Мама його прочитала. Там були слова "Я – це ти". Прямо про нас з мамою. І вона тоді сказала: "Заспівай обов'язково цю пісню про нас". Коли мами не стало, я загадала про цей вірш, пішла до Андрія Підлужного – видатної людини, мого кумира й друга, чудового співака, автора слів до багатьох моїх пісень. Він десь переставив слова, щось додав, щось забрав. Андрій вважав, що не можна про маму співати "Я – це ти", бо так виходить, ніби я її не поважаю. Тому ми перефразували в "Ти – це я". Є рядки, які написав Арсен: "Люди кажуть, ми голосом схожі з тобою". Він додав конкретизацію саме про мене. Вийшла така дуже світла, красива пісня. Мені здається, що вона не тільки про мою маму. Думаю, що й інші люди знайдуть в ній свою історію.
У тебе також вийшов кліп на пісню "Ти – це я". Розкажи, будь ласка, як тривала робота над ним?
Кліп знімав Олег Борщевський. Я хотіла зробити відео без сюжету, без нічого – просто про мої емоції, переживання, про те, як я сумую. Він запропонував використати чорну і білу сукні. Біла є символом мого виходу з того дуже важкого стану, в якому я перебувала ще два місяці тому. Я тоді й зараз – інші люди. Після смерті мами здавалося, що мене взагалі не існує. Нічого не радувало. Зараз я вже інакше почуваюся.
Твоя пісня присвячена мамі, Ніні Митрофанівні, але в кліпі немає жодного кадру з нею. Так спеціально задумано?
Так, ми зробили це навмисно, бо я не хочу спекулювати її образом. Мами вже немає… В кінці штучний інтелект, коли я співаю "Ти – це я", відповів мені її голосом: "Я – це ти". Мені здається, цього достатньо. Цікаво, що штучний інтелект може відтворити голос, але не може зробити це ніжно.
Від початку кар'єри тебе порівнювали з мамою, Ніною Матвієнко. Дехто навіть дорікав, що у вас однакові голоси. Мовляв, навіщо бути такою, як мама. Чи насправді ти – це твоя мама?
Ні. Голоси дійсно схожі, і я кар'єру починала з її пісень, бо кожна співачка починає з чогось – з того, що більше пасує голосу. Я ніби зараз виправдовуюсь. Насправді пробувала різні пісні співати. Але є голос, є те, що у тебе виходить найкраще ним співати. Я не така, як мама. Вона була геніальною, а я просто Тоня. Дійсно дуже хотіла взяти від мами її любов до пісні, те, як вона себе на сцені поводила. Але, подивіться, я зовсім на неї несхожа, бо вдалася в батька – Петра Івановича Гончара.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Так сталось, що я – донька Ніни Матвієнко, і за це мені діставалось
Чим тобі допомагали, а чим заважали промені слави твоєї мами?
Мене порівнювали з нею, осуджували, казали, що я не маю таланту, що мені до неї далеко. Хоч я не хотіла рівнятися на маму, а прагнула просто жити й співати. Не можу сказати, що її слава мені заважала, це ж мама. Так сталось, що я – донька Ніни Матвієнко, і за це мені діставалось.
Як щодо творчого спадку Ніни Матвієнко? Чи всі її матеріали є на стрімінгових платформах? Чи, можливо, залишилося щось невидане, ще не оприлюднене?
На щастя, я встигла закрити це питання. Вже коли мама лежала у лікарні, мені подзвонили з одного лейбла, запропонували продати їм право на всі пісні Ніни Матвієнко. Тоді я замислилася над тим, що треба щось робити, бо мами не стане, що ж тоді буде з її творчим спадком, з тим, чому вона присвятила все своє життя. Вирішила все оформити правильно, щоб робота мами залишилася на довгі-довгі роки. Знаєте, всі її записи, диски у нас вдома зберігалися просто в пакетах. Я звернулася до іншого лейбла, мама підписала контракт, тому весь її спадок є зараз на музичних платформах.
Ти плануєш створювати додатковий контент про маму, розповідати її історію, знімати документалку?
Треба, гадаю, зробити концерт на честь Ніни Матвієнко. Про відео чи фільм я тільки починаю думати. Після смерті мами мені було дуже важко, дуже боляче. Спершу не могла слухати її пісні, не заходила навіть в її кімнату. Дратували люди, які казали: "О, я знав вашу маму!" Хотілося втекти й нікого не бачити. Але мені вже легше, навіть пісню зробила.
Всі кажуть, що ви з мамою схожі голосами, а чи схожі ви були думками?
Не знаю. Ми завжди сперечалися. Кожна була при своїй думці. Зараз впіймала себе на тому, що повторюю всі її дії, що стосується побуту, догляду за домом. Колись я казала: "Мамо, навіщо ви так часто миєте ту підлогу?" А тепер сама постійно її драю. Або крихти зі столу збираю так, як це робила мама. Думаю, в багатьох родинах так.
Які сімейні традиції ти передаватимеш як спадок своїм дітям?
Колядувати, щедрувати, не розмовляти російською мовою. Традиції родини починаються з порога, щойно заходиш до хати: помити руки, взути капці, занести це… Ми намагаємося завжди вечеряти разом. Так було і у нас із батьками. Я, між іншим, не люблю їсти сама. Ще у мене є традиція хреститися перед виходом на сцену. Якщо до нас приходить гість, він ніколи не піде голодним. Журналіст, слюсар – байдуже. Я обов'язково чимось пригощу. Іще одну традицію згадала! У нас вдома було три артисти. Люди дарують на виступах квіти. Ми завжди привозили їх додому і ставили у вазах у дворі. Моя старша донька, вона вже окремо живе, казала колись, що це так приємно: заходиш у двір, а там квіти. Це давало відчуття родини артистів.
Яке прізвище носить ваша з Арсеном донька: Мірзоян чи Матвієнко?
Ніна Матвієнко. Тому що так Арсен захотів. Ми назвали доньку на честь мами, але те, що він піде аж так до кінця в цьому, то навіть я цього не очікувала. Коли приїхали оформлювати документи, він наполіг, щоб прізвище було Матвієнко. Сказав: "Нехай вона продовжує ваш великий жіночий рід".
Над чим ти зараз працюєш, яким буде наступний реліз Тоні Матвієнко?
Він буде дуже несподіваним, тому що я переспівала чоловічу пісню.
Але ще рано про це казати, реліз відбудеться десь за місяць. Я так мріяла це зробити! Здається, мені вдалося. Пишаюся своєю роботою.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
