ДніпроГЕС з висоти. Фото: Вікіпедія
"Ми затопили величезний шар української спадщини, але енергетично проєкт був вигідним"
— Російські окупанти ракетами поцілили по ДніпроГЕС, по машинній залі та по самій греблі. Внаслідок влучання в Дніпровську ГЕС було зафіксовано засмічення ґрунтів та витік нафтопродуктів у Дніпро. Генеральний директор ПРАТ "Укргідроенерго" Ігор Сирота заявив, що ДніпроГЕС, по якій вдарили росіяни, швидко відновити не вдасться.
ДніпроГЕС потрібно розглядати саме з точки зору потенціалу Дніпра, тому що це єдина частина течії, де створення водосховища було раціональним і було певним чином обумовлено тим, що Дніпро переходить в український кристалічний щит, так звані "дніпровські пороги". Як наслідок ми затопили величезний шар української спадщини, але з точки зору енергетики цей проєкт був зрозумілий, він був вигідний. Інша справа, всі інші електростанції на Дніпрі, весь каскад так званих "дніпровських електростанцій". В результаті ми фактично не маємо річки Дніпро на території України, ми маємо каскад озер, зарегульований Дніпро. І лише після зруйнованої рашистами Каховської дамби було щось наближене до умов природної течії Дніпра. А весь каскад водосховищ зарегулював все русло Дніпра, перетворив його у штучні озера і відповідно змінив всю ту екосистему, яка була в природних умовах, коли Дніпро був вільною річкою, коли можна було сказати, що Дніпро "реве", що Дніпро "могучий".
— А чи тоді виправдане будівництво каскаду ГЕС на Дніпрі? Як людина намагається себе виправдовувати і як до цього ставляться науковці?
Я думаю, що ми можемо порівняти, наприклад, із розробкою того самого Донбасу. Чи виправданою було розробка вугільних родовищ? І що ми зараз маємо на Донбасі, в тому числі, як це вплинуло на черговий етап російсько-української війни? Я думаю, без цього не обійшлося. Чи вигідною, наприклад, була розробка бурштину на Поліссі, яка зруйнувала систему Полісся? Тобто, певні економічні переваги ця діяльність давала. Але її наслідки, звичайно, ніхто не враховував.
"СРСР не нехтував співпрацею з американцями"
— ДніпроГЕС і 1920-ті роки: що з американськими проєктами? Що це за проєкти і як американці дійшли тоді аж до України?
Насправді тодішній Радянський Союз не нехтував співпрацею з американцями. І всі провідні технології, які були в тій країні, були або з Німеччини або з США. General Electric, які постачали гідроагрегати для будівництва Дніпровської електростанції, не були винятком із правил. Це була звична практика для тих часів.
Після того проєкт розвивався, тож в 20-х роках ДніпроГЕС не було побудовано в остаточному вигляді. Вона добудовувалась, але ми всі чудово пам'ятаємо вражаючі події Другої світової війни, особливо відступ радянських військ і підрив дамби ДніпроГЕС.
— Це був 1941 рік, якщо я не помиляюся. Але зовсім скоро німці відбудували її. У якому вигляді тоді існувала ДніпроГЕС?
Німці відбудували саму дамбу, вони її заповнили бетоном. Але станція не працювала, тому що багато заводів були зруйновані або вивезені в Росію, в Сибір. І наскільки я розумію, лише на 10% станція працювала від своєї потужності. Тобто вона була відновлена, готова працювати, але не було потреби в тому, щоб вона генерувала стільки електроенергії, скільки це було до початку Другої світової.
Економіка перемагає екологію та культуру
— У 1943 році дамбу підривають самі німці і в 1947 році йдуть ще роботи з реставрації, з відновлення дамби. Що відбувалося тоді з природою? Як знову перезапущення станції вплинуло на екологію в 40-х роках минулого століття?
Потрібно зрозуміти, що всі дамби, які збудовані на Дніпрі, є такими "тромбами" на кровоносній системі річки, якщо порівнювати з людиною. Тобто в них немає тих технологій, які використовуються зараз в світі. Йдеться, наприклад, рибоходи, пристрої для перепустки твердого стоку. Річка з того моменту почала вже невідворотно змінюватись. І ми це бачимо не тільки на Дніпрі, ми це бачимо, наприклад, на Південному Бузі, на дамбі Олександрівського водосховища, ми це бачимо на Дністрі, на дамбі Дністровської ГЕС - ГЕС-1 і ГЕС-2. Тобто всі об'єкти, які були в ті роки побудовані, вони ніяким чином не враховували природні умови і взагалі питання збереження довкілля, чи хоча б пом'якшення впливів на довкілля. Перш за все на меті були економічні, енергетичні аспекти. Що говорити, якщо люди навіть не могли своє майно забрати з населених пунктів, які розташовувалися на територіях, що підпадали під затоплення. Тобто було затоплено все — села, цвинтарі, будівлі, культура.
Ми говоримо зараз, що Каховське водосховище відійшло після теракту, звільнився доступ до запорізьких січей, тих, які були за козацьких часів. Тобто все це було затоплено, воно не було необхідним чином навіть досліджено археологами, які могли б відновити ті події, ту важливу віху в українській історії, в українській культурі, яка припадає на часи Козаччини.
— Що відомо наразі, пане Руслане, про наслідки для екології, для річок, для Дніпра передовсім останньої атаки на ДніпроГЕС?
Беручи до уваги масштаб річки, не надто критично наразі.
Проєкт шести гідроелектростанцій на річці Дністер
— Сьогодні ми не відмовляємося від гідроенергетики, але якою її бачимо?
У 2016 році урядом України була прийнята Програма розвитку гідроенергетики до 2026-го року. І тоді громадськість вже сколихнули підходи, які були застосовані урядом при розробці і прийнятті цього стратегічного документу. Не було забезпечено необхідної експертної оцінки, не було забезпечено громадського обговорення. Найбільшу негативну реакцію, мабуть, викликав проєкт шести гідроелектростанцій на річці Дністер.
Ольга Вернигоренко і Руслан Гаврилюк у студії Радіо Культура
Це друга найбільша річка після Дніпра. Вона зарегульована, але зарегульована одним енергокомплексом на території України — Дністровським енергокомплексом, який складається з Дністровської ГЕС-1, Дністровської ГЕС-2, а між ними знаходиться буферне водосховище, на якому працює Дністровська ГЕС. Це великий проєкт. Програмою гідроенергетики, до речі, також було заплановано добудову Дністровської ГЕС Після того вже деякі плани були втілені, зокрема, у 2021 році було введено в дію четвертий з семи енергоблоків Дністровської гідроакумулюючої станції. Наразі вона є найбільшою в Україні гідроакумулюючою і вона є однією з найбільших в Європі. Разом з тим, є плани добудови ще трьох енергоблоків. Але це величезні об'єкти, там один енергоблок – це 300 з копійками МгВт один енергоблок, а коли ми говоримо про каскад шести ГЕС на Дністрі, русловий ГЕС, – це десятки МгВт, тобто це на порядок менше, ніж один енергоблок. І цей каскад мав перетворити Дністер на великій протяжності, на великій течії, знову ж таки, на каскад водосховищ, подібний до того, що ми маємо на Дніпрі. Це виглядає не раціонально з енергетичної точки зору і, звичайно, воно аж ніяк не допустимо з точки зору збереження природного різноманіття, ландшафтного різноманіття, біорізноманіття, культурної спадщини, рекреаційної привабливості регіону, ну і загалом розвитку регіону.
— Якщо говорити про наслідки для флори, шо ми могли би побачити за два десятки років або за десяток, що ми бачимо уже сьогодні? Тому що ви говорите про те, що Дністер все ж таки частково зарегульований. Які зміни ми спостерігаємо?
Дністер зарегульований великою дамбою Дністровської ГЕС і водосховищем, яке має велику протяжність — більше ста кілометрів — і великий об'єм. Там три кубокілометра об'єму цього водосховища й два кубокілометра корисного об'єму. Це величезна станція, важлива для енергосистеми України, але водночас за рахунок того, що вона побудована була в радянські часи, технології її будівництва не дозволяють навіть зараз нам пом'якшити впливи від цієї електростанції. Наразі створена українсько-молдовська комісія по сталому управлінню басейну Дністра. Це надзвичайно важливий орган і це перший такий позитивний досвід транскордонної співпраці України з іншою країною в управлінні водними ресурсами. Але, повертаючись до Дністровського каскаду, технологія будівництва греблі Дністровської ГЕС-1 не передбачає, наприклад, що вода може бути скинута з верхніх шарів. Вона скидається тільки з нижніх шарів і це вода меншої температури, ніж мала бути в природної течії, в природних умовах. Скид цієї води, він негативно впливає на екосистему нижнього Дністра. Дністер як частково гірська річка має потужну весняну течію, і він заповнює дністровські плавні, які знаходяться вже в Одеській області, після того, як перетинає територію Молдови. Коли ця територія не отримує достатньої кількості води або отримує воду нижчої температури, ніж вона мала би бути в природних умовах, це негативно позначається. І це вплив, який ми маємо вже десятиліттями, тому що з 80-х років ми маємо такі умови, після того як Дністровське водосховище було наповнене.
— Як підлаштувалася природа тепер? І чи зможе підлаштовуватися постійно?
Проблема в керуванні природою в тому, що людина не знає всі аспекти, як може піти ситуація. Ми спостерігаємо це зокрема по Дністру. Якщо ми бачимо недостатньо водозабезпечений рік, вже неможливо виконати ті екологічні попуски, про які ми домовились разом з нашим сусідом — Молдовою, для того, щоб підтримати біорізноманіття і на території України, і на території Молдови. Природа не може тут реагувати. І це питання не тільки Дністровського водосховища, це питання більш глобального впливу людини на довкілля, тому що ці зміни, вони спричинені кліматичними змінами. І в таких умовах вже навіть і Дністровське водосховище, яке має певний запас води, не може забезпечити вирівнювання ситуацій і не може допомогти природі.
"Ми продавали електрику в ЄС за рахунок нашого довкілля"
— Зараз існують декілька із запланованих відповідно до проєкту гідроелектростанцій. Я так розумію, що будівництво цих гідроелектростанцій призупинилося. Хто допоміг призупинитися, це спільні проєкти України та Молдови? Чому це призупинилося?
По-перше, був потужний тиск громадськості стосовно впровадження цих проєктів. У першій половині 2018 року у Верховній Раді відбулось комітетське слухання з питань розвитку гідроенергетики, ініційоване громадськістю. Там були заслухані доповіді і науковців, і енергетиків, і громадськості. Верховна Рада рекомендувала переглянути підхід до програми розвитку гідроенергетики, забезпечити стратегічну екологічну оцінку. На той час стратегічна екологічна оцінка в Україні тільки впроваджувалась, тому що в основні 2018-го року був прийнятий закон про стратегічну екологічну оцінку, хоча протокол до Європейської конвенції був прийнятий в Києві ще в 2003 році. Я думаю, що такий ось вплив і публічність цього питання сприяли тому, що ці проєкти були призупинені.
З іншого боку, я не впевнений в економічної доцільності цих проєктів. Ми чудово знаємо, що до повномасштабної війни Україна продавала навіть електроенергію в країни Європейського Союзу. А за рахунок чого ми її продавали? За рахунок нашого довкілля, тобто це або теплоелектростанції, або атомні станції, або гідроелектростанції. Вся енергетика не є нейтральною для довкілля. Будь-яке виробництво електроенергії – це вплив на довкілля, а довкілля – це середовище, в якому ми живемо і від якого залежить якість нашого життя.
"Зелений" перехід дозволить економити
— Що буде з довкіллям далі?
Я думаю, що наше суспільство дуже сильно змінилося за останні десятиліття, особливо останні роки. Мені здається, що молодь особливо багато уваги приділяє екологічно-дружньому способу життя. І це потрібно тільки вітати. Місія науковців, місія громадських організацій – доносити інформацію про те, як можна ще більше змінити свою поведінку, для того, щоб менше впливати на природу, на довкілля, чи допомогти їм довкіллю відновлюватись. Тому я б не був би тут песимістичним. Я думаю, що після завершення війни, після перемоги, в нас проєкти в цій сфері мають надзвичайно високий потенціал в Україні.
— Чи продовжать в Україні будувати гідроелектростанції і які?
Я сподіваюся, що "зелений" перехід дасть нам нові можливості, дозволить економити енергію, не використовувати настільки енерговитратні технології, які в нас були раніше. Тому в нас зникне потреба в великій кількості електроенергії порівняно з попередніми роками. Окрім того, я сподіваюся, що ми будемо розумно ставитись до споживання енергії і зменшимо навантаження на енергосистему в пікові години.