Аеродром "Енгельс" у Саратовській області РФ. Вікіпедія
Що відбулося?
Ми точно знаємо, що російські літаки горять чудово. Це стовідсоткова інформація, яку підтверджують самі мешканці. Головне для нас – результат, що Росія відчуває, що сила української армії надзвичайно велика, і я сподіваюсь, що такі атаки не припиняться.
За словами очевидців пролунало понад 60 вибухів, а в момент атаки на аеродромі нібито перебували 26 Су-34, 3 Су-30/35, обговорювалася інформація про 6 знищених літаків, 8 пошкоджених, потім з'явилася інформація про пошкоджені ще стратегічні бомбардувальники Ту-95. Це вагомі втрати для окупанта?
Навіть один літак – це вагомі втрати для окупанта, тому що для такого ураження використовується техніка, яка є значно дешевшою навіть за один літак подібного класу, якщо ми говоримо про винищувачі. Якщо брати сьогоднішні ранкові і обідні новини щодо потрапляння в аеродром Морозовськ, то, наскільки я розумію, це класичний радянський аеродром військового базування. Таких, до речі, чимало було колись на території України, але на території Росії їх значно більше. Я маю на увазі пострадянську систему управління військами, скажемо так, відповідно на таких аеродромах базується, зазвичай – якщо ми говоримо про винищувальну авіацію – то порядка 30 машин. Мається на увазі розташування на місцях стоянок або в так званих укритих бункерах, які напівзаглиблені в землю. А якщо ми говоримо про стратегічну авіацію – тобто бомбардувальники типу Ту-95 – то для них не використовуються ангари, тому що вони занадто великі для будь-якого типу ангара і розташовуються просто неба. Для нашої авіації це ласий шматочок.
Спираючись на відкриті дані, ми можемо оцінити кількість у Росії літаючої техніки, якщо ми говоримо про Су-34 чи Су-30/35?
Якщо ми говоримо про більш стару техніку, то очевидно, що її не будуть випускати. Тобто це все останні партії радянського виробництва, максимум кінець 80-х років випуску. Якщо ми говоримо про ті літаки, які розроблялися у період вже після розпаду Союзу, то Росія до 2020 року майже не збільшувала кількість випуску – мова йшла про 5-7 одиниць винищувальної авіації типу Су-35, Су-34 для власних потреб – я зараз не торкаюся тут експортних поставок, які мали інший порядок цифр. Але за наявною інформацією, яка підтверджується з різних джерел, що на території країни ворога такий випуск зріс вже в 2021 і ще більше зростає у 2022-му. Але сумарна кількість винищувальної авіації, зокрема, по Су-35, не думаю, що перевищує 150 машин, частина з яких – це виробничі потужності Комсомольского-на-Амурі авіаційного заводу, де їх збирають. Вони знаходяться в різній стадії готовності. Тобто це не готові машини, а ті, які, можливо, будуть готові через якийсь період. І треба не забувати, що значну кількість такої техніки вже спалила українська армія.
Яка частина вже втрачена назавжди, а що вони можуть ще поставити в стрій?
Втрачені назавжди різні кількості різних типів літаків. Якщо брати найбільші – це Іл-76, якщо не помиляюся, то мінімум чотири, а то й більше. Не забувайте про два чи три збиті А-50 – це модифікація lл-76 для дальньої радіолокаційної розвідки, це літаки, без яких значну кількість ракетних атак ворог не може планувати тепер, тому що ці літаки не здійснюють патрулювання в Чорному морі, як це вони робили до того. Якщо ми говоримо про винищувачі, починаючи від Су-27 – а всі інші Су наступних кодів – це модифікація Су-27, тобто Су-30, Су-34, Су-35 – це все на базі Су-27 зроблені машини, які мають різне озброєння, різну систему управління – то випуск їхній ускладнюється однозначно тим, що як би Росія не хотіла робити імпортозаміщення, але без певних комплектуючих цього зробити неможливо. Комплектуючі ці – системи управління, деякі системи зв'язку – західного виробництва. Я дуже сподіваюсь, що все ж таки наші партнери, виробники таких компонентів все ж таки підсилять контроль за переміщенням таких компонентів, щоб не дати жодної можливості ворогу комплектувати ці літаки, які от зараз ще стоять на стапелях і, очевидно, чекають завершення виробництва. Мова йде про, мабуть, десятки ще подібних винищувачів, штурмовиків, які можуть бути добудовані.
Я так розумію, що якщо навіть в ракети, чи в шахеди, чи в якийсь інший безпілотник росіяни можуть монтувати чіпи, зняті з пральних машинок, то в складнішу авіатехніку це вже складніше зробити. Чи все ж можливо?
Я думаю, що ні, тому що насправді сучасна авіабудівна галузь розвивається по компонентах, розвивається шляхом блочного виконання. Тобто коли конструктор, технолог проєктують авіатехніку, вони використовують наявні уже кимось іншим виготовлені конкретні блоки і компоненти, які мають певні характеристики. І під конкретні компоненти, фактично, і проєктується машина. Що може робити Росія і, в принципі, робить для своєї техніки? Це двигунобудування для бойової авіації, окрім вертолітної тематики. Двигунобудування для бойової авіації у них досить добре було розвинено завжди, окремі агрегати, насоси, системи наведення, ракетне озброєння. Без чого ця авіація не потрібна – це ракетне озброєння. Ці всі компоненти у них є. Але кожна ця одиниця має багато дрібничок: плати, мікросхеми, програмне забезпечення, якісь комутаційні з'єднання – багато в чому це не російське виробництво. Певною мірою імпортозаміщення у них відбувається шляхом взаємодії з Китаєм. Китай – це відомий всьому світові копіпастер, і в авіаційні електроніці та авіаційних компонентах так само вони не стоять на місці. Китай переслідує свої геополітичні інтереси і чим далі, тим більше ця співпраця, кооперація у складній техніці все-таки зростає. Китай важко переконувати в чомусь, тому що це країна, як Східний дракон, іде своїм шляхом і навряд чи санкції з боку США, з боку Європи взагалі мають якийсь сенс для Китаю.
Що ми знаємо про вбитих чи поранених?
Очевидно, обслуговуючий персонал військових аеродромів – це авіатехніки, скоріш за все це лінійний персонал, зрозуміло, що на військових аеродромах не так багато людей працює. Тобто є певний персонал, який обслуговує літаки, здійснює поточне регламентне обслуговування. Враховуючи, що ці аеродроми постійно діючі і літаки періодично знаходяться в небі, то там цілодобово знаходиться персонал, який готує ці літаки, зберігає їх і так далі. Чи були там пілоти? Якщо ворог знав напрям польоту для них ворожої техніки, то очевидно, мала би бути команда для збереження техніки, людей на бойову тривогу. Так робить будь-яка армія світу, яка вміє літати. Якщо цей напад був раптовий або вони не встигли відслідкувати, то, очевидно, мають такі наслідки, бо повідомляється про енну кількість літаків, які безповоротно зруйновані або сильно пошкоджені, відновити які буде неможливо. Тому скільки там загинуло ворогів? Головне, що пошкоджена техніка, тому що без техніки і люди їм там не потрібні.
Як це впливає на моральний стан цього особового складу?
Це ж далеко не перша успішна атака на аеродроми військового базування, підбита техніка і пілоти… Це така категорія особового складу, яка більш витончена щодо того, хто вони є в складі збройних сил. І коли гинуть не в небі, а на землі пілоти, то у них з'являється розпач, депресія, вони розуміють для себе, що це далеко не остання така ситуація, вона буде повторюватись, тому небезпечно взагалі перебувати в розташуванні частини на аеродромі. А де ж вони ще можуть перебувати, адже літаки мають бути на аеродромах, а не в полях стояти і переміщувати, постійно перелітати з точки в точку ніхто так робити не буде, бо це недоцільно абсолютно. Я впевнений, що це максимальна шкода для їхнього морального духу, і будемо сподіватися, що це мало би призвести до певних протестів, відмов брати участь навіть у чергуваннях на таких аеродромах, які в будь-який час можуть бути знищені.
Чому ЗСУ не підірвуть аеродром в Бєлгородській області, з якого щодня літаки бомблять Харків та Суми?
Справа в тому, що наш ворог не такий вже і простий і так само вчиться на своїх же помилках. Яким чином відбувається атака? Злітає літак, який знаходиться далеко від фронту, йому надходить завдання, яке неможливо наперед відслідкувати і визначити, що саме з цього далекого аеродрому полетить літак, який буде потім робити пуски ракет чи скидати керовані бомби на такий-то населений пункт в Україні. Ми цього не знаємо і, відповідно, коли така авіація злітає, у нас відбувається повітряна тривога і ми слідкуємо за тим куди, хто буде летіти і де будуть відбуватися пуски. Тактико-технічні характеристики цих всіх літаків нам відомі, озброєння, яке вони несуть і яке вони запускають – відоме, але нам не відомо час, місце старту таких ракети або таких бомб. Тому ми до моменту старту цього знати не можемо. І сказати, що літаки, які стоять в Бєлгороді, будуть завтра злітати, щоб бомбити Харків… Сьогодні ситуація кардинально інакша, тому дуже важливо, щоби кожен аеродром військового базування в радіусі мінімум 1 500 км від кордонів України зазнавав таких ушкоджень. Україна, дякуючи зусиллям стотисячної армії інженерів-винахідників держави нашої, виробничих компаній – створили і активно розвивають напрям безпілотної авіації, які мають дальній радіус дії, які здатні нести вже навіть на 3 000 км до 300 і 400 кг важкі заряди, які призведуть до знищення авіації ворога в глибокому тилу.
Наскільки вплине на інтенсивність обстрілів втрата цих бортів?
Один борт Су-35 може нести близько п'яти ракет середнього радіусу дії, які можуть завдати досить серйозної шкоди, тому що вони високоточні, і використовуються як по повітряних цілях. В першу чергу Росія використовує такі пуски по наземних цілях. Враховуючи, що втрачено, якщо вірити тій інформації, яку озвучують, близько 6 бортів винищувачів, то разом з ними, скоріш за все, втрачена і частина ракетного озброєння, яке вони на собі несли. Але найголовніше, що Росія, якщо використовує такі літаки щодня або декілька разів на тиждень, то якихось 30 таких залпів, умовно, з 6 літаків на місяць з кожного з таких літаків могло би відбуватися. Уявіть собі, який масштаб зменшення загрози ми маємо станом на сьогодні в результаті успішної атаки на ці аеродроми. І це не говорячи ще про те, чи не зруйновані були часом ще й стратегічні бомбардувальники Ту-95, які базуються в Енгельсі, які несуть на собі значно страшнішу зброю, важчу, більш руйнівну. Якщо і такий факт підтвердиться, то це буде надзвичайно успішний день для вже, мабуть, нового роду військ – безпілотної української авіації.
