Фото: zmina.ua
2219 дітей ― дуже наближена до реальності цифра
Білорусь стала співучасницею російських злочинів і перемістила щонайменше 2219 українських дітей з окупованих територій на територію Білорусі за період із 2021 року до червня 2024-го. Наскільки ці дані є точними?
Якщо говорити про цифру 2219 дітей, це дуже наближена до реальності цифра. Ми працювали з кількома організаціями ― це український "Регіональний центр прав людини" та дві білоруські організації, які зараз перебувають по суті в екзилі, але мають розуміння місцевого контексту. Адже Білорусь ― закрита держава, тож було важко працювати з її джерелами. Але є такі організації, як "Вясна", а також "BelPol", який є об’єднанням колишніх білоруських силовиків, що 2020 року перейшли на бік білоруського народу і почали працювати проти режиму Лукашенка. Саме вони поділилися з нами конфіденційною інформацією, яка стала відправною точкою. Вона включала списки дітей, які були переміщені з окупованих українських територій, з конкретними даними, за якими можна було спробувати їх шукати: імена, прізвища, контактні номери телефонів, у деяких випадках навіть паспортні дані, де були українські паспорти, паспорти так званих ДНР-ЛНР та вже й російські паспорти цих дітей. А також квитки на потяг, завдяки яким ми зрозуміли маршрут цих дітей і те, що Росія та Білорусь організовують нерегулярні залізничні перевезення, для того щоб перемістити дітей з окупованих територій. Поїзд їде з Донецька, через Ростов і до Мінська. Нерегулярні — це спеціальні для вивезення дітей.
Усе це неможливо без схвалення самого Лукашенка
Яка роль тут самого Лукашенка, якщо він справді закладав основи такої співпраці Росії та Білорусі?
Початком нашого дослідження став указ самопроголошеного президента Лукашенка про переміщення однієї з груп українських дітей з окупованих територій на територію Білорусі для так званого відпочинку та оздоровлення ще у 2021 році. Це не означає, що до цього моменту не було груп дітей, яких могли вивозити, але це той випадок, який нам вдалося встановити, коли Білорусь офіційно долучилася до цього процесу. І надалі процес продовжувався майже щомісяця, коли групи дітей відправлялися з окупованих українських територій на територію Білорусі. Можна подивитися на учасників цього процесу, наприклад, це сумнозвісний Алєксєй Талай, колишній білоруський паралімпієць. Він є активним учасником та ідеологом цього процесу, організовує ці поїздки, виступає потім з пропагандистськими сюжетами і завжди посилається на те, що все це відбувається за підтримки білоруського режиму та особистого схвалення Олександра Лукашенка. Це треба розуміти в контексті того, як працює авторитарний режим у Білорусі: нічого не може відбутися без схвалення вертикалі влади. Вивезені діти на територію Білорусі перебувають у закладах, таборах, санаторіях на кшталт "Дубрави", "Зубрьонка" тощо, які фінансуються або державою, або державними підприємствами. Тому все це неможливо без схвалення самого Лукашенка.
Важко зробити висновок, чи згода, надана батьками, була вільною
Яка реакція батьків, що їхні діти так довго перебувають на відпочинку в таборах? А потім виявляється, що дітей перевиховують…
Тут кілька моментів. Коли діти перебувають на території Білорусі, то має місце трохи інша система, ніж у Росії. Спрямованість цих дій ― не залишити дітей у Білорусі та зробити їх білорусами, а зробити цих дітей хорошими громадянами Росії. Відповідно, на території Білорусі вони перебувають протягом стандартної зміни в таборі ― три тижні. Вірогідно, що після цього їх все-таки повертають на окуповану територію. Зокрема, ми зафіксували 27 дітей, які в певний момент були в таборах на території Білорусі, а за якийсь час вони були зафіксовані в таборах РФ. Тобто їх переміщають на окуповані території, а потім до Росії. Ми мали деякі номери телефонів батьків, але вирішили не зв’язуватися з ними, оскільки вони перебувають на окупованій території або на території РФ, і ми б не могли гарантувати їм безпеку, якби вони поділилися з нами інформацією.
З відкритих джерел ми знаємо, що є різні категорії дітей. Зокрема, були групи дітей, які є сиротами або позбавленими батьківського піклування. Тут згоду мала надати держава Україна, але не було навіть запиту, хоча з Білоруссю у нас не припинені дипломатичні відносини, тобто ситуація інша, ніж з РФ. Якщо говорити про дітей, що мають батьків, то треба розуміти обставини та атмосферу на окупованій території. Відтак важко зробити висновок, чи згода, надана батьками, була вільною та чи батьки були добре поінформовані. Є діти з інвалідністю або діти із вразливих категорій, батьки яких є працівниками освітньої або медичної сфери, тобто бюджетниками, що дуже залежні від окупаційної влади. Або ж це, наприклад, батьки, які втратили місце проживання, тож вони залежні від допомоги з боку Росії чи окупаційної влади. Отже, є питання, наскільки ці батьки мають вільний вибір у тому, аби відправляти чи не відправляти дітей "на відпочинок".
Онисія Синюк. Фото: zmina.ua
Систему перевиховання та мілітаризації Росія впроваджує на окупованих українських територіях із 2014 року
Чи відомо, скільки таких таборів пропагандистського вишколу функціонує?
Система перевиховання та мілітаризації не з’явилася нещодавно. Росія її впроваджує на окупованих українських територіях із 2014 року. Тож такі табори існували, просто додали додаткові програми, зустрічі з політиками, культурними діячами, історичні поїздки до Брестської фортеці та Хатині тощо. Ця система перевиховання об’єднує і територію Росії, і територію Білорусі, і окуповані території України. На території РФ зараз десь 67 таборів, про які відомо нашим партнерам, на території Білорусі — близько 18, а на окупованих територіях України ― орієнтовно 13. Це АР Крим та інші території. Водночас на тих, що окуповані після 2022 року, система добудовується. Але цікаво, що навіть коли дітей є куди вивезти на окупованій території, їх все одно вивозять у Білорусь та Росію.
І звісно ж, українцями цих дітей там не називають?
Абсолютно. Коли ми починали працювати над пошуком інформації у відкритих джерелах, то шукали за словами "українські діти", але в такий спосіб нічого не знайшли. Нам доводилося у російських та білоруських медіа шукати їх як дітей "з нових російських територій" або ж "російських дітей". Їх так називають і титрують у сюжетах, а також напряму до цих дітей так звертаються. Адже люди, які з ними спілкуються, є ідеологами російської пропаганди. Сам Алєксєй Талай заявляє, що "ми русскіє люді", і звертається до дітей як до майбутніх громадян Росії.
Дітей дуже активно використовують у пропаганді
Якщо діти з’являються у ЗМІ, то як їх використовують?
Дітей дуже активно використовують у пропаганді. Насамперед, у них намагаються викликати емоційну реакцію для створення сюжетів-лякалок, де запитують "чи було тобі страшно на окупованій території під обстрілами?", "чи постраждали твої рідні та як?". Це травмує дітей, вони дають емоційну реакцію, починають плакати, і все це знімається, а потім транслюється. Бувають навідні запитання на зразок "чи готовий ти в майбутньому воювати за свою родіну?", на що хлопчик відповів "так", на жаль. Увесь сюжет був спрямований на те, щоб далі бути громадянами Росії та воювати за неї. Крім того, дітей, перевихованих на окупованих територіях, також долучають до поїздок, щоб вони самі ставали агентами впливу на своїх однолітків. Наприклад, діти із сумнозвісного кадетського корпусу Захарченка, який є навчальним закладом із повним пансіоном. Ці діти вже мають зовсім іншу, змінену свідомість, і коли приходять на пропагандистські сюжети, то розповідають, наскільки треба бути патріотом, як правильно це робити, а потім в майбутньому захищати "родіну".
Як відбувається мілітаризація, щоб українські діти виросли воїнами проти своєї Батьківщини?
На території Білорусі це програма мінімум. Є зустрічі з військовими частинами, правоохоронним органами Білорусі, зокрема з тими, котрі виявили найбільшу жорстокість під час розгону протестів 2020 року, а також з молодіжними військовими клубами. Дітям розповідають, як поводитися зі зброєю, фотографують їх у військовій формі, брендованій Z-ками, і заохочують долучатися у майбутньому до військової справи. На окупованих територіях усе починається від кадетських класів у загальноосвітніх школах, військово-патріотичних рухів на зразок "Юнармії", які плодяться з неймовірною швидкістю, і до військових навчальних закладів на кшталт кадетських корпусів.
Чи є перелік людей з високих політичних кіл, які мали б відповісти за ці злочини?
Звісно. Ми звернули увагу на вертикаль у Білорусі та на окупованих територіях України, адже саме тут складаються перші списки дітей. Це скоріше українське питання, ці люди є громадянами України, і можна говорити про відповідальність у межах національного права. Якщо говорити про вертикаль на території Білорусі, то все починається від Олександра Лукашенка, адже без його схвалення і погодження ці процеси не могли б відбуватися. Далі це Алєксєй Талай, який має відповідний фінансовий фонд та зв’язки і з білоруським, і з російським режимами, і з окупованими українськими територіями. Не так давно він зустрічався з Денисом Пушиліним. Хотіла б також звернути увагу на таке утворення, як "Союзна держава", що є об’єднанням Росії та Білорусі, заснованим у 1999 році. Воно має свої органи, посадових осіб та свій бюджет, у якому окрема графа "гуманітарна допомога" використовується на фінансування переміщення та утримання на території Білорусі українських дітей. Цей бюджет підписують конкретні люди ― Мезенцев та Мішустін, який є прем’єр-міністром РФ.
"Щоб переміщати та утримувати українських дітей було набагато дорожче, ніж повернути"
Чи достатньо ми зібрали фактів та свідчень про цей злочин переміщення українських дітей?
Свідчень нам однозначно потрібно більше, тому що це злочин у розвитку, він продовжує тривати. Питання треба досліджувати й надалі. Щодо важелів впливу на Білорусь на Росію, продовжуємо працювати над ордерами на арешт людей, які можуть слугувати лазівками через інші санкції, над додатковими санкціями, щоб максимально закрити цю систему, аби переміщати та утримувати українських дітей було набагато дорожче, ніж повернути.