Фото: gmk.center
Експортно-орієнтована галузь – це не надто добре
Споживання сталі в Україні у січні-лютому зросло на понад 50% порівняно з січнем-лютим 20024 року. В 2014 році, ще до початку російської агресії, значну частину експорту України складала саме металургійна продукція. Окупація частини Донецької та Луганської областей завдала чималого удару по галузі. Ваша загальна оцінка на сьогодні металургійної промисловості?
До 2014 року наш експорт гірничо-металургійного комплексу складав близько 50% всього експорту України. В 2021 році вона складала вже третину експорту. Тому, з одного боку, для України, для стабільного курсу це дуже важлива галузь. З іншого боку, експортно-орієнтована галузь – це не надто добре. В жодній іншій країні, де розвинена металургія, не йде 80% продукції на експорт. На жаль, у нас так. Річ в тім, що за останні 30 років Україна була дуже недофінансована, у нас завжди був дуже низький рівень інвестицій порівняно з тими активами, які є в Україні. Якщо скласти весь житловий і комерційний фонд, підприємства, ангари, ми отримаємо вартість активів. Для того, щоб ці активи підтримувати, є велика потреба в інвестиціях. За останні 30 років Україна була постійно недофінансована, а споживання металу також на пряму залежить від успіху інвестицій.
Останні 10-15 років обсяг внутрішнього споживання в Україні був 5 мільйонів тонн на рік, в Туреччині – 35 мільйонів тонн
Тому українська металургія більш орієнтована на Україну, яка б існувала в нормальному режимі, з нормальними інвестиціями. Є дуже великі сподівання, що коли ми перейдемо до відбудови, обсяги споживання суттєво зростуть. За останні 10-15 років обсяг внутрішнього споживання був 5 мільйонів тонн. В Туреччині, яка більша за кількістю населення, наприклад, споживання 35 мільйонів тонн. Якби ми орієнтувалися на споживання продукції на душу населення і дивилися б на Туреччину, Польщу, Угорщину, В'єтнам, споживання в Україні повинно було бути в 3-4 рази вищим. І це був основний стримуючий фактор для розвитку нашої металургії. Йдеться про період до початку війни. Основна проблема – недорозвиненість внутрішнього ринку. Для розвитку галузі нам потрібні інвестиції. Тільки-но підуть в Україну інвестиції, підвищиться і споживання. З початком війни в 2014 році, ми втратили третину своїх виробничих потужностей, втратили всі шахти, які видобували коксівне вугілля. Залишилося Покровське шахтоуправління з коксівним вугіллям високої якості.
В 2022 році ми виробили в 7 разів менше сталі, ніж в 2007-2008 роках
Але станом на зараз, на жаль, і воно припинило свою роботу.
Так. Тому Україна за часів Незалежності випустила максимум 42 мільйони тонн сталі на рік. В 2022 році це було 6 мільйонів. Можна лише уявити, який це удар по галузі. Це в 7 разів менше, ніж ми виробляли в 2007-2008 роках.
Не треба забувати, що, на жаль, і маріупольський порт недоступним для нас. А це вкрай важливо, якщо, наприклад, йдеться про експорт. Його значно спрощувало те, що раніше можна було одразу з Донецької чи Запорізької області експортувати продукцію через маріупольський порт.
Так. Особливість нашої галузі в тому, що ми дуже інтегровані в інші галузі і логістику. Одне робоче місце в металургії створює десь 7,5 робочих місць в інших галузях. І це легко прослідкувати в Україні.
80% всього нашого експорту йшло через порти
Наприклад, до 40% всіх вантажів, які перевозить Укрзалізниця – це вантажі гірничо-металургійного комплексу. Чому це так? Тому що для того, аби виробити одну тонну сталі, треба перевезти 4,5 тонни матеріалів – руди, коксівного вугілля тощо. Більшість з того, що перевалювалося в українських портах – це також наші вантажі. До повномасштабної війни в Укрзалізниці працювали близько 300 тисяч людей, в портах України – 60 тисяч. Тобто ця галузь дає роботу всім цим людям.
Тому логістика посідає перше місце в нашій конкурентоспроможності. В 2014 році галузь пережила великий удар, коли ми тимчасово втратили Донецьк і треба було перебудовувати логістичні ланцюги. Але в 2022 році удар був ще масштабніший. Ми втратили тимчасово Маріуполь, ми втратили порти. А 80% всього нашого експорту йшли через порти.
Вартість логістики в 2022-23 роках зросла в 4,5-5 разів
Так само і Бердянський порт...
Саме так. Але всі пам'ятають 2022-23 роки, коли всі порти були закриті. Існував зерновий коридор, але тільки для зернової продукції. Гірничо-металургійна продукція стояла. Ми перебудовували логістику, але це не могло компенсувати наші втрати. Вартість логістики тоді зросла в 4,5-5 разів. І це зробило нашу продукцію не конкурентоспроможною. З 2014 по 2021 ми виробляли десь 21-22 мільйони тонн на рік продукції, а в 2023 цей показник впав до 6-6,5 мільйонів тонн на рік. Це дуже суттєве падіння. Воно трапилася через те, що ми втратили 40% виробництва з тимчасовою втратою Маріуполя. А ті підприємства, які все ще залишаються на контрольованій українській території, в деякі місяці 2022-23 року виробляли 15-20% від тієї продукції , яку вони виробляли в 2021 році.
Наша галузь знаходиться в режимі виживання
Насамперед на це вплинув безпековий фактор. Це особливо важливо, наприклад, для Запоріжжя та Кривого Рогу. Також важливий фактор в тому, що наші підприємства фізично не могли відправити свою продукцію. Та й навіть ту, що відправляли, продавали зі збитками. Збитки тільки одного підприємства "АрселорМіттал" в Кривому розі в 2022 році складали понад 30 мільярдів на рік. В 2023-24 році збитки продовжуються. Збитки за три роки склали сотні мільярдів гривень. Наша галузь знаходиться в режимі виживання. Тому будь-яке збільшення внутрішнього попиту і внутрішнього ринку для нас вкрай важливе.
Ті цифри, з яких ми почали розмову, нібито свідчать про те, що попит зростає. Видання "Економічна правда" пише про те, що компанія Ахметова "Метінвест" отримала збитки в 1 мільярд 100 мільйонів гривень за попередній рік . Як повідомляють журналісти видання, основна причина – це втрата підприємств у Покровську. Принаймні, станом на зараз вони не працюють. Відповідно, "Метінвест" призупинив діяльність одного з майданчиків вугільної групи у Покровську. А згодом через перебої з електропостачанням і подальше погіршення воєнної ситуації довелося закрити також шахту і збагачувальну фабрику. Отже, в 2014 році "Метінвест" отримав дуже суттєвий збиток. Повертаючись до питання зростання споживання. Перші 2 місяці 2025 року показали зростання споживання саме на внутрішньому ринку. З чим це пов'язано? Де тепер всередині країни використовується більше сталі?
Як я вже казав, споживання сталі напряму залежить від обсягу інвестицій, обсягу виробництва тощо. З 2014 по 2021 відбулося суттєве падіння: в середньому у нас було плюс-мінус 5 мільйонів тонн споживання тонн сталі на рік. В 2022 році споживання впало до 2 мільйонів тонн на рік. І це зрозуміло. В 2022 році мало хто продовжував інвестувати, тому попит на сталь був дуже низький. Але ми продовжували виробництво, в тому числі і для забезпечення наших оборонних спроможностей. За цей період дуже багато наших підприємств виробили багато спеціальних сталей для найрізноманітніших цілей: від укріплень до бронежилетів, для техніки і фортифікацій. Було багато ноу-хау для будівництва фортифікаційних споруд. Але треба розуміти, що несуттєві падіння і коливання у нас останній час відбуваються щороку.
Ефект зростання
Минулого року в січні-лютому ситуація була набагато складнішою з електроенергією. Тому в будівельній та інших галузях споживання металу було значно меншим. Просто тому, що було складніше із забезпеченням електроенергії. Тому 50% зростання – це звичайно багато. Але воно відбулося тому, що база порівняно з січнем-лютим 2024 була дуже маленькою. Оскільки перебої з електроенергією тоді були набагато більші, ніж в 2025. Я думаю, що в цьому і полягає основний ефект зростання на 50%. Але все ж я сподіваюся, що в цьому році, вкладаючись в житлові та фортифікаційні будівництва, будуть створені умови для зростання нашого внутрішнього ринку. Але я не очікую зростання на 50%. Теоретично ми можемо сказати, що ці 2,3 мільйони тонн, які були в минулому році – це не нормально для України.
Навіть з тимчасовою втратою території. Ми можемо зрости і вдвічі – до 5 мільйонів тонн, які були до початку війни. Коли почнеться етап відбудови, для нас і ці 5 мільйонів будуть невеликою цифрою. Ми можемо зрости і в 3-4 рази. Але цього треба дочекатися, коли підуть справжні інвестиції в відбудову України. А зараз до цього моменту, допоки триває воєнний стан , допоки інвестиції несуттєві, я не очікую зростання на 50%, як в січні-лютому цього року. Я сподіваюся, що зростання буде на 10-20%, і це буде нормальний фактор, який покаже, що інвестиції в Україні зростають навіть на етапі військового стану.
Тобто, якщо резюмувати, то виходить, що ми поки що не маємо сильно радіти із повідомлень про зростання, тому що це зростання після дуже істотного падіння?
Так. Але зростання в будь-якому разі – це краще, ніж падіння. Якщо зростає попит – це добре для нашої галузі. Я сподіваюся, що це зростання втримається. Темпи зростання можуть бути менші, але я сподіваюся, що воно буде. І це може бути фактором, який підтримає нашу галузь на плаву. І всю нашу економіку також.
