Анна Заклецька і Денис Денисенко. Автор фото: Валерія Мезенцева для Суспільного
Місія Радіо Промінь
Ви працюєте в тандемі. Що потрібно, аби тандем був органічним? Чи потрібно для цього, щоб збігалися цінності та уподобання?
Анна Заклецька: Має бути хімія. Мені важко сказати, чи існує конкретна формула успішного тандему. Інколи це справді складно пояснити словами. Хімія є, і все.
Денис Денисенко: Коли у нас запитують, як склалася наша пара, ми завжди згадуємо одну історію. Вона відбулася в дуже символічний день – 24 серпня 2003 року, коли ми вийшли в ефір після канікул Радіо Промінь. Ми вперше разом працювали в ефірі і дуже хвилювалися. Я не пам'ятаю, яку ми тему обговорювали, але в процесі діалогу у нас відбулася оця хімічна реакція. Ми почали використовувати спільну мову жестів. І хоча слухачі цього не бачили, одразу з першого разу ми відчули, що повністю розуміємо один одного.
Як ви розумієте місію Радіо Промінь?
Анна Заклецька: Наша місія – це насамперед культура в музичній ретроспективі. Музика – це частина культури. Музика – це зброя. Музика – це ідеологія. Особливо зараз ми добре розуміємо, що культура не буває поза політикою. Вона є відображенням політики. В своїх ефірах ми не говоримо безпосередньо про політику, але наш посил між рядками, що культура і музика – це речі, які стоять на сторожі національних інтересів і національної безпеки.
Денис Денисенко: У нас є окремий проєкт "Промінь рекомендує", в якому ми спілкуємося з молодими артистами, котрі тільки-но починають свій творчий шлях. І ми просто в захваті від того, наскільки у них зрілі думки не лише, як артистів, які реалізовують себе на великій сцені, а й як громадян. Це дуже зворушливо, і зазвичай не хочеться з ними припиняти розмову. Їх хочеться слухати, з ними хочеться спілкуватися, їх хочеться розуміти.
"Справді, нових українських пісень дуже багато"
Я був дуже здивований, дізнавшись, що щотижня Радіо Промінь запускає в ефір 30-35 нових пісень. І я мимоволі пригадую 1990-2000 роки, коли на комерційних радіостанціях українські пісні посідали 2-5 відсотків. Решта – це були російські пісні. І нам розповідали про те, що, мовляв, немає в Україні стільки українських пісень. Але ж Радіо Промінь спростовує цю тезу вже впродовж багатьох-багатьох років.
Анна Заклецька: Так. Це те, чим ми дуже пишаємося. Я теж пам'ятаю себе, як борця за квоти у Верховній Раді, коли всі навколо розповідали, що немає українських пісень. Ну, можливо, в поп-музиці трохи є, але в джазі, в лаунж – точно ні. І ми доводили, що вони є. І Радіо Промінь доводить цю істину багато років. Справді, нових пісень дуже багато. Крім проєкту "Промінь рекомендує" у нас є краща Двадцятка пісень за кожен місяць на платформах Spotify, YouTube і YouTube Music. Всім раджу підписатися на YouTube-канал Радіо Промінь, там є багато цікавих розмов з гостями нашої студії. Серед них і класики, такі як "ВВ", "Танок на майдані Конго" тощо. Це люди, які почали співати українською задовго до того, як це стало мейнстрімом. Коли всіх спокушали російським ринком, вони не перейшли на російську мову, вони залишилися вірними своїм ідеалам. І якщо, приміром, Святослав Вакарчук – родом зі Львова, відповідно, йому було легше сповідувати ці цінності, то ТНМК – це хлопці з Харкова, а Олег Скрипка взагалі народився не в Україні. І це їхній цивілізаційний вибір – бути освіченим, бути культурним, бути відомим, бути активним, бути небайдужим.
"Воплі Відоплясова" вплинули на музичні смаки багатьох із нас.
Анна Заклецька: Й досі впливають. Я працюю бек-вокалісткою у Олег Скрипки. Мені надзвичайно приємно працювати з цією легендарною людиною, який організовує фестиваль "Країна мрій". В своїх виступах, де б ми не були по світу останніми роками, а це і США, і Франція, і Велика Британія, Олег Скрипка часто повторює тезу про те, що якби ми витрачали вартість хоча б одного танку на культуру України з початку Незалежності України, то ймовірно, не треба було б зараз ні від кого захищати свою мову і культуру. Важливо цінувати своє, поки воно є. А не коли воно вже на межі винищення, і ми переживаємо черговий геноцид.
Денис Денисенко: Навіть за два роки роботи на Радіо Промінь я сам переконався, наскільки потужно розвивається ринок української музики. У нас дуже багато цікавих артистів і якісної музики! Вони горять своєю ідеєю, вони її несуть. Хоча через обмеження виїзду і обмеження для реалізації на міжнародній арені ця можливість дещо "провисає". Але в соціальних мережах, на платформах Spotify і YouTube вони дуже потужно несуть українську ідею. Я надзвичайно вражений, що спочатку завдяки квотам, а потім вже і завдяки ідеї українська музика почала такий потужний поступ.
"Ми завжди дуже раді новим слухачам"
Запровадження музичних квот на радіо справді справило просто фантастичне значення для розвитку української музики, адже сотні українських гуртів і виконавців отримали шлях, дорогу на радіостанції. Розкажіть про програму "РанокПРО", яку ви ведете.
Анна Заклецька: Ми завжди дуже раді новим слухачам. Хоча ми тобою, Сергію, працюємо в один час, тому слухачам доведеться обирати, кого слухати – нас чи тебе. Хоча, напевно, все залежить від настрою. От мій тато, наприклад, любить слухати тебе, Коляду. Він слухає Українське Радіо, тому що любить рефлексувати без музики. Йому достатньо просто розмовного жанру. Тому ми не конкуруємо. Ми всі працюємо, б'ючи в одну точку національних інтересів. Крім музичного контенту, у нас є програма "Віра в кіно" з прекрасним оглядом новинок кіноринку. Також у нас є наш улюблений проєкт "Від А до UA", де ми досліджуємо українську мову, вивчаємо фразеологізми, перекладаємо слова іноземного походження на питомі українські терміни.
Денис Денисенко: Цей проєкт існує багато років, і щоразу ми знаходимо щось, чому дивуємося особисто. У нас безліч мовних скарбів! Так само, як ми згадали розвиток популярної музики, так само не менш цікавий розвиток і мовного, лінгвістичного сегменту. З'явилася величезна кількість людей, які присвячують цій темі свій час, ведуть блоги. А ми їх знаходимо, цитуємо і робимо відкриття і для себе, і для слухачів.
Анна Заклецька: Хочу згадати ще один з улюблених проєктів – "Свої". Нам важливо, щоб українці створювали своїх національних героїв і знали тих людей, які важливі для нас. У нас багато авторів, людей, видатних постатей, про яких важливо говорити. І для нас теж було багато відкриттів, коли ми вперше чули про людину, а, виявляється, вона робила просто фантастичні речі. І ми бачимо, що в нашій історії було багато трагічних сторінок, але ми вистояли. Завдяки цьому стоїмо і зараз.
Денис Денисенко: Згаданий нами проєкт "Промінь рекомендує" дуже схожий за контекстом із пошуком талантів серед артистів. Це один з моїх улюблених проєктів. Я просто купаюся в розмовах з цими виконавцями.
"Ми за те, що має бути наша мова, наша культура, наша музика"
Відкриваючи шлях молодим виконавцям, ви фактично формуєте українську культуру.
Анна Заклецька: Я не люблю тезу про те, що ми когось виховуємо чи допомагаємо формувати смак. Але я дуже люблю наводити, як приклад, дослідження генетиків, котрі довели, що наші молекули ДНК мають омонімічну характеристику. Нагадаю, що омоніми – це слова, які однаково звучать, але, залежно від контексту, мають різне значення. Так от залежно від того, в яке середовище нас помістити, такі риси ДНК і активізуються. Тому ми за те, що має бути наша мова, наша культура, наша музика. Мають бути ті люди, які дійсно можуть спонукати до рефлексій, до роздумів наших слухачів і, зрештою, формувати у них активну громадянську позицію. Свідому громадянську позицію. Тому що це – якість нашого життя, це те, в чому ми живемо і народжуємо наших дітей.
