Ілюстративне фото: bank.gov.ua
Державний борг, борг, гарантований державою, дефолт — що це?
Давайте розпочнемо з базових понять: що таке державний борг і гарантований державою борг? Чи різні це борги?
Юридично це, звісно, різні борги. Коли мова йде в Україні про гарантований державою борг, це зазвичай ті борги, які мають державні корпорації, державні компанії або державні банки. Коли вони беруть в борг, то це їм зазвичай вдається робити суттєво дешевше ніж приватним компаніям або приватним банкам, тому що за ними стоїть гарантія держави. Це означає, що якщо, наприклад, щось трапиться з цим позичальником, якщо в нього за спиною є варіант з державними гарантіями, то держава по цих гарантіях заплатить. В нас були, на жаль, такі ситуації раніше, коли держава втручалася і платила по боргах своїх компаній. Але фінансисти, економісти, коли рахують навантаження на державний бюджет, у валюті, рахують ці борги разом.
Продовжуючи тему коротких пояснень, поговорімо ще про дефолт: є ж певний поріг, коли держава, маючи борги, оголошує дефолт. Розкажіть про це детальніше.
Слово "дефолт" дуже складне в тому сенсі, що є різні способи поводження із зовнішніми боргами. Можна, наприклад, спокійно і вчасно розраховуватись, тоді звісно ніякого дефолту нема. Бувають ситуації, коли в держави є певні тимчасові труднощі і вона запрошує своїх ключових кредиторів до переговорів про реструктуризацію боргу. Тобто, можливо, про його часткове списання, можливо, про його розтермінування на довший строк, або перетворення його на якісь цінні папери.
В Україні таке траплялося по зовнішніх боргах. Наприклад, у 2015-му році Україна реструктуризувала зовнішні борги. Там була доволі складна історія, не зовсім вигідна для України, але це був початок війни, 2015-й рік, була дуже скрутна ситуація і уряд змушений був на це піти. В останні три роки після повномасштабного вторгнення Україна зробила певні кроки для того, щоб зменшити виплати по боргах у валюті, по зовнішніх боргах, тому що нам дуже потрібні гроші з причини війни. Був оголошений мораторій на певні виплати, домовлялися з кредиторами і домовилися. В цьому сенсі нас дуже підтримували наші партнери іноземні — країни ЄС, США, Велика Британія. Для них це була вигідна історія, оскільки зрозуміло, що якщо вони нам надають фінансову підтримку і в цей же момент одночасно уряд сплачує по зовнішніх боргах у валюті, то уявляється, що держава Україна таким чином виплачувала би за рахунок коштів наших партнерів гроші по приватних кредитах, приватних розміщеннях державних облігацій. Це, звісно, їм було б не дуже зрозуміло і не дуже цікаво. Тому вони нас в цьому підтримали і наші кредитори, ті, які тримають, наприклад, зовнішні борги, були змушені на це піти.
Буває ситуація, коли дефолт оголошується, бо держава або корпорація каже, що "все, я нічого не плачу, вибачте, кому я винен, всім вибачаю". Це дуже жорстка ситуація, вона найгірша. І, в принципі, з Україною такого жодного разу не відбувалося, хоча з іншими деякими державами таке траплялося.
Збільшення зовнішнього боргу України достатньо серйозні, проте це так чи інакше погашатиме Росія
Якщо говорити про цифри 2 мільярди 640 мільйонів доларів, то це велика цифра, але зважаючи і на допомогу, і на кредити, і на інше фінансове допоміжні рухи з боку наших партнерів, то цю суму аж дуже великою не назвеш. Але коли в прогнозах МВФ на наступний рік йдеться про 110% ВВП, це вже трошки лякає.
Я хотів би ще закінчити два слова про дефолт. У нас дуже лякають, що коли держава припиняє платити, це все жахливо. Це не завжди і не зовсім так. Наприклад, з причини війни ми зараз майже не маємо надходжень зовнішніх кредитів за рахунок приватного капіталу. Нам гроші на 99,9% дають уряди і уряди ухвалюють рішення політичне, вони не озираються на те, дефолт чи не дефолт.
Щодо 110 %, то ця цифра фігурує зазвичай як співвідношення боргу державного з розрахунку на те, що, а от наскільки держава своїми податками зможе отримувати достатньо коштів, щоб виконувати усі свої зобов'язання — бюджетні, оборона, медицина, освіта і так далі, з одного боку, а з іншого боку обслуговувати борг.
Зрозуміло, чим більше відносно внутрішнього валового продукту борг, тим складніше виконувати зобов'язання по його обслуговуванню і погашенню. Але тут дуже варто розуміти вартість боргу: якщо країна бере в борг кошти, бере кредити або розміщує облігації державної позики під низький відсоток, то для неї можливість брати і брати далі в борг може бути і 150, 200 і 300% внутрішнього валового продукту. Україна, на жаль, через те, що в нас не дуже стабільна економіка та ще й війна, якщо бере в борг на відкритому приватному ринку, то змушена платити достатньо великі відсотки. І тому для нас 110% – це, здавалося б, не дуже добре. Але є одна суттєва обставина. Приблизно з минулого року зростання боргу відбувалося за рахунок доволі специфічних позик. Це кредити, які нам надавали уряди, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку, ЄС. Ці кредити були доволі дешевими, політично обумовленими. Нам давали кошти на дуже довгі терміни і під дуже низький відсоток. Ці умови є не характерними для таких позичальників як Україна.
.jpg)
Олександр Крамаренко. Фото: facebook
Додатковий бонус полягає в тому, що, наприклад, по найбільшій кредитній програмі від ЄС, де заплановано 18 млрд, кредити будуть погашатися не Україною, а за рахунок грошей від російських заморожених активів або безпосередньо Росією. Тобто, формально оці суттєві збільшення за останній рік зовнішнього боргу і ті збільшення, що будуть цього року, виглядають достатньо серйозно. Але з огляду на обставини, якими обв'язаний цей пакет допомоги, цей кредитний пакет, я б його не враховував, оскільки ми не будемо його погашати, його погашатиме так чи інакше Росія.
Найвагоміші відносини по кредитах в України не з іншими країнами, а з приватними кредиторами
А що враховуємо ми? Кому ми винні? З якими країнами в нас найбільш проблематичні відносини щодо повернення боргу?
Я б сказав не проблематичні, а вагомі. В принципі, я вважаю, що тут навіть не про країни потрібно казати, а про приватних кредиторів. Якщо не помиляюсь, у нас приблизно на 15 з чимось млрд є борг по тих державних облігаціях зовнішніх державного боргу, які були результатом реструктуризації 2015 року. По них там є ще додаткові виплати, які пов'язані з темпами зростання внутрішнього валового продукту, тому що тоді реструктуризація була така, що нам певну кількість боргу списали, але відсоток по цих позиках, по цих боргових паперах прив'язали до темпів зростання ВВП. Як не дивно, ми виконали цю умову: в 2024 році, після суттєвого падіння в 2022-2023 роках, ми отримали відновлення і через це ми маємо нібито сплачувати. Але позиція Міністерства фінансів уряду така, що ми будемо домовлятися, щоб не платити, оскільки це фактично фіктивне зростання. Воно пов'язане з тим, що було 20-відсоткове падіння в 2022 році, а потім було відновлення. Ці кошти, оскільки вони перед приватними кредиторами, скільки там це в вигляді боргових паперів, на мій погляд, є суттєвою проблемою для Міністерства фінансів. Але за умови, що ми закінчимо цю війну на тих засадах, які нас цікавлять, з тими умовами, які нам потрібні, подальше обслуговування під час відновлення абсолютно можливе. Воно, звісно, буде потребувати певних ресурсів, але не є чимось фатальним.
Дефолт — це жахливо тільки в тому випадку, коли держава залежить від припливу приватного іноземного капіталу
Зараз інформація про формальний розмір боргу активно висвітлюється в ЗМІ. Причому, коли говорять слово "дефолт", я одразу починаю підозрювати інформаційні маніпуляції і намагання налякати населення. Чи мають мої підозри підстави?
Дійсно, це відомий російський наратив, що ми ведемо війну в борг, що прийдешнім поколінням доведеться це все виплачувати. Це брехня, тому що суттєва частина цих кредитів перекривається гарантіями того, що для їхнього погашення будуть використані російські активи. Крім того, є й історичний досвід, коли після Другої світової війни США в рамках плану Маршалла фактично списали борги тієї ж Великої Британії, а вони були дуже серйозні. Економічно це дуже схожа ситуація. Крім того, коли кажуть, що дефолт – це жахливо, воно жахливо тільки в тому випадку, коли держава залежить від припливу приватного іноземного капіталу. Якщо вона залежить від цього, то дефолт означає, що всі інвестори лякаються, припиняють надавати гроші і руйнується баланс із валютою, починає пливти курс національної валюти. Ми ж зараз ми не отримуємо приватного капіталу в будь-яких помітних розмірах з-за кордону, ми отримуємо винятково гроші або державні, або міжнародних фінансових інституцій. Тому коли починають "дути" про "дефолт – це жахливо" — це, безумовно, неправда. Про російські наративи "війни в борг" я вже казав.
Я в цьому контексті думаю про США, в яких відбулися вибори і з надійного партнера-союзника Сполучені Штати перетворилися в те, на що перетворилися. Чи може щось статися подібне внаслідок виборів або вервиць виборів у країнах Європейського Союзу?
Скажіть, будь ласка, а що залишилось від вимог повернути 500 мільярдів доларів допомоги, які на початку висував шановний Дональд Трамп?
Нічого, нам не було зараховано це все як борг.
Абсолютно правильно, бо є документи і в нашому уряді не самогубці сидять. Там сидять люди, які мають юридичне певне підґрунтя. Вони консультується з юристами, коли підписують боргові документи. Кожен кредит — це документ на багато сторінок з умовами. Причому не просто з умовами, а з умовами в стилі "якщо". Це достатньо серйозні штуки і переглянути, вимагати чогось іншого неможливо. Є історії, коли в таких документах пишеться, що якщо там країна оголошує дефолт, то кредитор може вимагати дострокового повернення і так далі. Але з огляду на всі ці обставини, про які я вже казав, я думаю, що такого ризику все ж таки немає.
