Президенти України і США Володимир Зеленський і Дональд Трамп. Колаж із фото Getty Images/AFP Alex Wroblewski, AFP/Tetiana Dzhafarova
"Згуртування навколо прапора"
За даними опитування, проведеного Київським міжнародним інституту соціології з 2 по 12 травня, рейтинг довіри до президента України Володимира Зеленського зріс, і станом на зараз становить 74%. У грудні 2024 року рейтинг довіри до Зеленського становив 52%. Як ви сформулювали запитання щодо довіри до президента Зеленського? І що мають на увазі українці, відповідаючи на нього: безпосередньо персоналію Володимира Зеленського як особистість, чи це рейтинг, який відображає довіру до посади президента під час війни?
Запитання було таким: "Наскільки ви довіряєте чи не довіряєте Володимирові Зеленському?". Але цікаво, що коли в інших опитуваннях ми запитуємо про довіру президенту, без згадування прізвища, то показники довіри на декілька відсотків нижчі. Нині цей високий показник – це чисте відображення довіри до інституції президента як символу і представника України. І протягом останніх кількох місяців ми спостерігаємо ефект "згуртування навколо прапора", коли перед серйозними викликами населення згуртовується. Люди кажуть, що у нас є за що критикувати президента, владу, ми б хотіли перезавантаження після завершення війни. Але прямо зараз нам треба вижити, адже війна екзистенційна, і якщо така ситуація, ми повинні бути згуртованими.
В усіх регіонах більшість довіряє президенту
Чи різняться оцінки президента України Володимира Зеленського в розрізі регіонів.
Після 2022 року відбулося згладжування ситуації за регіонами з більшості питань, які раніше були дражливими. Різниці практично немає. Більшість в усіх регіонах довіряє президенту. На тлі інших дещо вирізняється тільки Схід, де рівень довіри трохи нижчий. Проте навіть у цьому регіоні 60% довіряють Президенту (в інших регіонах – 75-77%), не довіряють – 33% (в інших регіонах – 20-22%). Можна констатувати, що в усіх регіонах більшість довіряє президенту.
Тиск Трампа на Україну сприяв зростанню рейтингу президента Зеленського
З цим ви пов’язуєте, що українці знову консолідувалися навколо Зеленського? Це пов’язано з переговорним треком чи намаганням президента США Трампа догодити Путіну і тиснути на Україну? Це змушує українців об’єднуватися?
Ви назвали найбільш правильну причину — це тиск Трампа на Україну. Ще в грудні люди були доволі оптимістичними щодо Трампа, і більшість українців вважали добре для України, що Трамп став президентом, і це сприятиме досягненню миру в Україні. Але люди були шоковані тиском на Україну і навіть суперечка в Овальному кабінеті Білого дому сприймалася людьми не як тиск на особисто Зеленського, а як тиск на Україну. І заяви Трампа сприймаються не як звинувачення на адресу Володимира Зеленського, а як звинувачення України та підрив її обороноздатності. І це мотивує людей більше згуртуватися. Насправді цей ефект гуртування — це чудово, тому що можна було б очікувати деморалізації українського суспільства. Але ми бачимо, що українці все одно, попри складні обставини, демонструють готовність відкладати в бік свої суперечки і діяти як єдина команда.
Абсолютна більшість категорично проти територіальних поступок Росії
Якщо йдеться про компроміси, наприклад, у процесі перемовин, на що українці зараз готові, наприклад, погодитися, а на що достеменно не готові погодитися і не погодяться?
Насамперед обговорюються територіальні поступки чи компроміси. Якщо ми конкретизуємо, що це офіційне визнання окремих територій частиною Росії, то абсолютна більшість категорично проти цього. Також безумовна більшість відкидає передачу під контроль Росії частин Херсонщини, Запоріжжя і Донеччини, які зараз перебувають під контролем України. Але українці можуть прийняти визнання де-факто контролю Росії над тимчасово над окупованими територіями, за умови, якщо Україна отримає надійні гарантії безпеки й перспективи руху в Європейський Союз. Якщо таких гарантій немає, українці кажуть, що "тоді ми продовжимо боротьбу, тому що просто припиняти бойові дії, щоб ворог накопичив сили та атакував нас знову, це безумовно ні". І в цьому контексті жирна червона лінія — це жодна демілітаризація і жодних зазіхань на суверенітет України. Тобто, ми можемо вступити в НАТО через 20 років, але це не мають бути повністю зачинення двері. Ми маємо самі вирішувати культурну та мовну політику. І ми повинні бути незалежними й відірваними від Росії.
Антон Грушецький. Фото: Укрінформ
До 80% категорично відкидають російські умови припинення війни, які є капітуляцією
Як багато українців підтримують це?
У нас було ще одне запитання в цьому ж опитуванні — про три пакети мирних домовленостей. Якщо говорити про російський пакет, то у нас понад 70% категорично проти. Дійсно, є 10-15%, які готові прийняти умови капітуляції, і це після трьох років великої війни надзвичайно низький показник. Але до 80% категорично відкидають ці речі. Українці зараз відповідають, що якщо не буде НАТО та миротворців, тоді дайте просто більше зброї. І це для нас також буде формою гарантій безпеки.
Яким є ваш прогноз щодо динаміки рейтингу довіри до президента Зеленського?
У 2022 році довіра зросла до 90%. Зараз ми бачимо 74%. Це опитування було проведено відразу після підписання угоди з США про корисні копалини, і у багатьох було піднесення і позитивне очікування. Найімовірніше, 74% – це була верхня стеля. Нині відбувається чергове опитування, і в мене відчуття, що за результатами до середини червня, показники довіри певним чином відкотяться. Є 25%, які послідовно не довіряють президенту. По-друге, кон'юнктура змінюється і, відповідно, буде певне відкочування.
Найбільше хвилюють війна, корупція та соціально-економічний розвиток
А що ще хвилює українців?
Війна, безумовно, залишається основним фактором, який турбує українців. Але дві інші проблеми – це корупція і соціально-економічний розвиток. Корупція йде значно з великим відривом, але сприймається під різними кутами зору. По-перше, це справедливість. Більшість українців досі стверджує, що вони готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Це досі понад 50%, але люди хочуть мати більш справедливий розподіл тягаря всередині суспільств. І тому, коли вони бачать випадки корупції, це сприймається як руйнування нашої єдності, як зрада всередині країни. Далі — гідні умови праці й соціально-економічний вимір. Хоча українці зараз оцінюють свій достаток не гірше, ніж до вторгнення. Але вони хочуть бачити війну як інвестицію в щасливе майбутнє. Ми б'ємося зараз, щоб далі жити краще.
Понад 70% навіть у разі перемир'я з гарантіями безпеки виступають проти виборів і вважають, що їх можливо провести лише після повного завершення війни
Як українці ставляться зараз до ідеї виборів?
Переважна більшість українців, понад 70% навіть у разі перемир'я з гарантіями безпеки виступають проти президентських виборів і вважають, що їх можливо провести лише після остаточної мирної угоди та повного завершення війни. Тобто у нас є запит на перезавантаження влади на всіх рівнях, але при цьому прагматично українці розуміють, що зараз це неможливо. Тому для українців немає цієї проблеми. Президент вважається легітимним. Може, ми критикуємо його, парламент чи уряд, але абсолютна більшість вважають, що вибори мають бути після. Але є 20-25%, які вважають, що вибори варто проводити або зараз, або відразу після перемир’я.
