19 грудня в Україні відзначають День Святого Миколая.
День Святого Миколая (Свято святого Миколая, День Миколи, Зимовий Миколай) - день вшанування пам'яті Святого Миколая у католиків та православних. Церкви, які дотримуються юліанського календаря, відзначають свято 19 грудня за новим стилем (у 20 - 21 століттях), а ті, що дотримуються григоріанського календаря - 6 грудня.
.gif)
День Святого Миколая - одне з найулюбленіших і найочікуваніших свят дітвори. За традицією, цієї ночі діти шукають під подушками подарунки. Тільки неслухам Святий Миколай готує різку, щоб ті задумались над своєю поведінкою і виправились. Але чемні дітлахи можуть сподіватись на дарунок. Вони щиро вірять у дива цієї ночі - з 18 на 19 грудня, і самі вчаться в Святого Миколая бути милосердними.
Під покровительством Святого Миколая перебувають не лише дітлахи. Його вважають своїм опікуном також студенти, мандрівники, лучники, водії, торговці, моряки. Образ чудотворця навіть беруть з собою на риболовлю. У народі кажуть, що Святий Миколай береже людей від стихійного лиха, особливо на воді. Миколая називають Чудотворцем, адже з його іменем пов’язано багато легенд. Наприклад, за однією з них відомо, що одного разу він воскресив моряка і відтоді став покровителем моряків. Він відомий і тим, що врятував місто Миру від страшного голоду та часто допомагав бідним мандрівникам. Українці співали про нього: "хто спішить у твої двори, того ти на землі й морі все хорониш від напасти". Звертаються до Святого Миколая у молитвах і ті, хто перебуває у скруті, а заміжні жінки просять Чудотворця про спокійне сімейне життя.
Про Миколая. Народився він у 270 році нашої ери в Патарі. Того часу це було найбагатше місто півострова Лікії, що у Середземному морі. Батьки хлопчика – Феофан і Нона, були заможними та дуже побожними людьми, тому і свого сина виховували у християнському дусі. Одразу його охрестили, а це тоді було рідкістю. Миколай зростав з переконанням, що найстрашнішим у людському житті є вчинити гріх та стати на сторону зла. Так сталося, що досягнувши повноліття, юнак втратив своїх батьків, а спадком, який вони йому залишили, пізніше допомагав нужденним. Переказують, що Миколай допоміг вдівцеві, який жив поблизу нього з донькою. Дівчина закохалась у хлопця з багатої родини, яка і чути не хотіла про безприданницю. Тому Миколай подумав: "У мене є золото. Допоможу ним тому, хто страждає". І одного вечора він непомітно поклав мішечок із монетами на вікно спальні майбутньої нареченої. Тоді містом ходили чутки, що закоханим допоміг ангел. Почувши такі розповіді, Миколай відчув себе щасливим.
Інші переказують про бідного чоловіка, який не міг видати заміж трьох доньок, бо не міг забезпечити їх приданим. Миколай у той час ще не єпископ, дізнавшись про це, вирішив скористатись батьківським спадком, щоб допомогти цій родині. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно у кімнату, де ночували сестри, шмат золота - на придане для кожної з дочок. Миколай не хотів, щоб ті три дівчини знали, хто їм закидав це золото.
Пізніше він почав допомагати знедоленим - час від часу приносив у їхні будинки теплі речі, іграшки та їжу. Якось юнакові таки не вдалося втаїти своїх добрих діянь. Городяни дізналися про Миколая і здивувалися, що хлопець має настільки щире серце. За такі милосердні справи згодом містяни обрали його своїм єпископом. А у 325 році Миколай відвідав Перший Вселенський Собор у Нікеї.
.jpg)
Шанують Святого Миколая в багатьох країнах. Ймовірно, ця традиція пішла з середньовічної Німеччини. Там напередодні свята батьки дарували дітям новий зимовий одяг. З часом це почали робити таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса Святого. Згодом почали також дарувати ласощі: горіхи та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами; шкільне приладдя, іграшки, які клали в нові чи начищені та відремонтовані старі черевики, які ставили поблизу камінів, чи у панчохи, які вішали на каміни. Діти вірили, що Святий саме через камін закидає в дім подарунки. Неслухняним дітям клали в'язку різок. Вважалося, що імена тих, хто гідний чи не гідний подарунка записувалися в Золотій книзі, якою володів Святий Миколай. Діти також часто вірили, що Миколай приходить з осликом, який допомагає йому. Тому вони клали поруч зі своїм взуттям моркву для нього. Вважалося, що віслюк веде свій рід від осла, на якому Ісус Христос святково в'їжджав у Єрусалим напередодні Розп'яття.
У деяких країнах Миколай має інших супутників. У Австрії напередодні свята містами бігають чорти, яких згодом розганяє Святий Миколай, вирушаючи роздавати подарунки. В Чехії вірять, що Святого супроводжують чорт і ангел: кожен з них має книгу, де занотовуються добрі і погані справи дитини, на основі яких Святий вирішує, чи гідний малюк подарунків. У Голландії діти вірили, що святитель щороку приїжджає в Роттердам на кораблі з Іспанії, яка уособлювала "теплі країни". Миколай в'їжджав у місто на коні у супроводі "Чорних Пітів"- помічників-негренят, - у червоному одязі католицького єпископа й з єпископською палицею, і, мандруючи країною, роздавав подарунки. Нині на основі цієї легенди щороку відбувається театралізоване дійство. Своїм покровителем святого Миколая вважають в Італії жителі містечка Сассірі, що розташоване на острові Сардинія. Головну увагу цього дня приділяють нареченим, яким дарують подарунки. Така традиція має назву "Rito delle nubili". А в сусідній Франції, в населеному пункті Сан-Ніколя-де-Пор, що у регіоні Лотарингія, відбувається пишне дійство. Тут організовують цілу процесію, що виходить у місто ввечері, і рухається головними вулицями. На її чолі – старець Миколай, поруч – привид, який у своїх руках несе різки, щоби ними впродовж шляху шмагати неслухняних діточок. Якщо такі знайдуться, їх хутчіш забирають у мішок. У Польщі напередодні свята малеча розвішує біля каміна білі панчохи, і сподівається, що вранці знайде там цукерки та горіхи. З часом діти почали писати листи святому, в яких перелічували добрі справи, просили пробачення за погані, і писали, який саме подарунок хочуть отримати.
Українські традиції. В Україну образ Миколая-чудотворця прийшов разом із християнством. Про це свідчать церкви та храми, які збудували на честь цього святого. Зокрема, в 11-му столітті такий звели на Аскольдовій горі у Києві, а через два століття – у Львові, під горою Будельниця, тепер – Княжою.
За давньою українською традицією, старші господарі села на свято збиралися, щоб зварити пшеничного пива. Влаштовували гостину, після якої всі весело з піснями їздили на санях довкола села. Дітям цього дня дарували особливе печиво — миколайчики.
На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди. На всій території України влаштовували заздравні обіди на честь Миколая Угодника з приготуванням ритуального пива й медів. На Поділлі цього дня чекали "полазника" — чоловіка, який першим зайде до хати, що віщувало багатство й щастя впродовж року. Також, через подвір'я мав пройти хазяїн, дати худобині їсти й привітати її словами: "Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю дружиною!"
На Київщині господар, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: "Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!"
До Дня Миколая прийнято віддавати борги. Українська приказка говорить: "Якщо ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи". Серед прикмет, що пов'язані з цим днем: великий іній - на врожай хліба. Якщо ж 19 грудня йде дощ - гарно вродить озимина. Мороз цього дня означав великий врожай хліба й городини.
Важливим 19 грудня було і для дівчат, які готувалися стати під вінець. Вони знали, що засватати їх можуть перед Різдвом, тому заздалегідь наводили лад у своїх скринях: готували одяг і прикраси, в яких мали зустрічати сватів, а також прибирали.
Народні прикмети:
Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.
У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.
Як впаде великий іній - на гарний врожай хліба.
Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
Морозяний день - на уроду хліба й городини.
З цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору".
Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва (7 січня).
"Скільки дає день на Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого"
Для християн у всі часи було і залишається найважливішим творити добро, жити в мирі зі всіма, допомагати слабким і нужденним. У сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у День Святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.
Послухати:
"Миколай" (виконує ансамбль бандуристок "Чарівні струни") 
"Святий Миколає" (виконує вокальний ансамбль "Зірнички"
"Пісня про Святого Миколая" (виконує ансамбль "Медуниці")
"Ой, хто, хто Миколая любить" (виконує Великий дитячий хор Українського радіо)
"До Святого Миколая" (виконує Оксана Білозір)
Тетяна Тарасюк, Українське радіо
