Виконавчий продюсер «Українського радіо» (Першого каналу) Юрій Табаченко — про зміни, досягнення і проблеми каналу після створення Суспільного.
Юрій Табаченко із 17 червня 2017 року відповідальний за весь контент Першого каналу «Українського радіо», окрім новин. За новини на всіх платформах НСТУ відповідає окремий департамент інформаційного мовлення.
У процесі реформування державної Національної радіокомпанії України три канали «Українського радіо» влилися в Національну суспільну телерадіокомпанію. Водночас до Першого каналу «Українського радіо» приєдналися обласне радіо Київщини «Голос Києва» та 4-й канал іномовлення, які стали головними редакціями. Перший канал «Українського радіо» має найбільшу мережу частот у країні, його немає поки що у двох обласних центрах — Одесі та Івано-Франківську.
«Українське радіо» (Перший канал), відповідно до закону, мало стати суспільно-політичним загальнонаціональним каналом. І справді, левова частка контенту нині на суспільно-політичну та соціальну тематики. Але через те, що радіо «Промінь» і «Культура» поки мають дуже обмежене ФМ-покриття, «Українське радіо», в якого найбільше передавачів, пропонує й непрофільний контент: програми про культуру і музику.
Нині «Українське радіо» не лише звук: щойно в Першого каналу з’явилася віжн-студія, одразу кількома проектами зацікавилося телебачення Суспільного. Наразі чотири радійні проекти одночасно виходять і на кількох телеканалах НСТУ («UA: Першому», «UA: Культурі», «UA: Криму»).
За 2017 рік «Українське радіо» (Перший канал) запустило 44 нові програми, 2018-го додалося ще тринадцять. Але є й такі, які роками залишаються незмінними, наприклад, «Мить історії» з Юрієм Шаповалом.
За словами Юрія Табаченка, завдання Першого каналу радіо — залучити максимально велику аудиторію середнього віку. «Це активні люди, які ухвалюють рішення, лідери суспільної думки, які мають певний досвід, уже чогось досягли, впливають на процеси в країні», — пояснює він.
На «Українському радіо» працює багато молоді. «І зі старших залишилися всі фанати. Вони теж давно чекали на зміни», — каже керівник.
Про те, що вже зробила нова команда і що планує, Юрій Табаченко розповів в інтерв’ю «Детектору медіа».
— Юрію, що змінилося на «Українському радіо» після створення юридичної особи НСТУ, обрання керівництва Суспільного і вашого призначення виконавчим продюсером радіостанції?
— До Першого каналу «Українського радіо» у ході реформування було приєднано 4-й канал іномовлення, який тепер має форму головної редакції програм іноземними мовами. А також радіо «Голос Києва», яке ми отримали у спадок від КДР ТРК, що теж стало головною редакцією. Перебудували структуру як окремих редакцій, так і радіостанції в цілому, щоби максимально ефективно і якісно виробляти наш основний контент. Перший канал — суспільно-політичний, тому більшість програм на ньому саме цього напряму. Є ще низка тематичних програм із різних сфер життя, авторські проекти. А музична й науково-освітня редакції, щоб уникнути дублювання функцій, перейшли на радіо «Культура». Тепер у нас є спільні програми, які робляться силами цих редакцій.
Також співпрацюємо з регіональними редакціями. У будні виходить програма «Вся країна» — це радіоміст між нашими студіями в різних містах України. Жодна інша радіостанція не може забезпечити такий формат. Ба більше, частина передавачів — спільного використання. Тобто 20 годин 50 хвилин мовить «Українське радіо» (Перший канал) і 3:10 — обласні студії. Там теж виробляються переважно суспільно-політичні програми.
— Хто відповідає за сітку мовлення «Українського радіо» (Першого каналу)?
— Безпосередньо — головна редакторка із програмування Олена Браілова.
— Як змінилася сітка мовлення після входження «Українського радіо» в НСТУ? Скільки програм тепер в ефірі, скільки закрилося, скільки переформатовано?
— Докорінні зміни відбулися рік тому: коли ми вийшли 4 вересня 2017 року в ефір із новим сезоном, це стала зовсім інша радіостанція. У постійних слухачів могло скластися враження, що запустився новий канал: нове оформлення, нові програми, переважно нові ведучі.
Коли ми думали, як оновитися, були різні ідеї: наприклад, робити це поступово, кинути всі сили спочатку на ранкове шоу — як, безумовно, найважливіший компонент радіостанції. Але я наполягав, що всі зміни повинні з’явитися в ефірі одномоментно. Тоді це одразу помітно кожному, відчутно ефект оновлення. Звісно, було складно підготуватися за літо, тим паче, команда Першого каналу ще тільки формувалася. Для радіо дуже велике значення має звучання — ефірне оформлення, джингли, міжпрограмні ролики. Тому нам треба було «перевдягнути» Перший канал повністю, починаючи від аранжування позивних і до найменшої відбивки. У нас залишилося може 2-3 програми станом на початок вересня, зі старим оформленням. Але воно нормально вписувалося у нову форму. Треба було обов’язково оновлювати всю сітку. Якби ми одне шоу зробили, а сусідні програми залишилися б старі, яким би геніальним воно не було — потонуло б у загальній масі. Такі спроби були у попередні роки, і не змінили канал загалом.
Раніше радіостанція була універсальною. Але в законі все чітко написано: Перший канал «Українського радіо» — суспільно-політичний. Ми виконуємо закон. На жаль, «Промінь» і «Культуру» поки можна почути не скрізь. Тому, оскільки в Першого каналу найбільше передавачів, ми пропонуємо також непрофільний контент: програми про культуру і музику. Це особливо подобається аудиторії, яка нас давно слухає і звикла до змішаного контенту. Тут нам допомагають колеги з «Культури» і «Променя». Наприклад, із 16:10 до 16:50 в ефірі лінійка програм, які транслюються і на «Українському радіо» (Першому каналі), і на «Культурі», а також на телеканалах «UA: Культура» і «UA: Крим». Її готує кістяк саме тієї науково-пізнавальної редакції, яка в ході адміністративних перетворень і зміни штатного розпису перейшла з «Українського радіо» (Першого каналу) на радіо «Культура». Вони теж оновилися й роблять хороший контент. Ті, хто не міг працювати в сучасному динамічному форматі, обрав інший шлях. У нас тепер працює дуже багато молоді, якій цікаво, в них очі горять. І зі старших залишилися всі фанати. Вони теж давно чекали на зміни.
— Які ще спільні проекти у вас є з телебаченням?
— Сучасне радіо — це не тільки звук. Як тільки в «Українського радіо» (Першого каналу) з’явилась віжн-студія, одразу кількома нашими проектами зацікавилося телебачення Суспільного. Окрім уже згаданої лінійки о 16-й годині, у будні телебачення транслює ще три наші програми.
О 13:12 — суспільно-політичний, подієвий ефір. Використовуючи переваги розташування на Хрещатику, ми першими запрошуємо гостей у студію прокоментувати найактуальніші теми.
О 14:30 — більше соціальні, культурологічні теми.
Ці два слоти виходять на «UA: Першому», «UA: Культурі» і «UA: Криму».
О 15:10 — програма «Життя плюс» (її транслюють телеканали «UA: Культура» і «UA: Крим»). Програма для активних пенсіонерів. Раніше жартували, що в нас усі програми для пенсіонерів. Після оновлення ми вирішили зробити одну, але цікаву і корисну. Ведуча Ірина Ткаченко має життєвий досвід і може на рівних розмовляти зі своєю аудиторією, запрошує людей, які ламають стереотипи й надихають літніх людей на активне життя. Наприклад, чи варто на пенсії займатися йогою, стрибати з парашутом, куди ходити на танці. Говорять про особисте життя, інтимні стосунки у зрілому віці…
Щонеділі о 19:10 у телеефір виходить також літературна програма «Книжкова лавка. Топ 7».
— А за новини на «Українському радіо» ви також відповідаєте?
— Ні, за новини на Суспільному відповідає окремий департамент інформаційного мовлення, яким керує Федір Скрипник. Відповідно до концепції Суспільного мовлення, новини відокремлені від усього, ніхто не має права втручатися в цей контент. Редакція новин радіо півроку тому переїхала на Іллєнка, 42 (Мельникова), на Хрещатику, 26 лише ведучий і продюсер.
— Які програми були закриті / переформатовані?
— За минулий рік ми запустили 44 нові програми. Цього року додалося ще 13 нових. Але є й такі, які роками залишаються незмінними, наприклад, «Мить історії» з Юрієм Шаповалом.
— Які ведучі з’явилися на «Українському радіо» (Першому каналі) з моменту створення НСТУ? Вони проходили кастинг?
— Ми для себе визначили ключові ділянки — три шоу («Сьогодні. Зранку», «Сьогодні. Вдень» і «Сьогодні. Ввечері» по дві години кожне). Це основа контенту Першого каналу «Українського радіо». Вони подають найбільший масив подієвої інформації, глибоку аналітику, детальне обговорення актуальних тем.
На ці шоу ми вирішили провести кастинг ведучих. Вивісили оголошення в нас, розсилали журналістам і запостили в соцмережах. Усі, хто хотів, — прийшли та спробували себе. Все було по-справжньому. Умови, максимально наближені до ефірних, аби зрозуміти, як ведучий реагує на зміну ситуації, чи добре орієнтується в політиці, економіці, соціальній сфері. Гостями запросили експертів, політологів, попередивши, що це в ефір не йде. Їм було цікаво долучитися до кастингу на Першому каналі. Ранкове й вечірнє шоу передбачали парне ведення. Ми звертали увагу, як звучать голоси в парі, чи відчувають ведучі одне одного.
На кастингу були й наші працівники, й нові. Без досвіду роботи ми не ризикували брати в ефір. Наприклад, у нас давно працювали Оксана Маловічко і Віталій Науменко, але ніколи разом не вели програми. І тут на кастингу виявилося, що вони чудово звучать у парі. До речі, віднедавна Оксана Маловічко разом із Мариною Куликовою запустили новий проект — «Жити краще» об 11-й годині. Корисні поради для тих, хто любить прості й несподівані рішення.
За цей час до команди приєдналося багато ведучих, яким подобаються наші зміни: Наталя Соколенко, Ірина Славінська, Богдан Буткевич, Юрій Макаров.
— Як ви ставитеся до прямих трансляцій засідань Верховної Ради? Ваші попередники неодноразово нарікали, що це псує сітку мовлення радіо.
— Тут немає однозначної відповіді. З одного боку, ускладнює системність планування. Частина програм виходять в ефір не періодично, слухачу важко звикнути до такого графіка. Доводиться ледь не щодня вносити корективи за рекламними договорами. Трансляція часто закінчується не за графіком. А ми ж розмовне радіо, в нас ефірні слоти кратні 20, 40 хвилинам, тому важко заповнити проміжки, коли парламент зненацька припинив роботу й у нас залишається до кінця години, наприклад, 10 хвилин. Музична радіостанція могла би це заповнити музикою, а нам складніше.
Але й плюси, безумовно, теж є. По-перше, ця трансляція затребувана людьми. Ми знаємо, що нас слухають, особливо коли розглядаються дуже важливі, навіть історичні питання, законопроекти. Наприклад, звіт силовиків про розслідування вбивства Катерини Гандзюк. Як можна було його не транслювати? Це ж історія, свідками якої ми стаємо у прямому ефірі «Українського радіо». Навіть якби не було постійної трансляції, в такі дні ми б її спеціально організовували.
Але й тут ми внесли зміни. Подаємо трансляцію Верховної Ради так, щоб вона органічно вписувалася в ефір каналу. У нас є парламентський оглядач Віталій Науменко, який протягом всієї трансляції перебуває у студії, надає короткий огляд парламентського дня перед та після кожного випуску новин (ми ж не можемо залишитися на весь день без новин), аби слухачі не пропустили чогось важливого.
— Як вирішився конфлікт із народним депутатом Юрієм Левченком, який звинуватив Суспільне радіо в тому, що воно спеціально перервало його виступ у парламенті?
— Генеральний продюсер «Українського радіо» Дмитро Хоркін одразу роз’яснив ситуацію. Будь-хто з наших постійних слухачів знає і розуміє, що такі переривання пов’язані з часовими проміжками. На початку кожної години в ефір виходять новини, адже людям важливо бути в курсі подій не лише у Верховній Раді, а й поза її стінами. Тому трансляція переривається, а потім наш парламентський оглядач коротко передає суть того, що було сказано депутатами. Сам Левченко того ж дня був у нас у вечірній підсумковій аналітичній програмі й мав можливість іще раз донести свою думку.
Для того, щоб максимально повно висвітлити діяльність парламенту в сесійні дні, ми більшу частину вечірнього ефіру присвячуємо саме результатам роботи Верховної Ради. Запрошуємо представників усіх фракцій і груп, позафракційних, а також непарламентські політичні сили. І робимо це не для депутатів, а для наших слухачів, щоб вони могли отримати максимально повну картинку того, що протягом дня розглядав парламент.
— А ви стежите за балансом представлення політичних сил?
— Ну, тут лінієчкою все виміряти неможливо, але ми максимально наближаємося до цього. Постійно ведемо внутрішній файл, у який вписуються всі теми і гості. Таким чином контролюємо, щоб вони не перетиналися. Це важливо, бо в нас багато різних редакцій. А так, хтось записав свого гостя — решта бачить, що ця людина буде сьогодні в ефірі, та обирає іншого спікера. За цим файлом також ведеться аналітика, контролюється, хто з народних депутатів був в ефірі, а кого ще не запрошували. Обов’язково стежимо, щоб був баланс.
— Як переформатовано 4-й канал «Українського радіо» (Всесвітня служба радіо України)? Чи не вважаєте ви, що його треба передати до платформи іномовлення Міністерства інформаційної політики?
— Іномовлення чудово вписалося у структуру Першого каналу «Українського радіо», й ми тепер отримуємо переваги від цього приєднання. Редакція так само робить контент чотирма мовами: англійською, румунською, німецькою та російською. Працюємо над тим, щоби звучали й інші мови. Колектив іномовлення перейшов на Перший канал майже в повному складі (понад 40 працівників). Наші програми іноземними мовами є в інтернеті й на супутнику, їх беруть деякі партнерські мережі в США. В ефірі Першого каналу також є програма, яка робиться силами російської редакції, яка найбільше заточена на проблеми тимчасово окупованих територій, повернення Криму, Донбасу, донесення правдивої інформації про Україну на тимчасово окуповану територію, на територію Росії, на роботу з переселенцями.
Є ще один дуже важливий момент нашої співпраці. Завдяки тому, що в нас є редакції, які працюють іншими мовами, ми почали більше запрошувати на ефіри міжнародних експертів, особливо під час виїзних студій. «Українське радіо» дуже активно освоює цей формат. Він став популярним і має багато відгуків від слухачів. Ми постійно отримуємо запрошення на великі форуми й конференції. Намагаємося планувати так, щоб раціонально розподілити ресурси. Наприклад, відбувається якась міжнародна конференція, яка збирає багато ексклюзивних іноземних гостей. Часто вони прилітають лише на один день, і вони б не стали гостями радіо, якби ми не зробили виїзну студію.
— Які рейтинги в «Українського радіо», яка аудиторія зростає, що треба зробити, щоб аудиторія й надалі зростала?
— Перший канал «Українського радіо» показав, згідно з дослідженнями за 9 місяців, починаючи з нового сезону 2017 року, унікальне безпрецедентне зростання тижневої аудиторії на 67 %. Для нас це знак, що ми рухаємося у правильному напрямі, й це нас тримає в тонусі, бо чимдалі важче зростати. Це закон фізики. До того ж розмовні радіостанції не можуть змагатися з музичними — це різні категорії. А серед розмовних ми — перші.
За цей період наш слухач став молодшим на 5 років: у середньому слухачеві був 61 рік, а стало 56. Зважте на термін, це було зроблено за 9 місяців, а слухач зазвичай інертний. Ми розуміємо, що розмовне радіо в принципі не може бути із суто молодіжною аудиторією. Будь-яку розмовну радіостанцію здебільшого слухають люди середнього і старшого віку. Це нормально. Але наше завдання тепер — залучити максимально велику аудиторію середнього віку (це активні люди, які ухвалюють рішення, лідери громадської думки, які мають певний досвід, уже чогось досягли, впливають на процеси у країні). Ми можемо запропонувати контент цій аудиторії. Ми можемо дати їм збалансовану інформацію і глибоку аналітику. Ми запрошуємо гостей, які цікаві для цієї аудиторії.
— Яке наразі покриття в «Українського радіо»?
— На попередньому конкурсі Нацради ми отримали 9 нових частот, серед яких, на нашу превелику радість, нарешті є Харків, і тепер їх у нас 155 в ФМ-діапазоні. Ще не всі передавачі запущені, бо після отримання ліцензії необхідно кілька місяців для технічних робіт. На жаль, залишаються ще два обласних центри, де поки немає Першого каналу. Це Одеса й Івано-Франківськ. Перший канал «Українського радіо» має найбільшу мережу в країні, але це не означає, що її не треба розширювати, тому подаємо заявки на наступні конкурси. Дуже раді за «Промінь», коли вони отримали ФМ-частоту в Дніпрі.
— Також у вас є ліцензія на цифрове радіомовлення.
— Так, у Києві. Коли був перший розіграш частот, то ми одразу подалися на конкурс, зважаючи на перспективи. Щоб не вийшло так, як свого часу з ФМ, коли всі почали розбирати частоти, а «Українське радіо» залишилося осторонь. Тож цифрове мовлення ми почали освоювати відразу.
— Новинам телеканалу «UA: Перший» закидали, що вони мало уваги приділяють суспільно-політичним темам. Як справи з цим на «Українському радіо» (Першому каналі)? Ви теж цураєтеся політики, щоб вас не звинуватили в матеріалах з ознаками замовності?
— Ми ж не можемо уникати важливих суспільно-політичних подій? Якщо вони відбуваються, то ми їх повинні висвітлювати. Питання — як? Запрошуємо різні сторони, експертів, уважно працюємо з інформацією, перевіряємо її. У нас є своя база експертів, яка постійно оновлюється. Нам потрібні не заїжджені і проплачені політологи, а свіжі думки. Крім того, за допомогою наших колег із областей і завдяки соцмережам ми швидко знаходимо реальних людей, так би мовити, з народу, й вони потрапляють до нас в ефір як гості.
— На чому заробляє «Українське радіо»? Все, що заробляє радіо на рекламі, залишається на радіо чи йде в загальний бюджет НСТУ?
— Департамент із комерційної діяльності один на всю НСТУ, тому все, що заробляється, потрапляє в єдиний бюджет і немає розподілу на платформи і канали.
— Чи є на радіо проблеми у зв’язку з тим, що ліквідована окрема юридична особа «Українського радіо»? Які?
— У будь-якої великої корпорації завжди є проблема масштабу. Коли багато рівнів вирішення питань, то, звісно, це забирає час. У світі відомі різні моделі побудови Суспільного мовлення. Є такі, де успішно працюють разом як одна юридична особа, а є такі, де успішно працюють окремі юридичні особи. Телебачення завжди притягує більше ресурсів та уваги. Важливо, щоб команда «Українського радіо» й надалі заявляла про себе та виготовляла якісний контент. Тільки Перший канал «Українського радіо» видає в ефір 51 годину контенту на добу. Ми доводимо своєю роботою, що маємо право на ту саму частку уваги, ресурсів, як і інші платформи Суспільного.
— Чи проходять ваші працівники тренінги? Які?
— Проходять. Деякі планові, нам приходить розсилка з департаменту організаційної роботи. Як правило, наші працівники самі записуються на ці тренінги. Іноді ми рекомендуємо. Є люди, які прагнуть більшого, шукають знання ззовні.
— Нині триває дискусія щодо сутності новин. Чи не складається у вас таке враження, що в Україні новини дають якусь викривлену картину світу?
— Цей тренд з’явився давно, і тут комерційні канали задали тон. Дуже важко вийти з цієї парадигми. І якщо хтось починає спекулювати і накручувати на цих «5 С і 1 Г» (смерть, страх, сміх, секс, сенсація, гроші) контент і піднімати градус, то всі інші, хто бореться за рейтинг, автоматично змушені підтягуватися. Вийти з цього забігу означає для комерційного каналу програти.
У Суспільного інші цінності, ми пропонуємо людям не токсичний контент. І це виклик для нас. Подати інформацію так, щоб вона конкурувала із тією, яка грає на інстинктах людей. Чимдалі більше з’являється запит на інформацію про позитив. «Українське радіо» не провокує паніку, ми не заплющуємо очі, а розбираємося разом із експертами, що сталося, чому сталося. Реагуємо спокійно, впевнено, базуючись тільки на об’єктивній інформації і правдивих фактах. Дуже важко не потрапити в якусь одну із спокус. Легко зробити скандальну новину, залякати, сказати, як все погано, й цим привернути увагу слухача. Або інша крайність — навпаки, розхвалити когось / щось і зіграти в інтересах якоїсь політичної сили, компанії чи групи. Комерційні канали часто впадають або в одну, або в іншу крайність. А наше завдання — розповісти і про успіхи, і про невдачі, але подати їх так, щоб вони були справжні, максимально збалансовані та цікаві людям.
Фото з Фейсбуку Юрія Табаченка
Матеріал підготувала Світалана Остапа для видання "Детектор медіа"
