На телеканалі Супільного мовлення UA: ПЕРШИЙ триває політичне ток-шоу "Зворотний відлік", яке транслюється й на Першому каналі Українського радіо. У межах програми “Сьогодні.Ввечері” перед кожною трансляцією “Зворотного відліку” громадський активіст Микола Виговський аналізує передвиборчі програми кандидатів. Міркуваннями про передвиборчі баталії, причини неучасті окремих кандидатів у незалежній дискусії та важливість свідомого вибору він поділився з нами.
Чи збігаються ваші очікування з тим, як дискутують кандидати в прямому ефірі ток-шоу "Зворотний відлік"?
Переважно збігаються. Я не перший рік стежу за політичним життям, тому добре знаю більшість кандидатів.
Навіщо українцям потрібно розбиратися в передвиборчих програмах кандидатів на пост президента?
Коли ми обираємо новий мобільний телефон, ми довго вивчаємо характеристики, порівнюємо їх, обираємо найкращого продавця тощо. Тобто робимо свідомий вибір і витрачаємо на це свій час. І правильно робимо, бо нам же ним довго користуватися. Так само й з політикою. Тільки в політичних програмах, які ми обираємо, ціна набагато вища —наше майбутнє.
Чи існують маркери, за якими можна розпізнати чесного політика? Чи варто взагалі досліджувати політичне минуле кандидатів?
Не просто варто, а й потрібно! Насамперед треба звертати увагу на програму та політичну біографію, наскільки часто політик змінював партії —це дає уявлення про принциповість кандидата. Якщо він був депутатом і змінював фракції та партії, як рукавички, то, найімовірніше, змінить ще раз. І не на користь свого виборця. Важливо знати історію роботи кандидатів — як відвідували засідання, чи не прогулювали, чи кнопкодавили тощо. Також важливо дізнатися, які антикорупційні розслідування були щодо кандидата. Якщо джерело розслідування авторитетне, то голосувати за такого кандидата не варто. Ну й звичайно, не можна забувати про статки кандидата та джерела їхнього походження. Особливо цікаво читати податкові декларації людей, які ніколи нічим, окрім політики, не займалися.
Що, на вашу думку, означає відмова кандидата від участі в публічній дискусії?
Для цього є кілька пояснень. Дехто не приходить на ефіри, бо вже знявся з перегонів. А дехто з кандидатів —це банальна популістська технологія. У них немає мети взяти владу. Їхнім завданням є відкусити електорат супротивника його замовників і відійти вбік. Тому й на дебати, де довелося б пояснювати всій країні механізми, наприклад, здешевлення газу, вони не ходять.
А що стосується найрейтинговіших кандидатів, які відмовилися останньої миті, то тут усе ще сумніше. Це страх. Страх опинитися не в теплій ванні, до якої їх привчили ті власники телеканалів, які роблять на них свою ставку, а в справжній дискусії з незаангажованими експертами та ведучими. Для мене це тривожний дзвіночок, і голосувати ні за кого з них я після цього не буду.
Чи може політичне ток-шоу "Зворотний відлік" на Суспільному допомогти українцям зробити свідомий вибір 31 березня?
Формат "Зворотного відліку" — чудова нагода для глядачів і слухачів побачити кандидатів у роботі. Одна справа говорити завчений текст на камеру для реклами, інша — відповідати на непрості запитання від ведучих та експертів. Тож так, проект допомагає робити вибір більш свідомо, принаймні бути більш поінформованим про кандидатів.
