Цей легендарний гурт вже 13 квітня виступатиме у столичному Портер Пабі на Жилянський. В ефірі "ДеньПРО" учасник гурту "Хамерман Знищує Віруси" Альберт Цукренко.
Ведучі:
В’ячеслав Ільїн, Ганна Матвійчук
Ганна Матвійчук: – 13 квітня ви виступатимете в Портер Пабі. Як це буде?
– Ми зараз з Вовою перебуваємо у процесі штормінгу, адже ми себе називаємо "найадекватнішим гуртом України", і ми намагаємося – і нам це вдається – вже 22 роки відповідати цій назві. Та зараз уже градус абсурду дійшов до такого рівня, що ми маємо не вдарити в багнюку обличчям і придумати щось особливе.
У нашого гурту є кілька форматів, цього разу це буде ХЗВ LiveBand, тобто з живими барабанами та басом. Бо Портер Паб – це такий величезний сарай, і його треба вщент заповнити звуком.
В’ячеслав Ільїн: – А клавіші, як завжди, неробочі?
– Так, клавіші, як завжди, неробочі. У будь-якому форматі мають бути речі, які не змінюються. Мені здається, це буде зрада, якщо я колись підключу клавіші.
ВІ: – За глибину слів і безодню сенсів у вас відповідає Володимир, за хітовість музики – Альберт. Так завжди було?
– Так. Мені здається, це один з гарантів нашого довголіття, одна з причин, чому ми так довго протрималися – те, що ми не ліземо на територію одне одного і у нас немає конкуренції. Я пишу музику, він тексти, ми захоплюємося талантами одне одного – і все.
ГМ: – Альтернатива з часом перетворюється на мейнстрім. Як ви вважаєте, чому так?
– Я думаю, що не кожна альтернатива перетворюється. Навіть про нас так не можна сказати. Ми такий "апперграунд".
ВІ: – А себе мейнстрімними не уявляєте?
– Я думаю, що Україна до цього все-таки не дійде.
ГМ: – До гумористичних запитань: ви коли-небудь робили Кучму сумним?
– Так, робили. У нас була така пісня "Грустный Кучма". Вона така революційна, і ми потім кілька разів просто змінювали прізвище президента, у нас був Янукович і Порошенко. Але Порошенко був так, превентивно, ми в 2014 році уже заспівали про Порошенка, наперед, оскільки знали, що усіляке може бути. Але зараз я би не заспівав про Порошенка антипорошенківську пісню, якщо чесно.
ВІ: – А пісню взагалі згадуєте на концертах?
– Ні, вона на наших концертах виникає тільки в найдраматичніші моменти нашої історії. Можливо, вона скоро знову зазвучить.
ГМ: – І тому ваш нещодавній реліз "Україна це ми" настільки "оптимістичний"?
– Цій пісні 20 років, і мені здається, вона не втратила актуальності. Навпаки, я ж кажу, в такі найдраматичніші моменти нашої історії наші старі пісні знову стають актуальними.
ВІ: – А вам від цього не стає сумно?
– Ви ж бачите, ми рухаємося по колу. Хоча, мені здається, не зовсім по колу. Це швидше спіраль, яка забирає потрошечки вгору.
ВІ: – Ваш напарник Володимир скаржився на те, що не так багато людей, що слухають вашу музику, "розбирають ваш посил". Насправді, коли ви пишете свої пісні, ви багато сенсів вкладаєте у ці пісні?
– Розумієте, ми вкладаємо щось своє, але при цьому ми відкриті до інтерпретацій. Мені здається, що Вовині тексти досить глибокі і досить парадоксальні. Власне, тому це й викликає таку емоцію. З іншого боку, я абсолютно не проти, якщо нас сприймають на якомусь поверхневому рівні, просто як веселу розвагу. Веселий стьоб, весела розвага – це теж нормально. Врешті-решт, більшість глядачів і слухачів ідуть за цим. Вони несуть нам гроші, тому ми й не проти.
ВІ: – Де вас цього року можна буде почути, окрім як на концерті в Портері? Можливо, з’явитеся хоч на якомусь фестивалі?
– Та чого ж на одному? Ми вже на кількох.
Стосовно деяких ще тривають перемовини, але з того, що точно буде, це "Республіка" в Хмельницькому і "Файне місто" в Тернополі. Я думаю, що буде ще якийсь з "Гогольфестів".
