Чи можна персонажів української міфології поділити на позитивних і негативних?
Це дуже ґрунтовне питання. Справа в тому, що тут треба починати з того, що, мабуть, на жаль, українська міфологія дійшла до нас уже в такому дуже модифікованому вигляді. Якщо ми порівняємо з іншими країнами світу, то те, про що я постійно говорю: в інших народів виникла писемність і уже на перших етапах її появи, тобто - це 3-4 тисячоліття до нашої ери, якщо ми візьмемо шумерців, єгиптян, - вони фіксували свої міфологічні уявлення, вони записували міфи. Українці, на жаль, цього не робили.
На жаль, ми почали фіксувати уже ті міфологічні якісь уявлення на тому етапі, коли вже міфів в Україні не збереглося. Ми їх втратили. Щоб там не говорили, міфів як таких цілісних сюжетних текстів в Україні вже немає. А ті персонажі, які зараз дійшли до нас на рівні легенд, казок, на жаль, знову ж таки, - вони вже цілковито позначені отим християнським впливом… До нас дійшли відомості або з якихось християнських повчань, які якраз навчали проти язичництва і тому надавали їм негативну конотацію, або на рівні легенд, небилиць, які почали фіксуватися вже у 19 столітті… Звісно персонажі позначилися християнським впливом. І зараз судити про те, якими вони були першопочатково - дуже дуже важко.
Первинно, ймовірно, вони не є такими злотворцями. Первинно за дохристиянської доби це були, можливо, якісь грізні істоти. Але їхня основна функція була все ж таки оберегова.
З якими народами і країнами у нас найбільший міфологічний зв'язок?
У нас дуже потужний зв'язок саме з балтами. І, на правду, і в традиціях, і в богах, якщо ми можемо їх персоналізувати - у нас Перун, у них Перкунас, Велес - Велс. Дуже подібні саме риси у балтів і в українців. І якщо ми подивимося на ті ж легенди - в нас теж дуже дуже багато спільного. У балтів, наприклад, є легенда про те, як бог викрав вогонь у чорта і такого плану легенди є і в нас.
Фото Wikimedia
