Минулого літа Тетяна Шамшетдінова спробувала розкрутити гармонії пісень, які приписують Марусі Чурай. Композиторка не просто так взялася за це.
"Все почалося з того, що в підручнику сольфеджіо 3-го класу я знайшла прекрасну мелодію, дуже професійно, як на мій смак, написану. Побачила авторку — там було підписано Маруся Чурай. Це було дивовижно. Тому що я приблизно уявляла, що Маруся Чурай жила в 17-му столітті, а музика здивувала дійсно своєю професійністю", — зауважила Шамшетдінова.
Маруся Чурай — напівлегендарна народна поетка, якій приписують низку пісень, якій приписують певну біографію. Біографія вся поміщається в пісню "Ой, не ходи Грицю".
"Ой не ходи, Грицю", Маруся Чурай
Ми можемо собі дозволити в такій легендарній, романтичній традицій вважати, що Маруся Чурай правда існувала і правда написала цей текст. Це один зі зразків першої української жіночої поезії.
"Щоденник Клеопатри", Маргарет Джордж і "Бланка де Бурбон", Вільям Джонсон
Тексти про дві історичні жінки, яких пов'язують з отруєнням. Це історичні сюжети, які перекотилися потім в художню літературу і там зажили своїм життям.
"Ромео і Джульєтта", Вільям Шекспір
Один з найрозповсюдженіших сюжетів. Якщо спитати, коли ви вперше почули цю історію, то, напевно, ви не згадаєте дня, коли ви не знали цю історію. Це класична історія, де отрута — символічна річ. Це символ двох речей: з одного боку — кохання, з іншого — ворожнечі. І коли ці отрути взаємознищуються, то ворожнеча теж закінчується.
"Вілла Білий кінь", Агата Крісті
Детективи — це теж територія, де з отрутами все добре. "Вілла Білий кінь" — це історія про отруєння і щасливе кохання водночас.
"В неділю рано зілля копала", Ольга Кобилянська
Найцікавіша історія — це те, що Марусю там звати Тетяна. І вона нічого не пише. І це така історія про іншування.
Маруся Чурай. Фото Facebook
