У ваших соцмережах часто можна побачити поради типу "подумай, про що будеш говорити". Але ж думати й правильно говорити – це зовсім різні речі.
– Ні, це не різні речі. Це однакові речі. Тому що коли ти думаєш, як і про що ти говориш, ти говориш правильно.
До речі, я не вчу правильної української мови, я – за суржик. Суржик – це наше все, бо люди в побуті зазвичай спілкуються суржиком.
Звісно, потрібно орієнтуватися на аудиторію, з якою спілкуєшся. Зараз я на радіо, і ми з вами спілкуємося правильною українською. Якби це була відкрита лекція десь на Сумщині, Полтавщині або Чернігівщині, я б говорив суржиком.
Адже наше завдання, в першу чергу – продати себе або щось отримати.
Ви говорите, що для того, щоб навчити людину говорити, потрібно навчити її думати. Як це працює? Як навчити людину думати?
– Потрібно думати, для кого ти говориш, з якою аудиторією спілкуєшся і закладати в промову ті речі, які ця аудиторія отримає. Усі меседжі потрібно закладати в промову свідомо. Наша промова – це вантаж, який ми несемо з точки А в точку Б, і в першу чергу, треба думати про сенс, а не про те, яким тембром голосу ти це все говориш.
У нас є оперативна пам'ять і пасивна пам'ять. Пасивна пам'ять – це все, що ми колись бачили, щось чули, кудись їздили у дитинстві. Все це зберігається у нашій голові, і в кризових ситуаціях ви можете все це підняти. А в "оперативці" у людини, яка не спілкується, не читає і не займається, є десь 1200–1600 різноманітних зв'язків словоформ. Якщо тобі потрібно спілкуватися, ти починаєш читати й збагачуватися.
І що це може дати в результаті?
– Я більше навчаю не ораторського мистецтва, а публічних виступів та публічних комунікацій, як знаходити аудиторію так говорити з нею.
Одним з важливих умінь у цій галузі є вміння говорити на теми, в яких ти некомпетентний. Уявімо, що ви маєте виступити з промовою на тему ядерної фізики. Ви берете листочок, малюєте на ньому коло і підписуєте "ядерна фізика". Від цього кола намалюйте шість промінчиків – ми будемо шукати зв'язки з цією темою у ваших резервах, подібно до того, як працює семантична система Гугла. Нам потрібно знайти щонайменше шість тем, які асоціативно у нас пов'язані з темою ядерної фізики.
Наприклад, перша асоціація з ядерною фізикою – це фізика в школі, яку нам викладали, але про ядерну фізику ми не знали. Чи можемо ми про це говорити у промові? Можемо.
Друге – ми можемо говорити про великий адронний колайдер і про страхи, які можуть у нас виникати від запуску елементарних часточок на рівні пересічної людини.
Далі ми можемо говорити про ядерну фізику в емоційному розумінні, як гуманітарні люди ми можемо перевести розмову про ядерну фізику в хімію між людьми. "Ядра народжуються в наших думках, емоціях, ми закохуємося і рухаємо цей світ". Тобто ми переводимо тему туди, де ми можемо бути компетентними.
Далі – страхи: вибухи, Чорнобиль…
П'яте ядро – серіал "Чорнобиль".
І шосте – випромінювання побутових приладів.
У нас утворюється семантичне ядро з шести тем, на які ми можемо говорити. Ці шість тем ми градуюємо за тим, наскільки вони нам цікаві. Залишаємо три теми, вибудовуємо лінієчку – і у нас готова невеличка розповідь, яку вже можна нести до аудиторії. Ви можете залишити лише одну тему, найцікавішу або ту, в якій ви найбільш компетентні, і говорити лише на неї. У вас уже є з чим працювати, навіть якщо ви потрапили у простір, де ви зовсім некомпетентні.
Додаткові компетенції ви можете набрати через Гугл.
Які секрети є в успішних спікерів?
– Перше правило успішного спікера – у вас завжди мають бути зачини, певні історії, з якими можна зайти в розмову. Це може бути факт з життя, якісь цифри… У вас має бути коло різних історій, розказавши одну з яких ви можете прийти до того, що власне ви хочете розповісти.
Також вам потрібен якір – те, що ви продаєте. Якщо ви продаєте себе як радіоведучого, ваш якір – це десять розповідей про себе як радіоведучого і про свою компетентність.
Крім того, вам обов'язково потрібен висновок. Це може бути заклик до дії, заклик до роздумів або якийсь підсумковий висновок.
