Коли звучить словосполучення "розумна пасіка", уява малює якийсь хайтековий вулик із вмонтованими сенсорами. Це так?
– Ми принесли в студію модель такого вулика, який ми створили. Це маленька робоча модель, яку ми створили спеціально для того, щоб проводити заняття з дітьми. Він оснащений сенсорами, вагами, ще деякими датчиками. Там є сонячна батарея, яка живить акумулятори. Фактично автономний вулик, який самостійно працює.
Він легкий, зроблений з пінополістиролу.
Що саме моніторять датчики всередині вулика?
– Вони дозволяють контролювати температуру, вологість, вагу. Це базова версія. Щогодини ця інформація передається на сервер і, відповідно, на смартфон, де бджоляр може ці показники побачити.
Також ми додаємо інші сенсори, які відслідковують кількість вуглекислого газу у вулику, акустику…
Чи кожен може стати "бджолярем зі смартфоном"?
– Кожен може навчитися. Зі смартфоном займатися бджолярством набагато краще і легше. Тому ми хочемо показати це дітям і навчити їх користуватися такою системою.
А що думають бджоли про всю цю техніку? Чи вони не проти? Вони приносять більше меду в розумний вулик?
– Спершу вони були дуже злі, бо у першому прототипі розумного велика було багато дротів. Але потім ми це виправили й довели наш вулик практично до ідеального стану. Він без докорів працює цілодобово і цілорічно.
А потім ті, хто користуються нашими вуликами, почали обмінюватися між собою інформацією, думками. Утворилася своєрідна "соцмережа" з досягненнями бджолярів. Наш канадський колега – рекордсмен. Його вулики приносять щодня приносять по 4,5 кг меду. Це більше, ніж було раніше, і більше, ніж у когось у Польщі чи в Україні.
Розумні пасіки існують і в інших країнах. У чому ваше ноу-хау?
– Ми об'єднали різні елементи в одному вулику. Ми поєднали інформаційні технології з теплоізоляційними матеріалами, поставили датчики, мікроконтролери, програмне забезпечення і створили мережу. Такої мережі ще не було до нас.
