"Розмовляючи про Михайла Драй-Хмару, маємо говорити про всіх неокласиків – коло київських інтелектуалів, людей, які "виросли" в бібліотеках, які займалися й наукою, і художньою творчістю. Це велика традиція. І Драй-Хмара був одним із тих, хто цю традицію створював" – розповів Юрій Ковалів.
Він звернув увагу на те, що поет гармонійно поєднував у собі як творчу особистість, так і вченого: "Він не пише якісь формули, раціонального мислення в Драй-Хмари немає, він – суцільна емоція. Але, водночас, він займався дуже серйозною наукою, він був філологом. Драй-Хмара закладав основи слов’янознавства, був рецензентом сербських народних переказів, перекладів поезій Тичини на чеську мову. Разом із Филиповичем, він заклав основи сучасного лесезнавства в Україні, паралельно це було у Празі та Варшаві".
"Сам поет народився в кінці ХІХ століття в небідній родині, навчався в колегії Галаганів разом із Рильським. Знав близько двадцяти мов, вдвічі менше, ніж Агатангел Кримський, з яким вони працювали та публікували спільні видання. Це була потужна інтелектуальна атмосфера, дуже гарно передана в романі Підмогильного "Місто". Вони всі працювали, викладали, звичайно, і згодом зазнали репресій. Першим, хто серед неокласиків зазнав репресій, був саме Михайло Драй-Хмара (вперше його заарештували у 1933 році – ред.), але його відпустили", – зазначив Юрій Ковалів.
Проте, як розповів літературознавець, біографія Драй-Хмари подібна до біографій багатьох його однолітків уже згодом: "5–6 вересня (1935 року – ред.), Филиповича і Драй-Хмару заарештували, а 28 березня особлива рада в Москві засудила його до Колими (заслання на 5 років – ред.). Й 19 січня 1939 року виснажений поет помер, похований у могилі №3".
Фото: Галінфо
