Видавництво "Смолоскип" на сьогодні — це не лише про випуск і продаж книг, традиція "Смолоскипа" — це гуртування творчої молоді та підтримка молодих творчих людей, які можуть і навчитися, і послухати і навіть видати щось своє.
А ще у "Смолоскипа" є своя книгарня, це також окремий світ, створено чимало умов для того, щоб і поговорити, і послухати, і відчути, і взяти і почитати, і побачити світ. Напевно, все це поєднує книгарня "Смолоскип". І директорка цієї книгарні Ольга Погинайко в ефірі Радіо Промінь розповіла про видавничі справи, тенденції та сучасні особливості ринку.
Чи актуальною для молоді сьогодні є купівля книжки, що купують, як голосують своїм гаманцем?
— "Смолоскип" — це видавництво просвітницьке, і це справді не про гроші, це проект про те, як вкладати в майбутнє. І відповідно ми маємо справді оцей такий проект — літературний конкурс, де ми вкладаємо безпосередньо в письменників-дебютантів, даючи їм можливість видати свою першу книжку і далі відсотків 70 з них успішно продовжують свій шлях в літературі. А друга частина — це так історично склалося, бо "Смолоскип" заснований в Америці 50 років тому, і в Америці він займався тим, що пропагували українських дисидентів, боровся за те, щоб їх витягати з радянських тюрем, і відповідно підтримував Українську Гельсінську групу і відповідно ця тема залишилися і ми продовжуємо її власне розвивати. Наші такі дуже традиційні бестселери, наприклад, на книжкових ярмарках — це Симоненко, Стус і антологія "Розстріляне Відродження" Юрія Лавріненка. Ці три книжки викликають таке стабільне зацікавлення і я насправді цьому дуже рада.
— Розкажіть все-таки: молоді автори, чи історія шістдесятників — що більше у вашій книгарні користується попитом у молодих людей?
— Стосовно літературного конкурсу, то там молоді люди цікавляться літературою, і ті, хто планує якось там щось сам писати і планує розвиватися цьому напрямку. Я навіть знаю кількох таких людей, які просто збирають всю серію, і методичного купують кожну наступну книжку...
А стосовно дисидентів, то це тематика більш зріла, хоча з іншого боку, ось уже два роки, як до нас приводять з малої Академії Наук учнів старших класів, і вони подаються на цей фестиваль шістдесятництва.
— На скільки на сьогодні молодій людині ті попередні виклики цікаві?
— Я не дуже розумію, що їх змушує цікавитися цією темою, але звернула увагу, що останній раз кілька тижнів тому я читала лекцію про самвидав, то я була подивована — ці діти були добре підготовлені.
— Наскільки молоді імена користуються попитом серед молодої ж аудиторії?
— Ті, хто цікавиться сучасною українською літературою — це коло"шопта" , воно не таке широке поки що. Але якщо ми порівняємо, наприклад, з десятирічною давністю, то коло це значно розширилося. Зростає кількість найменувань, але зменшується кількість тиражів, і це тенденція насправді всесвітня, але і в нас вона відчутна.
— Конкуренція породжує негативні наслідки?
— Знаєте, як люблять казати книгарі: ми зараз конкуруємо не між собою, ми зараз конкуруємо з Фейсбуком.
— То треба писати так як Фейсбук..
— Я підозрюю, що коли почнуть писати так, як Фейсбук, то взагалі перестануть читати. Тому що те, що може дати книжка — цездатність сконцентруватися на одній темі. Якщо ви будете видавати книжки отак-от фрагментарно як виглядає Фейсбук — то тоді для чого книжка? Ідіть у Фейсбук. Найцікавіше, що якщо вже говорити про такі короткі тексти, то мали би бути дуже популярні збірки оповідань, але збірки оповідань, принаймні в Україні, користуються попитом. Значно краще купують романи детективні та молодіжно-підліткову літературу, це те, що зростає у всьому світі.
— Як щодо регіонального розвитку галузі? Що більше в яких регіонах читають, як між собою корелюються регіони?
— Я можу тільки так інтуїтивно вам розповісти, тому що досліджень таких ми не робили. Я можу сказати так, що для деяких книжок дуже працює такий регіональний патріотизм. Стосовно Руху Спротиву і УПА, то там дуже відчутне було останніх кілька років підвищення зацікавленості саме в Центральній Україні, і навіть Запоріжжя, Дніпро. Мені здається, що просто люди якось намагалися розібратися, тому що ця зміна парадигми — от вони спершу були всі погані, а тепер всі кажуть, що вони хороші — треба якось розібратися, воно спонукало людей цікавитися цією темою.
Я можу точно сказати, що Південний Схід України, це Запоріжжя, Донеччина — майже стовідсотково гарно будуть цікавитися постаттю Петра Григоренка, тому що родом він звідти і про нього чули. Якщо йдеться, наприклад, про постать Симона Петлюри, то це буде зацікавлена швидше Полтавщина, Центральна Україна.
— Я хотіла поговорити за жанрові особливості і про те, що Україна в принципі, в цьому питанні не так вже й далеко відступає від світу і Європи. Які тенденції ви побачили на Франкфуртському форумі, які саме сегменти користуються популярністю, що саме видають?
— Насправді, тенденції дуже закономірні. Те, що я побачила на франкфуртському ярмарку, перший момент — це те, що західний світ зараз дуже любить нон-фікшн. Україна також любить нон-фікшн, у нього є теж теми більш модні, або під жанри. Єдине, що нон-фікшн, який видається в Україні — майже весь перекладний. Зараз з’явилося книжок таких, ну десь до десятка їх я б назвала. Але в Україні проблема в тому, що коли люди пишуть монографії — це дуже нудно. Тоді як західний нон-фікшн — це передусім про те, що це серйозна книжка, але вона буде написана таким способом, щоб читач міг це зрозуміти, не ламав би собі голову і не відклав би врешті книжку. І такого нон-фікшну, таких авторів в Україні зараз дуже мало. Я звернула увагу, що цього року є багато книжок, які стосуються кризи демократії і трансформації війни. Якщо раніше більше це була економіка, мотиваційна книжка і те, що в них називається "Нow to…" , тобто "Як…", то багато книжок було такого плану. Дуже модний тренд — це екологія, цих книжок є і дитячих багато.
Дуже цікава тенденція — це так звані "тихі обкладинки" — пастельні і мінімалістичні. Вони не вихоплюють ваш погляд, і ви зацікавлюєтеся просто коли вже відкрили книжку. Німецькі і британські видавці багато видали книжок про Китай. Також багато книг про космос — зараз відбуваються прекрасні відкриття Ілона Маска, і в цьому році було 50 років Apollo-11 і відповідно, книжковий ринок Британії і Німеччини дуже відгукнувся на цю тему.
— Наш стенд у Франкфурті він був в тренді?
— Наш стенд у Франкфурті виглядав дуже добре, і тут треба сказати, що навіть Тобіас Фосс, заступник президента книжкового ярмарку, який власне курує нашу географічну частину, теж відмітив, що це вже 5 рік, коли Україна брала участь у Франкфурті на державному рівні, і що стенд з року в рік зростає. Продаються на Захід зараз переважно дитячі книжки і те, що стосується дизайну, тому що українські дизайнери насправді дуже круті зараз. Принаймні, зацікавлення Україною є, і в цьому році наприклад, відбувалася презентація перекладеної на німецьку мову книжки "Жизня" Олега Сенцова, і в цій презентації брали участь не тільки видавці, не тільки представники з української сторони, але також, наприклад, голова німецького пен-клубу, відчувається зацікавлення Україною, але це, передусім, художка.
— У вашій книгарні тепер є можливість отримати абонемент, тобто, ви перетворюєтесь в бібліотеку, я так розумію?
— Цейабонемент не безкоштовний — ви мусите його придбати і він діє півроку. І протягом цього часу ви можете брати книжки. Правило таке, що ви берете за один раз одну книжку, і потім ви її повертаєте і можете взяти наступну книжку. Але читати треба дуже акуратно, тому що якщо ви в процесі читання залили книжку кавою або заляпали кетчупом, то для того, щоб взяти наступну книжку, цю доведеться викупити.
Фото: "Смолоскип"
