На його думку, якщо йдеться про страждання, пов’язані з сенсом життя, то вони цілком виправдані.
"Йдеться не про страждання, як фізіологічну проблему, а як співпереживання навколишньому світу. Про свободу, ненависть, про любов треба говорити. Якщо йдеться про українську літературу, то можна це спростувати дуже просто: справа не в тому, що там є, а як його подати, тобто справа в інтерпретації. А інтерпретувати ми не вміємо. Я можу привести приклади, як у школі не так подають той чи інший текст".
Юрій Ковалів звернув увагу на те, що у Василя Стуса є поняття "естетика страждання".
"Стус ніколи, ні перед ким не стояв на колінах. Він розумів, що це таке. Він розумів, що мусить переболіти в собі навколишній світ. Це в нього називається самосебенапоєння. Бути собою — це величезна воля. А нам розповідають різні казки".
Юрій Ковалів акцентував увагу на тому, що в нас потужна література, починаючи з часів Київської Русі. Як приклад він навів "потужний оптимізм" "Слова про закон і благодать" митрополита Іларіона.
На думку Коваліва, у питанні страждань треба йти від Шевченка, але справжнього.
"Бо жодного такого письменника немає у світі, який би став втіленням універсальних рис свого народу. Але треба побачити справжнього Шевченка, а не бронзову статую, яку з нього зробили. Грушевський казав, що в нас шлях до свободи лежить через книжки. Назвіть мені, будь ласка, будь-яку націю, де б поряд зі Святим письмом, ставили б, як в нас "Кобзар" Шевченка, якусь іншу книгу? Ніде у світі такого немає, а в нас є. І це треба цінувати".
"Якщо ви йдете до людей з чимось, то, будь ласка, покладіть свій проект, який можна обговорити", — резюмував Ковалів.
Міністр освіти Ганна Новосад в інтерв’ю виданню Цензор.нет заявила, що до шкільного курсу з української літератури має бути включено більше творів сучасних письменників.
"Ми маємо відійти від традиції страждань всього українського народу, які ми транслюємо нашим дітям через українську літературу. Таким чином утверджуючи хибну тезу про те, що українці – це нація, яка приречена на страждання, сльози. Безперечно, необхідно транслювати інші дискурси і патерни через літературу, адже у нас є надзвичайно великі письменники. Особливо сучасні, які є, мені видається, найкращими митцями”, — сказала вона.
фото - unsplash.com
