Ілля Гладштейн пояснив, що кінотеатр "КІНО42" – це заклад, де шанувальники кіно зможуть подивитися немейнстрімні стрічки, українське кіно, конкурсні та авторські фільми.
"КІНО42" – тому що це відповідь на головне питання Всесвіту і взагалі, це референс до книжки Дугласа Адамса "Автостопом по галактиці". А ще у нас 42 крісла. Те, що у нас відкривається театр – це велика перемога, адже усі кінотеатри зараз закриваються, і ми не в тренді. Кожне крісло артхаусного кінотеатру для глядача, який вміє цінувати кіно – вже перемога. Головне не кількість, а якість", – переконаний продюсер.
Сама тенденція закриття кінотеатрів – негативна, вважає Ілля Гладштейн, адже для розвитку українського кіно потрібні місця, де його дивитимуться.
"Чому кінотеатри закриваються – це комплексне питання. До цього залучена міська влада, бізнес, законодавство і державна влада. Адже це питання розробки державних політик, підтримки сталих підприємництв та іншого", – зазначає продюсер.
Сам він носився з ідеєю кінотеатру кілька років, допоки не знайшов локацію та співзасновників кінотеатру – готель Bursa, разом з якими вони заснували "КІНО42".
"Наразі у нас три вечірні кіносеанси у будні дні і чотири сеанси у вихідні. Зараз у нас ідуть "Співає Іванофранківськтеплокомуненерго", документальний фільм "Зимовий сад" та ігрова стрічка "Додому" – три українські фільми. З наступного четверга у нас виходить фільм "Берлінський фейсконтрольник" – документальна стрічка про фейсконтрольників з культових берлінських клубів. Далі ми будемо показувати і ігрове, і документальне кіно. З 19 числа виходить прекрасний фільм "Собака не носить штанів". Я вчора його подивився – це просто розрив голови, один з найкращих фільмів, які я бачив цього року". Щирий, відвертий фінсько-латвійський фільм про БДСМ", – ділиться Ілля Гладштейн.
Новий кінотеатр демонструватиме авторське та артхаусне кіно. За словами продюсера, майже усі українські стрічки підпадають під це визначення.
"Я думаю, що зараз усе українське кіно – нішеве, можливо, за винятком новорічних комедій, і "Шалене весілля" також не можна назвати артхаусним фільмом. Але усе, що не вироблене великими студіями, типу FILM.UA– усе можна назвати артхаусними фільмами. Адже ринок українського кінематографу тільки створюється, ми створюємо цей сонм зірок. У нас кіно нерозвинене і потребує додаткової уваги й зусиль. А для того, щоб його дивилися, потрібні місця, де його дивитимуться. Для цього потрібно розбудовувати кінотеатральну мережу", – переконаний Ілля Гладштейн.
Фото зі сторінки facebook.com/kino42kyiv
