"Я про цю ситуацію дізналася 18 грудня ввечері. Мені рідна сестра Дениса надіслала два речення: "Ты мне нужна. Дениса арестовали, терроризм", – розповіла Олена Гусейнова.
За словами журналістки, все, що вона та її оточення змогли зібрати, це те, що він зник в 10 годині ранку, коли вийшов на роботу: "З 12 години його телефон стабільно не відповідав і близько 20 години його дружина подзвонила його мамі і спитала, що тепер робити. Вони звернулися в поліцію, яка приїхала на наступний день, взяла заяву та зубну щітку як зразок ДНК та зникла. А ввечері того ж дня приїхали кремлівські "маски-шоу": ФСБ, ОМОН, автомати – і вони зробили те, що вони назвали обшуком, але насправді по документах це був "досмотр". Вилучили роутер і два ноутбуки, а на питання рідних "А де він?" мовчали. Коли хтось з рідних запитав, чи він хоча б живий, відповіли, що всі питання треба задавати ФСБ на вулиці Франка".
"Далі історія розгорталася так, що на ранок 19 грудня був призначений суд, який був перенесений на вечір, а потім на ранок 20 грудня. Нарешті близько 15 години 20 грудня цей суд відбувся і була присуджена запобіжна міра два місяці утримання під вартою в СІЗО", – зазначила ведуча радіо Культура.
Олена Гусейнова звернула увагу на те, Денис Кашук відмовився від незалежних адвокатів, просив про закритий суд і зберігає максимальний режим тиші: "Наскільки ми розуміємо, перед тим, як з’явився суддя, він мав 20 хвилин на розмову з мамою і дружиною і просив про єдине, аби вони їхали з Криму. Першому адвокатові, який до нього зайшов, Ісламу Баліляєву, він сказав, що не може на нього погодитись, інакше постраждає дві родини. Далі він дуже послідовно відмовляється від адвокатів і, наскільки ми розуміємо, його шантажують дружиною і дитиною. Він боїться на всю родину, але з дружиною домовитись про виїзд неможливо, вона вже остаточно залякана і виїжджати боїться. Вона, наприклад, боїться, що якщо вона виїде, ФСБ подасть її у розшук".
"Денис за освітою політолог, хоча довго політикою не займався, років 4-5 точно, ще до анексії Криму. Для нього займатися політикою в анексованому Криму – це самовбивча історія, але, як виявилося, і не займатися також. Останні, мені здається, вісім років він займався зовнішньою рекламою, але його політологічної освіти достатньо, щоб розуміти, що відбувається. Ілюзій щодо того, де він живе і в чому перебуває в нього не було", – розповіла журналістка.
В даній ситуації єдине, що можна робити, як зауважила Олена Гусейнова, це висвітлювати ситуацію: "Ми маємо тримати її видимою і маємо все одно боротися за людину, яка не може боротися за себе сама. У всіх різних поріг страху і болю: до когось можна застосовувати тортури, а когось кожна шантажувати єдиним сином, якому 2 роки і 10 місяців. Якщо людина не може захищати себе сама, її маємо захищати ми. Очевидно, що для нас дуже важливо було б потрапити у цей список і в мене було багато розмов з правозахисниками, які займаються цим питанням на державному рівні, і мене пробували переконати, що людина, яка свідчить проти себе в суді, не може вважатися політв’язнем. Але тоді виникає питання, невже політв’язень – це лише той,в кого низький поріг страху і болю, а решта залишаються незахищеними?".
ФОТО: Крым. Реалии
