Премія “Золотий Хрін” – це аналог британської премії Bad Sex in Fiction Award. Її дають письменникам за найневдаліші описи сексуальних сцен.
В Україні антипремією нагороджують письменників третій рік поспіль. Попередні “переможці” - Люко Дашвар за її твір “Ініціація” та Любко Дереш за роман “Спустошіння”.
Серед членів журі – літературні критики Юрій Володарський та Тетяна Трофименко, письменниця Анна Малігон, засновниця проекту “Непозбувна бентега” Вероніка Новикова та засновниця проекту “Рагу.лі” Тетяна Микитенко. Вона в ефірі Радіо “Промінь” і розповіла про цьогорічних переможців “Золотого хріну”, мету конкурсу та порадила письменникам, як не потрапити до них у номінанти.
Переможець антипремії "Золотий Хрін" Василь Слапчук, фото - Facebook
Тетяно, чому Василь Слапчук отримав “Золотий хрін” цього року?
Василь Слапчук отримав премію за текст, який з’явився у книжці під назвою “Роман & Роман”. Але, як би вам не здавалося із заголовку, що це може бути якась гумористична історія. Але ні. Насправді, роман про письменника, якого звати Роман. І він пише романи, і у нього є помічник теж Роман. І у цих Романів дуже багата історія з жінками. Мені дуже сподобався уривок тексту нашого переможця (Василя Слапчука - ред.): “Також він був також голий, як смичок у руці Вівальді”. Нас розвивають, нам нагадують, що у Вівальді смичок. І там дуже багато аллюзій. Дуже цікаво читати і знаходити якісь для себе паралелі.
Наша антипремія має дуже багато різних ракурсів. Є такий мемасик - “непозбувна бентега”. Ось вона проскакує досить сильно в текстах. Письменники можуть бути дуже талановитими, але навіщось додають сцени сексу, які не додають книжкам нічого. І просто звертаємо увагу, що, можливо й не варто додавати секс заради сексу.
У Павла Коробчука загалом досить цікавий текст. Але сексуальні сцени майже дублюють одна одну на 51-ій і на 101-ій сторінці.
.jpg)
Дитина підслуховує секс дорослих. І дорослі говорять одними ж і тими фразами. Ось наприклад, фраза: “клянусь, що я навчу твого клятого прораба цілувати мені туфлі”. І другий раз: “ Клянусь, що навчу того клятого прораба цілувати мені туфлі”. Це як “ctrl”-“с” - “ctrl - v”. І тема світла, електрики, комуналки, доларів, все дублюється. Від сцени до сцени. Можливо, автор хотів цим щось підкреслити, наблизитися до читача, бо зараз усі переймаються комуналку.
.jpg)
Тетяно, а судді хто, взагалі? Хто дав вам право ставити оцінки описам сексуальних сцен? Що за люди, які наважилися взяти собі таке право?
По-перше, Тетяна Трофименко - знана критикеса. Вона займається літературною критикою досить давно і фахово. Саме їй спала думка вручати цю премію. Більш того, у нашій премії є ще дві читацькі премії: одна вручається за голосуванням в інтернеті. А інша - вручається просто у залі після того як всі прослухають уривки наживо. Якщо, у залі у нас результати глядацького голосування розділилися навпіл, то в результаті онлайн голосування однозначну перемогу здобув Максим Деккер з його дуже трешовими оповіданнями.
Таня Трофименко досить влучно вчора сказала, що “невідомо, для чого я це роблю. Але я цим проілюструю занепад українського суспільства і його розпад”. Таке враження, що ці сцени сексу невідомо навіщо, але ми розпадаємося. І ми трошечки висміюємо оцю “всьопропальщину”, “зраду”. Бо іноді сцени сексу нічого не додають, а тільки підкреслюють якесь “дніще”, яке відбувається або не відбувається. Ми намагаємося це аналізувати.
“Секс - це просто привід глибше зазирнути у чиїсь очі” - казав французький письменник. До чого призводять описи сексу у сучасній українській літературі?
Дуже часто призводять до вибуху сміху. Бо вони часто комічні. Але, з іншого боку, ти просто досліджуєш і свою сексуальність. Ти розумієш, що це - твоя реакція, тому що тобі ніяково, чи автор написав недолугу фразу. У мене, це, наприклад, навіть сеанс психоаналізу. Оці групові читання вчорашні. Ти бачиш, хто як реагує. І це якийсь спільний досвід, який допомагає розкрити щось нове в собі.
Тетяна Микитенко читає уривок під час присудження премії "Золотий Хрін", фото Facebook
Хемінгуей писав, що “моральним є те, після чого ви почуваєтесь добре, а аморальним, те, після чого вам погано”. Який діагноз читачам і письменникам суч.укрліту ви поставите?
Я боюсь, що я не готова ставити діагнози і читачам і літераторам. На щастя, з’являється дедалі більше творів, читачі стають відкритішими. І мені здається, що цей пласт культури повинен розвиватися в геометричній прогресії для того, щоб з’явилося щось якісніше.
Едвард Севрус написав, що “в сексі, як і в воєнних баталіях зручна позиція не є гарантією успіху”. Що, крім позиції, треба знати українським письменникам, щоб не потрапити у номінанти антипремії?
Можна сказати про розслабленість. Позиція - це щось муштроване. А розслабленість - це, коли ти щось відпускаєш, і воно просто йде. Тому треба навчитися відпускати.
