7 жовтня 2020 року відбулися вибори Президента Національної академії наук України. На посаду претендували 78-річний Владислав Гончарук, 55-річний Богдан Данилишин, 69-річний Анатолій Загородній, 77-річний Сергій Комісаренко і 70-річний Володимир Семиноженко. Шляхом таємного голосування двома третинами голосів виборців Президентом Національної академії наук України обрано академіка Анатолія Глібовича Загороднього. Чи є майбутнє в установи, де наймолодшому академіку 55 років і він залишається наймолодшим 10 років, а середній вік академіків 77 років розмірковує Микола Скиба: "Вік – не основна величина, хоча насправді є деякі біологічні обмеження, оскільки з певного часу справді відбувається дегенерація клітин головного мозку. Тому закономірно, що основні відкриття і основні досягнення людина робить все ж таки в продуктивному віці. Але тут справа в іншому. Академія наук залишається відірваною від процесів життя. З одного боку це автономна інституція, якій ніхто не указ. З іншого боку, вона отримує кошти з державного бюджету. І розподіл цих коштів між інститутами залишає дуже багато запитань. Там дуже мало прозорості і зрозумілості. Тому те, що відбулося показує, що система консервується. Хоча пан Анатолій Завгородній, як дослідник із солідними здобутками, має довіру якраз молодих вчених. Сподіватимемося, що він використає свою позицію, свою владу для того, щоб дати дорогу молодим вченим, де факто залучаючи їх до ухвалення рішень, даючи їм можливість очолити важливі напрямки, а головне отримати ресурси тим, хто дійсно зберіг спроможність досліджувати, робити відкриття".
Сьогодні в МОН відбулася прес-конференція щодо Державного стандарту базової середньої освіти, затвердженого урядом 30 вересня. До основних компетенцій, якими мають оволодіти здобувачі базової середньої освіти належать вільне володіння державною мовою, здатність спілкуватися іноземними мовами, математична і технологічна компетентність, інноваційність та відкритість до нових ідей, підприємливість та фінансова грамотність, спроможність навчатися протягом життя. "Компетентність – це динамічна комбінація знань, навичок і ставлень. Добре, що це лунає на державному рівні. Добре, що лунають меседжі про автономію школи. Але варто сказати, що в стандарті є елемент сакральності, або культовості, адже він дуже далекий від шкіл, які не завжди можуть працювати зі стандартом. Це якщо вони намагаються заморочуватися і відставляють в бік типову програму і розробляють свою на основі стандарту, тоді дійсно стандарт стає для них орієнтиром. Стандарт задає доволі широку сучасну рамку, де ми орієнтуємо наших учнів на те, щоб використовувати свої знання на практиці. Тому починати знайомство з математикою та природними науками слід із життєвих прикладів. І добре, що стандарт задає цей вектор. Але як це буде використано дуже багато в чому залежить від того, наскільки вчителі встигнуть перелаштуватися, а інституції допоможуть у цьому педагогам", – зазначає Микола Скиба, а Володимир Онацький додає: "Державний стандарт – це документ, який містить понад 500 сторінок. Це перш за все дороговказ для міністерства освіти і науки, тому що керуючись цим стандартом, міністерство розроблятиме програми для кожного навчального предмета. Для шкіл – це можливість підходити варіативно до кількості предметів. Наприклад, ми можемо у 5-9 класах орієнтувати учнів на вивчення або природничо-математичних дисциплін, або філологічних. Це нове. Незмінним залишається лише одне – як було 3 години фізкультури так воно і залишається, а всі інші предмети можуть або збільшуватися порівняно із запропонованим орієнтиром, або зменшуватися залежно від потреб самих учнів та можливостей навчальних закладів. Стандарт освіти переглядається урядом один раз на 10 років. Тобто він закладається не на все життя".
На фото Микола Скиба
