Кирило Стеценко про те, як Шевченко посмертно доклався до створення гімну України

Кирило Стеценко про те, як Шевченко посмертно доклався до створення гімну України

В 1861 році помер класик української літератури Тарас Шевченко. Вже через кілька років після його смерті почали відбуватися меморіальні концерти, присвячені Тарасу Григоровичу. На одному з них, в 1865 році, вперше було виконано пісню "Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля...", яка пізніше стала гімном України. Про її авторів – Павла Чубинського та Михайла Вербицького, історію виконання майбутнього гімну Українському радіо розповіли голова київського міського об’єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" Кирило Стеценко та журналіст, головний редактор телебачення НСТУ, голова комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка Юрій Макаров.

0:00 0:00
10
1x
Програма:
Ведучі:

"Шевченко ще за життя був міфом. А коли він помер, то і в Києві, і у Львові з'явилися різноманітні форми осмислення того, що він зробив. Зокрема, знаковим став концерт 1865 року, який подарував гімн України. Тут Шевченко виступає не просто модерністом, а людиною, яка воскресила Україну, дала новий імпульс. Спираючись на Шевченка в минулому, ми можемо стрибати в майбутнє", – розповів Кирило Стеценко

За його словами, вперше в історії світу пісню "Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля..." було виконано в Перемишлі: "Автор – священик і композитор Михайло Вербицький, який народився роком пізніше, ніж Шевченко. Він презентував пісню на слова Павла Чубинського, яка була написана в 1862 році". 

"Вербицького навіть Франко називав "кращим великим галицьким композитором", а Станіслав Людкевич відгукувався про нього як про батька-зачинателя галицької композиторської школи. Вербицький написав дуже багато церковної музики та музики до театральних спектаклів. Тому на момент презентації пісні він вже був маститий 50-річний композитор", – зауважив Стеценко. 

Принагідно очільник "Просвіти" звернув увагу на те, що пісня, яка прозвучала на концерті 1865 року, стала нашим національним гімном не лише в новітні часи, але й в 1917-1919 роках: "Ще мій дідусь дерегував цей гімн Павла Чубинського та Михайла Вербицького, коли був проголошений акт злуки українських земель 22 січня".

Його колега, журналіст Юрій Макаров, в свою чергу акцентував на винятковій ролі Тараса Шевченка в суспільному та культурному житті України: "Якби не Тарас Григорович, можливо, українська культура не отримала б такого потужного чарівного копняка. Ми живемо в напівмодерний час і дуже довгий час були безнадійною провінцією. Багато хто з українців звик всю інформацію зі світу всмоктувати через посередництво Москви. І якби не постать  Шевченка, в нас би не з'являлися регулярно такі новаторські вигульки творчої енергії, які з'являються". 

Також в ефірі Українського радіо Юрій Макаров привідкрив завісу цьогорічної Шевченківської премії, лауреати якої вже відомі: "Ми оголосили офіційно свій цьогорічний вибір. Була спокуса оголосити лауреатів безпосередньо під час церемонії, але через загрозу COVID вона трохи посунулася. Офіційно всіх вже можна вітати". 

"Всі роботи, які ми благословили, виходили за межі національного масштабу", – підсумував Юрій Макаров.

Фото: gazeta.ua