Мусить бути порив, те, що називається натхненням, те, чим ти не керуєш
Дмитро Захарченко: Вітаю вас з прем’єрою відразу ж! Скажіть, як стався сингл "Демони"? Разом із піснею ще вийшов і кліп.
Даніела Заюшкіна: Так, ми фундаментально підійшли. Правильніше буде, якщо Олексій розповість, він автор цієї пісні.
Олексій Богомольний: Я вирішив показати Дані пісню. Ми раніше разом грали. І багато чого я в Дани навчився. Ми коли познайомилися, це був якраз початок Vivienne Mort. Я тоді був гітаристом. А Дана прийшла, як людина, яка мислить, яка бачить, яка дивиться не на гітарне соло чи якийсь драм-біт, вона дивиться на як на цілу композицію. У неї я почав вчитися більше, як робити пісні. І потім Дана мені дуже багато допомагала. І з вокалом допомагала.
В якийсь момент я вирішив їй показати те, що вийшло. І тоді ми вирішили, що буде цікаво зробити щось особливе, і ми створили нову формулу. Ми взяли цю пісню і подумали, як їй дати нове життя. Тому вийшла така акустика, яка переходить в кінці на такий марш-оркестр. І відео ми теж задумали, щоб зробити не просто реліз, а потім пісню, а щоб максимально підсилити, створити враження. І мені здається, що це відео вийшло настільки класним, що воно не заважає і доповнює пісню. Якось згармоніювалося, синхронно вийшло.
Дмитро Захарченко: Якщо дозволите, я хотів би встановити таку хронологічну послідовність. Написав пісню, показав її Дані. І ось тут…
Даніела Заюшкіна: Так, показав мені. Я заздалегідь передчувала, що вона мені сподобається, в нас з Олексієм близька мелодика, нам близькі одні і ті самі речі. Ми слухали одні й ті самі групи, разом росли. Тому, що в мене взагалі підхід такий до спільних пісень, до колаборацій – або це має відбуватися з людьми, скажімо, на яких я росла, або з якими разом, як з Льошею, або з якими ми це робимо зараз. Тобто, з незнайомими зовсім музикантами, артистами, мені це робити важко. Я отримую багато таких пропозицій, але змушена відмовитися тому, що я знаю, що не відповідатиму за результат. Особливо, якщо потрібно щось створити онлайн в процесі.
Взагалі вважаю, що пісні так не з’являються. Принаймні у мене вони так ніколи не з’являлися. Це мусить бути порив, те, що називається натхненням, те, чим ти не керуєш. Тоді я вірю цій пісні, вірю цій творчості. Мені сподобалася музика, але і текст мені теж близький, подобається в текстах багатошаровість. Не коли однозначно ми можемо зрозуміти, що демони це ось такий конкретний демон з книжки Андреєва "Роза Світу", там був демон над усім світом. А тут демони які? Вони наче навколо нас, але, можливо, це внутрішні наші демони. Я теж схиляюся до цієї версії тому, що в демонів ззовні не вірю.
Аранжування ми робили разом. В нас є така людина, його звати Гліб Проців. Цікаво, що він у своєму житті грає на одному інструменті, правда, найскладнішому на світі, це барабани. Але, граючи на одному інструменті, він уже багатьом групам допоміг з аранжуванням. У Vivienne Mort левова доля роботи також належить йому. І так само він нами керував, направляв, ми з Льошею відповідали за мелодію і мелодику, а він, як конструктор, із деталей, що ми даємо, з нас їх виймав і складав. І вийшло те, що вийшло.
Фото: Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Важливо вчасно зупинитися, не додавати зайвих речей
Дмитро Захарченко: Що найскладніше у подібних роботах? Не було якихось конфліктів, адже кожен з артистів бачить по-своєму?
Даніела Заюшкіна: Конфліктів не було, бо ми давно один одного знаємо. Напевно, понад десять років. І ми домовляємося швидко.
А найскладніше, я думаю, це не зробити чогось зайвого. Бо пісня постійно потребує чогось, тому важливо вчасно зупинитися, не додавати зайвих речей. Бо наприклад я, коли вже все було готово, зрозуміла, що там в кліпі ви бачили, що навколо нас стоять музиканти і вони наче уособлюють собою демонів, і вони вступають кожен зі своєю мелодією. Можна уявити, що це демони, які роздирають людину – то сопілка прилетіла, то барабан бахнув – вирують всередині, а в кінці зникають.
Дмитро Захарченко: Я впевнений, що це був один з найкращих анонсів пісні для тих, хто її ще не чув. Даніело, була твоя цитата про те, що ми самі породжуємо своїх демонів. Вигнати їх, здається, неможливо, але можна вгамувати, чим раніше, тим краще. Цікаво, які ваші демони і як ви їх вгамовуєте?
Даніела Заюшкіна: Я думаю, що це мікс демонів зазвичай, одного якогось відділити не можна, але їх достатньо, я думаю, на пальцях трьох рук можна їх приблизно перерахувати.
Олексій Богомольний: Дивіться, паралельно можна поставити, що лінь – це є демон. Як приклад. Це не завжди поведінка, коли не стримався і крикнув на когось. Бувають і звичайні погані звички. А може навіть хороші звички, яких забагато.
Даніела Заюшкіна: До речі, думаю, що демон ліні підпорядкований демону обману. Тому що вони з’являються тоді, коли ти робиш щось, що зовсім не хочеш робити. І тобі стає ліньки. А коли ти займаєшся справою, яка тебе цікавить, то лінуватися тобі зовсім не хочеться. Ти прокидаєшся і в першу чергу думаєш про це. Це може бути що завгодно, будь-яка справа, яка тебе захоплює.
Дмитро Захарченко: Тобто, ви зливаєтеся від запитання, які у вас демони?
Даніела Заюшкіна: Це ж потрібно подумати, це не відповіси так відразу. Це якісь страхи. В мене навіть була перша ідея кліпу – це ті самі персонажі, але, наприклад, з якимись маленькими деталями-вадами – стоїть дорослий чоловік в костюми, ми придивляємося, а в нього тонесенькі губи в ниточку, намальовані червоною помадою. І щось у його образі викликає недовіру, бо він не цілісний, має якісь секретики.
Ми як фантомний гурт, все ніяк своє існування припинити не можемо
Дмитро Захарченко: У 2019 році гурт Vivienne Mort оголосив прощальний тур "Кінець першого розділу". Зараз квітень 2021-го і гурт випускає вже нову пісню "Вечір". І в деяких слухачів може виникнути питання, що якщо зробили нову пісню, то може й гурт продовжить своє існування? Можна заплутатися. Хочеться розставити тут крапки над І, над Ї, над П, над А, над усіма.
Даніела Заюшкіна: Ми розставимо над Vivienne Mort крапки. Два роки тому ми оголосили про "Завершення Першого розділу" гурту. І в тому форматі, в якому гурт існував, він існувати припиняє. Ми з музикантами розійшлися та оголосили прощальний тур.
Але оскільки самі знаєте, які обставини довкола, тур вже два роки переноситься. Це мій біль, мій розпач, бо я нічого не можу з цим вдіяти. Я не знаю, як кожному із своїх слухачів пояснити, як мало від мене залежить. Від мене залежить лише те, що тур я не скасовую, це дуже важлива подія у моєму житті – поставити крапку і подякувати моєму складу. І щоб слухачі теж могли їм подякувати, щоб ми ще раз заспівали разом ці пісні. Це для нас важливо, тому ми все переносимо.
І от, наприклад, у нас скоро мають бути концерти, але все під питанням. Я лише молитися можу. Ми як фантомний гурт, все ніяк своє існування припинити не можемо. І в той же час я припинити займатися музикою не можу, оскільки мені не дають. Я продовжую писати пісні дуже часто і багато з них мені хотілося б випустити. Моє завдання – вигадати, в якому форматі я їх випущу, яке звучання я для них знайду. Тому, що іноді я грішним діло думаю, що це єдине, що мене тримає на землі, що я хочу поділитися з людьми тим, що створюю. Тому пісні я записую зараз теж зі своєї ініціативи, наприклад, пісню "Вечір" я дуже давно хотіла записати і доки є така можливість, ми це зробили, доки ми разом.
Дмитро Захарченко: Олексію, ти ж теж був колись учасником Vivienne Mort. Ти коли дізнався про "Кінець Першого Розділу", як відреагував на це?
Олексій Богомольний: Шок. Але з іншої сторони я дивлюся на це, як на можливість чогось нового. Я був радий, яку вони формулу знайшли, але не завжди можна рухатися по одній формулі. Ми бачимо багато прикладів, коли групи пробують щось випускати, але воно виживається. Я вірю, що новий Vivienne Mort буде класним. Я дуже поважаю Дану за її рішення разом із музикантами, щоб люди подякували усім залученим, усім, хто вклався. Це багато енергії і ця енергія от на концерті відчувається супер. Дуже чекаю на цей тур, щоб він усе ж таки відбувся.
Дмитро Захарченко: Стосовно туру тут ще один цікавий момент. Їхати в тур – це ж фактично жити разом з людьми, з якими ви виступаєте, ви проводите разом 24/7. А жити разом із людьми, з якими у вас у стосунках пауза чи крапка – це не зовсім легко.
Даніела Заюшкіна: У нас пауза в сумісній творчості, а в стосунках ніякої паузи немає. Ми переписуємося щодня всі разом у спільному чаті, бачимося. Ми ж не посварилися. Це не через негатив відбулося. У нас кожен музикант – персонаж, член сім’ї. І всі зійшлися на тому, що в пріоритеті у нас музика. Якщо музика страждає, ми мусимо щось разом міняти. І всі погодилися, що ця зміна – тимчасова пауза. Тому, їхати в тур – це взагалі найкраще, що в нас є, ми щасливі жити-бути разом. Ми їдемо, веселимося, обговорюємо якісь глибокі теми, дуже любимо разом філософствувати. І шукати відповіді разом завжди цікавіше.
Та й взагалі, ми колись жили усі разом в будинку, коли готували альбом. І це ми відобразили в кліпі "Думаю про тебе". Там видно, що Сандр читає книжку, Гліб компот наливає – так ми і жили. А потім збиралися і грали. Я на черешні постійно сиділа. В мене був жарт, але, мабуть, його не варто озвучувати.
Дмитро Захарченко: Потрібно!
Даніела Заюшкіна: Давайте продовжувати розмову, а я згадаю і скажу. А! Згадала – "я на дереві, мила моя, я на дереві, відколи тебе знайшов". Я об’їла все дерево сама, на мене потім навіть ображалися за це.
Фото: Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Нічого немає гірше, ніж ніколи не мінятися
Дмитро Захарченко: Олексію, яка зараз доля гурту Omana, щ зараз відбувається з гуртом?
Олексій Богомольний: Це також цікаво. У нас менші оберти, тому ми більш гнучкі й можемо робити більше експериментів. Ми випустили "Альбом Жахів" 13 березня 2020 року, відсвяткували і почався карантин. У нас були плани, ми цей альбом довго виношували, але, як бачите, з цими обмеженнями не можна далі рухатися, планувати чітко, тому більше сфокусувався на творчості, далі готуємо нові пісні. З’явився час зробити разом із Даною пісню "Демони".
Дмитро Захарченко: Дана, ти у нас на "Радіо Промінь" у шоу «Селекція» розповідала про те, що готуєш новий альбом. Цікавить, чи це буде якась нова грань тебе, ми побачимо зовсім з іншого боку тебе?
Даніела Заюшкіна: Я думаю, що зовсім з іншого боку людину пізнати важко, якщо тільки з нею не сталося щось драматичне і трагічне, наприклад, або якесь переродження. Це, звичайно ж, буде продовження мене, мої пісні, єдине, що зміниться звучання. А також, я стаю старшою, набираю більше досвіду і, думаю, що можливо, він глибший, там менше якихось таких емоційних саморефлексій, і я буду менше жалітися на свою долюшку, а більше аналізувати. А так, щодня працюю, щодня сідаю за пісні.
Дмитро Захарченко: Ти сказала, що звучання зміниться. А зміниться у якому напрямі?
Даніела Заюшкіна: Думаю, що це буде відразу чутно по піснях. Але з приводу гнучкості Льоша сказав, що коли менше обертів, то ти гнучкіший. Я думаю, що для того ми і паузу зробили, щоб повернути собі цю гнучкість. І дійсно він правий, що ці зміни дійсно на краще. Нічого немає гірше, ніж ніколи не мінятися. Знаєте, як на день народження бажають залишатися завжди такою, як є, це дуже погане побажання. Я вважаю, що завжди потрібно розвиватися, рости й мінятися. І слухати себе. Щось міняється щодня. І нам важливо не годувати демонів, а якось їх на свої місця садити.
Дмитро Захарченко: Ти згадала про погане побажання на день народження. А яке хороше побажання на день народження? У нас, до речі, у "Радіо Промінь" день народження.
Даніела Заюшкіна: Я думаю, що хорошим побажанням буде те, що безстрашно подивитися на себе і знайти те, що вам дійсно подобається, те, що даруватиме настрій, енергію, силу. І хай так буде вічно.
Олексій Богомольний: Хочу додати, що постійно рухатися, що й робите. Не зупинятися. Відкривати нові простори. Вдачі і фортуни!
Фото: Яна Сочевічек, Радіо Промінь
