Такої кількості мурах по моїй шкірі ще не пробігало ніколи
Дмитро Захарченко: Сьогодні ми презентуємо твій новий ЕР під назвою "Ultra". Що це означає для тебе?
KHAYAT: Взагалі назва "Ultra" має такий префіксальний характер. Тобто це не окреме слово, а більше префікс до будь-якого слова, як ти захочеш туди додати. "Ultra" — це як підсилювальний елемент. Щось надзвичайне, особливе. І для мене така назва стала органічною, бо для мене цей альбом дійсно особливий. Я вважаю цю роботу поки що своєю найзнаковішою, найякіснішою в професійному плані. І я дуже пишаюся всім, що ми зробили, бо команда, яка працювала над візуалом, над саундом і взагалі над цим альбомом — надзвичайно талановита. Це реально люди, які вклали всю свою душу.
Дмитро Захарченко: Де ось ця межа, коли артист відчуває, що це його найкраща робота, як це відбувається?
KHAYAT: Напевно, за внутрішніми відчуттями. Я, як людина, яка писала ці пісні, ці тексти, можу сказати, що такої кількості мурах по моїй шкірі ще не пробігало ніколи. Наприклад, коли я писав пісню "Крок" з альбому, я її написав за десять хвилин. Але це були десять хвилин реально такого стресу, сліз, я не міг нічого зробити, просто ось така була емоційна хвиля. Для мене момент такий емоційний завжди є знаком, що я на правильному шляху. Я не хочу щось писати для того, аби задовольнити когось. Я ж можу написати просто фаст-фуд, такий просто денс, який можна буде залити в Тік-Ток на п'ятнадцять секунд. Але мені це не приносить особливого задоволення. Тому в першу чергу в цьому є якийсь егоїстичний момент, де сам я маю кайфонути.
Дмитро Захарченко: Кайфонув?
KHAYAT: Так, в мене було.
Дмитро Захарченко: Це головне. Скажи стосовно альбому, він дуже особистий?
KHAYAT: Так, це збірка особливих таких моїх історій. Їхня унікальність в тому, що вони об’єднують. Я впевнений, що у багатьох людей були історії і розлук, і прийняття важких рішень. Але все ж таки, це така масова історія, розказана у віршах.
Дмитро Захарченко: До тебе приходять пісні в тому вигляді, в якому приходять. Але чи є в тобі внутрішній критик, який каже, що ось це ми не допустимо, щоб люди слухали?
KHAYAT: Так, є пісні, які я не планую випускати. Вони для мене як своєрідна розминка авторська, де я можу щось виписати і відкласти, зрозумівши, що це не підходить. Бо є пісні, які комусь видаватимуться класними, але для мене… У мене є вже власна авторська планка, на яку я орієнтуюся і розумію, що якась межа є, до якої я опуститися не можу.
Дмитро Захарченко: Тобто оця перевірка на якість відбувається по цьому рівню, на якому ти зараз перебуваєш?
KHAYAT: Так. От наприклад, хоч я не можу порівнювати попередній альбом "Khmil" з "Ultra", але я не можу слухати ті пісні зараз. Мабуть, тому, що я розвиваюся, як особистість, дорослішаю, якийсь вже маю новий досвід. І для мене все те, що було тоді, таке, як, знаєш, дитячий садок. От таке відчуття є. Сенсуально. Саме вкладання сенсу в піснях, бо для мене сенс пісень і текстів — це на 70% отого успіху внутрішнього мого в тій оцінці, про яку я говорю.
Дмитро Захарченко: Враховуючи, що альбом дуже особистісний, там біль, самотність. Що після болю і самотності є?
KHAYAT: Це типу, що я буду далі випускати? Зараз я працюю над дуже знаковою роботою для себе, яку планував дуже довго. Я пишу зараз трек до до 30-річчя Незалежності України. Я вже трішки запромлю назву, трек називатиметься "Гімн Землі". Це не фольк, це фольково-нацоналістично спрямована історія. Мені дуже хочеться, щоб саме з цієї пісні починалися уроки музики в школах, напевно. От з такого рівня пісні. І я нервую з приводу написання цієї пісні, бо дуже не хочеться зіпсувати.
Дмитро Захарченко: Це було на замовлення, пропозиція чи суто твоя ініціатива?
KHAYAT: Це просто моя ініціатива, я так захотів.
Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь
Якщо впізнаваність — це твоя основна мета, то треба вже йти лікуватися
Дмитро Захарченко: На премії "YUNA" ти був номінований як "Артист Року". У досить молодому віці ти вже потрапив у номінацію не останньої музичної премії в Україні. Що для тебе взагалі ось ці нагороди музичні?
KHAYAT: Взагалі з цією номінацією в мене така смішна історія, бо коли було у грудні оголошено номінантів, мене не було на цій тусовці, на цій вечірці. Я чомусь був впевнений, що хоч ми подалися на цю номінацію, але це нереально, бо я для себе розумів, що зарано, напевно, лише два роки кар’єри. Я адекватно сприймав той момент, що можуть не взяти.
І потім я пам’ятаю, що я вдома, висвітилося, що йде пряма трансляція "YUNA", я зайшов з цікавості. Я вдома мив підлогу в той момент, стою рачки, мию підлогу собі і чую, що називають моє ім’я в номінації "Артист Року". І я такий: "Що? Що відбувається, чому я не там? Чому стою тут з відром вдома?". Для мене це було дуже важливо і була велика вдячність премії, що помічають твою роботу. Це завжди приємно.
Але для мене ось ця оцінка не є показником класну чи некласну музику ти робиш. Був я на премії "YUNA" пару днів тому, і коли виграв Дмитро Монатік у нашій номінації, для мене це було очікувано і я не будував пісочних замків, не готував промову. Для мене досить логічно, коли людина десять років у кар’єрі і приходить до такої номінації. Тому я нормально це все сприймаю.
Дмитро Захарченко: Немає ніякої заздрості?
KHAYAT: Нема, бо мої цілі в першу чергу творчі і не мають такої бази, де мені хочеться бути супервідомим. Так, це класно, коли в тебе є впізнаваність, є фани, але це не може бути основною метою. Розумієш, це така другорядна штука. Якщо це твоя основна мета, то треба вже йти лікуватися, мені здається.
Мені неможливо вказувати, якщо я цього не хочу
Дмитро Захарченко: В молодому віці, коли музиканти набувають стихійно популярності, в один день іноді їм зносить дах. Ти був би готовим до того, що завтра прокинешся, а "Ultra" набере мільйони переглядів і тебе трохи так припідніме над землею? Як справлятися взагалі з тим, що до тебе приходить слава?
KHAYAT: До того, як я почав займатися музикою професійно, і до участі у проєкті "Голос Країни", я був набагато відкритішим і набагато чуйнішим, більше спілкувався з людьми. Мої знайомі не розуміють, що зі мною сталося, бо я став інтровертним. Для мене це теж шокуюче, що мені класно бути одному. Але можу сказати, що, в принципі, моя величезна перевага і недолік водночас — я дуже самокритичний. І навіть якщо хтось оцінює роботу, для мене це нічого не значить. Класно, що є нагороди, або перемога в якомусь конкурсі, але для мене нічого не значить, бо я сам для себе ставлю планки і поки до цієї планки не дійду, все інше неважливе.
Дмитро Захарченко: А як ти визначаєш, що важливе? Як оцінюєш результат?
KHAYAT: По якості роботи, по мурахах, по тому, як я зміг висловити у своїй роботі все, що хотів. Якщо мені це не вдається, то я невдоволений. Буває навіть такий внутрішній конфлікт, коли мене оцінюють добре, а я розумію для себе, що не дотягнув.
Дмитро Захарченко: Не страждаєш від цього?
KHAYAT: Страждає моя команда. Доводиться багато чого перероблювати, коли ми над чимось працюємо. В мене є таке, що я можу почати переписувати пісню на моменті зведення, коли завтра вже відправляти на реліз треба.
Дмитро Захарченко: Тобі подобається рух, в якому ти зараз перебуваєш, ти сам по собі, сам за себе? Тобі не складно від цього?
KHAYAT: Як кажуть, шлях самурая складний і тернистий. Але розумієш, я сам стільки усього навчився, поки сам. Я думаю, що якби я був під крилом якогось продюсера, бо були пропозиції в Україні і не в Україні, від яких я відмовився… Я сам знаю і по команді бачу, що мені неможливо вказувати, якщо я цього не хочу. Така ось риса характеру, це завжди призводитиме до конфліктів. І в роботі це неможливо.
Я розумію, що я маю приймати рішення сам і нести відповідальність за свій продукт сам. Навіть коли моя команда мені каже, що ось так нормально, я відповідаю, що "нормально" не підходить. От навіть було на Євробаченні, на Нацвідборі, коли я намагався керувати всіма процесами, то я їм казав, що головна ідея в тому, що коли я вийду на сцену, ніхто із глядачів не знатиме, що номер ставив один, пісню допомагав писати другий, костюми шив третій, а всі будуть казати, що KHAYAT зробив якусь фігову постановку. Так чи інакше за все відповідаю я. Тому мені важливо, щоб усі процеси були воєдино, щоб були контрольовані. За результат завжди відповідаю я. І якщо все круто, я свою команду якось заохочую, а якщо все погано, то роблю висновки.
Дмитро Захарченко: А на майбутнє в тебе є якийсь контент-план, якась стратегія?
KHAYAT: В принципі є, але вона так рідко спрацьовує. Особливо зараз під час пандемії. Але можу сказати, що в альбомі головної пісні "Ultra" взагалі не мало бути. Вона з’явилася за місяць до того, як ми здали в реліз. І це ті речі, коли ти написав щось краще, або розумієш, що це не підходить. З майбутніми піснями буде так само. Звісно, пісня до 30-річчя Незалежності України стовідсотково буде. Але надалі ми хочемо подивитися на структуру альбому, як його сприймають люди, і вже корегуватимемо наступні плани відштовхуючись від реакції слухачів.
Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь
