Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь
Внутрішній секундомір увімкнено на зворотній відлік
Ірина Саннікова: Розкажіть про свою підготовку до "Євробачення". Чи є щось, у чому ви не впевнені? А в чому, навпаки, впевнені на всі сто?
Катерина Павленко: Підготовка триває повним ходом. Ми, в принципі, вже відчуваємо готовність, ще треба її випробувати на сцені у Роттердамі. Ми матимемо змогу це зробити вже 9 травня. Настрій бойовий і ми готові їхати і представляти Україну.
Тарас Шевченко: Я повністю згоден з Катею. Внутрішній секундомір увімкнено на зворотній відлік, вже чекаємо, коли будуть репетиції безпосередньо в Роттердамі. Але до від’їзду ще є багато справ, багато чого ще треба підготувати, тому ми не сидимо склавши руки.
Ірина Саннікова: Ваша підготовка тривала фактично півтора року. Що за цей час було, можливо, найепічнішим у підготовці?
Тарас Шевченко: Складно виділити якийсь один конкретний момент, але, як на мене, одним із найцікавіших моментів був якраз процес написання пісень. Те ж написання "SHUM", про який ми взагалі не думали, що це буде пісня на "Євробачення". Творчий процес, коли ти повністю занурюєшся в музичні ідеї, коли ми співпрацюємо, робимо щось, пишемо, – це таке серйозне натхнення, що ти навіть не помічаєш, як спливає час. Може доба минути, а ти не помічаєш, ти повністю зосереджений на процесі. І як на мене, це дуже круто.
У нас був час переусвідомити себе у творчості, знайти нові теми
Ірина Саннікова: Зазвичай конкурсантам на підготовку дається значно менше часу, а вам карантин додав своїх бонусів, якщо можна це назвати бонусами. Чи далося це взнаки, що у вас в запасі був фактично цілий рік?
Катерина Павленко: Якщо розглядати карантин не тільки в контексті "Євробачення", а взагалі нашого творчого життя, то карантин на нас вплинув більш позитивно, ніж негативно. Звісно, у нас були певні фінансові проблеми, ми не змогли реалізувати якісь свої ідеї через відсутність концертів, адже від них залежить ресурс, який ми вкладаємо в нашу творчість. Але за цей рік у нас був час переусвідомити себе, переусвідомити себе у творчості, знайти якісь нові теми, подумати про якісь глобальніші речі і, як наслідок, – написати дуже багато класних пісень, які ми плануємо трохи згодом видати одним релізом, які будуть об’єднані однією класною ідеєю. Мені здається, що карантин для всіх людей, хто зумів це зрозуміти, можна було використати максимально для того, аби заглибитися в себе, відчути, що ти хочеш насправді, і генерувати це у творчість.
Ірина Саннікова: Коли ви дізналися, що із піснею Solovey ви не зможете виступити на "Євробаченні", це застало вас зненацька?
Тарас Шевченко: Як на мене, це було достатньо логічно, що якщо в 2020 році була одна пісня, то в 2021 має бути інша. Але інформація щодо того, що ми маємо написати нову пісню надійшла майже моментально після того, як ми зрозуміли, що будемо представляти Україну в 2021 році. Тобто, ми розуміли, що Solovey свою роль зіграв, що це класна пісня, але ми маємо написати ще. До того ж, Solovey – це не єдина пісня в нашій творчості, ми розуміли, що можемо сказати набагато більше.
SHUM обрали не ми, а журі, і це було для нас невеличкою несподіванкою
Ірина Саннікова: Як ви обрали пісню SHUM?
Тарас Шевченко: Насправді, пісню SHUM обрали не ми, а журі, і це було для нас невеличкою несподіванкою. Тому що ми подали декілька пісень на розгляд журі, і ми спочатку і не думали подавати туди SHUM, бо ми вже випустили його на той момент. Але наші слухачі нас переконали, казали: "Не думайте навіть не подавати! Обов’язково подавайте!". Ми зрозуміли, що поїдемо на "Євробачення" із піснею SHUM вже на початку лютого, коли нам про це сказали безпосередньо по рішенню журі.
Ірина Саннікова: Катю, а чи немає якогось розчарування, що Solovey цього року не звучатиме в Роттердамі?
Катерина Павленко: Якщо чесно, взагалі немає. Solovey зіграв свою важливу роль у нашій творчості. Завдяки Solovey нас полюбили в Україні, за нас віддали свої голоси на нацвідборі. І, насправді, те, що зараз відбувається – дуже цікавий процес. Мені здається, що SHUM – це пісня, яка може сказати більше ніж Solovey, в якій звичайна, хоча не скажу, що надто звичайна, історія про кохання. В SHUM ми зачіпаємо глобальніші теми і мені здається, це прекрасно.
Тарас Шевченко: Пісня ж Solovey нікуди не дівається. Я сподіваюся, що скоро у всіх виконавців і у нас, в тому числі, буде можливість давати концерти, виступати на фестивалях, і сподіваюся, що усі ще дуже багато разів почують пісню Solovey.
Ірина Саннікова: Розкажіть про ваші амбіції на "Євробаченні"?
Тарас Шевченко: Звісно, ми хочемо перемогти. Але для нас це не перемога будь-якою ціною. Ми туди їдемо для того, щоб показати нашу українську пісню, українську культуру, і хочемо, щоб це побачила більша кількість людей у Європі і світі. Ми вважаємо, що українська пісня і українська народна музика мають і можуть зайняти гідне місце серед музики інших народів світу.
Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь
Дуже складно бути на зйомці, писати пісню і паралельно відповідати на дзвінки
Ірина Саннікова: Без продюсерів, без піарників, як ви взагалі вирішуєте свої справи, як це вдається?
Катерина Павленко: Я відповідаю на всі дзвінки. В моєму телефоні стоїть сімкартка з робочим номером, бо ми досі не змогли знайти людину, яка б могла досконало вирішувати організаційні питання гурту. Бо ми гурт специфічний: не в плані якогось характеру, а в плані того, що ми дійсно дійшли до цього рівня самі. Причиною, чому так сталося, є певні нюанси, які треба враховувати в роботі з нами. Тому ми зараз в пошуку команди. По-перше, це мають бути люди, які по світогляду схожі з нами і будуть розуміти філософію нашого гурту, і взагалі, що ми хочемо зробити. Адже ми не просто комерційний проєкт, тому до нас потрібний зовсім інший підхід, більш творчий.
Ірина Саннікова: А чи можу я зробити висновок, що саме через те, що ви не знайшли людину зі спільним світоглядом, ви робите все самотужки? Якщо ви будете шукати команду, це вже буде співпраця після "Євробачення"?
Катерина Павленко: Ми і зараз знаходимося в активному пошуку, адже нам дійсно дуже потрібні люди. Ми дійсно деякі речі інколи не встигаємо зробити, адже тобі потрібно бути на зйомці, писати пісню і паралельно відповідати на дзвінки – це дуже складно, інколи це дуже погано впливає саме на творчий процес. Тому, коли ми знайдемо цю людину, мені здається, це буде найщасливіший день в моєму житті за останній рік.
Тарас Шевченко: Або може, якщо у світі дозволять клонування, ми себе клонуємо кілька разів і така буде наша команда.
Фото Яна Сочевічек Радіо Промінь
Ірина Саннікова: А як із підтримкою? Вас наша держава не може відправити вчотирьох, хтось же точно допомагає, розкажіть про це? Як тривають збори Go_A на "Євробачення"?
Тарас Шевченко: По-перше, ми плідно співпрацюємо із "Суспільним мовленням", яке, власне, і є представником "Євробачення" в Україні. Багато організаційних моментів ми вирішуємо разом з ними. По-друге, ми нещодавно спілкувалися з Міністерством закордонних справ, які теж висловлюють нам свою підтримку і теж хочуть якось допомогти, наскільки це можливо. І ми відчуваємо велику підтримку як в Україні, так і за її кордонами. Ми розуміємо, що наша творчість і наші пісні не проходять повз людей, нашу музику або любиш, або ненавидиш. І так сталось, що багато людей нашу музику любить, тому багато хто хоче допомогти або морально, або якось організаційно. Дуже приємно, коли чуєш і багато слів підтримки, і є багато моментів, в яких нам можуть чимось допомогти. Воно якось все працює і тому сказати, що ми бідкаємося, не можна. Робота йде, процес підготовки йде. І мені подобається, як все відбувається.
Ірина Саннікова: Чи прилітає хейт і як ви на нього реагуєте?
Тарас Шевченко: Насправді, не так багато часу є для того, щоб звертати на нього увагу. Але я завжди казав, що хочеться до кожної людини, яка пише щось хейтове, підійти, обійняти і сказати, що колись обов’язково все буде добре. Як правило, весь хейт – це суцільні емоції. Ну, людині щось не сподобалося, окей, я не проти. Можна відповідати, що ось зараз ви нас хейтите, а раніше ви взагалі про нас не говорили.
З Monokate все стабільно – пишу, складаю у стіл
Ірина Саннікова: Катю, ми вже зрозуміли, що ти не змогла прийти до нас у студію, бо маєш багато справ, пов’язаних із "Євробаченням". Як у тебе знаходяться сили і час ще й для свого проєкту Monokate?
Катерина Павленко: Зараз Monokate на паузі, але нещодавно в мене був такий період, коли я мала проблеми зі здоров’ям, сиділа вдома три дні і за ці три дні в мене написалося три пісні. Monokate – це просто ж така штука, яка відбувається і все. І це не те, що я покладаю на неї якісь надії, це просто пісні, які пишуться у той момент, коли я відчуваю емоції. В принципі, з Monokate у мене все, як завжди, стабільно – пишу, складаю у стіл і все в мене кльово.
Ірина Саннікова: Але насправді ж не складаєш у стіл, ти, все ж таки, знаходиш однодумців і видаєш на-гора свою творчість. Хто з тобою працює?
Катерина Павленко: Зараз я сама працюю. В мене були до нацвідбору спроби працювати з деякими музикантами, зокрема з Артуром Данієляном. Були ще певні колаборації, але зараз це все поставлено на паузу, бо у мене зараз основне завдання – представляти Україну на "Євробаченні". Тому зараз усі мої емоції, всі мої думки тільки про це.
Фото Анастасія Мантач, Суспільне
