Ми пустили всіх у своє «сьогодні», привідкрили завісу того, як живемо
Дмитро Захарченко: Розкажи історію синглу Kava? Де вона бере свій початок?
MamaRika: Це довга історія. Ця пісня лежала і чекала свого часу. І ми розуміли, що під неї хочеться якийсь особливий привід. І ось, власне, коли ми дізналися, що нас буде троє, як я співаю в пісні, то вирішили, що саме час зробити цю пісню лейтмотивом усіх цих прекрасних подій в нашій сім’ї. І тому ми вирішили, що треба починати організовувати зйомки кліпу. Ми знімали кліп в Одесі, у нас вдома. Я, до речі, хотіла похвалитися, наш кліп Kava залетів в тренди ютубу, тому треба активність ще більшу, щоб всі побачили, як ми старалися. Ми знімали в Одесі, безпосередньо в нашому будинку, де ми живемо. Ми пустили всіх у свій побут, у своє «сьогодні», привідкрили завісу того, як ми живемо щодня. Пили каву на своїй кухні, ходили по улюблених місцях. І це все показали в кліпі. Не було жодних сценаріїв, жодних сюжетів, акторської гри. Ми просто зібралися тією самою командою, що знімала кліп на пісню «Маємо» в Таїланді. Наша маленька крута команда відзняла нам відео тут, вдома, в прекрасній Одесі.
Дмитро Захарченко: Під час вагітності змінились твої творчі пориви? Вагітність мотивує тебе працювати чи, навпаки, хочеться нічого не робити?
MamaRika: Я взагалі хочу сказати, що кліп знімався, коли я вже була на сьомому місяці вагітності. Я була вже така дуже немаленька. І ми знімали замість одного дня цілих два дні, тому що мені доводилося робити паузи. Всі чекали, поки пузан вляжеться, відпочине, і тільки потім ми йшли знімати наступні сцени кліпу. Тобто є спеціальний режим, я інколи беру таймаути. Але я була б не я, якби зупинила повністю все і, скажімо, відмовилася б від усього. Я працюю настільки, наскільки це можливо. Звісно, я відмовилася від концертів на період вагітності згідно рекомендацій лікарів. І це була для мене велика жертва. Я вважаю, що це правильно, тому що коли стоїть питання, чи здоров’я твого малюка, чи робота, то однозначно я оберу здоров’я малюка. Тому концерти – це єдине, від чого я відмовилася. Все решта лишилось: зйомки кліпу, запис пісень, ми кілька разів моталися в Київ, щоб записувати нову музику, в мене дуже багато нових пісень лежить, вже готових, які ви теж скоро почуєте. До речі, ми відзняли два кліпи за період вагітності, ще був кліп "Серце стукає стукає стукає" із VovaZiLvova. Тобто я дуже активна. Я активно веду соцмережі. І я вважаю, що так і повинно бути для того, щоб потім, коли з’явиться новий член нашої сім’ї, я теж була активна і не пропала. Я хочу, щоб люди розуміли, що все буде так, як раніше, просто нас буде більше.
Дмитро Захарченко: Як часто ти чула жарти про те, що нарешті Мамка виправдано стане мамою?
MamaRika: Я сама запустила цей флешмоб, коли оголосила новину. Я написала "Мамка офіційно стане мамою". Серед підписників є люди, які, мені здається, не моя цільова аудиторія. Я їх усіх дуже люблю, але вони не розуміють, чому MamaRika. І вони постійно питають: "Ви ще не народили, чому ви MamaRika?". Вони не розуміють суті мого псевдоніму. І тому нарешті ті люди, які не могли собі пояснити мій псевдонім, тепер можуть спокійно видихнути: окрім того, що я в музиці мамка, я тепер ще й в житті мамка. Все нарешті співпало. І я тішуся, що всі у моїй аудиторії тепер спокійні, всі отримали те, що хотіли.
Я абсолютно розумію, що в мого чада мама буде "артістка"
Дмитро Захарченко: Розкажи про своє життя в Одесі, біля моря?
MamaRika: Туди ще треба дійти. Кожен метр для мене зараз вже челендж. От ми плануємо вперше за довгий час вибратися на море. Тож слідкуйте за моїми сторіз, я показуватиму, як тюленя викинуло на берег.
Дмитро Захарченко: В нас немає моря, а ти будеш дражнитися.
MamaRika: Але в столиці ви модні, а ми тепер живемо в селі. Насправді, я дуже люблю такий тихий спосіб життя, людей взагалі не бачу. Якщо чесно, ми не соціопати, але любимо ізоляцію. Останній рік, поки жили в столиці, то мешкали в приватному будинку за Києвом. І нас ніхто не бачив. По суті, нічого не змінилося, лише місто інше.
Дмитро Захарченко: Чи впливає переїзд до Одеси на медійність і чи можна залишатися активним артистом, живучи не в Києві?
MamaRika: Я вам більше скажу, я вагітний артист, який умудрився жити в Одесі і записувати музику в Києві. Ми три чи чотири рази в моєму прекрасному положенні їздили в Київ по цих жахливих дорогах, які нарешті підлатали. Коли ми вперше після зими виїхали, то були в шоці від того, як розмило дороги. Мене трясло страшенно, це був стрес для мене і для дитини. Але мене це не зупиняло: я розуміла, що повинна приїхати в Київ, записати цю музику, зняти кліпи, відзнятися в телепередачах. Скоро виходитимуть різні шоу, у яких я брала участь. Тобто, все реально, тут чотири години їзди по залатаних дорогах. А я знаю багатьох артистів, які живуть закордоном і приїздять сюди, пулами, сетами все знімають, все роблять і повертаються назад. Ми не пропали з радарів, ми просто трішки довше добираємося в центр ніж раніше. З Тарасівки, де ми раніше жили, це займало годину, а тепер чотири години. Все реально, і як тільки я народжу, як тільки зможу гастролювати, я відразу поїду на гастролі. Я абсолютно розумію, що в мого чада мама буде "артістка". Я думаю, що дитина розуміла це, коли приходила сюди, на цю планету, душа заздалегідь розуміла, що вона теж гастролюватиме разом зі мною.
Суть колаби в тому, щоб познайомити свою аудиторію з новою
Дмитро Захарченко: Ми чули вашу спільну пісню з VovaZiLvova, а чи буде співпраця з іншими артистами?
MamaRika: Це був перший фіт MamaRika. Хто слідкує за мною, той знає, що я не фітувала до цього. Вовка перший залетів. Він просто такий конкретний пацан, сказав: "Давай!", і взяв мене в оборот. Сказав, що все готово, лише приїдь і знімися в кліпі, треба записати приспіви. Зі мною так і треба, бо люблю конкретику, тому все і сталося. Та й пісня дуже кльова, вона мені відгукнулася. А взагалі, я за спільну творчість. Я вважаю, що цього мало в Україні, бо артисти тусовками збираються, є певні клани. І я можу сміливо про це говорити. Є туси, де тусуються тільки зі своїми, і дуже рідко колаборуються кардинально різні артисти, хоча це навпаки круто. От як закордоном, коли Нікі Мінаж колаборується з Аріаною Гранде. Вони абсолютно в різних жанрах, вони абсолютно різні артисти. Суть колаби в тому, щоб познайомити свою аудиторію з новою і навпаки. А в нас всі чомусь дуже бояться експериментувати, тому мені здається, що цього треба більше. Коли дві енергії поєднуються в синергію завжди виходить щось ще третє. Тому я теж на фітах зупиняться не буду, в мене є багато пропозицій, багато хто хоче, багато з ким хочу я. Будемо шукати, пробувати. І, врешті-решт, лише коли щось робиш – до чогось приходиш. Сидіти і просто говорити – це не варіант, в моєму випадку так точно.
Дмитро Захарченко: В нас робота така, нам треба сидіти і говорити, не забирай наш хліб.
Mamarika: Ви – будь ласка, а ми – їздимо. Все правильно. Я теж колись пропрацювала на радіо три роки. І це фантастична робота, ви робите класну річ – піднімаєте настрій людям кожен день. Це, до речі, заслуговує величезної поваги. Я ваша колега в минулому. А коли на радіо працюєш, ти потім говориш багато усе своє життя.
Дмитро Захарченко: Медійність і увага до вашого особливого сімейного періоду тебе не дратує?
Mamarika: Я знаю, що багато хто вважає, що я показушниця, що я відкрила своє особисте, показала животик. Люде, люде, я хочу звернутися до вас! Я свою вагітність приховувала до сьомого місяця. Влогери й артисти показують з моменту, коли вони тест побачили і до кінця. Я ж сім місяців оберігала своє щастя від усіх. І коли вже я зрозуміла, що це неможливо приховувати, бо я вже як куля, я просто трамвай, я перекочуюся і це вже видно, тільки тоді я дозволила всім приєднатися до цього, поділитися з людьми. Я вважаю це нормальним. В нашому випадку це ідеальний варіант, бо вже в якийсь момент мені хотілося цим поділитися, я вже так хотіла показати своє щастя. Спочатку просто було важко через токсикоз і мені було явно не до цього. А коли мені стало легше й просто вже не могла ховати животик, ми поділилися цим із людьми, які все ж таки зі мною на одній хвилі. Бо слідкують за тобою ті, кому це дійсно цікаво. Тому я вважаю, що ми все зробили правильно, не занадто швидко і дуже вчасно. Я зараз кайфую від цього і із задоволенням ділюся новинами з людьми, бо я люблю людей і вважаю, що все це моя instafamily. Не важливо, хто звідки приходить, це все мої люди. Чому ні? Я звичайна людина, хай подивляться, я так само живу, так само мені жарко, так само буває погано або буває добре. Цим ми показуємо, що ми живі і це кльово.
