Хочеться робити все максимально інтуїтивно і просто
Дмитро Захарченко: Як створювався новий сингл "Летіти"?
Максим Сікаленко: Два роки, мені здається, минуло з останнього треку, який я випускав. То був фіт з Джамалою. А після того ми пов’язали свої життя у творчому плані з Олексієм Бондарем. Це новий вокаліст, якого я знайшов. І ми почали працювати над новими піснями. Але після того, як бахнула пандемія, ти сидиш вдома і намагаєшся наново переосмислити: як тобі заробляти гроші, як банально ходити в магазин, дотримуючись усіх карантинних приписів. Не думаєш про творчість. Ти постійно сидиш на сайтах, клікаєш клавішу "оновити" і дивишся, що ж відбувається і що його робити. Тому творчість трохи відійшла на другий план. Але до середини минулого року ми вже зрозуміли, що людство до всього пристосується, все буде окей, треба повертатися до творчого процесу і поступово виробляти якийсь новий концепт, як підходити до написання пісень. Попередні альбомі були багаторівневі, проаналізовані. Все дуже ретельно зроблено. Наразі ж, хотілося робити все максимально інтуїтивно і просто. От ти зробив частинку якогось треку, відклав, а потім повернувся і думаєш: "Вау!". Це круто працює, навіть якщо ти не заглиблюєшся, бо за тебе працює твоя інтуїція, твій досвід як музиканта, який ти заробляв 15 років, умовно кажучи.
Фото - Veronika Gusieva, Tementiy Pronov, фейсбук-сторінка Cape Cod
Постулат про те, що артист повинен бути голодним – це вже минуле
Дмитро Захарченко: Чи не виникає від цього відчуття меншовартості? Чи не думаєш, що треба було зробити складніше?
Максим Сікаленко: Я все життя роблю складніше. Мені вже тридцять п’ять років і я дуже сильно вигоряю і емоційно, і психологічно, коли я так детально роблю. І, мабуть, вже треба підійти з іншого боку, бо життя одне. І оцей постулат, який постійно тобі суспільство закладає про те, що музикант, художник, артист повинен бути голодним, тобто постійно вигоряти, спалювати себе – все це вже минуле. Світ настільки швидко працює, немає сенсу закладати ось цю складність. Світ її вже не зчитає, як би ти не робив. Тобто твоя функція буде робити складність тільки для себе, а робити тільки для себе не хочеться. Ти просто не отримуватимеш відгук від слухача.
Дмитро Захарченко: Таким і планується альбом, який вийде восени?
Максим Сікаленко: В принципі, так. Це буде не альбом, а міні-альбом, ЕР. Їх буде два. Перший вийде восени цього року, а другий – навесні наступного. Якоїсь супер концепції немає вцілому. Концепція така – я почав писати тексти до цих пісень і мені хотілося говорити зі своїм поколінням мовою свого покоління. Це не пісні для TikTok, це не пісні для прихильників Олега Винника. Це пісні для мого покоління, про їхні, мабуть, побутові проблеми. Лізти у якусь соціальну чи політичну історію не хотілося. Є достатньо інформації , яку люди можуть почитати. Суспільство дуже поляризоване і приймати якусь одну сторону не хочеться. Я ненавиджу поляризацію. І, мені здається, це дуже погана історія у перспективі. Тому мені хочеться, щоб пісні були частиною вайбу, повсякденного життя людей. В них і так багато інформації й без мене: і політичної, і суспільної, і економічної. І ще я буду приходити і вантажити цим. Мені хочеться, щоб люди просто відпочивали. Це танцювальна музика, тут є своя специфіка. Ти не можеш вмістити суперважкий текст, тому що люди не танцюватимуть, а якщо зробиш суперпростий текст – це теж буде відштовхувати. Тому хотілося зробити щось посередині. Й мені здається, це працює.
Фото - фейсбук-сторінка Cape Cod
