Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Я людина дуже проста у сприйнятті цього світу
Ірина Саннікова: Розкажи, як пройшов ваш виступ на Atlas Weekend?
Тарас Тополя: Все пройшло вдало, мені здається. Це треба, мабуть, більше в людей питати, які зібралися біля сцени. Було досить спекотно в усіх сенсах цього слова. Було непросто перебувати на сцені, але ми відіграли нашу програму з альбому Hello, частину пісень з попередніх платівок, презентували "Маскарад" наживо. І так було цікаво: наш виступ був о 19:15, здається. О 19:10 ще було пусте поле під сценою. Реально пусте, там може людей десять стояло, і ми почали трішки переживати. Але буквально з перших хвилин інтро, впродовж першої пісні зібралася величезна кількість людей. Це дуже приємно. До речі, на Atlas Weekend за цим так цікаво спостерігати: з усіх щілин люди просто летять під сцену. Це приємно. Знаєте, це дуже круто, що Atlas Weekend відбувається, що там збираються люди. Особливо в цей пандемічно-карантинний час. Це такий класний символ, що нормальне життя потихеньку повертається.
Ірина Саннікова: Поговорімо про новий сингл "Маскарад". Мене особисто вразила рима "маскарад — мелений салат". Як взагалі таке спало на думку?
Тарас Тополя: Ця рима в контексті всієї лірики пісні. Я можу зараз переповісти цю лірику, я її автор. Не люблю трактувати свої пісні, але іноді змушений це робити, бо це допомагає зрозуміти для чого взагалі "Антитіла". Власне, вся пісня і кліп доповнюють такий головний меседж: "Ми несемося далі в нікуди, піна в руках — пусте в словах. Це маскарад — мелений салат".
От на що схожий мелений салат? Де купа інгредієнтів, все перемішане, незрозуміла консистенція, незрозумілий смак? Все це перед нами і навколо нас. І все перетворюється в парад пафосу, який я взагалі не переварюю органічно. Пафос, лоск. Хоча іноді вимушений вдягатися для камер так красиво, але загалом я людина дуже проста у сприйнятті цього світу, у спілкуванні з людьми. Ця пісня — літня, легка, з приспівом, який западає відразу в голову, але водночас це пісня з таким серйозним змістом. Ви послухайте куплети, приспіви, уявляйте мелений салат та додавайте до всього іншого контексту пісні.
Ірина Саннікова: У кліпі на пісню "Маскарад" хореографія і купа зомбі трохи нагадала мені "Thriller", який Майкл Джексон випустив у 80-х, також із зомбі й танцями. Ви надихались цим відео чи, навпаки, намагалися відійти від того образу?
Тарас Тополя: Ми намагалися відійти. Я думаю, що Майкл Джексон продовжує і зараз надихати мільйони людей своєю музикою, навіть після своєї смерті. Але в нас була трішки інша ідея, інший лейтмотив. Танці ми вкрапили в це відео для того, щоб зробити його більш розважальним, легким для сприйняття. Не всі люблять танці, "Антитіла" взагалі вперше затанцювали в кадрі. Ми намагалися робити їх максимально смішними, недолугими. Мені здається, що це вдалося, хоча всі кажуть, що ми танцюємо гарно.
Ірина Саннікова: А ти займався танцями?
Тарас Тополя: Ніколи, я лише в дитинстві займався народними танцями. Значить, розкажу, як це було: я десь рік потанцював в народному колективі танців, а потім усі зрозуміли, що це безнадійно і почали мене випускати між танцювальними номерами співати.
Ірина Саннікова: І так Тарас Тополя почав співати?
Тарас Тополя: Ну, не так, але це в тому числі спонукало.
Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Ми так само боремося на інформаційному полі
Ірина Саннікова: Новий кліп мені нагадав відео на вашу пісню "Кіно". Там теж все видовищно, є фокусники, магія, цирк, а тут — маскарад і зомбі, костюми. Ти зловив якусь хвилю?
Тарас Тополя: У нас стаються кліпи наступним чином: приходить якась крута ідея, яка мурашить всіх, і далі вже кидаються всі необхідні кошти і сили для того, щоб її реалізувати. Так було з "Кіно". Це була епічна зйомка, тиждень чи навіть більше ми провели в пустелі. Кілька знімальних днів — сонце, спека. Хто не дивився "Кіно", подивіться, хто дивився, той розуміє, про що я говорю. Як мінімум побудувати це шатро в пустелі і зробити всю цю декорацію вартувало багатьох зусиль. Це все не графіка, це все реально.
І потім, коли прийшла ідея з зомбі, ми зрозуміли, що їх має бути багато і це має бути красиво в кадрі. І почали працювати над цим.
Можливо, тут і прослідковується наша жага до хорошого кадру, до якихось масштабів. Я скажу більше, ми вже придумали відеокліп на наступну пісню, яка буде представлена восени. Там так само буде масштабно і не менш метафорично.
До чого це я: взагалі, сучасний світ — це інформаційна ера, ми всі споживаємо інформацію. Зараз нас слухають — це інформація. Раніше лише слухали, тепер ось я машу в камеру, нас дивляться. І це так само розуміють розумні музиканти. Без візуалу, без хорошої картинки, без того, що зацікавить око, взагалі немає смислу робити якісь релізи.
Є винятки з правил: коли якась пісня дуже потужна, вона може бути без відео. Але це виняток. Тому кожен раз, коли ми представляємо нашу пісню, ми заморочуємося над тим, як це виглядатиме, дуже багато сил в це вкладаємо. 5G чи 4G-інтернет дає змогу кожному зайти й у два кліки подивитися відеокліп в будь-якому куточку нашої країни, і саме так люди й роблять.
От ми представили "Маскарад" і за добу вже було близько двохсот тисяч переглядів відео на ютубі. І ще є одна важлива річ — ми пропагуємо українське. І я не з тих людей, які займаються хейтом виконавців з Росії. Хоча я чудово розумію, що для того, щоб посилювати український інформаційний простір, нам потрібно давати не "шо попало". На жаль, багато українських артистів вважає, що вони можуть викинути півтори тисячі доларів на відео, написати лівою рукою український текст і це все має право на існування, і чомусь його мають любити.
Для того, щоб конкурувати з тим контентом, який приходить з Російської Федерації, нам потрібно вивертати себе назовні, докладати титанічних зусиль, щоб тримати планку, давати таку альтернативу українською мовою, якою б хотіли ділитися молоді люди, за яку їм було б не соромно. І це відповідальність виключно артиста. Ти заради цього на сцені. Ти сюди прийшов для того, щоб змінювати реальність, то, будь ласка, напружся, витрать кошти, які ти заробив, не на нову машину, квартиру чи ще щось, а вклади їх в контент.
От "Антитіла" реінвестують близько 90% своїх коштів у створення хорошого контенту на студії і створення хорошого аудіовізуального контенту. Саме тому ми маємо такі масштабні зйомки, ідеї, які чіпляють. Бо ми так само боремося на інформаційному полі. І це дуже важливо.
Я завжди закликаю всіх інших артистів: звертайте на це увагу, працюйте. Ви з українською мовою маєте працювати в десять разів сильніше, в десять разів більше для того, щоб витримувати цю конкуренцію. Бо аудиторія україномовна об’єктивно менша і потужностей та можливостей там, за порєбріком, більше. Тому на одному хейті ти не вилізеш, ти мусиш давати альтернативу, щоб вона в смартфони потрапляла і підлітки десь у дворах це вмикали і хотіли цим ділитися.
От ми були на Atlas Weekend і я спостерігав, скільки у нас молодих людей прийшло до сцени, скільки дітей співало пісні. І це реально надихає. Не стільки масштаб або кількість відвідувачів, а саме отакі нюанси, ми на них дуже звертаємо увагу. Бо ми орієнтуємося саме на цих молодих людей. А до них треба заходити не лише через вуха, а й через відео.
І тому, в тому числі, і тема зомбі. Хтось там нам вже пише, що, мовляв, чого це ми всіляку нечисть знімаємо? Послухайте, це прикольно. Для дітей, для підлітків це прикольно, вони це дивляться, вони цим діляться. І навіть якщо комусь, кому вже за п’ятдесят, це не заходить — вибачте, зайде щось інше, бо у нас і для вас є що подивитися. Але цього разу це "Маскарад", це ось така пісня, танцювальна історія із зомбі-апокаліпсисом, прикольно, весело. Ми чітко усвідомлюємо для чого ми це робимо.
Ірина Саннікова: Тарасе, минулого року вийшла пісня "Кіно", цього року пісня "Маскарад". Чим ти займався впродовж року?
Тарас Тополя: Ми готували новий альбом, ми його майже записали. Ми продовжували наш тур "Hello", гастролювали як могли, з карантинними обмеженнями. Незважаючи на те, що ми попереносили стадіонні концерти на 2022 рік, ми встигли провести багато концертів у критих залах, приїхати до тих людей, які нас чекали ще з 2019 року.
Це відбувалося приблизно так: два концерти в день, один концерт на 18:00, другий концерт о 21:00. Були продані повні зали, але наповнюваність мала бути не більше 50%, тому ми мусили робити саме так. Це було непросто. Так було по 5-7 днів підряд, коли в нас було по два концерти в день. От уявляєте, який досвід у гурту "Антитіла" виходити і працювати на сцені?
Це все було в цей карантинний час між презентаціями двох кліпів. Але ми попрацювали гарно, у нас реально багато цікавих пісень готово вже. Коли ми обирали "Маскарад", то вибирали між трьома-чотирма піснями, щоб презентувати і, зрештою, зупинились саме на цій пісні. На початку 2022 року ми представимо новий альбом, поїдемо з ним обов’язково в тур. І на стадіонах прозвучать уже пісні з нового альбому і пісні з альбому "Hello". Буде цікаво.
Ірина Саннікова: А коли чекати наступний реліз?
Тарас Тополя: Восени. У нас на черзі стоїть три пісні, які треба встигнути представити до Нового року. І це проблема, будемо обирати.
Ірина Саннікова: Коли у артиста кілька концертів з однією програмою в один день, чи є якийсь рецепт, коли потрібно викластися — на другому концерті чи на першому?
Тарас Тополя: Немає рецепту. Ти викладаєшся і на першому, і на другому концерті, бо люди приходять, вони не орієнтуються, хтось навіть не знає, що є другий концерт в той самий день. Ти маєш вийти і віддатись на повну, незалежно від того, чи це маленький зал в Коломиї, чи це стадіонний концерт. Ти виходиш і працюєш, віддаєш. Єдина різниця, що люди, які приходять на 17-18 годину, трохи стриманіші у своїй поведінці, ніж ті, які приходять о 21 годині. Люди, які приходять на перший концерт, розкачуються трішки повільніше. Але, в будь-якому випадку, в кінці виступу ми всі приходимо до тотальної ейфорії, і це навіть не обговорюється.
Ірина Саннікова: Якщо зараз говорити не про музику, а про твою професію за освітою, скажи, чи є колишні копи?
Тарас Тополя: Немає. Ми ще паралельно нашій музичній діяльності займаємо дуже активну громадську позицію. Не розповідатиму зараз, що ми як молодіжний посол UNICEF робимо разом з проєктом U-Report: це довго, про це треба окремий ефір. Зараз боремося за право українських авторів контролювати, збирати і прозоро розподіляти авторську винагороду.
І от тут дуже доречними стають юридичні знання і навички, які ми отримали з Сергієм (ред: Сергій Вусик — клавішник і директор гурту "Антитіла") в Академії Внутрішніх Справ, яку ми закінчили. І також треба розуміти, що за чотири роки ти не лише насичуєшся знаннями, а й проходиш психологічний гарт. Я вмію спілкуватися з різними типами людей, на мене досить важко вплинути психологічно і емоційно, і це все завдяки тому, що я пройшов за чотири роки такий інтенсивний курс, так би мовити, кризових комунікацій і менеджменту.
Ірина Саннікова: Тобто освіта стала в пригоді?
Тарас Тополя: Так, в прикладній площині. Але диплом лежить на поличці.
Ірина Саннікова: Чи означає це те, що якісь шахраї, зловмисники, обходять тебе стороною?
Тарас Тополя: Не знаю чи обходять, але за весь цей період, скільки я живу, мене ще жоден шахрай не зміг обдурити. Є великі шахраї, які працюють системно. І от з цими шахраями ми зараз боремося в авторській сфері. Тож поки що ми тримаємо удар.
Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Треба якомога швидше намацати свою справу життя
Ірина Саннікова: Ти не так давно відсвяткував тридцятичотириріччя, які інсайти прийшли до тебе зараз і чим можеш поділитися?
Тарас Тополя: Я не скажу, що щось змінилося з цією датою. Головний інсайт я зловив років у тринадцять-чотирнадцять, коли я чітко усвідомив, що хочу групою виступати на сцені, саме колективом. І оце потужне бажання, яке є домінантним над усіма іншими, воно іде зі мною все життя. В мене є чітке розуміння, що я маю тут щось зробити. Маю встигнути зробити щось. А от що саме, ці речі вже нативно мені приходять протягом мого життя.
Якісь тактичні цілі змінюються, але стратегічно "Антитіла" — це стадіонний гурт, який через свою музику транслює певні важливі ідеї, які резонують в першу чергу з нами. І ми це робимо через сучасні цікаві свіжі форми — через аудіо, через відео, через тексти, через мелодії, через аранжування. Отак от ми працюємо. Я завжди кажу, що я ніколи не мріяв бути ні космонавтом, ні пілотом, ні пожежним, я завжди хотів бути музикантом і завжди хотів бути на сцені, оце прямо з самого дитинства. Чому так? Я не знаю.
Ірина Саннікова: І поліцейським не хотів бути?
Тарас Тополя: Ні, поліцейським ніколи не хотів бути, хотів лише отримати гарну юридичну освіту, що реально можливо зробити в Академії внутрішніх справ. Особливо це стосується кримінального права, кримінального процесу, криміналістики. Але я музикант.
Нещодавно було сторіччя Академії внутрішніх справ, була велика урочиста частина, на якій ми виступали, і ми досить багато часу провели з ректором, з паном Володимиром Чернєєм. Коли ми закінчували університет, він був проректором. Він реально змінив Академію. У селі Віта-Поштова, де розташована база і навчають курсантів, зробили просто дитячий табір якийсь: там два футбольних поля, там аудиторії в стилі лофт, там гуртожитки замість казарм, там їдальні, як в дитячих таборах. І суть в тому, що він завжди жалкує, що курсанти випускаються і не продовжують працювати за спеціальністю. Але сказав, що у нашому випадку вся Академія пишається тим, що ми не пішли працювати по професії, а стали відомими музикантами.
Кожен має бути на своєму місці. І я розказую, коли зустрічаюся з молодими людьми, а роблю це дуже часто, що треба якомога швидше намацати свою справу життя. От коли ти розумієш, що ти на своєму місці, ти докладаєш певну частину зусиль і отримуєш максимальний результат.
Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь
