.jpg)
Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Коли робиш щось нове, треба зібрати впевненість
Дмитро Захарченко: В тебе початок нової, сольної історії. Які емоції ти зараз переживаєш?
Світлана Германова: Коли задумала це робити, була невпевненість. Але це нормально. Коли робиш щось нове, то треба зібрати впевненість, це дуже важливо. Мені допомогла зібрати мою впевненість команда, люди, з якими я працювала, які мені казали: "Те, що ти робиш – круто", "Повір, все буде добре". Вони мене надихали. Вже в процесі створення пісень, коли я почала бачити, на що це все перетвориться, тоді вже зрозуміла, що так, реально, це буде круто. І з цією впевненістю я й презентувала альбом.
Тобто в мене немає зараз жодних сумнівів, що я все роблю правильно. Бо мені все дуже подобається. Колись я спитала одного митця: "Як зрозуміти, що ти робиш все правильно? ". І відповідь була така: "Якщо власне тобі подобається – то це буде класно. Якщо буде хоч краплинка сумніву – то переробляй".
Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Мені захотілося залишити ту первинну енергію, яку я заклала в пісні
Дмитро Захарченко: Тобто саме у діалозі з митцем, якого ми не будемо називати, саме тоді у тебе виникла вже в голові повністю сформована ідея, що буде такий проєкт?
Світлана Германова: Ні, все відбулося в процесі, звісно. Я надихаюся дуже сильно в подорожах, це мій основний ресурс. Коли я повернулась з сильної і красивої подорожі з Індії, я написала багато пісень. Я така натхненна повернулась. І запропонувала всі ці пісні для гурту Navkolo Kola. Бо такий в мене вже був період, коли я могла пропонувати, я вже мала якийсь музичний бекграунд, я пісні оформлювала і пропонувала хлопцям в гурті для альбому.
Ми почали роботу, але особисто я розуміла, що ці пісні не в контексті гурту, ці пісні – про мене. І тільки я знала, як вони мають звучати, круто і красиво. Проте я розуміла, що коли я все це оформлю з гуртом – це втратиться. Бо групова творчість – вона інша, в ній усі долучаються до творчості, це робота кожної людини в гурті. І мені захотілося залишити ту первинну енергію, яку я заклала в пісні. І вже піти своїм власним шляхом, створити свій сольний проєкт.
Дмитро Захарченко: Зараз хтось із прихильників гурту Navkolo Kola напевне думає: "Це що, означає, що гурту Navkolo Kola більше не буде? ". Яка зараз ситуація з гуртом Navkolo Kola, ви продовжуєте працювати чи це пауза? Що відбувається?
Світлана Германова: Скажу чесно, поки що нічого просто не відбувається, бо вся енергія пішла на мій сольний проєкт. Ми все це розклали по поличках в гурті. Ми всі дорослі люди, які розуміють потреби інших. Я пояснила, що мені потрібно. І хлопці, звичайно, емоційно сприйняли цю новину. І це нормально, це добре, це гарний знак, тому що це означає, що вони мене люблять і підтримують. Якби нічого не відбувалося, то вже треба було б замислитися. І коли я це все озвучила, ми не розсталися. Антон Дерев'янко, басист гурту Navkolo Kola, зараз є одним із саундпродюсерів мого сольного альбому. Ми просто перетрансформували енергію і показали те, що мали показати зараз, а саме – мою сольну творчість.
Дмитро Захарченко: Чи не означає запуск сольного проєкту, що все спочатку?
Світлана Германова: Так, завжди. Все спочатку. Завжди в житті так. Це цікаво, це прогресивно і це – трансформація. Я за такі трансформації.
Дмитро Захарченко: Що, окрім трансформації, це ще за собою тягне?
Світлана Германова: Тягне відкриття нового світу, відкриття себе і основне, що відбувається – це самоідентифікація, до якої я дуже довго йшла. В творчому шляху і, найперше, просто в своєму шляху як людини, як особистості. Бо ми всі намагаємося прийти до себе, дізнатися хто ми є насправді, достукатися до свого "я". Це наш шлях, ми маємо це все зробити. І за допомогою музики я просто пришвидшила його і все.
Дмитро Захарченко: В тобі зараз говорить музика чи Індія?
Світлана Германова: Я вже так скучила за Індією. Я скучила за подорожами. Я маю надію, що наступного року відкриються нові можливості для подорожей, але поки що живу прекрасними спогадами. Це такий сильний ресурс, який тримає все життя.
Дмитро Захарченко: Навіщо ти взагалі поїхала в Індію?
Світлана Германова: Є таке розуміння, що коли ти їдеш в Індію, ти щось знаходиш. А я для себе відкрила таке розуміння: коли я поїхала в Індію, я все втратила і потім знайшла нове. Звісно, що були певні виклики, але реально, все те, що я втратила – я потім збудувала.
Дмитро Захарченко: Маємо питання від нашого слухача: "Як ви у Індії не боялися отруйних змій?"
Світлана Германова: В Індії нам не траплялися змії. Чомусь всі думають, що там крокодили, змії. Слони були, але там цивілізація. Там все красиво, все для людей.
Ми запланували вже другий альбом
Дмитро Захарченко: Одним із саундпродюсерів альбому став Остап Панчишин. Як це сталося і як тобі досвід роботи з ним?
Світлана Германова: Це сталося несподівано для мене, бо я не думала когось іншого долучати до своєї музики. Я думала, що ми вийдемо на альбом вже з музикантами, з якими я співпрацювала раніше і з тими, хто був в гурті Navkolo Kola тощо. Проте, так було просто дано, що я з Остапом зробила спочатку одну пісню, мені дуже сподобалось, тому що там була зовсім незвична я. Пісня з альбому, яка називається "Пальцями", ми її першою зробили з Остапом. І я зрозуміла, що це щось цікаве, нове, це якась дивна я, але мене захопило. Мені дуже сподобалось сучасне звучання, мені дуже сподобався погляд на мою музику. Тобто людина, інша зовсім, незнайома мені, почула мою музику – і це диво.
Дмитро Захарченко: Тобто ваша співпраця з ним буде продовжуватись?
Світлана Германова: Ми запланували вже другий альбом. І поки що такий сміливий намір є – зробити фіт. Думаю, це буде скоро.
Дмитро Захарченко: Хто є в складі гурту зараз?
Світлана Германова: Є команда. Це Антон Дерев'янко, Остап Панчишин – два саундпродюсери, з якими я зробила цей альбом. Живих музикантів ми не залучали до запису – все створено комп'ютерним шляхом, проте дуже красиво, як ви бачите і чуєте. Наживо будемо презентувати малим складом, якщо така буде потреба, з драмеркою Машею Сорокіною – дуже гарна професійна, талановита дівчина, і з гітаристом Женею Мітіним – це мій давній друг, музикант і теж талановита людина. Потім у мене є сміливий намір долучати людей, які грають можливо якісь оркестрові партії, тому що в піснях дуже багато оркестрів. Остап зробив дуже красиву музику.
Дмитро Захарченко: Ти вже думала про живі виступи?
Світлана Германова: Я почала про це думати, коли ще першу пісню створила. Я завжди думаю наперед і масштабно. Ми вже записали лайв, щоб зрозуміти, як все виглядає і як все звучить. І мені дуже подобається, як візуально все це можна подавати. Проте, моя мрія виступити з оркестром поки що залишається мрією, але я знаю, що всі мої мрії збуваються.
Дмитро Захарченко: Я розкрию секрет: ти казала, що вже починаєш страждати.
Світлана Германова: Від того, що я хочу дуже швидко все реалізувати, я розчаровуюся, тому що я не завжди відчуваю цей час. В плані, що мої бажання не завжди підкріплюються можливостями простору. Тому я вимушена чекати, коли все підлаштується під те, щоб реалізуватися. І цієї якості мені останнім часом не вистачає, бо я дуже хочу, щоб зі мною все швидко трапилося, все те, про що я мріяла. Але воно поки що трішки затримується. Але я маю навчитися терпіння і всім також бажаю. Все у свій час має бути.
Дмитро Захарченко: Насправді альбом не звучить як від людини, яка страждає, а людини, яка неймовірно кайфує, яка в гармонії з собою. Коли я слухав альбом, я подумав, може ти закохалась? Або Остап Панчишин заново закохався у свою дружину?
Світлана Германова: Правда в тому, що все має відбуватися в любові. Це найчистіша енергія, яка у нас є. І ми маємо бути в стані закоханості постійно. Ми маємо цей стан провокувати в собі будь-яким чином. Ми маємо бути закоханими не тільки в людину чи об'єкт. Ми маємо бути закохані в себе, в життя, в те, що ми робимо. Це головний елемент, на якому створений цей альбом – на любові.
Дмитро Захарченко: Чи будуть фіти в цьому проєкті? Як з Остапом Панчишиним, наприклад.
Світлана Германова: Є навіть пісня, яку ми хочемо заспівати з Остапом Панчишиним. Просто треба зараз час, щоб вона дозріла і народилась в плані оформлення. Тому чекаємо на це. Я люблю співпраці, але я ще маю відчути, з ким. Бо з Остапом все склалось музично й енергетично, тому цей фіт і народився – принаймні між нами, поки не в ефірі. Але все з часом. Я хоч і амбітна людина, проте я все роблю на почуттях. Я відчуваю дуже тонко всі вібрації, всі енергії і тому включаюся завжди, коли мені дуже сильно відчувається. Я довіряю простору, всьому, що зі мною трапляється.
Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь
Якщо я відкриваюся – то на триста відсотків
Дмитро Захарченко: Твій альбом – дуже особистий, ти відкрила душу, але це завжди небезпечно.
Світлана Германова: Поки що не було негативних відгуків – дивовижно. Тільки позитивні. Музичні журналісти писали й для мене це означає тільки одне – це красиві вібрації, які чіпляють людей. Там немає негативу, все позитивно, любовно створено, чесно. Я – про чесність.
Дмитро Захарченко: Коли створюєш таку музику, немає страху відкритися людям?
Світлана Германова: Я відкрита до людей, хоча я інтроверт і соціопат. Дивне поєднання. І якщо я відкриваюся – то я відкриваюсь на триста відсотків. Інакше я просто не можу.
Дмитро Захарченко: Ми побачили старт твого проєкту. Який наступний етап розвитку проєкту SVIT?
Світлана Германова: Головне зараз – донести музику до людей. Тобто бувати на інтерв'ю, достукатися, долучитися до вух. Це найголовніше. Моя мета – розповісти про музику всім.
Дмитро Захарченко: Мета зрозуміла, а чи існує мрія?
Світлана Германова: Звісно. Мрія – виступити на стадіоні з оркестром.
Фото — Яна Сочевічек, Радіо Промінь
