Результат пошуку: Життя в ефірі
.jpg)
Ілюстративне фото Суспільне Одеса
Понад 100 тисяч людей, 350 тисяч виробів
— 15 січня в ефірі Українського Радіо була радниця міністерки соціальної політики Олена Кульчицька, яка зауважила, що на забезпечення допоміжними засобами реабілітації виділено понад 4,5 млрд гривень, а на забезпечення біонічними руками та ногами на цей рік в бюджеті виділено мільярд гривень. Відповідно, немає потреби зараз збирати гроші для тих, хто потребує протезування, адже можна отримати високофункціональну допомогу за рахунок бюджету. Наскільки значна ця сума в порівнянні з попередніми роками? Чи покриває вона зараз всі потреби протезистів, реабілітологів на цей рік?
Сума дійсно надзвичайно велика і вона показує вектор та пріоритети держави в цьому питанні. Відновлення постраждалих, наших військових – це пріоритет держави в цілому, галузі охорони здоров'я, соціального захисту. Забезпечення максимальної відновлюваності функціонування цих людей – наша мета і наше завдання.
Якщо говорити про цифри, то дійсно на 2024 рік загалом передбачено майже вдвічі більше коштів, ніж в минулому році. Якщо говорити про час до повномасштабного вторгнення, то це в 3,5-4 рази більше, ніж держава виділяла в умовно мирні роки. Ці кошти спрямовуються не тільки на систему протезування. Це левова складова, тому що це дороговартісні речі, про які потрібно говорити. Проте ми говоримо про весь спектр забезпечення допоміжними засобами реабілітації, починаючи від елементарних паличок чи милиць для особистої рухомості і закінчуючи електроскутерами, електровізками, біонічними протезами. Якщо говорити про минулий рік, то ми забезпечили видачу понад 350 тисяч виробів й було забезпечено понад 100 тисяч осіб.
— Це йдеться про різноманітні вироби?
Так. Це весь перелік виробів, якими ми забезпечуємо в контексті цілісного процесу реабілітації. На одну особу припадає декілька виробів і, якщо ми говоримо про, наприклад, протези, то це можуть бути і протези для повсякденного використання, і протези для купання. Паралельно надаються і засоби для рухомості, і навіть меблі.
Торік забезпечені протезами майже 12 тисяч осіб
— А чи є статистика за два роки війни, скільки українців зазнали тяжких поранень, які супроводжувалися ампутаціями кінцівок і, відповідно, такі люди потребували протезів?
Самої статистики стосовно кількості постраждали чи тих людей, які отримали ампутації, немає, адже це більше медична історія й тут залежить від того, як рахувати. Можна рахувати по кількості оперативних втручань, можна – по людях. Проте слід розуміти, що не кожна ампутація потребує протезування. Рівень і складність ампутації достатньо різні й нас більше цікавить інформація, яка кількість людей, власне, потребує протезування? За підсумками минулого року забезпечені протезами майже 12 тисяч осіб, яким за державною програмою було видано понад 18 тисяч виробів. Частина людей має парні ампутації або декілька ампутацій кінцівок, особливо, якщо ми говоримо про мінно-вибухові травми військових або постраждалих внаслідок ракетних обстрілів. Це дуже складні і важкі ситуації, які потребують якісної та правильної підготовки пацієнта та передбачають використання достатньо складних технологічних рішень.
30-40% постраждалих потребують реампутації
— Більшість цих людей – це військові, так?
Ні, це насправді не відповідає статистиці, тому що тут ми говоримо і про тих людей, які й раніше забезпечувалися відповідними виробами, а ці вироби видаються на певний строк експлуатації. Все залежить від компонентів і складових, віку пацієнта, тому що дітей ми забезпечуємо частіше, а дорослих – рідше, тому що діти ростуть. Протези в середньому видаються на 3-4 роки. Бувають випадки, коли до 5 років, але це суперскладні речі. У загальну цифру людей, яких ми забезпечили, тим не менше, потрапляють і ті, хто забезпечувався планово, коли в них закінчився строк експлуатації попередніх виробів. Це й люди, які постраждали і в 2022 році, і частково в 2023-му, тому що від моменту, коли людина зазнала травми, до моменту протезування минає певний час. Має бути правильно проведена ампутація кінцівки…
— … а також реабілітації перед протезуванням.
Так. Це другий аспект, на який ми звертаємо увагу, тому що перший момент – це правильна ампутація, аби не було реампутації. Таких випадків достатньо багато.
Віталій Музиченко. Фото: polinfo.gov.ua
— Який відсоток?
Я не можу сказати в кількісних показниках, але це відсотків 30-40, якщо ми говоримо про військових чи постраждалих. Треба розуміти маршрут пацієнта: якщо боєць на "нулі" зазнав поранення, то, звісно, першочерговим є питання стабілізації і життєзабезпечення. На цьому етапі протезиста із його порадами чи баченням ніхто слухати не буде. Тут питання виживання людини. Після стабілізаційних речей йде релокація в точку, де людина отримуватиме безпосередню медичну допомогу і реабілітацію. На цьому етапі бувають різні ситуації і ми намагаємося співпрацювати з цими закладами охорони здоров'я, які розташовані умовно на лінії 30 км від лінії бойових дій, щоб надавати їм максимальну кількість інформації про те, як людина житиме в подальшому із відповідними пораненнями, щоб ми відразу прогнозували, а не робили те, що потім потрібно буде переробляти.
"Наше завдання – забезпечити не найдорожчим, а тим, що потрібно людині"
— А що наразі гарантує державна програма протезування? Чи всі послуги є безоплатними? Адже протези є дороговартісними й можуть перевищувати 1,5 млн гривень.
З початку варто розділити гарантії держави по відношенню до цивільного населення і до військових. Військові мають підвищений пакет соціальних гарантій, зокрема і щодо протезування. Всі вироби, які забезпечуються ці молоді хлопці, забезпечуються з коефіцієнтом 3. Тобто будь-яка гранична вартість того чи іншого виробу стосовно протезування для військовослужбовців доступна у форматі трикратної величини.
Другий момент настає після первинного протезування, тобто орієнтовно 12 місяців, коли людина вже освоїлася в новому стані і покористувалася більш простим протезом. Для військовослужбовців доступна система протезування протезами підвищеної функціональності та спортивне протезування. Тут вже вартість виробів та комплектуючих може сягати і 2 млн, і більше, в залежності від потреби людини.
Але я тут зверну увагу, що в нас не стоїть завдання забезпечити найдорожчим. Наше завдання – забезпечити тим, що потрібно людині, що вона зможе максимально використовувати та що буде підходити під її спосіб життя. Одна людина намагається підібрати виріб, який буде достатньо витривалим, бо планує повернутися на фронт. Тут характеристики виробу мають мати одні параметри. З іншої сторони, якщо людина переходить в систему цивільного життя, говорить про те, що їй більше важлива не витривалість, а косметична та естетична історія, то тут підбираються складові і вироби абсолютно іншого формату. Від цього залежить і вартість, і подальше обслуговування.
"Кількість протезистів не може бути достатньою"
— Зараз потрібно багато фахівців-протезистів-ортезистів. Чи достатньо їх зараз в Україні?
Період з 2014-го по 2022-й багато в чому нас загартовував, в тому числі й в тому, що ми, як держава, спромоглися підготувати обмежену, але певну кількість протезистів за допомогою й наших міжнародних партнерів, й трастового фонду НАТО, і міжнародної спільноти протезистів-ортезистів. Тому наразі у нас реагування практично на всі виклики, але кількість протезистів не може бути достатньою.
Фото: Пресслужба Grisana
"У мене вийшов дебютний сингл "Кохання в лапках". Ця пісня створена за мотивами моєї історії з життя, і я думаю, що майже кожному знайома ситуація, коли на етапі розриву стосунків ви обидва розумієте, що це було не зовсім кохання. І звідки взагалі взялася оця фраза "кохання в лапках"? Я гуляла зі своїм наставником і розказувала йому оцю історію своїх стосунків. І в один момент в мене в процесі розмови проскочила фраза "кохання в лапках". Він її записав і потім такий: "це ж офігенна фраза для приспіву пісні!" І я того ж дня залізла в шафу, взяла з собою мікрофон і записала демку на цю пісню. Я дуже вдячна саундпродюсеру Teejay, який працював над саундом. В нас стався якийсь такий метч, хоча ми ніколи навіть не бачилися вживу. І зараз, коли я слухаю цю пісню, я розумію, що завдяки ній я закрила той гештальт, який залишився з історії тих стосунків. І ще: в мене вийшов кліп на цю пісню. Взагалі-то ми з командою не планували кліпу і відзняли тільки сніпети, бо це перший реліз. Але режисерка прийшла до нас з командою за два тижні до самого релізу і каже: "кліпу бути!" І вона сіла і змонтувала його з тих відеоматеріалів, які ми відзняли для сніпетів. Тому ви моментами на кліпі можете побачити, що він зняти не горизонтально, як повинен бути, а вертикально. Щодо планів на майбутнє – матеріалів дуже багато і вже три повністю готових пісні і дуже-дуже багато демок абсолютно різних. Але в мене є одна дуже качова, одна з моїх улюблених пісень, під яку так кайфово їхати вечірнім містом в тачці. І я дуже хотіла б, щоб вона була наступною", — розповіла Grisana в ефірі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 15-22 березня: Tember Blanche&Макс Пташник, MBreeze, beshket, Kutovyi, Yarima
Фото: Пресслужба Kutovyi
"Трек "Накрутив" – це максимально особиста історія для мене, тому що весь свій 2023-й рік я прожив у стані постійних самонакрутів. І ця пісня дуже добре показує історію про цю людину, яка себе накручує, робить постійно хибні висновки і це дуже отруює її життя, забирає ментальну рівновагу, спокій і взагалі дуже псує стосунки з близькими людьми. Але цей персонаж, як і я, він недостатньо хоробрий, щоб відкрито обговорювати хвилюючі питання і він постійно крутиться сам в цьому циклі з накрутів. В мене це стосувалося взагалі різних аспектів життя: мені, наприклад, складно було заснути в тиші, бо я починаю відчувати кожен нерв на тілі і накручую себе до панічних атак. Або ж, наприклад, якщо друзі там довго не читають повідомлення, я можу легко накрутити себе аж до того, що я їм не потрібен і взагалі їм не цікаво зі мною спілкуватися. І я вірю, що це проблема зараз дуже поширена і багато кому може відгукнутися. А ментальне здоров'я – це важлива річ. І особисто я пішов на терапію, почав пропрацьовувати ці питання і якщо у вас теж є подібні симптоми і вам це отруює життя – знайте, що ви такий не один і ці питання варто обговорювати з професіоналами", — розповів Kutovyi в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 15-22 березня: Tember Blanche&Макс Пташник, MBreeze, beshket, Kutovyi, Yarima
Фото: Пресслужба MBreeze
"Це одна з найособливіших, написаних мною пісень. Вона була написана ще у 2021 році, три роки тому. Я закрився вдома, біля Полтави на цілий день в пошуках натхнення, грав різні мелодії на своєму рідному піаніно, на якому я в принципі навчився музиці. І в той момент народилася ця пісня. І досить швидко набула популярності в ТікТоці. Але ми припуститися помилки, що не почали її писати одразу українською. І зараз ми цю помилку виправляємо і відчуваємо, що пісня "Потону" набула нового життя. Особливо цьому зрадіють молодята, які планують свої весілля, тому що ще тоді багато людей просили в нас саме її для свого першого весільного танцю. Тож радіємо і ми і презентуємо вам зараз нашу нову "Потону"", — розповів вокаліст гурту MBreeze Олександр Біляк в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у лютому MBreeze видали англомовний трек "I’m Out".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 15-22 березня: Tember Blanche&Макс Пташник, MBreeze, beshket, Kutovyi, Yarima
Фото: Пресслужба Tolo4nyi
"Трек "Залишись" був створений наприкінці 2023 року під час різдвяних свят. Напевно цей вайб трохи відчувається, у мене завжди такі змішані почуття в цей період, але навіть у темні часи залишається місце для магії та світла. Захотілося створити пісню для тих, хто чекає на повернення своїх коханих людей водночас щоб це було дуже простими словами, які можна сказати або наспівати будь-кому, і може це зробити будь-хто. Це вже друга пісня у вальсовому розмірі 6/8 і попереду буде ще дві, тож я сподіваюся, що слухачі скористаються цим і будуть більше танцювати, знімати відео під цю музику. Мені б цього дуже сильно хотілося. Щодо планів, то на слухачів чекає повноцінна четверта українська платівка та два нових EP, про які я розкажу трохи згодом", — розповів Tolo4nyi в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у січні Tolo4nyi та Arthur Dennys випустили другий спільний сингл "Подаруй себе мені".
Також читайте інтервʼю Женя Толочний (Tolo4nyi): "Дуже важливо повертатись до життя, у якому все як у кіно".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 15-22 березня: Tember Blanche&Макс Пташник, MBreeze, beshket, Kutovyi, Yarima
(3).jpg)
.jpg)
.jpg)
Фото: EL Кравчук / Фото надані прес-службою співака
"Голлівуд зараз наш", ми як в бойовику живемо!"
Привіт тобі!
Вітаю, Промінь, вітаю всіх радіослухачів! Велика честь бути у вас в ефірі. Я дуже люблю Промінь і мої пісні грають на Промені з 95-го року, це дуже приємно. Це станція, яку я люблю, яка мене любить, я це точно знаю. І дуже поважаю колектив, який відроджує Промінь. Максу Яковенку [шеф-продюсер Променя — ред.] величезний привіт. Для мене це такий авторитет радіо.
Якщо казати про "Війна завжди війна", яка звучала зараз, то коли задумувалась пісня в новій редакції, я думав зробити програш, щоб звучали не музичні інструменти, а зброя — автомати, вибухи, те, що чують люди під час війни. Я коли робив ремейк, мастеринг цієї пісні сучасної, то не думав, що війна знову розпочнеться, тому що я робив це під час пандемії для альбому "EL Кравчук", який видавався рік тому. І я не думав, що взагалі знову буду відчувати це соло, яке грає зброя. Але зараз це соло з повагою. Тому що хочеться відповідати ворогу за Хмельницький, за те, що люди без світла, за ГЕС, тому що в Києві теж ГЕС і всі кияни зараз зрозуміли, що ми з життям і смертю поруч. Тому, будь ласка, будемо уважні, з повагою до Збройних Сил, Тероборони й Нацгвардії живемо. Фоном - війна, тож не забуваємо про це.
З повагою і подякою, як ми тут завжди кажемо.
З повагою, подякою і надією.
Якщо говорити про твою особисту сублімацію, які в тебе пройшли трансформації з цією війною? Бо я думаю, ми всі стали новими після цього.
Я на все життя запам'ятаю квітень 2022 року. Тому що в квітні я вперше поїхав співати в армію, побачив справжні фортифікаційні споруди, зброю, діючих військових. Я їздив у зону АТО співати, але коли ти в місці, де ти не можеш подумати, що може бути таке, бо ти звик вже до того, що це Донецька чи Луганська області, але це не може бути під твоїм домом. Я пам’ятаю цей квітень, коли починають вже квітнути дерева, ти відчуваєш весну, її прихід, але бачиш поруч тільки біль, стах, надію, повагу і до інших українців, і до себе. Розумієш, що країна єдина така, відчуваєш і гарні емоції, і дуже-дуже сумні, і ось квітень я запам’ятаю. Можливо, я змінився завдяки цій поїздці. Я вперше в житті попросив військових дати мені автомат, навчити мене стріляти. Я вчився в музичному училищі чи консерваторії і в нас не було військових кафедр. Якщо мене призивають в армію, — я в оркестрах. Хочеться і в оркестрі інколи дістати зброю, і щось відповісти, але як це робити? І зараз я точно знаю, що в шоці вже не буду, я знаю, де там якась кнопочка, знаю, що я можу досить влучно стріляти при моєму "мінус" 2.
Такий буде оркестр із сюрпризом!
Так, ось це змінилось. Змінилось життя, тому що я зараз дуже часто ходжу в магазини, аптеки, на ринок, допомагаю сусідам, старим людям, допомагаю батькам. Все, що моя молодість дає мені зробити, я роблю. Інколи я не знав, скільки хліб коштує до всього цього. А зараз знаю, скільки коштує молоко, хліб, скільки коштує м’ясо, які дорогі зараз ліки. І просто прошу всіх, будь ласка, допомагайте, якщо можете, літнім людям.
На перший план вийшли такі прості людяні потреби.
Звичайні вчинки, житейські, як кажуть. В кожної людини вони є. Але артист, знаєте, живе в своїй кульці, і вона з іншого була раніше, хоча я поїхав вперше співати в армію в 15-му році, з 14-го на 15-тий. І я не боюсь їздити по країні й далі, до військових, в міста, які бувають небезпечні. У найближчі дні я буду співати в Харкові. Я навіть не можу сказати, де. Люди, які прийдуть, знають. Люди, які чекають на мої пісні, вони прийдуть і отримають ту енергію. І для них зараз прем’єра пісні "Голлівуд", настрій цей, весняний голлівудський вайб. Ми живемо в бойовику, і я хочу підтримати цією піснею і взагалі творчістю своїх друзів, українців, людей своїх, тому що зараз всі свої.
"Зараз пісня "Голлівуд" отримує свою справедливість"
Зараз дуже класний час. Я, як український артист, відчуваю ренесанс, відродження. Тому що українська пісня з повагою зараз, українська пісня потрібна зараз, українська пісня — це гідно зараз. А це так приємно, тому що я співаю українську пісню з початку своєї кар’єри. І це було дуже гідно, наприклад, наприкінці 20-го сторіччя, коли ми співали в 98-му, 97-му році, в 2000-их роках, а потім складніше, складніше, і зараз дуже класно, що, наприклад, пісня "Голлівуд" отримує свою справедливість.
Розкажи про неї.
Вона спочатку була написана українською мовою, тому так природно вона звучить. Але був такий час, коли заходиш до редакторів на радіо чи на телебачення, й вони кажуть: "Якщо хочеш звучати, перероби російською". Тоді, можливо, я не уявляв, навіщо це роблю, але робив. Тоді я сказав собі: чудово, я зроблю ще на англійській мові, вона є ще англійською мовою, називається "Remorse". Мабуть, запишу її ще й англійською, тому що тоді зробили переклади на всі мови. Але українська була така дуже розважальна. І коли я приніс її до Бориса Гриньова, поета, з яким я працюю, сказав: Борис, давайте, будь ласка, новий текст напишемо, новий зміст додамо, тому що я не хочу, не можу це співати так.
"Пісня "Голлівуд" — про любов, яку потрібно берегти, тому що вона не вічна, і що потрібно додавати їй сил людських, щоб вона вічною була."
Тобто вона не просто перекладена?
Звичайно, там закладений інший зміст, інший текст. Там про правду, про неправду, про інформацію, якій вірити неможливо, коли вона несправжня, про любов, яку потрібно берегти, тому що вона не вічна, і що потрібно додавати їй сил людських, щоб вона вічною була. І "Голлівуд зараз наш", ми як в бойовику живемо!
Я хотів ще раз повернутись до нульових років, коли, щоб зайти в ротацію радіостанцій, просили російськомовні пісні. Як людина, яка насправді в 90-их роках "вистрілювала" з україномовними піснями, ти тоді як сприймав ось цю російськоцентричність глобальну?
Я негативно сприймав, скажу чесно. Тому що з’явився "Голлівуд" російський після "Гамлета", величезного проєкту, який був декілька років. Я працював в театрі. І "Гамлет" був у 20-ти країнах. І одні з фінальних "Гамлетів" були в москві в МХАТі, а "Гамлет" був українською мовою, в перекладі Андруховича. І по всьому світу було цікаво почути, як буде "Бути чи не бути" українською мовою. Не "To be, or not to be?", а "Бути чи не бути?"
І як це було?
Почитати трохи?
"І от питання — бути чи не бути.
У чому більше гідності: скоритись
Ударам долі і лягти під стріли,
Чи опором зустріти чорні хвилі
Нещасть — і тим спинити їх? Заснути,
Померти – і нічого, лиш зазнати,
Як сон позбавить болю, нервів, тіла,
А з ними і страждань."
Ну красиво ж?!
Дуже красиво! І це звучало в москві?
Так. І ось перша сцена в "Гамлеті" була така, що ми сидимо з Офелією, Вікою Спесивцевою, з партнеркою моєю, на сцені, я дарую їй подарунок і кажу таку фразу: "Ти гарна дівчина! Ти — красива дівчина!" І ми чуємо регіт в залі. МХАТ почав сміятись, ніби це комедія якась. Ми подумали, можливо, щось із костюмами, можливо, щось на сцені. Почали один одному допомагати. Віка подивилась на мене, я на неї — все гаразд. І потім ми зрозуміли, яка це культура чи її відсутність, коли ви не поважаєте іншу мову й починаєте просто від слів "гарна дівчина" сміятись. Це було огидно, образливо. І, знаєте, були люди, які з українського "Гамлета" вставали в МХАТі, йшли й хлопали дверима. І це був Калягін, наприклад, чи декілька дуже відомих режисерів російських просто виходили, хлопали дверима й казали "це жах". Андрій Жолдак розумів, що це скандальний момент і сказав: "Якщо вони будуть хамити нам, ми закінчимо "Гамлета" після першої дії. Я вийду і скажу вам: все, ми не будемо для них грати!" Але ми дограли до кінця, тому що потім зал вибухнув повагою, тому що в залі були і Віктюк, в першому ряду, багато людей.
Думаю, головне, що він прозвучав українською мовою в інших країнах.
У Франції, Голландії, Англії. От, наприклад, в Единбурзі, коли зазвучала українська мова в "Гамлеті", — були оплески! Тому що це дуже красиво. Англійська мова — дуже колюча, різка, а українська — вона лагідна, воно так потекло, і знаєте, в кожному місті, де була вистава, потім казали саме не "Гамлет", а "Гамлете", як звертання. Я йшов, а мені казали в спину: "Гамлете!", а французи — з наголосом на останню літеру, і ти в шоці був від цього.
Повертаючись до пісні "Голлівуд", ми бачили дуже багато позитивних коментарів. В YouTube, TikTok відсотків 98 — це позитивні відгуки. І була фраза: "Мені здається, що ця пісня завжди українською і звучала"! Настільки вона природно звучить.
Вона природна, звичайно. І коли ти розумієш, що енергія пісні — все ж таки, як вона написана. Якщо вона написана українською мовою, вона і краще буде реалізована потім, це точно. Я вважаю, що "Голлівуд" ще відкриється іншими кольорами, іншою енергією, тому що молодь її сприймає зараз як зовсім нову пісню.
Для тебе взагалі важливі відгуки людей?
Важливі! Я вважаю, що в шоу-бізнесі і взагалі в моєму випадку, коли я співаю для людей, мені дуже цікаво прислухатись, що вони хочуть почути. Інколи я заграюсь в нове й мій менеджер каже мені: "Слухай, ми читаємо відгуки, давай зробимо концертну програму, яку хочуть люди, давай зазвучать твої хіти за весь час, українською мовою, звичайно, в оригінальних аранжуваннях, і зробимо таку концертну програму. Такий "Голлівуд зараз наш". І ми зробили це вже в Полтаві, зараз буде Харків й інші міста, де звучать не тільки нові пісні в нових аранжуваннях, але звучить, наприклад, "Квітка в крові" в аранжуванні 95-го року чи "Нічий" в аранжуванні оригінальному, яке було в альбомі, чи "Вогонь" в аранжуванні Сергія Гримальського, чи "Доля", яка звучала саме так в "Території А". Інколи я дуже люблю міксувати щось сучасне, щось старе, тому й концертна програма виходить така відверта. Я прислухаюсь до людей, що вони хочуть почути. Я вмію грати свої пісні, звичайно, на роялі й інколи ми ставимо просто рояль і посеред концерту я кажу "Стоп, давайте почуємо людей. Так що заспівати?" Мені кажуть "Наречену" — "Наречену" співаємо, "Моє кіно" — "Моє кіно", "Дикий звір" — "Дикий звір". Я можу закомпонувати й разом з людьми заспівати це хором. І ці мої хорові відео, які я хочу часом викладати з різних міст, коли ми хором співаємо, — це класно. Хор Полтави, хор Харкова чи Львова.
"Зараз я хочу співати в усіх містах, де не можна, наприклад, рекламу робити, але я там буду"
Тобто в тебе зараз тур?Можна так сказати?
Ні, не можна так сказати. Тур я буду робити, коли буде мир. Тому що тур — це небезпечно. Зараз я хочу співати в усіх містах, де не можна, наприклад, рекламу робити, але я там буду. Це буде просто нормальна концертна діяльність.
Давай назвемо це прихованим туром.
Прихований тур нехай. Це початок моєї концертної діяльності. Я тільки починаю їздити в міста, спілкуватись з новими й старими фанатами. Приємно бачити, коли мама з донькою приходить. Інколи приємно, коли приходить жінка дуже красива й каже: "Мене мама не пускала до тебе на концерт, бо ти був такий сексуальний. І мама казала, не можна Кравчука дивитись! Не давала гроші на концерт, а зараз я гроші маю й прийшла сама." Я дуже люблю такі історії.
Ти на собі відчуваєш різницю? 90-ті роки й 2024-ий, як-не-як, — великий відрізок часу пройшов, і твоя популярність тоді й зараз — це два різних стани? Як би ти їх прокоментував?
Це два різних стани країни, в нас був Крим, в нас все було, коли я почав співати. І тоді не було так багато телебачення чи інтернету, я почав співати, коли не було YouTube чи Instagram, і це дуже приємно, коли пісні "заходять" в люди просто так.
EL Кравчук — раніше, ніж YouTube!
Що ж робити, це правда. І коли пісні "заходять" в підкорку, коли ти видаєш, наприклад, 5 млн касет, і ти розумієш, як це потім буде до людей доходити. Зараз інший час, для мене він цікавіший, тому що велика конкуренція. А конкуренція для артиста нормального й автора — це клас, це ти завжди щось вигадуєш, не зупиняєшся, тобі хочеться цю конкуренцію витримувати. І витримувати гідно EL Кравчука.
Ти відслідковуєш, хто з’являється?
Звичайно, я люблю не тільки сучасну закордонну музику. Я знаю, наприклад, хто в Billboard на перших позиціях, що слухають в Spotify чи YouTube, мені самому це цікаво. Я меломан, як і всі нормальні радіослухачі.
Є людина чи група, з якою хочеш попрацювати?
Багато з ким. Я дуже хочу з одним дуже цікавим композитором попрацювати, це жінка, американка. Я не знаю, збудеться ця мрія колись чи ні, може, вона почує зараз ефір і щось напише для українського артиста. Її звати Bebe Rexha. Вона сучасна авторка пісень, які співають багато чоловіків наймодніших у світі, іноді вона виконує, але як композитор вона мені дуже подобається. Її музика надихає мене на створення своїх пісень інколи. І дуже подобається мені, якщо з дівчатами казати, хотів би заспівати з Doja Cat.
А в тебе така планка нормальна, рівень серйозний.
Якщо бути мрійником, то можна взагалі мріяти про Мадонну. Тому що це легенда й просто попрацювати з такою людиною дуже цікаво. Але я маю друга, який працював з Мадонною, він дуже багато розповідав про неї деталей. Це Женя Гудзь — соліст гурту "Gogol Bordello". Він знімався в кіно, саме в першому фільмі, який Мадонна знімала як режисер, і було цікаво дізнатись, як вона працює. Тому що цей досвід в шоу-бізнесі мають небагато артистів, який має Мадонна.
І що, після цього не хочеш працювати з Мадонною?
Чому? Дуже цікаво, але ж я хочу бути на вістрі леза. А на вістрі леза ти можеш бути з Doja Cat чи з Post Malone. Чи, наприклад, зараз мені подобається Майлі Сайрус. Я коли "Flower" чую, розумію, що це моя пісня, я можу її просто зараз співати.
"Вже наступного тижня ми починаємо запис із "Latexfauna", і це буде дуже класна пісня"
А в твоєму списку немає жодного українського артиста?
Зараз будуть українські. Klavdia Petrivna подобається й подобається іронія музична така. Подобається Маша Кондратенко з молодих виконавців, вона робить зараз крок за кроком, в неї цікаві пісні, вона багато працює над собою і дуже багато років. Я поважаю її шлях, він непростий. Маша — не співачка на один день, я вам точно кажу, тому що вона багато років йшла до того, що зараз має, це не рік, не два, це шлях. Подобається ще мені CHEEV із піснею "Гарно так". Декілька пісень "Хамерман Знищує Віруси". І вже наступного тижня ми починаємо запис із "Latexfauna", і це буде дуже класна пісня, ми вже наживо співали її на концертах, але те, що зараз Діма написав, і те, що виходить з цієї пісні — просто супер! Називається вона "Люцерна".
Бачите, скільки анонсів ми отримали! Але вже маємо прощатись. Андрію, маєш ще 20 секунд, щоб сказати свій посил, який ти хочеш, можливо, донести до людей, які нас зараз чують.
Зараз я працюю над музичним театральним проєктом разом із театром Шевченка харківським. Це буде вистава про Тараса Шевченка, і я буду грати там головну роль. І коли працюєш над роллю, взнаєш про якісь вчинки, які робив Тарас Шевченко, наприклад. А зараз такий час, що ми всі — Тарас Шевченко. Всі, і жінки, й чоловіки, ми всі — Тарас Шевченко. І ось коли Тарас дружив, коли Тарас вірив, надіявся, він дуже любив саджати дерева. Не просто саджав дерева, а саджав два дерева в одну луночку й переплітав ці дерева в один стовбур, і ці дерева виростали потім. І під Переяславом є маєток одного друга Тараса Шевченка, де можна побачити такі дерева — переплетені стовбури. Сильні дерева, специфічні. Якщо в Україні хтось буде саджати такі дерева, ми будемо знати, скільки нас, таких, хто знає про цю таємницю Тараса Шевченка. Саджайте дерева! Вірте в майбутнє, в Збройні Сили, в Тероборону, Нацгвардію! Всі сили в тилу для фронту! Люблю Україну й жити без неї не можу!
Фото: Пресслужба Michelle Andrade
"Пісня "В твоїх очах" — це дуже особиста для мене робота, оскільки в ній я ділюся історією власного кохання. Я написала її ще в січні минулого року разом із Вовою Mazhora, співавтором мого EP "Неприховане". Тоді я переживала дуже яскраві емоції народження нових стосунків. Я довго не могла наважитися її випустити, чекала ідеального моменту, і цей момент настав декілька місяців тому. Я відчула, що пісня вже готова до того, щоб світ її почув, побачив і зрозумів. Коли я закохалася, то, звісно, хотіла про це говорити, кричати, тому що коли ти закоханий, тяжко мовчати. Особливо творчим людям. А я така людина, що багато не говорить про свої стосунки у соцмережах. Де можна почути про моє особисте життя — звісно, в моїх піснях. І зараз я хочу поділитися цією світлою, яскравою і гарною емоцією. Незважаючи на те, що зараз ми живемо у стані війни, все одно можемо закохатися і знайти ті очі, які будуть наповнювати нас почуттями. Разом із треком я презентую дуже легкий яскравий кліп. У ньому я збираюсь на побачення, роблю мейк, обираю вбрання у передчутті романтичної зустрічі. Цього року чекайте багато творчості від мене, будуть сольні сингли і дуети. Таким чином я хочу допомагати людям підтримувати дух. Я вважаю, що це моя місія", — розповіла Michelle Andrade в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у травні Michelle Andrade видала мініальбом Metamorfosis.
Також читайте інтервʼю Michelle Andrade: Для мене дуже важливо, щоб моє життя було в моїх руках.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 8-15 березня: Артистка Чуприненко, Khayat, Brykulets, Азіза, Циферблат, Lely45
Фото: Пресслужба АЗІЗИ
"Пісня "Божевільна" — це історія про закоханість, яка межує з одержимістю. Дівчина у своєму захопленні переходить межу і навіть вдається до переслідувань об’єкта закоханості. У культурі зазвичай багато уваги приділяється тому, як хлопці виборюють увагу дівчат. Але реальне життя інше, і мені хотілося розкрити саме цей аспект. Незважаючи на досить серйозну тематику, пісня вийшла весела, активна, і мене це суперрадує. Після дуже ліричної та чуттєвої пісні "Зима", яку я випустила в грудні, мені хотілось випустити щось позитивне. До того ж я тут спробувала себе у новому звучанні, думаю, це стовідсотково вдалий експеримент. Тому буду рада, якщо "Божевільна" вам відгукнеться", — розповіла АЗІЗА в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 8-15 березня: Артистка Чуприненко, Khayat, Brykulets, Азіза, Циферблат, Lely45
Фото: Пресслужба гурту Загублена Лолі
"Пісня "Весна" була написана ще півтора року тому, згадуючи весну 2021-го, коли я ще була підлітком і світ навколо ніби не з’їхав з глузду. Ці приємні спогади перетворились на музику. Сподіваюсь, що в мене та всіх нас ще буде можливість відчути спокійну і прекрасну весну у рідній країні. 15 березня у нас з гуртом вийшов мініальбом "Циклофренія" про мої власні переживання цього іноді тяжкого життя, мої пошуки сенсів та рефлексію. Ми лише розпочали свій шлях, але я відчуваю, що цієї весни все справді вдасться", — розповіла Загублена Лолі в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем'єри 1-8 березня: ТНМК&Pianoбой, Ницо Потворно, Epolets&Shmiska, Схожа, Golubenko
Фото: Пресслужба Brykulets
"Нещодавно в мене вийшла пісня під назвою "Любима". Демка була написана ще рік тому в часи масових обстрілів та блекаутів. Я відчував, що багато людей переживають усе це наодинці, їх немає кому заспокоїти, пожаліти, сказати важливі слова підтримки. І саме в цьому треку я спробував стати людиною, яка додасть трішки світла і спокою у життя втомлених війною, самотніх людей. Любов завжди сильніша за зло. Згодом на вас також чекають декілька яскравих синглів та несподіваних колаборацій, які вам точно сподобаються. А поки ви будете слухати вже випущені пісні та чекати на нові, я пропоную вам завітати 30 березня на мій акустичний концерт у Львові та 14 квітня у Києві до Малої Опери. Буду радий побачитись. До нових зустрічей!", — розповів Brykulets в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем'єри 1-8 березня: ТНМК&Pianoбой, Ницо Потворно, Epolets&Shmiska, Схожа, Golubenko
Фото: Пресслужба Khayat
"Я радий презентувати вам свою нову пісню "Побєда-Транс", яка стала головним саундтреком до фільму "Я, Побєда і Берлін" за мотивами повісті легендарного Кузьми Скрябіна. Він зробив величезний внесок не тільки в розвиток музичної індустрії в Україні, а й для розвитку національної свідомості. Робота над його кавером для мене була за честь. Головною задачею було зберегти цей безтурботливий вайб і певну шаржовість автора, загорнувши їх у свій фірмовий фантик. Але, разом з тим, це відповідальність, бо, наприклад, переспівати всіма залюблений хіт — це одна справа, дати маловідомі пісні друге життя — це, однозначно, виклик. Спочатку я, дійсно, хвилювався, але зараз, чуючи коментарі близького оточення і родини Кузьми, впевнений, що йому цей кавер би точно сподобався, і для мене це найголовніший показник позитивного творчого результату", — розповів Khayat в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у жовтні KHAYAT повідомив, що розпочав роботу над новим альбомом "Контрасти".
Також читайте інтервʼю: KHAYAT: "Я навчився у людях бачити своїх, відчувати їхній внутрішній запит".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем'єри 1-8 березня: ТНМК&Pianoбой, Ницо Потворно, Epolets&Shmiska, Схожа, Golubenko
Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
"Новий мініальбом "Цифри" тривалістю 11 хвилин, складається з трьох пісень. Раніше це ж може назвали синглом, але, як на мене, 11 хвилин у 2024 році — це вже ціла вічність. Всі кажуть, що я знов став ліричним на цьому альбомі, але насправді я просто купив акустичну гітару і хотілось попрацювати з нею. Переписав пісню "Недоречний (акустична)" і змінив мелодію приспіву. Це — мій перший кавер на себе, вийшло, як на мене, вдало. Ця пісня завершує альбом. Перших дві пісні також описують мої переживання в часи війни. Пісня "Коли тебе нема" була написана у вечір, коли стався теракт в селі Грози на Харківщині. Я побачив відео, де на колесі серед майданчика лежало безліч телефонів загиблих і половина з них дзвонила вже загиблим людям. Я часто думаю, чи можу я написати щось не про війну зараз. Напевно, можу, але поки виходить тільки про це, бо життя, на жаль, здебільшого складається саме з цих щоденних переживань. Наразі готова пісня для великого збору відомого фонду і великих бізнесів для потреб ЗСУ. Поки не можу розкривати деталі, але мова буде йти про РЕБ — радіоелектронну боротьбу", — розповів Ницо Потворно в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем'єри 1-8 березня: ТНМК&Pianoбой, Ницо Потворно, Epolets&Shmiska, Схожа, Golubenko
.jpg)
Зуби дракона, бетонні укриття, траншеї та вогневі позиції – на Запорізькому напрямку триває зведення оборонних фортифікацій для ЗСУ. Березень 2024 року. Фото: ФБ-сторінка "Міністерство оборони України"
"І у війні ХХІ століття потужна фортифікація багато чого варта"
― Щодо спорудження на фронті оборонних позицій. Чому ми затягували з таким важливим для нашого виживання будівництвом?
Для мене це так само загадка. Чому нам не вистачило вісім років малої війни, щоб зрозуміти, що треба окопуватися? Чому двох років великої війни нам не вистачило? Росіяни, маючи величезні запаси старої радянської зброї, взяли й накопали "лінію Суровікіна". А коли ми в неї вперлись і за кілька місяців тяжких боїв до кінця її так і не прогризли, то лише тоді зрозуміли: і у війні ХХІ століття потужна фортифікація багато чого варта. Немає нічого поганого, щоб учитись у ворога. Ми побачили, що у ворога це працює, і тепер робимо це самі. Краще пізно, ніж ніколи.
― Які оборонні позиції є найефективнішими?
Це треба дивитися на ландшафт. Під кожну місцевість вибудовується своя лінія оборони. Немає абстракції, яку можна було б за хвилину озвучити в ефірі. Найкраще робиться третя, глибинна лінія оборони. За неї відповідають військово-цивільні адміністрації, її риють цивільні будівельні компанії, які здійснюють капітальне будівництво. Цю лінію прорвати буде дуже складно. Друга лінія гірша, але теж непогана. Вона без бетонних конструкцій, використовується земля, дерево, металеві капсули. Її копають наші інженерні війська. Нагадаю, що коли ми 30 років скорочували армію, першими під ніж ішли саме інженерні частини, бо їхні бульдозери та екскаватори дуже класно розпродавалися як так зване надлишкове армійське майно. Тому сьогодні цього армійського майна критично не вистачає. І для мене загадка, чому ми не мобілізовуємо будівельну техніку для інженерних військ. За законом ми маємо право мобілізовувати не лише людей, а й транспортні засоби та техніку. Цього поки що я не бачу. Інженерним військам реально не вистачає техніки, але те, що вони можуть, роблять дуже непогано. Щодо першої лінії оборони. Тут найгірше, бо за фортифікацію на нулі відповідають самі піхотні бригади, які одночасно воюють і відповідають за окопування у своїй зоні відповідальності. Але вони не є ні будівельниками, ні інженерними військами, це звичайна піхота. Звідси такий дисонанс, коли в одному репортажі можна побачити жахливі, благенько зроблені позиції, потім бачимо дуже непогані позиції другої лінії і нарешті показують бетонні капітальні бункери. Це просто три різні лінії. Перша лінія на нулі ― найгірша, бо це копає сама піхота. Друга лінія набагато краща, бо її роблять інженерні війська, але з дефіцитом засобів. І нарешті третя лінія, яку копають будівельні компанії під керівництвом цивільних адміністрацій, вона справді фундаментальна.
"Ніде у світі самі лише добровольці не вигравали у великої мобілізованої армії"
― На сьогодні ЗСУ посідають уже четверте місце серед європейських країн у рейтингу найпотужніших армій. Наскільки нам вдасться цей потенціал нарощувати під час повномасштабної війни?
Саме повномасштабна війна і прикликала до життя цей потенціал. На нас напали, ми вирішили не здаватись, і зараз ліпимо цю армію з нічого. А що ми збережемо і наростимо ― вирішуємо ми з вами. З тією мобілізацією, яка зараз у нас відбувається, боюся, що не буде просто можливості захистити себе, щоб ми і далі продовжували ранками розмірковувати про велику геополітику. Проблему я вбачаю не в населенні, у нас воно таке саме, як і в будь-якій країні світу. Ми просто звичайні люди. У будь-якому суспільстві відсоток людей, які готові піти у військо одразу, ніколи не є достатньо високим, щоб виграти тривалу війну з мобілізованою армією. Ще ніде у світі самі лише добровольці не вигравали у великої мобілізованої армії. Тому йдеться не про суспільство, а про державний апарат, про цивільну владу. Відповідальність армії починається з того моменту, коли людина одягнула форму. А звідки ця людина візьметься ― це наша з вами відповідальність. Поки армія чесно робить свою роботу і, з огляду на той ресурс, який вона має, робить її фантастично добре, цивільна влада просто провалює свою частину відповідальності. Мобілізація ніде й ніколи у світі не була популярною, це вимушений неприємний захід. Це нікому не подобається, але це треба робити для того, щоб вижити. І далі всі держави (а не суспільства) діляться на ті, які змогли ефективно організувати недобровільну мобілізацію, та ті держави, яких захопили сусіди і стерли з карти світу. Зараз ми перебуваємо у тій стадії, коли вирішується, якою буде наша держава ― здатною на ефективну мобілізацію чи приреченою на окупацію. Як показала практика кримчан, російським воєнкомам не порозказуєш "казочки" про конституційні права, дотримання процедури та все решта.
Євген Дикий. Фото: ФБ-сторінка "Evgen Dykyj"
Трамп ― людина-руйнівник
― Європейські країни зрозуміли, що на допомогу від США сподіватися не варто ― тут ставимо знак оклику чи знак питання?
Поки що знак питання. Ймовірність приходу Трампа до влади достатньо близька до 100 відсотків, і цьому варіанту дуже складно запобігти. Позиція Дональда Трампа є відомою ― це людина-руйнівник. Мабуть, такий самий руйнівник світової системи безпеки, як і Володимир Путін. Одна з перших систем безпеки, яку Трамп хоче зруйнувати, це власне Північноатлантичний альянс.
― Чи витримає світ двох "путіних"?
Якийсь світ лишиться. Питання ― яким він буде? Той достатньо комфортний світ, який почав будуватися після Другої світової війни, а остаточно оформився після холодної війни ― вже зруйнований. Це вже треба прийняти як даність. Зберегти його не вдалося, і зараз йдеться про те, що буде вибудовуватися новий світ, а яким він буде ― великою мірою вирішується на полях нашої війни. Тобто переможемо ми чи програємо ― це значною мірою визначить основну тенденцію, яким буде світ ХХІ століття. Чи ми повернемось до посиленої версії того світу, який склався після кінця холодної війни, чи відкотимося назад, фактично у першу половину ХХ століття ― у світ диктатур, в якому в принципі не існує міжнародного права, а кожна країна, в залежності від зібраних сил, буде знову і знову переділяти кордони, формувати сфери впливу, окуповувати чужі країни тощо. Це вже було. І Трамп нас хоче туди повернути не менше, ніж цього хоче Путін.
― Як зазначив Віктор Орбан, у Дональда Трампа є свій чіткий план, як зупинити війну буквально за один день.
Цей план називається наша капітуляція. Але Орбан дещо не договорив. Він забув сказати, що тим часом Трамп уже зупинив надання нам допомоги. І розповідає, що поставить якісь умови Путіну, а якісь умови нам. А як важіль впливу на нас ― це припинення допомоги. Поки він не є президентом, умови поставити не може, але фінансування для нас уже припинив. Саме Дональд Трамп та його прихильники на рік раніше змогли зупинити нам фінансування з боку США. Але це припинення зовсім не призвело до того, що ми капітулювали.
― А в чому феномен? Скільки часу знадобилося Європі, щоб відновити свою обороноздатність?
Вона ще її далеко не відновила. Цей час знадобився Європі, щоб зрозуміти: треба почати відновлювати свою обороноздатність.
Повернімося до Трампа. Це наш ворог, руйнівник світового порядку і союзник Путіна. Але це не означає, що він абсолютно в усьому і завжди не має рації. На жаль, його ставлення до Європи та європейців певною мірою можна зрозуміти. Інша річ, що він і це переводить в абсолютно деструктивне русло. Він просто ставить ультиматуми, навіть договорився до того, що буде припрошувати Росію нападати на ті країни, які недостатньо вкладаються у свою оборону. Але є один нюанс. Той Європейський Союз, який нам так подобається і до якого ми хочемо доєднатися, розквітнув повністю під безпековою парасолькою Сполучених Штатів. Європейці десятиліттями реально не вкладались у свою безпеку та оборону і чомусь були глибоко переконані, що платники податків із Техаса зобов’язані їм це забезпечувати. Саме в цьому сенсі Трамп трохи має рацію. Він задається питанням, а чому платники податків із Техасу мають забезпечувати не лише свою безпеку, а ще й безпеку всієї Європи, а Європа абсолютно не збирається за це платити? Сама постановка питання насправді є справедливою. Євросоюз повністю покладався в усіх питаннях безпеки саме на захист Сполучених Штатів, особливо останні 30 років. У часи холодної війни Європа ще докладала своє, а в останні десятиліття вона виростила те, що головний дипломат Євросоюзу Боррель назвав "бонсай-арміями". Бонсай виглядає як справжнє дерево, але воно – пів метра і в горщику.
Трамп зробив одну дуже корисну річ ― Європа прокинулась
― А як нам побачити світло в кінці тунелю? Яким країнам буде найлегше відновити свій оборонний потенціал?
Подивіться на Макрона, він і є світлом в кінці тунелю. Трамп зробив одну дуже корисну річ ― Європа прокинулась. Після 30 років у теплій ванні. Але, на жаль, неможливо за один рік наздогнати 30 років, проте сьогодні пішли інвестиції, величезні вкладання в оборонну промисловість, нарощування армій. Це відбувається нерівномірно, і абсолютно логічно, що найбільш активно відреагували ті країни, яким першим приймати удар Росії. Ще трохи ― і Військо Польське стане найпотужнішою армією на європейському континенті. Далі три балтійські країни, які, попри свої крихітні розміри, дуже системно готуються воювати за кожен метр своєї території. Фінляндія розконсервувала всі збройні заводи, а це десятки, які свого часу були створені про запас і стояли в законсервованому режимі. Порівняйте Макрона два роки тому, який збирався дзвонити Путіну з приводу нашої війни, і зараз, коли він фактично першим прийняв виклик Путіна і на постійний російський ядерний блеф відповів також блефом, але у грі саме так і робиться. Мовляв, ми не просто не боїмося прямої сутички з Росією, а ще й розглядаємо, чи не відправити війська в Україну вже зараз, а не чекати, поки ви на нас нападете. Це якраз нова Європа, але вона лише формується.
Фото: Пресслужба ТНМК
""Легенди" — це пісня про зв'язок між минулим та майбутнім через призму людини, яка живе тут і зараз. Для мене легенди - це всі люди, які в різні часи творили конструктив, думали про нас з вами, про те, як ми будемо жити, поєднували минуле з майбутнім, творили традицію. Я вважаю, що зараз є надважливим будувати мости, об'єднувати всіх українців, які думають про майбутнє, які займаються конструктивом, тому що щодня в цей світ приходять нові життя, нові українці і це нові мрії, це нові плани і вони мають відчувати, що ми дбаємо про них тут і сьогодні, дбаємо про те, що буде далі. Взагалі ідея пісні народилась достатньо давно, але конкретно ця колаборація сталася минулого року, коли Фоззі запропонував мені зробити разом трек. Я показав йому приспів, який я написав, а хлопці написали на мою музику куплети. В той час ми кожен були у власному турі: вони — з постійними благодійними концертами по Україні та за кордоном, а — в постійних концертах для військових вздовж лінії фронту. Тому ми майже не зустрічалися, зустрілися буквально одного разу, де зібрали в трек все, що ми записали окремо на дистанції. Я вважаю, що ми різні як музиканти та автори, в кожного є своє бачення, але ми точно однодумці в питанні того, що станеться завтра з нашою країною, в якому світі житимуть ті, хто прийдуть після нас", — розповів Pianoбой Дмитро Шуров в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
"Майже 5 років тому, ми робили великий симфонічний концерт з оркестром у Києві і запрошували багатьох зірок. І от одна із запрошених зірок вставила в трек, який ми тоді разом виконували пісню "На дачу" — фразу, що він не розуміє, чому ми не співали раніше. І тоді я думаю: дійсно, чому в нас з Pianoбой не було спільного треку, хоча в нас був трек на трьох з Бумбоксом колись. Потім почалася повномасштабка і я почав користуватися знайомствами для того, щоби збирати гроші на тактичні аптечки і вигадав таку акцію "Тримай марку", тобто зірка розписується і ми виставляємо цю марку, набір марок на лотерею, а всі гроші йдуть на фонд "Згуртовані" на тактичну медицину. Одним із запозичених друзів і був Pianoбой. Коли ми спілкувалися щодо цих марок, якось в ході цього спілкування з'явилася ідея, що можливо час зробити щось спільне. В Дмитра лежала заготовка, нарис цієї пісні. Я послухав, сказав, що в принципі можна, я відчуваю, про що можна розказати в куплетах. Фагот теж був "за". Наш бас-гітарист награв, трек вийшов такий прозорий, ми доробили багато інструментів, вирішили, що тут є лід-фортепіано, тобто воно веде, бас підкреслює, а біт — качає. Нічого тут більше не треба.
Ми записали цей трек. Історія зайняла рік і ми зняли кліп пісні, де йдеться про вибір, який робили для себе легендарні постаті. Я обрав для куплетів дві історії — це Василь Стус та Василь Сліпак, творчі люди, які поклали себе в боротьбі з хворою російською імперією. Люди різних поколінь, але в такий спосіб і триває історія України — від легенди до легенди, які сяють нам, вказуючи напрямок, сенс життя українця. Легенди йдуть, лишаючи нам згадку про себе, вектор і відчуття, що цей шлях правильний, ми йдемо туди, куди треба. Так, всім дуже важко, але воно того варте. Саме про це й пісня, послухайте і скажіть, що про це думаєте", — розповів вокаліст ТНМК Фоззі Олександр Сидоренко в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у грудні ТНМК випустили сингл "Знайди мене".
Також читайте інтервʼю Олег "Фагот" Михайлюта (ТНМК): Наша нестерпна любов однозначно переможе всі негаразди.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські прем'єри 1-8 березня: ТНМК&Pianoбой, Ницо Потворно, Epolets&Shmiska, Схожа, Golubenko
Фото: Пресслужба MBreeze
"Я хочу презентувати вам нашу нову пісню, цього разу англомовну під назвою "I’m Out". Трішки передісторії: майже 10 років тому, навесні 2014 року, ми заснували цей гурт. З того моменту стільки всього змінилося, але є мрія, котра все ще з нами. Хто слідкує за нами з початку нашого творчого шляху, знають, що перший наш альбом був саме англійською мовою. В нас завжди було натхнення писати також і нею, але мовний бар'єр був присутній. Ми його помітили особливо, коли грали наші концерти і люди просто не розуміли, про що наші пісні. З того часу ми просто відкладали наші демочки іноземною в шафу. Але цього року вирішили діставати звідти деякі треки, щоб показувати вам і всьому світу. Почали, очевидно, з пісні "I’m Out" — пісні про те, що не всі люди, не всі відносини з нами поруч назавжди. Іноді важливо і потрібно відпускати та йти далі. Це життя і цього не потрібно боятися", — розповів вокаліст гурту MBreeze Олександр Біляк в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у січні MBreeze представили пісню-послання втомленим від війни.
Також читайте інтервʼю: Олександр Біляк MBreeze: Люди не зникають безслідно, вони залишаються в наших серцях.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу українських премʼєр "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Радіо Промінь · Українські премʼєри 23 лютого-1 березня: Tember Blanche&Макс Пташник, GannaBaby, Гоня, Quest Pistols