Результат пошуку: Життя в ефірі
Фото: Пресслужба Yarima
"Новий r`n`b-трек "Ікар" — це історія про внутрішню силу, яку можна віднайти, лише прийнявши свою слабкість. Про складні моменти, які призводять до змін і росту. Без цих моментів наше життя не було б таким яскравим та різноманітним. У цій пісні — мій самоаналіз, я намагаюся описати всі свої реакції на події, емоції, почуття. І в цій подорожі своїм внутрішнім світом приходжу до висновку, що, незважаючи на всі труднощі, я все ще маю в собі джерело життєдайних сил, яке допомагає мені триматися на плаву в будь-якому штормі. Смиренність, довіра життю — от про що для мене ця пісня. І я сподіваюсь, що це відгукнеться тому, хто потребує. Це така собі мантра, яка заводить мене на все нові й нові рухи. Нехай вона стане такою і для вас. Зараз активно готуємо наступні релізи, скоро з’явимося на масштабному івенті, але про це трошки згодом", — розповіла Yarima в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у серпні Yarima видала мініальбом "Цикл".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
.jpg)
Фото: Національний музей історії України
"Визнання артефактів українськими — це визнання Європою нашої юрисдикції над Кримом"
— Сьогодні ми говоримо про невеличку перемогу України. А як намагалася Росія повернути ці артефакти?
Для того, щоб сталася перемога, потрібно дуже багато працювати. 9 років марафону, з моменту окупації Криму, з постійними незрозумілими маніпуляціями в судах, що були пов’язані з позицією РФ. Росія обрала стратегію найменшого спротиву. Вони вирішили не актуалізувати питання належності цих речей безпосередньо Російській Федерації, а обрали стратегію належності цих речей музеям Криму. Причому росіяни позиціонували себе як українські музеї. Тобто розуміючи, що таке міжнародне право, що вони діють незаконно і будуть не праві у будь-яких європейських судах, росіяни подавали позов на повернення цих речей до Криму як українські музеї — з нашими печатками, атрибутами тощо. І їхня стратегія базувалася на тому, що вони максимально затягували процес, розуміючи, що вони його не виграють. Затягували і розраховували на 24 лютого 2022 року — що буде широкомасштабне вторгнення, Київ опиниться під їхнім контролем, прийде відповідний президент, і нова "легітимна" влада України одразу визнає, що Крим є частиною Росії, а ці артефакти належать кримським музеям. І тоді з Нідерландів речі прямим рейсом полетять у Сімферополь. Але не так сталося.
Визнання артефактів українськими — це визнання Європою української влади і нашої юрисдикції над Кримом. Це величезний удар по іміджу РФ. Повернення колекції до Києва — це як досягнення однієї з тактичних цілей, яких ми досягаємо по дорозі до нашої великої мети. Історичний музей вже опублікував низку світлин "скіфського золота", щоб українці нарешті побачили, які там речі.
"Виставки, які їздять по світу — добрий підмурок для фінансування культури"
— Розкажіть про колекцію, яка була представлена на виставці у Нідерландах.
Виставка переїздила з країни в країну і мала кілька назв. Це речі із "золотих скарбниць" Криму, які були сформовані за часів Незалежності. Переважна більшість цих речей добута з пам’яток під час археологічних розкопок. Це важливо, тому що більшість речей, знайдених під час розкопок у Криму до 1991 року, переміщалися переважно до Санкт-Петербурга і Москви, лише дещо було переміщено до Києва. "Золоті скарбниці" Крим зміг у себе накопичити тільки завдяки тому, що Україна лояльно ставилася до питань самоврядування і накопичення старожитностей, тобто Київ дозволяв їм створювати ці "золоті скарбниці" у власних музеях — це Херсонес, Бахчисарай, Сімферополь, Керч і Ялта. З Ялти колекція, на жаль, не поїхала на виставку, вони не встигли оформити документи. Також не поїхала колекція з Одеси. А найатрактивніші, найкрасивіші з точки зору мистецтва, історії, археології речі були відправлені на виставку до Німеччини, а потім до Голландії — як частина великого проєкту. Цей проєкт був ініційований не лише нами, а й німецькою стороною, і був спрямований на вивчення археології давнього Криму. А виставка слугувала підтвердженням того, що в археологічні дослідження Криму варто вкладати кошти.
— Якщо говорити про важливість популяризації української культури за кордоном, які можуть бути наступні кроки на міжнародній арені у відносинах українських та світових музеїв?
Дуже важливим є повернення культурних цінностей, які зберігаються в інших музеях світу, адже ми не знаємо, куди і коли Росія подасть позов і яка колекція буде заарештована. Тому треба працювати на рівні договорів з країнами, думаю, спільно з МЗС ми цілком можемо це зробити. Якщо договір є, то ніякий позов не перешкодить співпраці. Звісно, такі речі бажано показувати і Європі, і Штатам, адже це наша культурна спадщина, яка не лише популяризує українську культуру, а ще й може заробляти для неї гроші, оскільки ці виставки не є безкоштовними, люди платять за перегляд колекції. Виставки, які їздять по світу, це дуже добрий підмурок для фінансування музеїв і культури загалом.
— Коли колекція перебувала у Нідерландах, була інформація про те, що ми винні до 200 тисяч євро за її зберігання. Колекція у цей час не виставлялася?
Ні, не виставлялася. Після завершення терміну експозиції вона лежала спакована у їхніх фондах. У договорі завжди прописується часовий проміжок, протягом якого колекція експонується. Оскільки цей музей приватний, то він оголосив, що безкоштовно зберігати колекцію не буде.
Евеліна Кравченко. Фото: Укрінформ
"Має бути державна програма культурної політики"
— Як підтримувати хвилю цікавості до української культури?
Має бути державна програма культурної політики. Держава має визначитися із формуванням цієї програми, її цілями. Програма має бути спрямована і на внутрішню аудиторію України, і на зовнішню, тобто на міжнародне співтовариство. Причому кожна країна або група країн має розглядатися окремо. Тому що світ різноманітний, і те, що буде цікавим для Латинської Америки, можливо, не буде цікавим для Південно-Східної Азії, а цікаве для Британії не обов’язково зацікавить Центральну Африку. Але якщо ми націлені співпрацювати з усіма країнами, то маємо створювати культурну політику щодо спілкування з цими країнами. Відповідно, і формування колекцій, і виставки, і наративи — абсолютно все має бути узгоджено з нашими цілями: що ми хочемо від цього отримати. Окрім коштів, має бути більша і вища мета.
"Заміновані пам’ятки археології — це збережені пам’ятки археології"
— Які виклики стоять сьогодні перед культурною галуззю? Адже зараз до України велика цікавіть через війну. А що буде далі?
Цікавість через війну буває дуже різною. Є цікавість щира, з бажанням допомогти. А буває цікавість, що має на меті отримати фахівців або залишити музейні цінності на постійне зберігання. Ми маємо враховувати ці паралельні реальності, в яких існуємо. Щодо співпраці зі світом, насправді до нас завжди була величезна цікавість у галузі археології. Ми є країною, яка буквально "набита" археологічними пам’ятками, які до 2014 і 2022 року цілком могли б бути розкопаними. Тобто вони були дотичні, нічого не заважало проводити на них археологічні дослідження, і світ цим користувався. З нами укладали договори, було чимало міжнародних проєктів із вивчення того ж таки Криму. Український південь був надзвичайно популярним у міжнародних інституціях для проведення археологічних досліджень — Кам’яна могила, Ольвія, Скіфські кургани, Більський комплекс на Полтавщині, Донеччина з унікальними пам’ятками тощо. До більшості із цих пам’яток ми повернемося нескоро. Вони знаходяться або на окупованій території, або в зоні ведення бойових дій. До того ж після деокупації потрібен буде певний час для адаптації цієї території та повернення її до мирного життя. На мою особисту думку, заміновані пам’ятки археології — це збережені пам’ятки археології. Єдине — розміновувати їх треба з урахуванням того, що це пам’ятка археології. Там не можна використовувати машини, і після деокупації хай вони краще постоять у такому стані, ніж їх просто знищать.
"Збираються вивозити усі фонди з Херсонеса під приводом реставрації"
— Що відомо про кримські музеї зараз? Чи вивозять із них об’єкти культурної спадщини в Росію?
Поки що експонати зберігаються у музеях, але найцінніші речі почали вивозити. Наприклад, із Херсонеса Таврійського під приводом виставки вивезена у Новгородський Кремль колекція спеціального зберігання — це золоті речі, нумізматика, найважливіші візантійські імпорти тощо. Пов’язано це з діяльністю "особистого духівника" Путіна Тихона Шевкунова. За документами, ця колекція має повернутися після Різдва за старим стилем, тобто в середині січня наступного року. Подивимося, як вона буде повертатися і куди. Власне, її вивезли до Росії після того, як у Севастополь почало прилітати через активність наших Збройних Сил. З інших музеїв також переміщуються колекції, але таких глобальних, як із Херсонеса, поки що немає. Є повідомлення, що збираються перевозити усі фонди з Херсонеса під приводом реставрації. Речі стоять вже спаковані в ящиках, готові до відправки.
Верховний суд Нідерландів затвердив цього року рішення про повернення Україні золотих артефактів із Криму, відомих як "скіфське золото". Вони протягом дев'яти років були предметом судової суперечки із Росією, яка анексувала Крим. Коли РФ окупувала у 2014 році півострів, "скіфське золото" демонстрували у музеї Алларда Пірсона (Археологічний музей столиці Нідерландів). Верховний суд Нідерландів повністю задовольнив позовні вимоги держави Україна, зобов’язавши музей Алларда Пірсона передати Національному музею історії України ці експонати.
А днями було остаточно підписано документ між т. в. о. міністра культури та інформаційної політики України Ростиславом Карандєєвим та виконувачем обов'язки директора університетської бібліотеки Амстердамського університету доктором Фредом Вірменом про повернення артефактів. Ростислав Карандєєв пояснив в ефірі Радіо Культура, чому цей процес був таким тривалим. "Причиною є досить ретельно виписані й обережні процедури, які використовуються в європейському судочинстві. Ризики ухвалення помилкових рішень запобігаються саме тривалістю і ретельним розглядом усіх аспектів. Усі необхідні судові рішення ухвалені. Відповідно до судового рішення Україна була зобов'язана сплатити Амстердамському музею кошти за зберігання українських артефактів протягом усього періоду після завершення виставки. А це майже за 9 років. Ми попросили колег відмовитися від цих вимог. І отримали позитивний результат через підписання відповідних документів", — зауважив Ростислав Карандєєв.
Напередодні Музей Алларда Пірсона передав артефакти до Національного музею історії України — саме там вони зберігатимуться до деокупації Криму. У листопаді предмети з кримських музеїв пройшли незалежну перевірку, після чого їх запакували відповідно до музейних правил. Потім артефакти перевезли до Києва. Нині фахівці обстежують стан 565 артефактів, серед них — античні скульптури, скіфські та сарматські прикраси, китайські лакові шкатулки, яким дві тисячі років.
Володимир Сергійчук. Фото: Facebook / За Чай.com
Свічка біля меморіалу жертвам політичних репресій та Голодомору у Дніпрі. 26 листопада 2023 рік. Фото: Суспільне Дніпро
— Пане Сергійчук, розкажіть, будь ласка, що відбувалося в часи Голодомору, можливо, на прикладі одного українського села…
Усі ті понад 20 тисяч сіл, які на той час були (за тодішніми даними) в Україні, мають таку картину. Інша справа – не всі села зберегли цю статистику, документи. В Полтавському обласному архіві я знайшов, що село Сенча, яке колись було райцентром і знаходиться неподалік Миргорода, зберегло всі документи. В селі за переписом 1926 року було 3322 особи й далі в архіві є свідоцтва про народження і смерть за кожен рік аж до 1939 року, до наступного перепису. Тож показано, скільки кожного року народилося і померло, який був приріст. Документи показують, що станом на 1 січня 1932 року у селі нараховувалося 3669 осіб. А далі був голод й ми бачимо зменшення народжуваності та збільшення смертності. Якщо в попередніх роках народжувалося 140-152 людей, то в 1932 році – 95. Але якщо в попередніх роках помирало по 65-70 людей, то в 1932 році – 82. А 1933 році народилося 50 осіб, а померло – 532 людини. Й це те, що зафіксовано. Ті дітки чи старші, які пішли, десь поїхали шукати хліба, когось знищили канібали – ці дані тут не зараховані.
Після 1933 року народжуваність поступово відновлюється, смертність зменшується і знову є приріст населення, який в 1937 році нараховує 91 особу, в 1938-му – 71-ну. Таким чином, напередодні перепису 1939 року в селі Сенча повинно бути 3503 особи, а перепис показав лише 2555. Питання: де люди? Й найбільше нас цікавить – скільки було на 1 січня 1932 року і скільки тепер. Відносно до цього ми маємо –1114 осіб. А довідкові видання кажуть, що в селі Сенча від голоду загинула 281 людина. Разом з тим, лише померло в 1932 році 482 особи, про що говорять документи, які лежать в Полтавському архіві. Й така картина, коли лише чверть офіційно врахована, – по всій Україні".
"У перший клас в 1932 році прийшло 1737 дітей, а в другий клас наступного року – лише 867. Половини немає"
"Більше того, в колишньому секретному архіві Компартії лежать дві доповідні Наркомату охорони здоров’я України (УРСР) про те, що відбувається у Володарському та Сквирському районах Київської області. Там перевірили, яка статистика померлих і яка реальна? У доповідних йдеться про те, що в офіційній статистиці враховано лише третину або й чверть померлих в січні-березні. А ще й які великі смерті були навесні, влітку, до перших колосків. Також у 1932 році в Петриківському районі Дніпропетровської області в перший клас прийшло 1737 школярів, а в другий клас 1 вересня 1933 року – 867. Половини немає", – розповів доктор історичних наук, професор Володимир Сергійчук.
Володимир Сергійчук. Фото: Facebook / За Чай.com
У суботу, 25 листопада 2023 року в Україні вшановують пам'ять жертв Голодоморів. Цей День пам'яті відзначають щороку у четверту суботу листопада на підставі указів Президента 1998 та 2007 років. Українці у ХХ-му столітті пережили три Голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Наймасштабнішим був голод 1932-1933 років — геноцид українського народу, вчинений сталінським режимом.
Президент України Володимир Зеленський закликав українців запалити свічки на вшанування пам’яті жертв Голодоморів. За його словами, поки українці запалюватимуть свічки — не згасне пам'ять про предків, яких "цілеспрямовано і цинічно штовхнули в обійми голодної смерті через те, що вони українці". Про це Зеленський заявив у відеозверненні з нагоди відзначення Дня пам'яті жертв голодоморів.
Зеленський назвав Голодомори трагедією, де були не лише мільйони вбитих, а й мільйони ненароджених. За його словами, ніхто не знає точної відповіді на питання, скільки людей, заморених голодом, просто падало в полі, на дорозі, у себе на подвір’ї, скількох не знайшли, а скількох не шукали.
"Коли вожді мали одну потребу — щоб усі мовчали, а рідні не мали ні змоги, ні сил шукати і доводити правду, а далі — шукати вже було нікому. Скільки їх? Точної відповіді на це питання ніхто не знає. Як і відповіді на інші питання. Як можна хотіти вбити цілий народ, стерти цілу націю? Як можна відбирати в людей останнє? Останні харчі, останні засоби до існування, останню надію на життя й шанс на порятунок. Нормальні люди не здатні цього уявити й збагнути", — сказав глава держави. Він додав, що від українців хотіли приховати правду і замовчати страшні злочини назавжди.
"Не змогли. Нас хотіли заплутати, ввести в оману, зробити так, щоб ми не вірили, сумнівалися, не пам’ятали, а тому пробачили. Не змогли. І сьогодні з глибоким сумом, повагою ми вшановуємо пам'ять про мільйони наших людей", — сказав Зеленський. Також він подякував усім державам, які визнали Голодомор злочином проти України.
"Ми дякуємо всім державам, які обрали справедливість і визнали її. Визнали офіційно. Визнали Голодомор злочином проти людей, проти історії, проти України. Свідомим злочином. Рівно 30 років тому першими це зробили Естонія та Австралія. Згодом — Канада, Угорщина й Ватикан. Литва, Грузія і Польща. Перу, Парагвай, Еквадор, Колумбія і Мексика. Португалія та Сполучені Штати Америки", — сказав президент.
За його словами, коли почалася розв'язана Росією повномасштабна війна, всім, хто доти сумнівався, все стало очевидним: усі побачили буквально у прямому ефірі, на що здатна сучасна РФ, яка називає себе спадкоємницею СРСР, якій подобається бути спадкоємницею найстрашніших злочинів і вбивств тієї епохи, спроб знищити народи.
"І за ці два роки повномасштабної війни майже стільки ж держав, як від початку нашої незалежності, тепер визнали Голодомор геноцидом. Німеччина, Велика Британія, Італія, Франція, Чехія, Молдова, Румунія, Болгарія, Бразилія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Ірландія, Ісландія, Словенія, Словаччина, Хорватія, Європейський Союз і Парламентська асамблея Ради Європи", — зазначив Володимир Зеленський.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
"Пісня "Назавжди" стала новою сторінкою даного етапу мого творчого життя. Тепер і цю, безумовно знакову для мене композицію можна слухати рідною мовою. Що неймовірно мене тішить. Нагадаю, що це вже третій мій хіт, який ми переклали. До цього соловїною зазвучали спочатку Alekseev перевидав українською одну зі своїх найвідоміших пісень "Назавжди"Як ти там", а потім "Океанами стали". Автором перекладеного тексту знову став мій колега Олег Боднарчук. Нещодавно він зізнався мені, що це його улюблена українська версія моїх добре відомих пісень. І дійсно вийшло дуже красиво, як на мене. Хоча завдання було, чесно кажучи, не з простих. Оскільки оригінальна версія пісні насичена багатьма метафорами, які дуже важливо було зберегти, не дивлячись на те, що дослівно перекласти їх, не втративши рими, просто неможливо. Втім в українській версії назавжди ви почуєте нові інтерпретації багатьох фраз, що тільки підкреслили глибину сенсів, закладених в сюжеті пісні. Також ми зняли нове дуже цікаве відео для цього твору. Зйомки відбулися в Києві. І основна ідея відео полягала в тому, що воно відзняте з одного дубля. Правда таких дублів ми відзняли щонайменше 20. Так що заходьте на мою сторінку YouTube, щоби переглянути цю роботу. Наостанок скажу, що попереду на вас чекає українська версія ще як мінімум однієї моєї пісні, яка, безумовно, зіграла ключову роль в моєму житті. Але про це трохи згодом", — розповів Alekseev в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у вересні Alekseev видав нову версію хіта "Океанами стали".
Також читайте інтерв'ю ALEKSEEV: Тебе несе течія – а ти просто маєш бути собою.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
"Альбом "Цвіт крилець метелика" — це повністю акустична робота, створена разом із моєю колегою піаністкою Реною Дахно. Це збірка історій про дорослішання і те, як на мене впливали зовнішні обставини і внутрішні зміни, як я їх проживала. Кожна пісня переплітається в наступну. Це така свого роду аудіокнига, дуже особлива та особиста моя історія. Мені дуже трепетно, що її зараз вже може почути така велика кількість людей. Я впевнена, що багатьом ця історія відгукнеться. Альбом записаний повністю наживо. Тобто ми не робили ніяких пауз під час запису, чи перевибок, чи перезаписів, чи дозаписів. Весь альбом записаний one take. Це дуже важливий для мене момент. Бо хотілося передати ті емоції, які були в момент запису, в момент написання цих пісень. В альбомі є не лише пісні, а також проза і фортепіанна імпровізація, яка передає стан і відчуття, яка поглинає тебе в такі цікаві стани, підвішені, мрійливі і дещо красиво закохані, романтичні і водночас дуже приземлені. Також в альбомі є запис із життя. Це аудіозапис із мого диктофона в момент, коли я писала пісню, імпровізуючи. Власне цей запис із диктофона теж потрапив до платівки. Тому я запрошую вас разом зі мною послухати альбом", — розповіла Схожа в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у березні Схожа присвятила нову пісню братам, які визволяють Україну від російських окупантів.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба typeled
"Назва альбому "Паперові міста" та сама тема для лонгплею прийшла до мене півтора року тому. Протягом цього часу я дуже багато експериментував над піснями, над стилем, над звуком, через що в мене дуже багато пісень на цю тематику. Але до альбому увійшло лише 8 пісень. Альбом "Паперові міста" для мене дуже особистий. В цій роботі я хотів передати теплий і водночас ностальгійний настрій. Сама назва платівки "Паперові міста" означає, що це міста, яких не існує. Все це транслюється на наші життя. Люди шукають те, чого нема. Ми завжди у пошуках чогось неіснуючого. Можливо це люди, які вже не в твоєму житті. Або це минулі спогади та життя в них. Це може бути будь що. Особисто для мене це актуально. Я дуже довго жив минулим. Але час йде, все рухається, не треба зупинятися, треба рухатися далі. В цьому альбомі кожен знайде для себе щось своє. Щодо наступних релізів, то я планую випускати спільні пісні з іншими виконавцями. В мене за всю кар'єру тільки одна пісня, колаборація. Тому, я думаю, що це буде щось цікаве", — розповів typeled в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у червні typeled презентував сингл "Цинамон".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба Probass ∆ Hardi
"Наш альбом називається "Доброго вечора, ми з України". По іншому, мені здається, його назвати не можна було. Це довгоочікуваний альбом, тому що ми ухвалювали рішення, чи випускати вже саме альбом, чи ні. Але вирішили все ж таки випустити. Тому що ця збірка має право на життя і вона має бути саме в такому складі треків, як вона вийшла. Там є треки, які вже ви чули. Там є цікаві версії трека, наприклад, "Доброго вечора, ми з України" з оркестром народних інструментів НАОНІ. Там є багато фітів з багатьма артистами. Але також і є абсолютно нові треки, абсолютно нові фіти, які ви ще взагалі не чули. Наша мета, і ми показуємо це цим альбомом, робити таку музику, яка буде по-перше впізнавана в цілому світі. Тобто коли будь-де, будь-хто чує цю музику, він має розуміти, що це саме музика, створена українцями, створена в Україні. Це дуже важливо, тому що українська музика має бути впізнаваною у світі. Також ми використовували і етномотиви, це наша принципова позиція, тому що ми хочемо поєднувати в сучасній електронній музиці все ж таки наше першоджерело, наш етнокод. Тому що без нього, без розуміння того, з чого все починалося, якщо не буде такого розуміння, не буде у нас майбутнього", — розповів DJ Probass Артем Ткаченко в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у березні Probass ∆ Hardi видали перший сольний трек.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба Cheev
"Пісня "Більш немає крил" — це останній сингл із мого другого альбома "Noir" , який вийде 17 листопада. В цій пісні я вирішив порушити тему емоційного вигорання і безсилля. Вона про те відчуття, коли ти морально вичавлений і кольори у тебе стають не такими яскравими, як раніше. Вона про те, як життя йде з великою швидкістю, а ти не можеш витримати цей темп. "Більш немає крил" звучить не так легко, як мої інші пісні. Вона більш рокова. В неї більше гітари, ніякого лаунжа, балад. Але все одно мені здається, що все ще відчувається мій почерк. І я думаю, що багато хто впізнає себе в цій пісні", — розповів Cheev в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у березні Cheev представив сингл "Печаль".
Також читайте інтерв'ю Cheev: "Я хочу створити пісню, що буде поза часом і поза контекстом".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Лілія Лилик, Радіо Промінь
"Трек "Три полоси" абсолютно не схожий мабуть на жодний з попередніх. У нього легкий вайб від якоїсь старої Jerry Heil, чи краще сказати від молодої Jerry Heil. Але зовсім нове усвідомлення світу в тексті, звучанні від нової Jerry Heil. Від теперішньої. В звучанні зухвалість, ось така впертість, тому що це, мабуть, така наша національна особливість. Можливо нам прививається це просто з дитинства. А може це передається із генокодом. Ми премо напролом попри все. Я зараз практично процитувала себе у пісні. Там є такий момент, який уже в ТікТоці обізвали скоромовкою, яку варто додати в українські підручники. Бачите, я все ж таки намагаюся туди потрапити. Але насправді трек дійсно дуже різнобарвний. Там і звучання народне, там і ця скоромовка, чи читка, чи реп, називайте це, як хочете. Я вже втомилася писати ліричні пісні, тому що хочеться чути життя в піснях. І ось це для мене такий маніфест, життя-маніфест впертості, наполегливості, Тому що ми такі. Тому вйо до перемоги і хай живе українська музика", — розповіла Jerry Heil в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
9 листопада стало відомо, що Jerry Heil з піснею, що записана разом із реперкою alyona alyona потрапила до лонг-листа учасників нацвідбору на Євробачення 2024. До нього також увійшли Melovin, Yaktak, дует NAZVA, гурт Циферблат, Ingret та інші артисти. Імена фіналістів відбору оргкомітет оголосить до 20 листопада.
Також читайте інтерв'ю Jerry Heil: "Ми йдемо напролом попри все, бо нам є за що боротися".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Пресслужба Disappeared Completely
"Альбом "Pretty Average" став у якомусь плані дебютним для нас, адже відкрив зовсім нове звучання Disappeared Completely. Він є експериментальним, бурхливим, відчайдушним та хоробрим. У ньому ми поступово простежуємо наш перехід від електронного жанру до більш рокового, гаражного та навіть блюзового. Причинами для такого драматичного переходу стали особисті проблеми, зміни всередині гурту та, звісно ж, повномасштабне вторгнення. Воно змінило ставлення до життя і трохи пришвидшило процеси, які відкладалися на потім. Під час роботи над альбомом ми багато імпровізували, "дуркували" та просто добре проводили час. Це створило певну хімію та зв’язок всередині гурту, сподіваємось, слухач це помітить. Загалом, кожен зможе знайти у цьому альбомі щось для себе, адже тут присутнє велике різноманіття жанрів, інструменталів та вокалу. Наразі ми активно готуємося представити наш новий альбом на концерті "Слух: Наживо", що відбудеться у Києві 11 листопада. Тож сподіваємося з вами зустрітися і круто провести час", — розповіли музиканти гурту Disappeared Completely в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у жовтні гурт Disappeared Completely видав сингл "Personal 2".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
""Розпачі" — це проєкт із гітаристом "Фіолету" Романом Андрухівим. Він виник цьогоріч, хоча ідея з’явилася невдовзі після повномасштабного вторгнення, як спроба в сатиричній формі говорити про нашу з вами непросту реальність. Перший трек "Бедтріп" — про життя останні півтора року саме цивільного населення і про те, як воно згрібає зі своєю менталкою. Жанрово ми зосередимось на електронній музиці, це буде техно, десь хауз, можливо, кіберпанк. Поки що це буде винятково студійний проєкт, ми не плануємо жодної концертної діяльності. Це будуть записи, відео, якась мережева активність. Саме на цьому я хотів би зосередитись у найближчі півроку, крім "Фіолету". Маю надію, що слухачам "Селекції" наш дебют сподобається", — розповів фронтмен гурту "Фіолет" Сергій Мартинюк в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Також читайте інтерв'ю Сергій Мартинюк: Проєкт "Розпачі" — це сатирична реакція на те, що відбувається в країні.
Нагадаємо, у травні гурт "Фіолет" випустив пісню про готовність визнавати власні помилки.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
"Життя нині диктує нам дуже конкретні наративи, але я радий, що маю натхнення писати трушну музику і торкатись людських сердець контекстом буденного життя, сюжети якого насправді у більшості з нас схожі. Саме такі історії викликають ті славнозвісні мурахи та зближують тебе зі слухачами, саме така музика не має терміну придатності та живе поза часом. Я впевнений, що цей трек стане досить відчутним флешбеком для багатьох. Насправді пісня "Де ти?" була зовсім не запланованою. Вона була написана за 10-15 хвилин. І мені здається, що цей спосіб створення пісень — найкращий, тому що пісні пишуться у творчому потоці, натхненні, у моменті. І це більш щирі пісні, адже ти вкладаєш у них емоції тут і зараз. Погодьтеся, стосунки — це завжди гострий сюжет. Нова композиція однозначно відрізняється за саундом і подачею від попередньої моєї творчості. Для мене ці зміни на краще, тому що я відчуваю новий етап у моєму житті, і це не може не відображатися на творчості", — розповів KHAYAT в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Нагадаємо, у червні KHAYAT видав новий мініальбом "Ultra II".
Також читайте інтерв'ю KHAYAT: "Я навчився у людях бачити своїх, відчувати їхній внутрішній запит".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Фото: пресслужба артиста
Лідеру гурту "Фіолет" Сергію Мартинюку стало затісно в рамках одного бенду, тому він створив новий музичний проєкт "розпачі" з гітаристом Романом Андрухівим. Першої оприлюдненою піснею проєкту став "бедтріп" – трек із сатиричним настроєм і рефлексією на життя української столиці після початку повномасштабного вторгнення. Ведучі "РанокПро" Анна Заклецька і Денис Денисенко розпитали музиканта, звідки в нього ті розпачі і від чого такий бедтріп – а відповіді музиканта слухайте в ефірі "Радіо Промінь".
Чому "розпачі" і чому "бедтріп"? Чи знайомий тобі сенс цього слова?
Я не філолог, але що таке "бедтріп" знаю (сміється). Чому ми назвалися "розпачі", тяжко сказати. Але сам проєкт, власне, виник як своєрідна реакція на все те, що відбувається в країні – у сатиричній формі. Конкретно пісня "бедтріп" – це така собі розмова про менталку середньостатистичного цивільного українця, який вже майже два роки намагається просто триматись на плаву, якось реагувати на все, що відбувається, і демонструвати позірну витримку, – якщо можна так сказати.
Це перший трек нашого проєкту. Ми вирішили, що проєкт буде виключно студійний. Тобто ніякої концертної діяльності не передбачається. Просто пісні з відео.
Завжди можна піти шляхом Поплавського, прощатися щороку і давати 25 останніх концертів. А тут навпаки: "не буде концертів" – і хоба!
Насправді, це нормальна практика для теперішнього зумерського світу. В нас і з "Фіолетом" двіжу вистачає. Тому планувати ще й концерти з "розпачами"…
Зрозуміли – розпачам до концертів фіолетово! Ми знаємо, що ти дуже різностороння людина – письменник, соліст гурту "Фіолет", один з організаторів прекрасного фестивалю "Бандерштат". А тут іще й цифровий проєкт запустив. Може, в тебе там в рукавах є ще якісь тузи-задуми, якими ти хочеш розвантажити своє ментальне здоров’я?
Звісно, що є! Ми з колегами з інших київських груп цьогоріч створили панк-хардкор-групу KODLO. Навіть мали один виступ з нею на фестивалі "Файне Місто". І зараз якраз дописуємо мініальбом. Фактично вже накопичили матеріал, тепер триває зведення.
Я не знаю, чи це війна так посприяла тому, але з’явилося сильне бажання висловитися у всьому, в чому ти десь не висловився. Я це з цим для себе внутрішньо пов’язую.
Це спільний проєкт з музикантами гранж-альтернативної банди "Марний". Ми об’єдналися і вирішили трохи пройтися по панку і гостросоціальних темах.
Цей проєкт також буде неконцертний?
Ні, бачите – в нас ще не було жодної пісні, а ми вже виступали на фестивалі "Файне Місто". Тобто, тут все навпаки.
Унікальний випадок! Дивись, ти за освітою політолог, я (Анна Заклецька, – прим.ред.) теж. Мені часто ставлять питання: "А ким ти працюєш після здобуття цієї освіти?" В тебе таке не питають?
А я колись працював за спеціальністю! Багато років займався громадсько-політичною діяльністю. І якби не той мій досвід, навряд чи виник той же "Бандерштат". Саме в громадському русі до мене прийшла ідея створити такий фестиваль. І я зайнявся ним ще до "Фіолету". Власне, займаючись фестивалем, я почав багато спілкуватися з музикантами локальної волинської сцени, де на той час жив. Потім працював з декількома партіями, організовував вибори, займався створенням передвиборчих кампаній, також мав досвід державної служби.
Тобто, я зрозумів, що мені обіцяє це політологічне майбутнє – і вирішив зайнятися музикою (сміється).
Тож коли очікувати ваше KODLO?
Прем’єра перших треків проєкту, можливо, відбудеться десь в грудні-січні.
Фото: Ігор Ткач, Радіо Промінь
"Це моя перша колаборація з незалежним українським саундпродюсером Arthur Dennys та моя перша колаборація в цілому. Раніше я доволі обережно ставився до цього, тому що для мене це насамперед про музичну хімію, спільні музичні смаки тощо. Мені було дуже приємно, що Артур зробив і слова, і музику. Тож моя робота була вдихнути вокал у цей трек. Працювали над ним ми на домашній студії в Києві як завжди. Скажу чесно, що наразі у нас є ще одна пісня в роботі. Тому, напевно, це тільки початок. Загалом у листопаді вийде новий альбом "Як в кіно", де будуть всі релізи за попередні два роки та декілька нових. Тож ми дуже чекаємо на цей реліз. І наприкінці року вийде ще один додатковий трек, про який я розкажу трохи згодом", — розповів Tolo4nyi в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у вересні Tolo4nyi випустив пісню "Париж".
Також читайте інтервʼю Женя Толочний (Tolo4nyi): "Дуже важливо повертатись до життя, у якому все як у кіно".
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
Зірка 90-х EL Кравчук не зменшує творчих обертів і щокілька місяців повертається до шанувальників чи то з новим арт-проєктом, чи з новою піснею. Або одночасно з обома, як цього разу. 23 жовтня співак презентував в ефірі шоу "РанокПро" на "Радіо Промінь" нову композицію "Додому", яка стала частиною фотопроєкту "36 рамок". Про що ця виставка і який сенс він вкладав у пісню – Андрій розповів Анні заклецькій та Денису Денисенку.
Вітаю слухачів! Дуже люблю "Промінь" і часто прокидаюсь під вашу радіостанцію!
Раді чути! Знаємо, що 26 жовтня у Києві відкривається виставка "36 рамок", яка присвячена темі війни – і ти в ній береш участь. В якій саме якості? І чи пов’язана з нею пісня "Додому", яку ти презентуєш сьогодні?
Зв’язок, звичайно, є. Ця виставка – проєкт Grynyov Art Collection куди мене запросили в якості моделі (я іноді знімаюсь для сучасних українських художників, беру участь у проєктах, пов’язаних із мистецтвом). Це фотопроєкт – і він дуже емоційний. В ньому і намагався віддзеркалювати собою емоції, які відчуває зараз кожна людина в Україні. Ці 36 кадрів – це як в фотоплівці, 36 різних станів. Це події, які залишились і в моєму серці, і в серці моєї країни.
Мене, мабуть, тому і обрали для цього проєкту, тому що люди знають, яким я був за всі 30 років своєї кар’єри – і романтичним, і замріяним, і провокаційним. А зараз я як всі живу в країні, яка воює і яка обов’язково переможе. І ми для цього все робимо. Ми повинні завжди привертати увагу до України і до того, що тут відбувається, – щоб світ не забував, що тут іде війна і гинуть люди. Щоб це якомога швидше закінчилось нашою перемогою.
Ти говориш, що пропускаєш через себе ці 36 тем та історій – це ж страшенне навантаження!
Це справді було дуже складно. Тому що, хоча це постановочні фото, але в цьому дуже велика частина спражнього болю, справжніх проблем, справжніх емоцій. Ти відчуваєш все пережите знову і знову, і розумієш, наскільки цінно пам’ятати це.
Знаєте, я коли був дитиною, то вірив, що війни ніколи не буде. Я був так налаштований… Але в житті все буває. І потрібно бути сильними, щоби впоратись із викликами життя.
Віримо твоїм емоціям, тому що знаємо, що ти часто виступаєш перед людьми в прифронтових зонах, спілкуєшся з ними і знаєш, чим вони живуть.
Через серце кожної людини зараз проходить війна, тому вся країна дуже згуртувалась – це справді так.
Повертаючись до пісні "Додому" – ти сам говорив, що для тебе зараз поняття дому розширилось за межі просто дому з чотирма стінами: це українські поля, дороги, небо…
Натхненником цього проєкту був поет Борис Гриньов. Він збирав багато інформації від жінок і дівчат, які поїхали за кордон – а виїхало 8 мільйонів українців! Емоції їхні дуже споріднені між собою – і вони звучать в цій пісні. Всі хочуть додому, де все своє і все рідне. Я вже чув відгуки від пісні – ми потрапили з нею саме в точку.
Я точно знаю, що перемагає в житті той, хто більше любить. Ми любимо свій дім – тому, українці, повертайтеся, будь ласка, додому!