Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Попри складні умови – хтось за кордоном, хтось тут живе, хтось виживає – ми змогли пристосуватися, навчилися жити.
Яно, розкажи, будь ласка, про свій новий реліз "Три полоси". Як тривала робота над ним і як виникла ідея заспівати про спортивний костюм?
Ця пісні почала народжуватися два роки тому. Зрозуміло, що тоді душевний стан та ситуація в країні були іншими. Пісня писалася з приспіву, тому він такий помітно легкий, зухвалий. Далі йде лірична частина, вона створювалася зараз, під час мого перебування в Берклі. Тому в ній йдеться про тугу за сім'єю, за рідною землею. І воно якось так кльово між собою поєдналося. Мені здалося, що це якраз пісня, яка добре характеризує і мене як особистість, як українку, і нас всіх загалом. Впевнена, що тим, хто це буде слухати з українців, вона буде близькою. Адже попри такі складні умови – хтось за кордоном, хтось тут живе, хтось виживає – ми змогли пристосуватися, навчилися жити. І ось, мені здається, пісня "Три полоси" про це: ми премо напролом попри все, бо нам є за що боротися.
Третя частина пісні, там де така реп-скоромовка, коли ти її написала?
Теж у Бостоні. Ми її писали з Іваном Клименком (музичний продюсер, засновник лейблу ENKO, автор пісень – прим. ред.). Він тоді приїжджав до мене потворити.
Яка головна ідея пісні "Три полоси"?
Як я вже сказала, ця пісня про те, що як би голосно не гавкали українцям собаки в спину, ми прямуємо напролом, тому що ми такі, не вміємо інакше. Я не вмію інакше. Це просто наша така особливість.
У шоу "Селекція" ти розповіла, що в пісні "Три полоси" є дещо від тебе юної, коли ти тільки починала свою творчість, і тебе теперішньої. Які зміни у власній творчості є помітними саме для тебе? Що ти втратила, а що здобула?
Я втратила якусь інфантильність, дитячість. Тобто легковажність, що була раніше, дійсно видавалася такою трошечки дитячою. Зараз вона більш зріла, усвідомлена легковажність, я б сказала.
Зараз я не можу виконувати свої ранні пісні, бо вони мені не резонують.
Я ще помітила, що раніше ти використовувала хештеги перед назвами пісні, а зараз цього не робиш.
Так, бо це також було з якогось життя коміксів, не знаю, як пояснити. Для мене все, що я робила тоді, було трошечки карикатурним, нагадувало аплікацію. Мені подобалося щось таке дивне робити. Але зараз все спростилося. Наразі цього не хочеться. Можливо, воно залишиться главою в моїй книзі. Але я, до речі, планую випускати платівку. І там, думаю, можна буде почути ті перші пісні. Бо люди чомусь досі на концертах продовжують просити "Білі кроси". Але зараз я не можу їх виконувати, бо вони мені не резонують. Я подумала, буде, мабуть, доцільно випустити просто платівку з двома сторонами. Як, знаєте, ніби, дві сторони мене.
Також вийшло відео на пісню "Дві полоси". Де ти його знімала, з ким?
Відео створювалося в непростих умовах, бо ми дочекалися найхолодніших, здається, днів осені й вирішили знімати кліп в легкому одязі. Це було розкішно і чарівно, та після першого дня я, звісно, злягла з температурою, але швидко оклигала. У мене була дійсно чарівна команда режисера Вадима Пінягіна. До речі, я його навіть не знала до нашої спільної роботи. Якось побачила, що у Андрія Бармалія, це такий саксофоніст український, вийшла нереальна відеоробота, яка мене вразила. І я почала запитувати у знайомих, хто її створив. Мені просто скинули контакти Вадима, який в принципі ще мало знімав, відео для Бармалія було його першою роботою. Але я дуже в нього повірила. У нас була задача зробити атмосферне відео, таке трошечки ретро, ніби ностальгічне. І мені здається, що нам вдалося. Долучили, звісно, і стилістів, але хотілося лишитися в такому дуже простому вайбі. Мені спала на думку ідея вдягнути краватку з чорно-білим костюмом спортивним. Вже дехто питав, чи буду я так на концертах виступати. Думаю, буду. Щось в цьому є від нової й від колишньої мене.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
