Результат пошуку: Життя в ефірі
Українське радіо відтепер мовить у таких населених пунктах:
Олександрія (Кіровоградська область) — 87,6 FM;
Новомиргород (Кіровоградська область) — 89,4 FM;
Кортеліси (Волинська область) — 88,9 FM;
Сватове (Луганська область) — 105,5 FM;
Карлівка (Полтавська область) — 106,2 FM;
Скадовськ (Херсонська область) — 101,7 FM.
Радіо Промінь:
Яремче (Івано-Франківська область) — 104,0 FM;
Ізюм (Харківська область) — 106,5 FM.
Радіо Культура:
Запоріжжя (Запорізька область) — 87,8 FM.
"FM-мережа Суспільного радіо розвивається, а разом із нею зростає аудиторія. Кожен новий населений пункт, який з'являється на нашій карті покриття — це десятки й навіть сотні тисяч людей, які відтепер мають змогу слухати чесні новини, цікаві програми та якісну музику в зручному FM-форматі. Контент, створений винятково в інтересах громадянського суспільства — велика цінність у сучасному світі. Тому ми вітаємо мешканців міст, де розпочинають FM-мовлення канали Суспільного радіо, і гарантуємо, що на наших хвилях вони завжди знайдуть для себе щось корисне й цікаве. І, звісно, величезна подяка департаментові розвитку мереж Суспільного, який докладає максимум зусиль для запуску FM-частот", — прокоментував член правління UA: Суспільне мовлення, відповідальний за платформу радіо, Дмитро Хоркін.
Нагадаємо, перший канал Українське радіо — найбільша FM-мережа країни, а також найпопулярніше розмовне радіо.
Другий канал Радіо Промінь — найперше музичне радіо України. Протягом останніх п'яти років його FM-мережа зросла вп’ятеро. 95% пісень в ефірі Радіо Промінь — українською мовою.
Третій канал Радіо Культура — головний осередок культурного життя країни в радіопросторі. В ефірі Радіо Культура музика від найкращих виконавців країни й світу, радіотеатр, поезія та проза вустами авторів, а також новини культурного життя.
Усі канали Суспільного радіо можна слухати в мобільному застосунку suspilne.radio.
"Лісова пісня - це наш творчий альянс зі співачкою Shy. Ще перед карантином я написала Олександрі з пропозицією щось створити разом, вона відразу погодилася. Ми почали обирати поезію для пісні. Довго не думали і зійшлися на творчості Лесі Українки, бо Саша знайшла дуже гарний уривок з твору "Лісова пісня". Ми зібралися і записали live у мене вдома буквально за дві години. Мелодія прийшла дуже швидко, ми навіть нічого не вигадували. Я, особисто, вважаю, що це магія, бо рідко коли творчим людям вдається так швидко відчути один одного. Отже, після карантину ми відзняли чуттєве ліричне відео, яке ви можете переглянути на YouTube", - розповіла Ірина Кульшенко в ефірі шоу "Селекція" на "Радіо Промінь".
На думку Shy Лісова Пісня є метафоричним твором.
"Я думаю, можна придумати багато інтерпретацій "Лісової Пісні", але, в принципі, вона про пробудження після сну. Це така метафора для мене про якийсь період життя важкий у людини. І ось настає момент просвітлення. Це може бути кохання, натхнення. Якесь переродження, після якого людина прокидається, наче після важкого сну, від своїх проблем і переживань, і закохується у цей світ по-новому. Ми презентуємо версію "Лісової Пісні", що записали першою. Нам здалося, що вона вийшла настільки природна і емоційна, що нам не захотілося переробляти. Ми спробували, але виходило більш штучно, і ми вирішили залишити цю версію. І мені здається, це цікаво, мало хто з артистів так робить. Тобто, вона супер, як то кажуть, трушна. От як перший раз зустрілися, заспівали - так і показуємо людям. Мені здається, це прикольно", - каже Shy.
Всеукраїнська радіопрем'єра "Лісової Пісні" відбудеться 17 липня о 19:00 в ефірі шоу Селекція а "Радіо Промінь".
– В команді Уляни Супрун ви відповідали за впровадження змін у системі надання медичної допомоги. Зараз ви дуже активно коментуєте, часто критикуєте дії чинної влади, зокрема, щодо боротьби з коронавірусом. Як ви оцінюєте ту епідемічну ситуацію, яка є на сьогодні в Україні?
– Якщо дивитись на реакцію України на пандемію з висоти, то є й хороші новини. Наша країна не так сильно постраждала від неї, як країни Західної Європи або Латинської Америки. Але при цьому хотілося б краще, тому що в тій самій Західній Європі на сьогодні показники нижчі, ніж в Україні. Ті ж Франція чи Іспанія мають зараз менше випадків, ніж в нас. Тому Україна, з одного боку завдяки вдалим рішенням, таким як ранній карантин, загалом уникнула великого піку. Але з іншого боку відповідь недостатньо хороша, щоб ми зараз не були в червоній зоні, могли поїхати в Європу й відмовитись від обмежень, які досі залишаються.
– Якби ви були в уряді зараз, як би ви діяли? Тому що в нас в студії минулого тижня була епідеміолог Людмила Мухарська і вона прогнозувала, що друга хвиля, можливо буде у вересні-листопаді. Що нам потрібно зробити, аби підготуватися до другої хвилі і не мати величезних втрат?
– На мою думку, в уряду повинен бути один великий пріоритет, єдина діюча відповідь на пандемію, яка в світі показала свою ефективність. Йдеться про системи тестування, виявлення та ізоляції. Іншого способу стримувати і долати пандемію немає: вакцини немає, доведених ліків немає. Діє тільки стримування завдяки широкому активному тестуванню, виявленню та ізоляції випадків.
Я дійсно критично відгукуються на політику уряду, як правило, саме на цю тему, тому що мені не зрозуміло, чому, починаючи з березня і до липня, наша країна аутсайдер у Європі за кількістю тестів. В нас практично не діє система виявлення та ізоляції контактних осіб і тому не дивно, що в нас на відміну, наприклад, від Польщі, після послаблення карантину випадки пошли вгору.
В Польщі вони не пішли вгору, хоча ситуація в нас подібна. У нас однакове населення, приблизно однакова густина, приблизно одночасно до нас зайшов вірус, одночасно ми ввели карантин, він був однаково жорсткий і одночасно ми його послабили. В Польщі тренд на зниження продовжився, в Україні почався ріст, тому що в Польщі тестують вдвічі більше та ізолюють контактних осіб. На сьогоднішній день на ізоляції і під наглядом сімейного лікаря знаходиться близько 100 тисяч людей. В Україні я цю цифру шукав і не знайшов, її просто немає і уряд про неї не звітує. Єдину цифру, яку я знайшов – це кількість людей, які прилітають з-за кордону і їм ставлять нови додаток "Дія", який відстежує їхню самоізоляцію. Таких людей є близько 30 тисяч, але вони перебувають не під наглядом сімейного лікаря, а просто звітують у програму, що вони вдома. Тому перше, що мав би зробити уряд – це спрямувати ресурси на систему тестування та ізоляції. Все інше потім.
Читати також: Мухарська прокоментувала поточну ситуацію із захворюваністю на Covid-19 в Україні
– А щодо тестування: наскільки в нас ефективна система? Чим нас тестують?
– В Україні тестують такими ж тестами, як в будь-якій іншій країні, вони абсолютно нормальні. Лабораторії більш-менш теж нормальні.
– Але це не вітчизняні тест-системи? Адже нашим науковцям не дали кошти, як планувалося, зокрема, на виготовлення ПЛР-тестів. Про це нещодавно говорив в нашому ефірі відомий науковець пан Комісаренко.
– Не можу це коментувати, бо не стежив за цією ситуацією. Але дійсно ПЛР-тести – це те, що потрібно. Зараз багато говорять про інший вид тестів, який називається ІФА. Це тести, які виявляють антитіла,тобто вони дивляться назад, чи ви колись перехворіли на коронавірус. Але вони не можуть встановити, чи зараз ви хворієте, для цього потрібні тести ПЛР. Тому якщо людині зробити тест ПЛР в Україні, він нормальний, але справа в іншому. В тому, чи його зробили вчасно і чи мало це якийсь наслідок.
Моє відкриття, яке я зробив, проаналізувавши статистику, що до дуже недавнього часу в Україні брали матеріал, але тестів не встигали робити. В багатьох регіонах з'явилися величезні залишки цього матеріалу, його заморожують в холодильники і він чекає на свою чергу. Головний санітарний лікар Віктор Ляшко у Львівській області виявив таку проблему, але вона була не тільки там. Це призводило до того, що в людини брали матеріал, а робити тест, наприклад, через два тижні. Тому цифра, що Україна почала робити по 10 тисяч тестів в день з практичної точки зору часто практично нічого не означала. Тест, зроблений через тиждень, два має мало змісту: ви вже не відстежили контакти цієї людини, цим людям не зробили тестів і вони не знаходяться на ізоляції, якщо вони хворі.
Читати також: Чому росте кількість хворих на Covid-19, які незворотні наслідки хвороби та чи є в українців колективний імунітет від вірусу – Сергій Комісаренко
– У влади є зараз план, як діяти далі? До 31 липня в нас діє адаптивний карантин і вже міністр охорони здоров'я Максим Степанов в інтерв'ю РБК заявив, що МОЗ готує проєкт постанови, яким карантин продовжать ще мінімум на місяць. Чи потрібні ці обмежувальні заходи проріджувати? Дуже багато людей не дотримується карантину.
– Перехід на адаптивний карантин теж був хорошим рішенням, тому що тримати країну в жорсткому карантині, закриту довго не можна. Тому уряд перейшов до адаптивного карантину і діє по епідеміологічній ситуації в тій чи іншій області. Зараз підстав для того, щоб обмеження, які є, в тих регіонах, де вони є, були зняті, я також не бачу. Щоб це робити, треба бути впевненим, що коли ми його ослабимо, то наша система громадського здоров'я втримає поширення.
Тому тестування виявлення та ізоляція такі важливі. Це той наш інструмент, який дозволяє відмовитись від карантину, бо карантин тому, що ми не контролюємо епідемію. Ми зупиняємо всіх людей фізично, кажемо не рухатись, що не поширювати захворювання.
– Мені хотілося б дізнатися вашу думку щодо того, що чекає на нашу освіту з вересня? Як правильно було б підготувати навчальні, освітні заклади до нового навчального року?
– Це складне питання. Я щодня слухаю по радіо BBC світовий огляд ситуації в різних країнах. І з приводу освітніх закладів немає єдиного підходу: різні країни підходять до цього по-різному. В США, наприклад, де найскладніша ситуація, відкрито кажуть, що будуть вчитися онлайн. Якщо ми не будемо готові стримувати поширення нашою системою громадського здоров'я, як зараз, то відкривати масово освітні заклади є ризикованим. Є докази того, що діти самі легко переносять Сovid, але вони його сильно розносять.
– Цими днями прем'єр Литви сказав, що в школах в звичайному режимі планують забезпечити початкове і основне навчання. Старші діти можуть самі про себе подбати, бо краще вміють працювати з технологіями, ніж маленькі. Такий формат для України теж підходить?
– Це європейська практика. Коли в Західні Європі послаблювався каратин, то багато країн відкрило початкову школу. Причина тут не лише в тому, що маленькі діти не можуть працювати дистанційно, а скоріше та, що вони тримають вдома батьків. Або бабусь, що збільшує для літніх людей серйозні ризики.
Тому це буде дуже серйозне і відповідне рішення для нашого уряду і я надіюсь, що до нього серйозно ставляться і за літо проведуть серйозну підготовчу роботу. Бо якщо все буде так, як сьогодні, то відкривати освітні заклади дуже небезпечно.
– А що стосується планів МОЗ відновити санітарно-епідеміологічну службу. Наскільки це доцільно робити?
– Я думаю, що якби спрямувати цю енергію на побудову системи тестування, виявлення та ізоляції, набагато більше більше добра нам, як громадянам, міністерство би принесло. А якщо коментувати про санітарно-епідеміологічну службу, люди мають розуміти, що з таким же успіхом можна відновити однопартійну систему КПСС в Україні. Логіка приблизно та сама: деяким людям здається, що в Радянському Союзі був порядок і вони хочуть туди вертатись. Але там не було порядку і хорошого життя.
Можу про державну санепідслужбу сказати декілька фактів: коли вона працювала, в кінці 2000-х років, наприклад, в Україні сталось таке явище, як масова антивакцинальна кампанія. В результаті рівень вакцинації, за який прямо відповідача держсанепідслужба впав нижче рівня Африки. Україна стала однією з найгірших країн у світі за рівнем вакцинації. Наслідком цього стали спалахи хвороб, які в світі вже подолали: в 2015 році – поліомієліт, в 2017-2018 роках – кір. Це результат роботи держсанепідслужби. Про корупцію там я просто мовчу.
Фото: Українське радіо
На ньому видано п'ять пісень на лірику поета Юрія Іздрика.
"По-перше, всі композиції об'єднує саме лірика, інтимна лірика. І в кожній пісні, незважаючи на те, яка б не була головна ідея, все одно присутня якась історія кохання. А що стосується музичної частини - для мене кожна пісня, як звернення до часу, до сил природи, до кохання. І я намагалася відтворити якісь певні дії, якийсь певний рух, який циклічно повторюється, нагадує певний ритуал. Бо наше життя взагалі ритуалізоване, це якісь символічні дії, які ми здійснюємо заради якоїсь мети, заради якогось бажання, яке має здійснитися", - розповіла вокалістка проєкту Liloviy Олена Коверник в ефірі шоу "Селекція" на "Радіо Промінь".
Влітку новий альбом "Тільки Рай" можна буде почути на живих виступах у Чернігові та Києві.
"Ми випускаємо альбом в липні. Наразі, очікуємо анімаційний кліп до нашого головного треку "Тільки Рай". На початку серпня ми їдемо до Чернігова і даємо там виступ. До речі, Юрій Іздрик теж буде з нами на цій сцені. І вже через кілька днів у Києві ми маємо змогу виступити на сцені "Docker-G Pub" на Подолі", - розповіла Олена Коверник.
"Я давно планував пробувати цим займатися. Я хотів трішечки змінити хобі, бо в книжки я вже награвся, а хотілося більш актуального такого контенту. Почав книжки читати на цю тему, так, думаю, підготуюся. Рік тому, коли почав, я зрозумів, що не дивлюся наше телебачення, та не знаю, що в нас знімають. Зрозумів, що ті ідеї, які в мене є, вони зараз не для українського телебачення, м'яко кажучи. Ідеї серіалів, які в мене були, я вирішив закінчити у вигляді книжок, бо якщо є ідея, то треба ж її добити. Я вирішив записувати такі серіали на папері, а тут мене запросили знятися в епізоді серіалу "Агенти справедливості". Я їм кажу, а давайте я діалоги собі сам напишу, бо я ж знаю, де я зможу зіграти, а де не зіграю. У відповідь мені кажуть - якщо хочеш, давай більше напиши. Ну, я думав, що один епізод, спробую себе під час карантину, часу трохи було. А сталося так, що не один, а чотири. Тому така наука - був вільний час, спробував, мені сподобалося", - розповів Фоззі в ефірі шоу "Селекція" на Радіо Промінь.
Очікується, що епізоди серіалу "Агенти справедливості" до яких Фоззі написав сценарії почнуть виходити в ефір восени 2020 року.
За останні два місяці спосіб життя Фоззі суттєво змінився, адже він став батьком двійні.
"Нема коли голови підняти, ось зараз розмовляємо, а в будь-який момент треба буде бігти дружині допомагати, тому що "два это два - стерео". Тобто так, м'яко кажучи, весело. Це до того, як в Москві, можна зробити одну справу на день, тільки у них там пробки, а тут маленьку коротеньку справу можна зробити. Ось зараз, якщо вони спатимуть добре, я хоча б розпочну колонку писати про серіал, тому що завтра маю здати, а не факт, що у мене часу на все це буде. Або вночі. Ну, коротше, хто казав, що буде легко? Ніхто не казав, ніхто не брехав, так воно й є", - каже Фоззі.
Роман Хіміч коментує: "Цей законопроєкт на часі, він давно назрів та перезрів, тому що його головна мета – це радикально спростити життя, в першу чергу, операторам, адже саме вони рухають цю царину, інвестують гроші. Що простіше їм буде працювати, то швидше вона буде розвиватися. Ми в Україні дуже запізнилися із впровадженням сучасних технологій. І третє, і четверте покоління з’явилися із затримкою у 5-7 років порівняно із сусідами, тому що в Україні телекомунікаційний ринок дуже сильно зарегульований. Оператор повинен узгоджувати з органами влади майже кожен свій рух. Тому в першу чергу цим законопроєктом передбачено скасування багатьох таких процедур".
Із новим законом для операторів з’явиться шеринг частот – вони зможуть використовувати однакові частоти та розподіляти їх між собою. Передбачається технологічна нейтральність та право самим обирати, яке покоління зв’язку використовувати на своїх частотах. Серед іншого, різні мобільні оператори зможуть передавати зайві частоти одне одному, а не регулятору, як раніше. "Цим законопроєктом передбачено, що оператори зможуть самостійно, не долучаючи органи влади вирішувати, яку технологію вони впроваджуватимуть. Шерінг частот означає, що оператори зможуть спільно використовувати одні й ті ж частоти. Зараз, якщо держава видала оператору смужку частот в певному діапазоні, він мусить використовувати їх самотужки – він не може поділитися ними з іншими гравцями ринку, хоча часто така необхідність виникає, адже через певні обставини частоти між операторами поділені дуже нерівномірно в регіональному розрізі. Це створює складнощі та викривлює ринкове середовище. Тепер оператори зможуть самостійно між собою домовлятися", – додає Роман Хіміч. Втім, передбачається й те, що геолокації користувачів та географічний огляд мереж оператор повинен буде передавати державі.
Нововведення для абонентів включають такі:
- Абонент більше не отримуватиме тих повідомлень, на які не підписався. За розсилку смс-спаму встановлюється штраф від 1,7 тис. грн до 8,5 тис грн.
- Заявлена оператором швидкість не буде відрізнятися від реальної швидкості інтернету.
- Передбачається спрощення процедури захисту прав абонента, при неправомірному списанні грошей з рахунку питання можна буде вирішувати звернувшись до регулятора з електронною скаргою. Також будуть збільшені штрафи за порушення прав абонентів – суми тепер становитимуть від 17 тис. до 75 тис. грн за кожен факт порушення.
"Не є секретом, що інтереси споживачів традиційно знаходяться десь на периферії. У трикутнику бізнес-влада-споживачі, на жаль, наші інтереси системно не представлені, тому що, з одного боку, на наші інтереси посилаються всі без винятку, але часто це носить популістський чи маніпулятивний характер. Через це низка проблем не вирішена. Коли ми кажемо про те, що зміниться для користувачів стільникового зв'язку, то я, перш за все, радив би почекати на остаточне прийняття законопроєкту, тому що є підозра, що в інтервалі між першим та другим читанням багато норм або зникнуть, або будуть змінені".
"Для українського споживацького ринку характерне відчуття, що нас ошукують і все можна отримати вдвічі-втричі дешевше, якщо хтось захоче. Щоб ми розуміли масштаб проблеми, Польща має приблизно вдвічі меншу територію, але польські оператори з меншої території збирають в два з половиною рази більше грошей у валюті, тобто, в цілому, різниця між Польщею та Україною на один квадратний кілометр території – у 4-5 разів. Що менше оператор збирає на будування мережі, то гіршою буде якість. Український ринок, на жаль, є дуже бідним. Оператори від нас усіх разом отримують найменше в Європі грошей, тому здорощання послуг буде".
"Єдими рушіями якості на ринку стільникового зв’язку є, по-перше, конкуренція, і по-друге, витрати домогосподарств. Дива не відбувається. Що менше абоненти спроможні заплатити, то гірша послуга. В Україні з конкуренцією все дуже добре. Поширена думка, що в нас погана якість, не підтверджується. Справа в тому, що специфіка стільникового зв’язку в тому, що неможливо на кожному квадратному кілометрі території умовної країни забезпечити добру якість. Заголом в Україні якість стільникового зв’язку не гірша ніж в сусідів, а якщо врахувати, що ми платимо менше ніж молдавани чи білоруси, то значущих проблем у нас немає", – підсумовує експерт.
Раніше в ефірі Українського радіо про якість мобільного інтернету в Україні розповідав Олександр Шелест, заступник Міністра цифрової трансформації України: "Зараз почався процес запуску зв’язку 4G по всій Україні. Цей процес запустився із Закарпатської області і поступово просуватиметься на Схід через технічні особливості. В результаті, ми очікуємо, що там, де зараз є голосовий зв’язок, буде людям доступний і якісний швидкий інтернет. На цей рік оператори передбачили кожен близько 3 млрд грн інвестицій в мережу, щоб виконати свої зобов’язання з покриття. Ми сподіваємося, що вони зможуть так підлаштувати інвестиції, щоб першочергово покрити саме ті зони, де на сьогодні є проблеми і активні користувачі".
Фото: УНІАН
"Коли ми створювали пісню "Зламані", вона була в обох версіях. Просто, спочатку в альбом ми записали більш електронну версію. А коли грали unplugged, переспівали так, як вона була вигадана, в акустичному форматі. І вийшов абсолютно новий акустичний трек", – розповів фронтмен групи O.Torvald Женя Галич в ефірі шоу "Селекція" на "Радіо Промінь".
Перебуваючи на карантині, O.Torvald змінили свій склад і почали готуватися до концертів з новим барабанщиком Дмитром Карасюком, який до останнього часу грав у групі "Фіолет".
"Під час карантину ми нічим не займалися. Самоізолювалися. А тепер готуємося до деяких виступів влітку, пишемо матеріал. Записали вже чотири нові пісні. Прямо зараз знаходимося на студії, починаємо грати з новим барабанщиком, який долучився до команди – це Діма Драм з Рівного. Він вже катав з нами кілька концертів. Там класна історія, він з нами грав кілька концертів , і два з них було з гуртом Guano Apes. На першому концерті весь склад Guano Apes знімав, як ми граємо, а наступного дня, коли ми приїхали до Києва. Бо перший концерт був у Львові, а другий у Києві. Деніс, барабанщик Guano Apes, знімав, як грає Діма, просто весь сет на телефон. Потім зайшов до нас e гримерку, став так на одне коліно, обійняв його за ногу і сказав: "You are the f*cking best rock and roll drummer in the world", типу – "Чувак – ти крутий". Та взагалі, якось, Діма так з нами все життя перетинається, і ось нарешті він у складі", – розповів Женя Галич.
Фото: Дмитро Карасюк
Найближчий виступ групи O.Torvald має відбутися 18 липня на даху приміщення готелю "Братислава". Публіка буде спостерігати за шоу з балконів готельних номерів. Вперше такий концерт зіграла 7 червня група Green Grey, яким відсвяткувала своє 28-річчя.
ФОТО: www.facebook.com/OTorvald
"Пісня "Лінія", вона вже була написана якийсь час тому, але вона не була записана. Ми її грали на концертах з групою Gypsy Lyre, з якою я виступаю. І якось я сказала Гені Бондарю: "Давай запишемо пісню "Лінія". Вона дійсно така яскрава, а тим більше – про червоні лінії восени минулого року говорили практично всі. Якщо пошукати слово "червона лінія", то на день можна було у різних контекстах його почути безліч разів. І я напівжартома кажу, давай запишемо. І от раптом у квітні місяці під час карантину Гена Бондар сказав мені, що зробив цю пісню. Я її послухала, і зрозуміла, що це зовсім інакше, вона звучить дуже сучасно. Сама пісня, "Ця тонка червона лінія" – це начебто якийсь рубіж-не рубіж, те, що йде зі мною усе моє життя”, - розповіла Марія Бурмака в ефірі шоу "Селекція" на "Радіо Промінь".
Пісню "Лінія" можна не тільки послухати, а також переглянути кліп на неї.
“Була ідея відзняти кліп, де були би фотографії різних років моєї творчої кар’єри, і найбільш яскраві фрагменти відео, це кліпи і там навіть є раритетні історичні відео 1989-го року, вийшло дуже зворушливо. Коли я перебирала свої архіви, я і сміялася, і плакала, тому що там є і дитячі фотографії, там є мої батьки, там є фото моїх бабусь і дідусів, там є фрагменти кліпів. Я змінювалася і зовні, і внутрішньо. Але що найголовніше – у мене абсолютно є відчуття, що найцікавіше зі мною ще станеться попереду. Можливо, це такий гімн життю, тому що там є такі слова, що "поки ми йдем, збиваючи ноги в кров, до того часу ти і я, ми віримо в любов", - розповіла Марія Бурмака.
Існує дві кардинально протилежні думки: культура ніяка не політика і немає ніякої політики без культури. Раніше у інтерв’ю фронтмен гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк висловлював позицію, що артист може бути поза політикою, але те, що зараз відбувається в Україні – це не політика, а війна. "Я вважаю те, що ми зараз робимо, поза політикою. Адже тут мова не йде про політику, тут мова йде про людей, живих людей, які зіткнулися з тим, що інші люди, не політики, прийшли в їхній дім зі зброєю в руках. Це вже не політика", – говорив він у 2016 році.
"Можна, звісно, бути поза чим завгодно, подумки. Я певен, і це мабуть право, можна бути у внутрішній еміграції, самоізоляції. А можна і не бути. Різні люди можуть мати різні думки, поки вони не взяли зброю в руки", – зауважує Андрій в ефірі Радіо Культура.
"Зараз, коли будь-яка публічність стала політикою, казати, що я поза політикою, дуже важко. Це намагання всидіти однією дупцею на двох стільцях. Особисто я би і ворогу не порадив намагатися на цих двох стільцях всидіти. Хочеш ти цього чи ні, але кожна публічна особа має імідж. Виходячи з цього, відбувається публічна думка. Людина озвучує інтереси, мабуть, тих, кому вона симпатична. Або треба бути дуже розумною людиною і мати таке почуття такту, мудрості, просвітлення, щоб насправді вміти перевести людей з гостроактуальних тем на ті, що їх розслаблять. Або мати свою думку і триматися за неї.
Мій товариш Олег Сенцов колись, коли йому давали 25 років таборів, мав силу і честь сказати, що твої погляди на це життя нічого не вартують, якщо ти не можеш нічого пожертвувати.
У моєму житті було два чи три випадки, коли я несвідомо спіткнувся. Я приїздив на фестиваль до Дніпропетровська, а це виявлялася передвиборча кампанія і мені доводилось відміняти виступ і їхати додому. У Черкасах мені довелося вийти на сцену і побачити, що там написано – "Сім років разом". Колись ще до війни на днях міст я бачив багато банерів, що вони відбуваються під чиєюсь егідою. Але Революція Гідності все сильно поміняла і погляд. Одна справа бути поза політикою на словах, а інша – на ділі. Одна справа, коли тобі дуже хочеться оновити машину, а інша – коли це тобі чимось загрожує. Коли тобі обіцяють завтра принести сумку грошей і що вона буде велика й ніхто про це не дізнається, то в цей момент бути поза політикою набагато важче ніж в той, коли ти хочеш десь по-тихому зіграти концертик.
Але я не нав’язую свою думку. Лише той, хто вчинив злочин, і його доказано в суді, може назватися злочинцем. Якщо в Україні немає законів, які забороняють щось, то це можна робити. Вічне добре світле ніхто не відміняв, але люди не завжди керуються цими чистими ідеалами".
Нещодавно новопризначений міністр культури Олександр Ткаченко заявив: "Стосовно саме серіалів, я хотів би, щоб ми розуміли, що мова йде не лише про мову, а й також, на жаль чи на щастя, про економіку. Я був продюсером серіалів і, напевно, один з небагатьох, хто припинив співпрацю з росіянами після 2014 року, але це мій особистий вибір як приватного підприємця. Якщо мова йде про державні кошти, то вкладати державні кошти в спільне виробництво з росіянами не можна, допоки в нас є держава-агресор. Стосовно приватних ініціатив – це економіка. Очевидно, якщо цей серіал продається в Росію, то це дозволяє взяти більше коштів для зйомок, і що тут важливо – в Україні, з українськими акторами, режисерами, сервісами. Ці кошти залишаються в Україні".
Андрій Хливнюк зауважує: "Мене така ситуація не може ані влаштовувати, ані не влаштовувати. Ми не регулюємо приватні відносини людей. Вона може мене дратувати, тому що я хочу, щоб був мир. Я розумію, що ціла країна і мільйони людей знаходяться в підвішеному стані. Ми переходимо вже шостий рік з однієї реальності до зовсім іншої – реальності, до якої звикнути незручно.
Однаково бізнесмени будуть намагатися заробити гроші. Вони будуть знаходити спільну мову, будуть оминати гострі кути. Цинізм дивує і лякає. Я не можу сформулювати свою думку нормально з цього приводу. Наприклад, люди, які мають подвійні-потрійні стандарти, легко відрізняють приватне життя і бізнес від публічного. Мабуть, в них такі круті альтер-его. Таких людей дуже багато. Чи це мене дивує і дратує? Так. Що ми можемо з цим зробити? Не знаю".
"На період, поки ми не звільнимо свої території, ми повинні зробити все, щоб забрати своє. Хочете торгувати з сусідами балалайками, продавайте старі, щоб вони не летіли в нас і не ранили наші каски. Хочете за ці гроші купувати ракети – будь ласка, просто заберіть своє. Коли це відбудеться, торгуйте чим завгодно з ким завгодно".
Про внутрішню політику музикант відгукується так: "Ми, як жителі планети Земля, розуміємо, що масові виступи іноді відбуваються хаотично, а іноді це процес вже накопиченої негативної енергії, коли терпець увірвався і люди виходять. Таким уриванням терпцю може стати будь-яка із трагедій.
Немає ніяких перших-других-третіх сортів громадян – артистів, поліціянтів, політиків, солдатів. Усі вони громадяни, і в них стаються світлі й темні вчинки. Громадськість може і повинна, якщо вона хоче, вирішувати такі питання. Я був одним з перших артистів, які підтримали Революцію Гідності публічно. Ви думаєте це вплинуло на те, що люди скинули владу? Ні.
Політика, в моєму випадку, полягає в тому, що я несу відповідальність за тих, хто вирішив, що моє збирання якогось палацу чи спів, чи музика роблять мене хорошою людиною. Мені доведеться відповідати за це. Щоразу як публічна особа впрягається в правильну штуку, вона знає і розуміє, що вона несе відповідальність за життя людей. Ось в чому жах політики. Ось чому справжні і цікаві артисти не йдуть в політику. Вони зі світу інфантильного, коли йде мова про успіх і неуспіх, творчі амбіції. Одна справа, коли я не відповім на лист фанатки, яка каже, що хоче від мене трійню, а інша – коли я спонукну до дій та ризику власним життям і здоров’ям, і виявлюся неправим. Тому мені, публічній особі, потрібно трошки більше часу, щоб копнути про Кагарлик. Не на хайпі, хто швидше, крикнути, а дізнавшись, може не першим, сформувати свою думку і десять разів подумавши, сказати, що в європейській країні це неприпустимо. Я вважаю, що система дала настільки жахливий збій, що це фактично ставить нанівець її реформу як таку.
Я як раніше зневажаю людей у футболках чи кепках "All cops are bastards". Коли вас прищимить, ви так чи інакше покличите копів. Ці люди ризикують життям кожен день, прямо зараз. Немає чорно білої картинки. Не існує лише хороших чи лише поганих. Наша величезна проблема як суспільства і мене, як його частини, що ми хочемо часом назначити когось дуже хорошим і обрати одного. Ні, збирайтеся докупи і виборюйте своє право".
Про справу Шеремета Хливнюк відгукується так: "Як сталося так, що того, хто сидить, і того, хто на прес-конференції казав, що справа розкрита, – я знаю особисто? Я зустрічав обох цих людей, вони говорили зі мною як добрі люди. Звісно, це гучна справа і, я думаю, що багато таких справ є. Вона як Сенцов і політичні бранці – символ нашої несправедливості. Багато-хто із знайомих дратують кажучи, що, можливо, ти не так добре і знав цих людей, не все так однозначно. Покажіть нам докази. Чому ви не приходите на суди? Чому це триває? Чому дитяча лікарка, вина якої не доказана, а необхідність в її роботі – величезна, сидить півроку в СІЗО? Давайте пам’ятати, що це справа не про замах на когось, кого ці люди ненавиділи, це українські патріоти і волонтери – це нічого не значить, перед законом усі рівні, – але навіщо їм було вбивати людину з такими ж поглядами на честь, совість і все інше? Багато нестиковок. Суспільство за цим слідкує і у всіх руки опущені. Невже тисячі людей жертвують своїми життями марно. Скільки нам ще потрібно десятиліть, століть відкатів назад? Скільки нам панів ще треба?
Говоріть правду – це так просто і не потрібно нічого запам’ятовувати. Говоріть правду у стосунках з коханими, тоді не треба пам’ятати, що ти казав вчора. Говоріть правду у своєму житті, якщо вас вдарять по шапці, то ви хоча б будете знати за що".
Щиро вітаю вас, Павле, із почесною відзнакою. Вже сьомий рік триває окупація Донбасу та Криму. Ви були вимушені виїхати з півострова, де проживали. Якою, на вашу думку, має бути журналістика за умов гібридної агресії Росії та яка роль в ній журналіста?
На мою думку, журналістика має кілька дуже влучних місій. По-перше: вона повинна просто описувати прості речі, нічого при цьому не спрощуючи. А, по-друге: повинна впорядковувати оточуючий хаос стану сенсів. Одночасно, ми маємо розуміти, що сьогодні, на відміну від 40- 60-х років, ми живемо не в епоху "дефіциту інформації", а живемо, коли інформації навіть більше, ніж потребує глядач чи читач. І в цьому просторі "білого шуму", журналістика повинна контекстуалізувати інформацію – не тільки сповіщати про події, а і наголошувати, що є справді – важливі події, як пов’язані різні події між собою, і – за якими тенденціями в суспільстві ми спостерігаємо.
Ми знаємо, що в Україні є канали, які впливають на українців і формують їхній світогляд, який може не збігатися з суспільними інтересами. Суспільне радіо і телебачення, попри свою вагу, самотужки не може здійснювати "правильний" вплив. Чи є в нас вихід із цієї ситуації?
Насправді, наша країна залишається так би мовити "аналоговою" – майже 70 відсотків населення продовжує отримувати інформацію виключно з телевізорів, які вони дивляться, і які належать великому бізнесу в Україні та фінансово – промисловим групам. Хочу нагадати, що на вітчизняний медіапростір є великий вплив росіян, як приклад – медійний холдинг, що належить Віктору Медведчуку, або портали, на кшталт "Страна.UA", блогера Шарія. Це все є – російський медіапростір, російське бачення України, спроби нав’язати українцям російське бачення української внутрішньої політики. Чи можна все це якось спинити? В мене немає відповіді, тому що, важливу роль грає те, хто саме платить в країні за контент. На жаль, Україна – не багата, а бідна країна Східної Європи, і в нас споживач не звик сплачувати за контент, і окремі медіа існують на гранти, які сплачує різні товариства, олігархи, або і окремі медіа отримують фінансову допомогу з Москви, від Кремля, або – з бюджету, як Суспільне мовлення. Усілякі спроби медіа бути бізнесом, вони не дуже працюють у ситуації, коли наша країна залишається "країною бідних людей", і ця ситуація буде тривати.
Павле, крім вашого імені, на минулому тижні в суспільному обговоренні лунало ім’я ще одного журналіста – Дмитра Гордона, який спершу взяв інтерв'ю у Наталії Поклонської, яка зрадила Україну 2014-го року, а потім у людини, яка керувала окупацією Донбасу – Ігоря Гіркіна. У суспільстві розгорнулася дискусія, чи може журналіст брати інтерв’ю у терористів та окупантів. Якою я ваша думка з цього приводу?
Це складне питання і в мене буде складна відповідь. По-перше, я не вважаю Дмитра Гордона журналістом. Я вважаю, що все своє життя він займається шоу-бізнесом. А іноді, взагалі, заробляє не дуже порядно – ми пам’ятаємо, коли він прославляв, рекламував усіляких екстрасенсів та "лікувальні пірамідки". На мою думку, це була етична катастрофа і так не можна робити. Він, як метрдотель від світу шоу-бізнесу, який навчився колись кивати головою під час інтерв’ю, тому жодного сенсу, з журналістської точки зору, в тому, що він робить, я не бачу. Під "інтерв’ю" ми маємо розуміти два типи: це – або сповідь, або – проповідь. І надавати простір людям для проповіді ми маємо тільки людям, які мають велику суспільну легітимність. Тобто не бачу нічого поганого в тому, щоби надати такий медіапростір для Любомира Гузара, наприклад. Інший жанр інтерв’ю – сповідь – коли журналіст готує складні запитання і буде тиснути на свого візаві, щоб не не дати йому уникнути відповідей. І коли готуються такі інтерв’ю, треба чітко розуміти кінцеву мету – для чого Ви це робите. Якщо Ви це робите лише для того, щоб заробити додаткових підписників та збільшити перегляди на Yоutube, то тоді Ви вже працюєте у бізнесі. Вважаю, що інтерв’ю можна брати у будь-яких людей, але є два великих "АЛЕ". Перше – Ви повинні розуміти навіщо насправді Ви це робите і – не робити інтерв’ю в прямому ефірі, а робити, наприклад – на диктофон.
фото - pen.org.ua
Як наслідки Чорнобильської катастрофи впливають на сучасний світ та життя українців — в ефірі Українського радіо, Радіо Культура та Радіо Промінь 24, 25 й 26 квітня.
"День пам'яті Чорнобильської трагедії — особлива дата для всіх каналів Суспільного радіо. Адже 1986 року працівники Українського радіо опинилися на передовій — репортажі із ЧАЕС виходили щодня. Кореспонденти й облітали місце катастрофи на вертольоті, і підіймалися на дах енергоблоку, і спускалися під реактор. Медійники ризикували здоров’ям та життям, щоб слухачі отримували оперативну інформацію про те, що відбувається в епіцентрі лиха. Серед тих, хто працював там — Василь Бірзул, Олександр Бутко, Леонід Самойленко, Євген Гришанков та багато інших. Аварія на ЧАЕС стала викликом для ЗМІ, а її наслідки — для сучасної журналістики", — прокоментував член правління UA: Суспільне, відповідальний за платформу радіо, Дмитро Хоркін.
Українське радіо
25 квітня
Аварія на Чорнобильській АЕС — історія великого подвигу. Що призвело до катастрофи та які героїчні зусилля знадобилися для подолання її наслідків? Про це — у проєкті "Дзеркало історії". Початок о 18:10.
26 квітня
Гостем програми "Ранковий формат" стане Сергій Мирний, очільник взводу чорнобильської радіаційної розвідки, еколог, автор книжки "Чорнобильська комедія". Які факти досі приховує історія? Як відроджують Чорнобильську зону? Відповіді з перших вуст — у рубриці "Недільний гість". А в рубриці "Недільна порада" — найважливіше про те, що варто знати про радіацію, її вплив на організм та можливості захистити здоров'я. Початок "Ранкового формату" о 09:10.
Масштабні пожежі в зоні відчуження ЧАЕС — тема програми "Відкритий простір". Про наслідки для екосистеми та втрати туристичної галузі — у розмові з директором об'єднання "Чорнобиль-тур" Ярославом Ємельяненком. Початок об 11:00.
Проєкт "В мережі" дослідить роль соцмереж у боротьбі з пожежами в зоні відчуження. Як волонтери співпрацюють між собою та як впливають на дії влади? Початок о 14:10.
Радіо Культура
24 квітня
Чорнобиль-1986 і пандемія-2020: як виклики планетарного масштабу стають каталізаторами культурних перетворень. У програмі "Імператив" ведучий Василь Шандро поговорить про це з Тамарою Гундоровою, авторкою книжки "Післячорнобильська бібліотека: Український літературний постмодерн". Початок о 17:00.
Читайте також: Театр для школярів та антистрес-програми: як змінився ефір UA: Радіо Культура
25 квітня
У проєкті "Вистава без антракту" — радіоверсія вистави Стаса Жиркова "Сталкери" за п'єсою Павла Ар'є. У головній ролі — Ірма Вітовська. Виставу відзначили премією "Київська пектораль-2016" та визнали найкращою виставою камерної сцени, а Ірма Вітовська, яка створила образ Баби Прісі, отримала нагороду за найкращу жіночу роль. Початок о 21:00.
26 квітня
У ранковому ефірі про Чорнобильську трагедію та її виклики розкаже генеральний директор Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України, доктор медичних наук Димитрій Базика. Ведуча програми "Академія" — Наталія Грабченко. Початок о 09:05.
У програмі "Поезія на Радіо Культура" звучатимуть вірші Володимира Шовкошитного в авторському виконанні. Володимир Шовкошитний — відомий український науковець, громадський діяч, а також ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС. Початок о 10:00.
Музична медитація до Дня пам’яті — у проєкті "Концертний зал" о 17:00. У програмі — "Молитва" Свєтана Динєва, "Над ріками Вавилонськими" та "Диво-дивнеє" з хорової картини-диптиха "Притча сотворіння" Віктора Степурка, "5 хоку на вірші японських поетів" Лесі Дичко, "Піснь про пісню" Ігоря Щербакова та інші твори.
Проєкт Олени Гусейнової "Книжковий топ-7" розповість, як Чорнобильську трагедію зображають у літературі. Початок о 18:00.
У програмі "Українське ретро" авторка та ведуча Олеся Білаш запропонує тематичну добірку пісень. Початок о 19:00.
У програмі "Просто фантастика" прозвучить фрагмент книжки про альтернативний Чорнобиль й альтернативну аварію у фантастичному світі — "Цепелін до Києва" Ігоря Сіліври. Початок о 20:00.
Радіо Промінь
24 квітня
Про що нагадує Чорнобиль 2020 року — у проєкті "На карантині". Причини пожеж у Чорнобильській зоні й нинішній стан природи Полісся ведуча Ярина Скуратівська обговорить зі слухачами та гостями ефіру. Початок о 10:00.
26 квітня
Сучасний Чорнобиль — тема ранкового прямого ефіру проєкту "НеПроБудні". Ведучі Лесь Мирний та Олександра Франко проведуть радіоекскурсію місцями зони відчуження. Початок о 12:05.
Нагадаємо, Українське радіо — найбільша FM-мережа України та охоплює понад 190 FM-частот.
FM-мережа Радіо Промінь протягом останніх п'яти років збільшилася вп’ятеро. Нині це 63 FM-частоти у 24 областях України.
FM-мережа Радіо Культура зросла втричі — до 49 FM-частот у 23 областях України.
За останні роки радіостанція змінилася до невпізнаваності. Чи не найбільше про це знає виконавчий продюсер UA: Радіо Промінь Максим Яковенко. Як і чому відбуваються зміни? Яким UA: Радіо Промінь буде в майбутньому?
Уперше ви прийшли працювати на UA: Радіо Промінь на початку 1990-х років. Що особливого мала радіостанція тоді? Чим вона вас зачепила?
— Це був початок розквіту FM. Коли я починав 1992 року, Україна мала лише шістнадцять радіостанцій у FM-діапазоні. А школою радіодіджеїв виступало UA: Радіо Промінь. Це була станція доволі розмаїта. Тут завжди звучало багато авторських проєктів: Олексій Коган зі своєю джазовою програмою, Дмитро Гальона з хіт-парадом "Навмання". Тут з'явився хіт-парад "12-2", де Олег Горський та Ірина Бондаренко щоранку ставили пісні українських виконавців. Антоніна Медведєва вела концерт на замовлення — найпопулярнішу програму, вони отримували по два мішки листів на день (сучасною фейсбук-мовою — це двісті тисяч лайків під постом). У нас також була божевільна програма Наталі Майданник «Heavy джунглі". Просто уявіть: дівчинка із чудовою англійською тонким голосом починала: "Hi! З вами "Heavy джунглі". Сьогодні ми послухаємо Cannibal Corpse, Metalliсa, AC/DC".
Я працював у шоу "Гарячий компот", шефредакторкою якого була Вероніка Маковій. Тоді ми казали, що "Гарячий компот" — це не програма, а стан радіоефіру". Ми самостійно монтували свої програми на СТМ (синхронний транспортний модуль — прим. ред.) на тридцять восьмій швидкості. Іноді монтаж однієї ефірної години тривав до шести з половиною годин, усе робилося вручну — історія складна, але весела.
Однак головне: і тоді, і тепер — українська музика була в ефірі завжди. Ми відкривали її для слухача.
Наскільки UA: Радіо Промінь змінилося за ці роки?
— Дуже змінилося. Радіостанція пережила різні часи. Але це як із людьми — що більший життєвий досвід, то багатший внутрішній світ. Думаю, неможливо бути цікавою особистістю, якщо в тебе завжди все чудово. Труднощі теж потрібні. Коли життя змушує боротися — здобуваєш унікальні знання й навички.
Коли я 2017 року повернувся на UA: Радіо Промінь, завдання оживити минуле не стояло. Була мета зробити сучасне радіо — актуальне, цікаве саме сьогодні.
UA: Радіо Промінь — станція з історією, в ефірі з 1965 року. А слухають її люди від тридцяти. Для нашого формату це означає, що ми все робимо правильно.
Найсильніша сторона UA: Радіо Промінь — це музичний контент?
— Майже 95% пісень в ефірі — українською мовою. Для UA: Радіо Промінь це принципова позиція. Українську музику грали тут завжди, задовго до квот. Ми навіть якось жартували з Олександрою Кольцовою про те, що "це ми придумали квоти".
Це правда, що UA: Радіо Промінь відкрило багато зірок?
— Напевно, це інтуїція, яка відшліфовувалася роками. Бачити майбутні хіти ми навчилися ще тоді, коли український шоу-бізнес тільки зароджувався. Це наша суперсила. Можливо, ніхто не зверне уваги на якогось молодого виконавця, але ми — його точно помітимо.
ВВ, "Скрябін", "Брати Гадюкіни", "Табула Раса", "The Вйо", "Грін-Грей", ТНМК, "Тартак", "Океан Ельзи", СКАЙ, "Антитіла" — уперше зіграли свої хіти на UA: Радіо Промінь. Тому можна сказати, що UA: Радіо Промінь — важлива частина музичної індустрії України.
Це все відбувається й сьогодні. Ми постійно отримуємо записи від молодих гуртів, виконавців. І якщо композиція цікава, сучасна, неординарна, із задоволенням беремо її в ротацію. Наші пісні ті, які можуть здивувати слухача в хорошому сенсі цього слова.
Скільки пісень нині в активній ротації UA: Радіо Промінь?
— Десь дев'ятсот. Але постійно йде приплив нової музики.
Наскільки складно шукати нову українську музику?
— Перше, що ми почали робити на UA: Радіо Промінь — формувати єдину музичну базу, збирати свіжі треки, зв'язуватися з артистами, показувати, що ми жива радіостанція, хоча й з великою історією. Так, величезний обсяг "ручної" роботи. Але від цього кращий результат! Ми постійно слухаємо, моніторимо й отримуємо фідбек.
Однак UA: Радіо Промінь — це не лише музика?
— За форматом ми музично-інформаційна станція. Приблизно 60% ефіру — це музика, а 40% — розмови. У нас новини за стандартами Суспільного: оперативна та достовірна інформація. Також говоримо зі слухачами про спорт, технології, кіно, літературу. Багато жартуємо. Гумор — це взагалі важливо.
Ведучі UA: Радіо Промінь — професійні журналісти. Це люди, які вміють розповідати цікаво. І тоді є контакт із кожним слухачем — людина тягнеться до телефона, дзвонить, пише нам. А музика — приємний супровід цих розмов.
До речі, теми, які ми розкриваємо, змушують думати та дізнаватися більше. Відповідно й музика має бути трохи складнішою, ніж "умц-умц-умц" — наприклад, має бути хороша, цікава поезія.
Ви самі відчуваєте, як оновлюється UA: Радіо Промінь?
— Постійно. Слухачі й критики кажуть, що радіостанція дуже змінилася за останні два роки.
Яким був головний принцип змін в ефірі?
— Принцип простий. Стояло завдання перезапустити станцію, максимально зберігши команду. Ми зібралися разом, придумали концепцію і почали втілювати ідеї в життя.
У нас завжди була така історія: з'являється щось хороше — ми граємо це першими. Перший хіт-парад в Україні був саме на UA: Радіо Промінь. Перші великі токшоу в прямому ефірі з музикою і гостями — теж у нас. Тобто UA: Радіо Промінь — це найперша українська музична станція. І нині ми рухаємося в цьому ж напрямі.
Наприклад, в ефірі UA: Радіо Промінь виходить перше в Україні стендап-радіошоу "Гомін Аут". Українська версія міжнародного шоу The Selector у колаборації з British Council — також наша. Цю програму транслюють у десятках країн світу. Але Україна серед обраних, яким дозволили робити власну адаптацію.
Нові хіти української рок-музики — у нашому чарті «Селекція». Новий погляд на давні рок-хіти — у шоу "Стара гвардія". Тригодинна дискотека з міксом українських і закордонних хітів — це шоу "Бобіна Party".
Чарт "Селекція" саме починає новий сезон. Якою має бути музика, щоб потрапити в ротацію?
— Моєму другові якось запропонували стати директором відомого музичного телеканалу. Він приходить і каже: я погодився, але ж погано орієнтуюся в музиці — що робити? Я відповів тоді, що музика буває хорошою і поганою. Став хорошу. Головне, щоб музика йшла від душі.
З початку війни UA: Радіо Промінь отримало величезну кількість пісень патріотичної тематики. Але вони не мали під собою ні патріотизму, ні музики, ні поезії. З іншого боку, є, наприклад, група Kozak System, у чиїх текстах немає "Україна — понад усе": там усе йде зсередини, це відчувається.
Щоб потрапити на UA: Радіо Промінь, музиканти мають робити справжню музику.
Часто музиканти-початківці бояться відмови радіостанцій. Що можете порадити?
— Не боятися. Одного разу ми спілкувалися із Сергієм Жаданом про натхнення. Він говорив, що натхнення — це дуже просто: "Кожен день по дві години я сиджу й шліфую тексти". У музиці така ж історія. Потрібно працювати постійно. І потрібно набити багато ґуль, почути "ні" від музичних редакторів (із поясненнями або без), але не припиняти роботу. Головне це розуміти.
Як молоді музиканти можуть вийти на зв'язок із редакцією?
— Способів дуже багато. Наприклад, написати на ideapromin@nrcu.gov.ua. Багато повідомлень надходять на нашу фейсбук-сторінку. Ми слухаємо все, що нам надсилають — кожен трек проходить декілька етапів відбору.
Що ви побажаєте UA: Радіо Промінь у день народження?
— Рости, рости й рости. Думаю, попереду ще багато звершень. Головне — не зупинятися. Постійно розширюється FM-мережа UA: Радіо Промінь, яка загалом має охопити понад 60 FM-частот у 24 областях України. У Києві ми на частоті 97,2 FM.
Ми також перебуваємо у внутрішньому русі. І вчимося бути багатозадачними — час людей, які просто натискають кнопку "увімкнути" й "вимкнути" минув. Настав час тих, хто вміє і працювати зі звуком, і написати текст, і зробити стрім у фейсбуці чи інстаграмі.
Я бажаю команді UA: Радіо Промінь нових великих перемог! Тому що ми — можемо все!
Прем'єра токшоу "Після карантину" відбудеться в ефірі UA: Українське радіо у вівторок, 31 березня. Початок о 19:10.
"Епідемія коронавірусу вплинула на всі сфери нашого життя. І коли ми вийдемо з карантину, то побачимо, що живемо в нових реаліях. У проєкті "Після карантину" разом зі слухачами ми готуватимемося до того, як зміниться медицина. Як зміниться ринок праці. Які професії стануть актуальними, а які ні. Як зміняться архітектура й громадський транспорт. Також ітиметься про гроші та економіку. І, звісно, про те, як зміниться наш побут", — анонсує Наталія Соколенко.
У першому випуску "Після карантину" говоритимуть про медичну галузь. Гість ефіру — заступник міністра охорони здоров'я 2016–2019 років Олександр Лінчевський. Тема — нові технології та препарати, які з'являться в українській медицині у зв'язку з епідемією COVID-19.
"У медицину спрямують великі інвестиції. Але ми всі спостерігали, як наближеним до влади намагалися створити кращі умови — окремі палати зі зручними комунікаціями, ніж звичайним українцям. Тож кому будуть доступні оті нові технології, ліки й вакцини? Тільки багатіям? Багатіям і середньому класові? Чи всім? Ну й глобально — чи мешканці всіх країн отримають доступ до цих препаратів і технологій?" — коментує ведуча проєкту "На карантині".
Під час прямого ефіру слухачі можуть поставити свої запитання. Телефон студійного вайберу (097) 107-107-9.
Протягом тижня в ефірі UA: Українське радіо та UA: Радіо Культура звучатимуть короткі цитати лідерів різних церков України — слова підтримки для вірян у час, коли триває карантин й оголошено пандемію COVID-19. Серед релігійних лідерів, чиї голоси прозвучать:
► глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав;
► муфтій Духовного управління мусульман України "Умма" Шейх Саід Ісмагілов;
► ординарій Київсько-Житомирський дієцезії Римсько-католицької церкви в Україні єпископ Віталій Кривицький;
► президент Всеукраїнського союзу церков християн віри євангельської-п'ятидесятників Михайло Паночко;
► 3-й голова Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів Валерій Антонюк.
"Сьогодні українці та українки відчувають сильну тривогу через карантин і поширення COVID-19. UA: Радіо Культура щодня у своїх програмах пропонує потужні ліки проти цієї тривоги — класичну музику, найкращі програми радіодрами, розмовні ефіри наживо на актуальну тематику.
Аби відповідати запитам усіх соціальних груп, ми додали в нашу сітку нову міжпрограмку — короткі цитати зі звернень лідерів українських церков до вірян, лікарів, влади. У такі непрості часи, як тепер, є особливо велика потреба бути разом. Радіо — найдоступніший вид медіа, тому має великий потенціал єднати людей. Наша команда відчуває цю відповідальність, тому пропонує контент, який справді на часі", — коментує продюсерка UA: Радіо Культура Ірина Славінська.
Окрім того, в ефірі UA: Українське радіо щосуботи виходить "Релігійний тижневик" — проєкт для вірян різних конфесій. Це програма новинного формату, яка розповідає про важливі події в релігійному середовищі України та світу. Початок о 06:49. Ведучий — Євген Захарченко.
Усі випуски "Релігійного тижневика" онлайн можна послухати за посиланням.
Також щонеділі на UA: Українське радіо виходить "Благовіст" — проєкт про життя православних громад України та історію християнства з погляду православного віровчення. Початок о 06:10. Ведучий — Володимир Татаренко.
Усі випуски програми "Благовіст" онлайн можна послухати за посиланням.
"Як Суспільний мовник ми формуємо ефір, зважаючи на інтереси різних суспільних груп. Є запит і на релігійний контент. Нині саме час нагадати, що існує багато можливостей для вірян бути разом — зокрема й за допомогою радіо, тому ми даємо уривки проповідей лідерів різних церков та релігійних організацій. Ми закликаємо українців піклуватися про своє здоров'я та здоров’я близьких", — зазначив член правління UA: Суспільне мовлення, відповідальний за платформу радіо, Дмитро Хоркін.
Нагадаємо, UA: Українське радіо можна слухати в мобільному додатку suspilne.radio наживо та на сайті ukr.radio.
Розкажіть про програму концерту "Ніжно. Тихо. Голосно", який пройде 5 березня у Будинку Звукозапису?
На концерті я буду з гітарою і гітаристом Геною Бондарем. А потім буде відділ, де виконуватиму 13 пісень із симфонічним оркестром Українського Радіо: "Ми йдемо", "Не забудь", пісня Івасюка "Не одпалай, моя любове". Я дуже чекаю, дуже готуюсь до цього концерту і на початку весни хочу бачити ваші очі.
Дуже символічно зустрічатись на самому початку весни – душа співає, і привід романтичний… З якими думками Ви весну зустріли?
Ну, я вся – там! Коли почалися репетиції з симфонічним оркестром. І, хоча це – вже другий мій досвід, але мені всі знайомі кажуть: "Нікуди більше не йди, нікуди не їдь, нікуди не вріжся…", бо я вся знаходжуся ніби в цьому потоці, бо все це – ніби фантастика…
Я хочу сказати від себе, від команди "Непробудні", з якою ми працювали тоді – ми – просто в шоці! Ви – боєць! Ви тоді, зі зламаною ногою, прийшли до студії… Ви – просто супервумен…
Річ у тому, що я зламала ногу, і мені наклали гіпс за годину до вашого ефіру. Я сама не думала, що так станеться, потім – місяць їздила на фестиваль в Канів із тим гіпсом, і концерти були екстремальні… Я одягала довгу сукню, яка була розрахована на високі підбори, усе приховувала, однак лікар казав, що я можу стояти тільки на одній нозі, бо інакше – можуть зі сцени забрати на швидкій. Я, справді, стояла на одній нозі, але в душі – парила над залом! Неперевершені емоції – чути свою музику в супроводі симфонічного оркестру…
Наразі Марія Бурмака прийшла до студії цілою і неушкодженою, що можемо засвідчити… І, ось, програма "Ніжно. Тихо. Голосно" отримала продовження. З якими відчуттями ви повертаєтеся до співпраці з оркестром? Ви скучили за роботою з оркестром?
Я скучила і за Будинком звукозапису, і за Володимиром Шейком, і за оркестром… Насправді, цей концерт – не буде повторювати той, який був, зроблено три нових "оркестровки". Що буде нового з оркестром? Це буде пісня "Забудь", до якої "оркестровку" зробив Женя Брага, і звучатиме пісня Володимира Івасюка, вірш – Романа Кудлика "Не одпалай, моя любове". Це – не та пісня, яку знають усі, але зараз, я отримала права на її виконання в цьому концерті в супроводі оркестру, і я хочу цю пісню виконувати, вона мені дуже близька, її співав Назарій Яремчук, і я хочу, щоб вона стала такою ж відомою, як "Червона Рута". І – пісні з гітарою! І зі мною буде гітарист, це – група-тріо "Джипсі Лір" Гена Бондар. Дуже допомагає Володимир Шейко! Він каже як мені співати слова: "Які гарні пісні ти пишеш" – почути такі слова від людини, відомої на весь світ, від людини, перед яким я схиляю голову, це… І ці пісні ми ще і записуємо. Одна з них на днях з’явитися у вашому ефірі, це – "Магія трав". Я, як почула цю "оркестровку", записану за допомогою звукорежисера Андрія Мокрицького, ледь не впала! Це – божественна краса! І коли мені надіслали ці записи, я розплакалася за комп’ютером. Я почула, що це – не звичайний запис групи з оркестром – є група – барабан, гітара й оркестр… Ні! Це – розкладені партії, це – скрипки, альти, віолончелі, контрабаси… І я все це чую! Чую свою музику, як симфонічну! І я знайомій написала: "Нічого не пиши сьогодні. Я сьогодні – Моцарт!"
Євген Брага займався аранжуваннями. А скажіть, наскільки легко адаптувати Ваші пісні під оркестр?
Усі пісні, окрім пісні Володимира Івасюка, робив Євген Брага. Я звернулася до нього літом, це людина надзвичайно проста в спілкуванні, однак, завдяки йому я тепер чую арфу чи альти у своїх піснях… Це – "удача життя" – зустріти таку людину! Цей концерт, це – здійснення моєї глобальної мрії, яка задумувалася ще взимку 2013-2014 років. І саме тоді, я вибрала які пісні будуть з оркестром, дуже інтуїтивно. Не знаю, чи два роки тому, я б хотіла співати пісню «Ми йдемо», яку зараз від мене чекають всі, "Прочитай мене по губах"? От, саме в 13-му році, я придумала цю пісню, яку, дуже легко співати "жестовою мовою", і я навчилася тоді її співати. Дуже важко було добирати частину з гітарою. Заспіваю "Мені однаково" на вірш Тараса Шевченка, це ж якраз 9 березня – день народження Тараса Григоровича.
Чи будуть сюрпризи від оркестрантів у Вашій програмі?
Сподіваюсь, що – ні. Я – та людина, яка дуже трепетно буде виходити на сцену, мені – важливо, щоб усе дуже зіграно та правильно звучало. Я можу забути текст своїх пісень, я можу забути порядок пісень. І ось – оркестр готовий грати одну композицію, а я – оголошую іншу… І я бачу, як мої музиканти хапаються за голову, закривають очі, а потім кажуть: "Марічічка!!! Це ж – ОРКЕСТР!!!" Я була на концертах, де Володимир Шейко робив якісь "артистичні моменти". Але, на моєму концерті я боюсь цього і просто хочу, щоб усе гарно прозвучало…
Що вас захоплює в Вадимі Лисиці?
Захоплює – справжність. Це людина – прекрасний музикант, яка розмовляє "без бантиків", яка чітко і відразу каже що треба, і я з ним відразу знаходжу спільну мову. І він до моїх ідей, гармонії й мелодії, привносить щось своє. І це – дійсна, справжня творчість…
Пісня "Не стій" – родзинка прийдешнього концерту. Розкажіть про неї?
Так, пісня, яку ми зробили з Вадимом Лисицею (аранжувальник і продюсер – ред. ), і після виходу кліпу в червоно-чорних кольорах, який усі помітили, після довгих обговорень, мені хотілося почути, як ця пісня буде звучати під соло мідних труб, які я вважаю "сонячними інструментами", які дають радість життя… І зараз. Коли я її зараз слухаю, то розумію, що "сенс життя" і "бути актуальним" – це отримувати задоволення від життя і продукувати щось нове. От на концерті буде пісня «Не стій» з оркестром, позавчора – написала пісню на вірш Франка – я її написала зараз, а Франко коли жив? Тобто, це все одно актуально. І я отримую від цього смак життя, і мені хочеться його передавати. Я написала багато пісень, є дитячий альбом, є концерт з оркестром… Я зараз роблю-роблю-роблю, а оцінене – потім буде…
Як Ви все встигаєте?
Мені подобається з усього робити перфоманс. Я, деколи, через творчість даю собі якісь завдання. "Не бійся жити!" – це конкретно було, коли я була в депресії, пригніченому стані, і написала її для себе, "Не стій!" – для тих, хто не наважується зробити вирішальний крок.
Усі фото - www.facebook.com/burmaka.maria