Результат пошуку: Життя в ефірі
За словами Анастасії Ренард, стрічка "Іловайськ" — це, в першу чергу, фільм про людей, про людей, які воювали, людей, які опинилися в ситуації війни, залежної ситуації, це фільм-присвята воїнам, які загинули під час цих подій.
Актриса зіграла роль місцевої жительки Іловайська, прототипом є реальна людина.
"Це дівчина, яка опинилася у залежній ситуації, опинилася в стані війни і перед нею постає моральний вибір, який в принципі постає перед кожним із нас. Людина, яка не була не війні, не може зіграти. Вона може тільки пройти через це все. Завдяки прекрасним акторам, партнерам по майданчику я прожила це, просто пройшла це і відчула безсилля жінки на війні, коли ти не можеш взагалі нічого вдіяти, просто наче спостерігаєш за цим", — розповідає Анастасія Ренард.
За її словами, сценарій написаний на базі свідчень, щоб зробити це правдиво, бійці — учасники іловайських подій — брали участь у зйомках, були на знімальному майданчику консультантами.
Вперше "Котел" поставили у 2015 році, у перші роковини іловайської трагедії, восени режисер анонсує повтор вистави.
"Тоді я ще був військовослужбовцем. Це було під час дуже короткої відпустки, коли ми дуже швидко все зібрали і вивели на сцену. Зараз восени буде повторно у моєму суспільному театрі в Києві в трошки в іншому акторському складі. Це вистава про людей, які потрапили в обставини війни, про людей, які потрапили в ситуацію, в якій її треба приймати рішення і ціна цього рішення — це життя", — розповідає Євген Степаненко.
фото - facebook.com/eugene.stepanenko
І режисер Євген Степаненко, і актриса Анастасія Ренард переконані, що такі складні і трагічні історії потрібно подавати максимально реалістично і чесно.
"У сучасному світі, як і в будь-які часи, завжди працює історія особистості людини, тобто людина завжди порівнює себе з кимось, ти завжди порівнюєш себе з тими обставинами і думаєш: "А якби я себе повів, щоб робив?" Тільки через історії, треба шукати особисті історії людей, історії, в яких люди були змушені існувати, жити і виживати", — вважає режисер.
Зараз у Києві відбувається кілька виставок, які розповідають про події під Іловайськом у 2014 році. Виставка "Нью-Йорк – Іловайськ: Вибір" присвячена добровольцю батальйону "Донбас" Маркіяну Паславському, який загинув під Іловайськом у 2014 році. Директор музею Революції Гідності Ігор Пошивайло розповів в ефірі Радіо Культура, що ідея цього проекту — розповісти українцям дивовижну історію про дивовижного українця.
Про виставку "Блокпост пам’яті. Іловайськ. Мужні серцем" розповіла Радіо Культура її кураторка Аліна Понипаляк. За її словами, автори проекту не хотіли робити акценти на трагедії, а прагнули показати хотіли показати мужність української армії. Виставку можна подивитися у Національному музеї історії України до 31 жовтня.
Українські військові наприкінці серпня 2014 року потрапили в оточення під Іловайськом. Українська сторона домовилася про коридор, яким мали виходити бійці, була оприлюднена заява президента Росії Володимира Путіна з закликом "відкрити гуманітарний коридор", але під час виходу з оточення російські військові обстріляли українських бійців.
У результаті, за офіційними даними, тоді загинули 366 українських військових і правоохоронців, 429 були поранені, 128 потрапили в полон, 158 вважають зниклими безвісти.
Фото - facebook.com/pressjfo.news
На першому каналі Суспільного радіо, UA:Українське радіо, стартувала програма "Нічна вахта". Нова програма виходить в ефір щодня з 23:00 до 01:00.
"Українське радіо завжди тримає руку на пульсі подій у країні та світі. Одна з головних цілей для нас — це донести найвагоміші новини до слухачів у легкій формі, але зберегти всю значущість питання. Тому для тих, хто не хоче втрачати ланцюг перебігу подій, ми виходимо у прямий ефір навіть вночі", — зазначив продюсер програми "Нічна вахта" Сергій Смальчук.
Ведучі В’ячеслав Соломка і Марта Мольфар протягом першої години ефіру підбивають підсумки найважливіших подій дня, а у другій — обговорюють ті, що лише очікуються. Усі теми супроводжуються коментарями експертів у прямому ефірі.
"Я потрапив на радіо, можна сказати, випадково. Впродовж життя переконався, що все найкраще трапляється само собою, а потім стає прекрасним досвідом. Впевнений, ця робота на радіо з серйозним інформаційним контентом, вміння аналізувати і подавати новини, допоможе мені внутрішньо трансформуватися і вирости, й можливо потім повернутись на ТБ. Це для мене момент дорослішання: я розумію, що не зможу вести все життя розважальні або молодіжні програми, хоча хотілося б. Телебачення потребує більше форми, радіо — змісту. Тут я його і наберусь, — сказав ведучий програми "Нічна вахта" В’ячеслав Соломка. — Ми хочемо після важкого дня показати, що не все так і страшно. Тому подаємо інформацію в легкій, іронічній формі, щоб слухачі засинали з посмішкою на обличчі".
Нагадаємо, програму можна слухати у FM-діапазоні свого міста або у додатку suspilne.radio.
– Хочу сказати, це правда, що майже всі дівчата хочуть опинитися на задньому сидінні мотоцикла Івана Леньо...
Я з задоволенням покатаю. Бо я дійсно вважаю, що поїздка на мотоциклі – це така певна терапія. А коли ти їдеш з людиною, яка тобі подобається, то це вдвічі терапія. І я вважаю, що ми могли би пересісти на двоколісний транспорт, якщо були би не настільки закомплексовані і не боялися автомобільного руху.
– А тебе не лякають слякота, холод, сніг в обличчя?
Це природні речі для мотоцикла. Знаєте, ми втікаємо від природи, а відповідно втікаємо від природного існування. Ми звикли до батарей, ми звикли до клімату, ми звикли до зручностей і стали заручниками зручностей. Все пізнається в порівнянні: коли ви маєте можливість порівняти теплу машину з холодним вітром лісу, коли ти їдеш на велосипеді, от тоді ти по-справжньому цінуєш можливість посидіти біля каміну під час нічного снігопаду. Як сказав один філософ, боже збав мене від раю, з якого немає виходу. Будь-що, що примушує казати – зупинись миттєвість – це і є пекло фактично, бо життя – це течія, життя – це рух.
– Оскільки ми почали говорити про двоколісний транспорт, то хочеться поговорити про літо – коли найбільше на ньому пересуваються. Для Kozak System це літо яким було?
Найгарячішим. Найгарячішим літом в нашій кар'єрі. Ми відіграли неймовірну кількість концертів. І майже все літо провели в автобусі. Це я іронізую, але дуже, дуже багато часу ми проводили в дорозі. Чому так сталося? Думаю з двох причин: перше – ми почали свідомо більше звертати увагу на українську сцену і випускати свої пісні на радіо.
Іван Леньо. Фото Facebook
– А хіба до того не було?
Менше було. Ми, як знаєте, концетруємо не тільки в Україні. В нас ще за повноцінну сцену вважається Польща, в якій ми вже граємо більше 10 років. І інші країни Європи, Америка з Канадою. На все це потрібен час, особливий і окремий менеджмент. І все це не дозволяє вибудувати графік концертів так, щоб уникнути накладок. Для того, щоб уникнути накладок ми, скажімо так, думаємо собі так: Америка, Канада – цього літа не приймаємо запрошення, а працюємо по Україні. А, наприклад, взимку будемо тоді вже відпрацьовувати Канаду і Америку. Друга причина: що в Україні стало більше фестивалей. Не тому що люди стали багатшими, а тому що цей ренесанс український, він змушує людей відчути себе хазяїном своєї долі – українцем, який може вирішувати принаймні власні проблеми. І люди стали спраглі до інформації. Це помітно.
– Можемо ще подякувати квотам, які завдяки Kozak System були введені в радіоефір.
Зокрема, завдяки нам. І ще мінімум 20 музикантам, які брали участь в тому, щоб ці квоти почали працювати, щоб цей закон був прийнятий. Безперечно, квоти дозволили українській музиці з'явитися на радіо в більшому обсязі. А значить стали доступними для слухача. А значить отримали відгук в серцях і люди почали слухати улюблені колективи.
– Якщо говорити про Kozak System, то в мене останнім часом складається враження, що ви ніби й знайшли себе, і в пошуку. Ви зараз такі різні, я маю на увазі музично. Це пошук чи це і є такий стиль?
Це правда. Я думаю останнє – це і є такий стиль. В нас неодноразово з хлопцями, я не знаю, раз на рік точиться дискусія, коли ми робимо підсумки нашої творчості: може ми все ж таки якось зупинимось на якомусь стилі, який нам зараз дуже подобається і будемо робити пісні саме в цьому стилі? Я думаю, що зараз в принципі життя таке багатовекторне, багатостильове. І часи, коли команда грала там 10–15 альбомів в одному стилі – мені здається вже в минулому. Тому нам дійсно подобається реалізовувати різні смислові музичні формули, розуміючи, що в нас немає штампів і в нас немає якихось кальок і вже заготовлених форм для того, щоб реалізувати якусь ідею, вірш, музику, шматочок. Зазчивай це диктує текст.
Слухайте розмову повністю в ефірі Радіо Промінь!
Kozak System. Фото Facebook
– Цими днями уряд відмовився і навіть не вносив у порядок денний питання про вашу відставку з посади голови КМДА. Чого вам коштувала така підтримка уряду чи така позиція Кабміну чи у вас налагодилась співпраця з прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом? Бо до відпустки Гройсман обіцяв поставити це питання в порядок денний?
– Я ні з ким на цю тему не спілкувався, але я переконаний, що міністри КМУ вивчили цю ситуацію і вирішили не порушувати закон і Конституцію України, де чітко прописано із роз’ясненням Конституційного Суду 2003 року, де законно обраний міський голова повинен бути призначений головою державної адміністрації. Тобто законодавча і виконавча влада повинна бути об’єднана в одній персоні.
В інших містах такого немає, оскільки два міста в Україні – Київ та Севастополь – мають особливий статус. В цих містах голова адміністрації і мер об’єднані. Якщо зараз роз’єднувати ці посади, буде ситуація, коли мер стає декоративною персоною: він може стрічки перерізати, квіти покладати. Але кияни обрали мера і чекають, що передвиборчі декларації будуть реалізовані. А людина, яку спускають зверху, ніяких зобов’язань перед киянами не має.
– Деякі експерти говорять про ваш конфлікт з Офісом президента, з паном Богданом, але деякі політологи вважають, що це міф, що такого конфлікту немає, натомість є справжній конфлікт з президентом Володимиром Зеленським.
– Ніякого конфлікту не існує, є різне бачення. Але ні з президентом, ні з Офісом президента, ні з паном Богданом конфлікту немає. В мене є чітка позиція: міське самоврядування повинно залишитись, людина, яку обрали мером міста, повинна реалізовувати очікування киян. Є інша позиція – призначити свого голову адміністрації, це вже було зроблено в 2010 році, коли президент Янукович не мав своєї сильної людини. Тоді мером обрали Черновецького, президент призначив Попова і Київ без мера був майже три роки.
Та ж сама ситуація зараз: є бажання призначити свою людину. Але моя позиція така, що треба призначати ту людину, яку обирають кияни. І вона повинна бути підзвітна в першу чергу перед киянами, а не перед тим, кого спустили з гори. І в цьому напрямку в мене чітка позиція: це не боротьба за крісла чи посади, вони мені не потрібні. Це боротьба за ключові принципи самоврядування та демократії.
– Проясніть, будь ласка: ситуація з перемовинами у Відні між вами, Порошенком, Фірташем і Льовочкіним. Вони якось вплинули на політичне життя в столиці?
– На цю тему багато спекуляцій, хоча це не таємниця. Я як публічна особа, як політик змушений зустрічатись з усіма головними персонами. Більше того, я зустрічався і знайомий з тими людьми, які мають великий вплив на мас-медіа в Україні, адже зараз основні інформаційні канали знаходяться в приватних руках: Фірташа, Коломойського, Пінчука, Ахметова. Тому зустріч відбувалась в момент, коли я вимагав, щоб була інформаційна політика. Дійсно, ми зустрічались, я цього не приховую. Закидають, що Фірташ зробив Кличка мером. Яким чином? Кияни зробили Кличка мером. Все інше – маніпуляції.
Чомусь я зустрічаюсь з Ахметовим, Пінчуком, зустрічався із Фірташем, але чомусь взяли оцей останній момент і презентують його як останню інстанцію.
– Щодо законодавчої колізії, яка тягнеться ще з моменту ухвалення Конституції 1996 року. Потім були зміни, ухвалений закон "Про столицю", у 2010 році були також зміни і формально розділені повноваження міського голови і голови КМДА. Зараз багато хто говорить, що за ці роки мали б уже внести зміни у законодавство, щоб такої колізії не було. Чому ці зміни не були внесені?
– Тому що все відбувалось законно: я двічі виграв вибори, двічі був мером і головою КМДА, як прописано в законі. Я не думав, що знову почнеться така сама ситуація, як в 2010 році при Януковичі, коли зверху насаджують людину, яка керує містом.
– В нас на ефірі був новообраний депутат від партії "Слуга народу" Віталій Безгін, він говорив, що основна проблема київського місцевого самоврядування полягає не в тому, хто обіймає посади міського голови та очільника КМДА, а в недосконалому законі.
– Може бути. Нам потрібно чітко прописати і Конституційний Суд має дати роз’яснення. Я в цьому напрямку буду використовувати всі наявні засоби для того, щоб довести і ні в якому разі не зруйнувати місцеве самоврядування. У 2010 році Янукович зробив такі зміни, які можуть трактуватися двояко.
– Коли ви будете звертатися до Конституційного суду?
– Незабаром я буду звертатися до Конституційного суду.
– Давайте поговоримо про інфраструктуру. Критика, яку вам закидають, є все ж справедливою. Багато проектів, які робляться в Києві, робляться до наступного року під місцеві вибори.
– Це маніпуляція. Можна сказати, що все, що я роблю, робиться під вибори. З одного боку, так, бо на виборах будуть оцінювати Кличка і те, що він зробив. А з іншого боку, я роблю для Києва, киян і самого себе. Мені дуже приємно ходити по нових об’єктах, бачити планові зміни, які стали реальністю.
– Давайте поговоримо конкретно: відкриття метро на Виноградар до, як я розумію, 2020 року, так?
– Протягом двох років ми плануємо відкрити дві станції метро на Виноградар і зараз роботи інтенсивно тривають. Мені закидають, що за останні п’ять років не було зроблено жодної станції метро. Я це сприймаю, але хочу нагадати, що ще п’ять років тому бюджет міста Києва складав 18 мільярдів, а борги – 25. Ми були банкротами. А сьогодні, коли економіка не працює і дуже складна ситуація, ми збільшили бюджет до 60 мільярдів, а борг скоротили до 12. Це також результат. Відверто скажу, що велика проблема в тому, що інвестори бояться заходити в Україну, бо нестабільна ситуація.
Але тим не менш, моє завдання запустити ці процеси. І я роблю багато кроків, які роблять місто Київ більш привабливим. Я роблю все, щоб збудовувати туристичну інфраструктуру міста. Моє завдання, щоб в Київ приїжджало якомога більше людей. Дуже радий, що в 2015 році столицю відвідав один мільйон іноземних туристів, в минулому – три, цього року ми очікуємо вже чотири. А кожен турист в середньому залишає в Києві три тисячі гривень на добу. І тому, якщо мені закидають, про скляний міст: потрібен він чи не потрібен – відповіддю є кількість людей, яка щодня на ньому знаходиться.
– Міст Кличка – дуже крута штука. Але закидають, що було порушення архітектурних норм.
– Це маніпуляції. Міст Кличка став інструментом політичної боротьби. Проте цей міст не для розваги і окупить себе дуже швидко. Хоча я розумію, що мені закидають мости, які перебувають у складному стані. Ви пам’ятаєте, що колись з моєї легкої руки назвали Шулявський міст "втомленим". Ситуація з ним така: все йде по плану і до кінця року ми плануємо його відкрити, до кінця цього року по Шулявському мосту вже буде рух транспорту.
– Щодо Борщагівського мосту: чому не почали робити його раніше, щоб до осені його зробити? Тому що зараз виникла така ситуація, що ремонтується Шулявський міст, Борщагівський міст і шалені затори. Скільки ще триватиме реконструкція Борщагівського мосту?
– Ні, я думаю, що максимум два місяці і ми відкриємо рух транспорту.
– Я б хотіла ще уточнити по станції "Львівська брама": вона в замороженому стані на Львівській площі вже 25 років. Що з нею?
– На "Львівській брамі" є технологічні проблеми, щоб зробити тунель, ескалатор. Нам потрібно більше мільярду гривень, щоб зробити вихід з цієї станції. Тому були ці технологічні проблеми і нестача грошей, але зараз ми вже плануємо паралельно із запуском метро на Виноградар рухатись, щоб вихід із станції "Львівська брама", яка на 90 % готова, зробити. Це буде протягом двох наступних років, хоча все залежатиме від фінансування.
ФОТО: Українське радіо
"Перепиши на мене квартиру": адвокатка пояснила, що краще – договір довічного утримання чи дарування
– Часто люди не розуміють і плутають договори довічного утримання і дарування. У чому принципова різниця між ними?
– Почнемо з договору довічного утримання.
Люди домовилися між собою про те, що одна сторона доглядатиме іншу, а після смерті цієї людини перша отримає якесь майно. У даному випадку це не буде договором дарування або договором довічного утримання. У цій частині це якраз може бути заповіт. Тобто це моя воля, я можу оформлювати заповіт на будь-яку особу, я йду до нотаріальної контори і усе своє майно я можу залишити після своєї смерті цій особі.
Якщо ж я все-таки хочу, щоб за мною доглядали, і щоб та особа, яка буде за мною доглядати, дійсно мала право на якесь майно, я би краще укладала договір довічного утримання, тому що саме за договором довічного утримання я передаю набувачу майно. Як правило, це нерухомість: квартира, житловий будинок або частина квартири. Закон навіть дозволяє передавати рухоме майно, яке має якусь цінність, взамін на догляд і утримання.
Хочу звернути увагу, що закон дозволяє оформлювати договір довічного утримання і відображати там такі питання, які стосуються не лише утримання. Що таке утримання? Протягом мого життя я отримуватиму кошти від тієї особи, яка після моєї смерті набуде права власності на моє майно. А в договорі утримання можна прописати також і догляд. Але усе, що я хочу від цієї особи, я маю зазначити у договорі.
Цей договір обов’язково підлягає нотаріальному засвідченню. Ми можемо домовитися про усе, що завгодно, і жити як сир у маслі, але якщо договір нотаріально не засвідчений, ця людина після моєї смерті не може мати жодних прав на моє майно. Такий договір буде нікчемним.
За договором дарування я можу передати своє майно особі зараз або у майбутньому, причому я повинна передати його безоплатно. Якщо я хочу передати своє майно, і за це я щось вимагаю у набувача, це не є договором дарування.
Як і договір довічного утримання, як і заповіт, договір дарування треба засвідчувати у нотаріуса.
– Треба розуміти, що при укладенні договору дарування особа, яка отримує майно, не зобов’язана вас доглядати. Правильно?
– Так. Якщо ваші родичі, сусіди, знайомі кажуть: "Перепишіть на мене квартиру" або "Подаруй" – треба розуміти, що з моменту укладення договору дарування або договору купівлі-продажу ця річ уже буде належати обдарованому. І ми не можемо розраховувати на те, що ця особа у майбутньому буде нас забезпечувати, утримувати.
Наразі у мене у суді у місті Києві є така справа, коли мама домовилась зі своєю донькою про те, що вона подарує квартиру взамін на те, що донька забезпечуватиме її ліками, утримуватиме… І, на жаль, щойно був підписаний цей договір, донька офіційно повідомила матері, що збирається продавати її квартиру.
В житті буває все. Тому якщо ви все-таки сподіваєтесь на утримання або догляд, краще укладати договір довічного утримання.
– Що відбувається з майном під час укладення договору довічного утримання?
– Коли ви укладаєте договір довічного утримання, на ваше майно нотаріус накладає арешт. Це майно одразу відходить до набувача, у реєстрі власником цього майна стає він. Але він не може його реалізувати, продати, подарувати, заставити, тому що накладений арешт. Доки відчужувач не помре, набувач не може вчиняти дії з цим майном.
Слухайте розмову повністю в ефірі Українського радіо!
Про виставку Дмитра Коваля в ефірі програми "ART-Панорама" на Радіо Промінь розповіла кураторка арт-галереї "Мануфактура" Софія Локанова.
Ведуча:
Наталія Тищенко
Відомий київський художник Дмитро Коваль дивуватиме своїх прихильників картинами про кохання. Свою персональну виставку він назвав "Містифікація кохання" і презентував в арт-галереї "Мануфактура".
Тема кохання завжди хвилювала і продовжує хвилювати митців. Саме кохання вміщує стільки почуттів, що іноді важко вловити його суть. За якими критеріями ми її розрізнюємо і чому все ж таки об’єднуємо такі різні прояви під однією назвою? В чому полягає ця співпричетність? Кожен з творчих людей намагається по-своєму висловити своє почуття. Своє бачення одвічної теми живописець Дмитро Коваль намагається висловити через власні художні роботи.
"Як каже сам митець, любов – це загадка. Ми не можемо обійтися без любові, – пояснила кураторка виставки. – Для Дмитра любов – це не лише любов двох сердець. Це й любов до природи, до навколишнього середовища. Людина як частина природи".
До експозиції Дмитра Коваля увійшли такі визнані його картини як "Спогади про літо", "Зародження стихії", серія "Любов", "Привиди старого озера". Роботи художника розкривають сенс людського буття, любов в різних її проявах. Центральної картиною виставки стане монументальний за формою і художнім наповненням твір "Народжена стати серцем життя". Він торкається теми людини і природи, як невід'ємної частини буття.
Основні напрямки в творчості живописця – імпресіонізм та пуантилізм, поєднані з абстрактним та декоративним мистецтвом.
Виставка триватиме в арт-галереї "Мануфактура" до 20 вересня.
Спагеті, макарони, лазанья... В багатьох традиційна італійська їжа асоціюється із джинсами, що раптом не сходяться. Це ж вуглеводи!.. А от ікона світового кінематографа, італійка Софі Лорен, у якої все життя зберігається струнка талія, каже, що на вечерю любить спагеті. Де правда і що, зрештою, каже наука? Про це говорили в ефірі Радіо Культура в програмі "ФізКультура".
Ведучі:
Дар'я Озерна
Наука каже, що переїсти і поправитися можна навіть від корисних і дієтичних авокадо, лосося й ананасів. Все залежить від розміру порції, способу приготування і нашої активності впродовж дня. Якщо ми мало рухаємося, то в нас легко виникає надлишок калорій і наростає зайва вага.
Спагеті не такі вже й калорійні. Порівняйте! В одній порції готових спагеті — 200 кілокалорій і 7 грамів білка. Стільки ж, скільки у великій порції кави лате з цукром. Це немало, але й спагеті — це не перекус, а їжа, яка дозволить довгий час бути ситими. Чому?
Бо спагеті — це повільні вуглеводи, тобто найкраща їхня форма. Крім вуглеводів, у спагеті міститься білок. На відміну від сухих піци чи бутербродів, спагеті добре зволожені, і тому їх легше перетравити. Саме спагеті — ідеальна їжа після тривалої пробіжки, або раціон бігуна за три дні до марафону.
Як варто готувати спагеті, щоби вони були корисні? Готуйте їх із овочами: помідорами, солодким перцем, кабачками, стеблами селери, руколою і шпинатом. Спагеті — ще один простий спосіб, після супу чи салату, з’їсти багато різних овочів за один раз. Доповнюйте їх грибами або рибою.
Не гребуйте спеціями — вони сприяють ліпшому травленню, збагачують смак, змусять вас забути про холодні злиплі макарони шкільної їдальні, що колись відвернули вас від цього прекрасного продукту! Розмарин, чорний і рожевий перець, чебрець, мускатний горіх, а також перець чилі та часник. Овочів та їхнього соку, що утворить соус, має бути багато. Обирайте олію, томатний соус чи просто пасту і спеції, замість кетчупів і готових жирних соусів.
Поки варяться спагеті — ви тушкуєте овочі. А тепер додайте до гарячого овочевого соте недоварені спагеті і потушкуйте разом. У такий спосіб вони будуть непереварені, гарячі, і вберуть в себе соус. Molto bene! — як скажуть італійці.
Весь ефір слухайте тут
Фото pixabay.com
Про виставковий проєкт "Завод: добрі звірі" в ефірі програми "ART-Панорама" на Радіо Промінь розповів куратор виставки Павло Гудімов.
Ведуча:
Наталія Тищенко
У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва триває виставка "Завод: добрі звірі". Це виставковий проєкт, присвячений Васильківському майоліковому заводу. У 1960-1980-их роках продукцію заводу високо цінували як споживачі, так і мистецька спільнота. Високої якості виробів тодішні українські митці досягли завдяки тому, що поєднували технологічні інновації з самобутніми художніми засобами.
"За іронією долі, Васильківський майоліковий завод закрився за три тижні до відкриття виставки. Виставка про майстрів Протор’євих, які присвятили усе своє життя скульптурі, росписам та заводу", – розповів Павло Гудімов.
Створенню виставки, за словами Павла Гудімова, передувала зустріч з голландським архітектором, дослідником і урбаністом Фулко Трефферсом і їхня спільна поїздка до Житомира.
"В одній приватній колекції він закцентував на майолікових статуетках. Такі собі сувеніри радянської доби. Він каже: "Дуже цікавий дизайн. Хто це робив?" А я поняття не маю. І він поліз в інтернет і знайшов, що були такі майстри, сімейне подружжя Протор’євих, які працювали на Васильківському майоліковому заводі", – поділився куратор виставки.
Експозиція проєкту "Завод" складається з виробів не лише робіт Протор’євих, але й інших представників колективу, що працював на підприємстві: Михайла Денисенка, Омеляна Желєзняка та Неллі Ісупової.
Виставка триватиме до 25 серпня у приміщенні Національного музею українського народного декоративного мистецтва.
Фото зі сторінки музею у Фейсбук
Активісти створили освітній проект "The Future of Europe", де українські підлітки з окупованих територій та їхні однолітки із Західної Німеччини шукатимуть себе, переосмислюватимуть минуле, проектуватимуть спільне бачення майбутнього. Генеральна менеджерка Міжнародного освітнього соціально-культурного проекту "The Future of Europe" Євгенія Відіщева та оператор цього ж проекту, автор документального фільму Орхан Набієв в ефірі Українського радіо в програмі "Активізація" розповіли про мету проекту і документального фільму, та про те, як мистецтво допомагає реінтегруватись дітям та підліткам з окупованих територій до мирного життя.
Ведуча:
Людмила Тягнирядно
"Ми дуже мало знаємо про Європу. Більша частина підлітків, які є учасниками нашого проекту, не виїжджали за межі своєї області чи країни. У нас мало точок контакту. У цьому проекті нам важливо зустрітися з Європою, відчути її, інтегруватися в неї і поговорити про майбутнє", — зазначила Євгенія Відіщева.
"Мистецтво змінює світ. Крім цього проекту, у нас стоять у черзі ще декілька. Мені дуже хочеться, аби у цих учасників все було добре. Мені важливо дати можливість учасникам проекту говорити, бути почутими, дати можливість бути тим, ким хочеться бути, бо підлітки з прифронтових зон є талановитими і хочеться показати їхній талант світу", — додала активістка.
Відіщева зазначила, хто став учасниками проекту та що передбачає участь у цьому проекті.
"Це проект про створення діалогу між підлітками з України та підлітками з Європи, а саме Кельну, Німеччини. Це проект про те, як ми уявляємо спільне майбутнє, як ми можемо або не можемо його досягати. Це дослідження себе та дослідження наших стремлінь. Учасниками проекту стали 15 підлітків з Донецької та Луганської областей. Першим етапом був відбір, а з наступного тижня вже починається другий етап. Ми їдемо до Німеччини на тиждень, і там ми будемо писати п’єси, в яких будемо говорити про різні теми, які цікавитимуть нас у майбутньому. Там вони напишуть текст, який у серпні разом з театральними менторами перетвориться на театральну виставу, і з якою вони поїдуть у тур містами України", — сказала вона.
Автор документального фільму Орхан Набієв розповів про тематику фільму.
"Я бачу своїм головним завданням передати оцей момент, коли підлітки, які приїхали та побачили інший бік драматургії, коли може бути все по-іншому, не так, як у нас тут, а там десь, про яке всі кажуть, але не розуміють, яке воно. Саме цей момент хочеться передати у кіно. Німеччина — це центр мистецького руху. Цим підліткам дуже сильно пощастило опинитися у цьому проекті і побачити світ", — сказав він.
Прослухати повну версію.
На фото — Євгенія Відіщева та Орхан Набієв
Ukraїner випустить цикл документальних короткометражок про життя національних меншин. Детальніше про це в ефірі програми "Культура.Live" на Радіо Культура розповіла головна редакторка видання Ukraїner Євгенія Сапожникова.
Ведучі:
Денис Денисенко, Катерина Толокольнікова
Євгенія Сапожникова вважає, що в українському інформаційному просторі повідомлення про національні меншини зазвичай подаються у негативному світлі. На її думку, нам не вистачає ґрунтовної програми, яка б давала суспільству вичерпну інформацію про те, як живуть і як переживають ті ж політичні події національні спільноти.
Новий проєкт Ukraїner, присвячений національним меншинам, триватиме до середини осені.
"До середини осені ми матимемо зйомки. Загалом ідея виникла ще три роки тому, коли ми тільки починали експедиційні поїздки, коли в найперших експедиціях, зокрема на Приазов’ї, ми знімали албанців. Ми просто зняли їх повсякденне побутове життя, але вони тоді дуже багато розповідали нам про свої національні свята. Тоді ми зрозуміли, що колорит національних спільнот для широкого загалу найкраще буде показати саме через національне свято", — розповіла Євгенія Сапожникова.
Основою спецпроєкту стануть документальні зйомки нацспільнот під час їхніх традиційних святкувань, а також розмови з окремими героями.
"Це родинні історії. Якщо це були переміщені особи — то історії їхнього переїзду. Дуже часто вони не зовсім веселі, там є болючі теми, як, наприклад, у кримських татар зараз. Або у тих самих турків-месхетинців, або, як виявилося, грузинів, які опинилися на території України внаслідок конфлікту в Абхазії", — поділилась інформацією головна редакторка Ukraїner.
Перший матеріал, який вийшов у рамках проєкту, присвячений гагаузам, які проживають на Бесарабії. Наступний сюжет, як анонсувала Євгенія Сапожникова, розповідатиме про австрійців Закарпаття.
"У селі Усть-Чорна досі проживають нащадки австрійців, і у них є свято, чимось схоже на наше Івана Купала. Якщо не помиляюся, воно називається Шайблики, — розповіла редакторка. — Вони намагаються зберігати цю традицію, хоча їх там не так багато залишилося.
Окрім цього, в межах спецпроєкту Ukraїner будуть випущені документальні відеоролики про кримських татар, грузинів, турків-месхетинців, албанців, греків та чехів.
Слухайте розмову повністю в ефірі Радіо Культура!
Президент України Володимир Зеленський підписав указ, який, серед іншого, передбачає аудит роботи державних реєстрів, а також запровадження єдиного веб-порталу електронних послуг. Про перспективи діджиталізації держави в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" розповів керуючий партнер юридичної фірми Антон Тарасюк.
Ведучий:
Дмитро Хоркін
Які переваги порталу е-послуг?
— Цей портал електронних послуг спрямований на те, щоб ви нікуди не їхали, щоб ви зайшли в свій телефон, пройшли автентифікацію, в меню обрали необхідну довідку, наприклад, довідку про несудимість, — і вам вже вона готова, тому що вона формується насправді автоматично.
Якщо є якась сплата мінімальна — десь гривень десять за довідку — це нормально. Тому що все-таки система повинна якось функціонувати, плюс це буде означати, що не буде безпідставних запитів у вигляді спаму, це такий захист.
Постачальник послуг просить надати якісь документи.
— Повинен бути принцип достатності інформації, яку я надаю. Якщо якийсь постачальник послуг просить надати якісь документи, ви можете відповісти у цьому разі так: "Вам потрібні документи — заходите в реєстр, вписуєте адресу, а там написано, кому належить ця квартира".
Людський фактор: чи можна довіряти копії документів держслужбовцям?
— Дійсно, держслужбовці можуть іноді просити те, чого вони не мають права просити. Наприклад, якщо в Європейському Союзі є такий новий регламент щодо захисту персональних даних gpr і там одним із принципів обробки персональних даних навіть держслужбовцями і державними установами є те, що вони не можуть просити більше, ніж потрібно.
У нашому разі, можливо, цей новий указ президента є саме боротьбою з тим, що у вас постійно просять додаткові документи. Якщо вас дійсно таке просять, ви можете скаржитися.
Чи може змінитися власник майна і до чого тут е-реєстр?
— Якщо ви є в реєстрі, це означає, що ви є. У реєстр вноситься інформація виключно на підставі правових документів, які означають перехід чи набуття права власності за певної правової підстави — наприклад, спадкування, купівля-продаж, дарування.
Як е-послугами користуватися людям старшого віку?
— Насправді не всі готові до цих інновацій. Думаю, у будь-якому разі перехід до діджиталізації буде поступовим. Взагалі, потрібно зберігати всі ці інституції, які видають довідки, тобто це роблять фізичні особи, держслужбовці.
Потрібно робити так, щоб людям старшого віку було просто користуватися електронними послугами з точки зору функціоналу.
Читайте також: Як указ Зеленського про електронні послуги спростить життя українців — роз’яснення експертів
Повністю ефір слухайте тут
Фото - pixabay.com
Керуючий партнер юридичної фірми Антон Тарасюк та керівник сектору політики та реінжинірингу Офісу реформи адміністративних послуг Людмила Рабчинська в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" пояснили, як указ президента Володимира Зеленського про запровадження єдиного веб-порталу електронних послуг спростить життя українців.
Ведучий:
Дмитро Хоркін
"Указ дає розпорядження Кабінету міністрів вчинити ряд дій, спрямованих на те, щоб полегшити життя кожного з нас, зокрема, скоротити кількість довідок шляхом підключення даних реєстрів, з’єднання їх один з одним, аби, наприклад, перестали носити довідку про склад сім’ї, довідку про реєстрацію місця проживання. Указ спрямований та те, аби створити окремий онлайн-ресурс, зокрема у вигляді електронного порталу, на якому це все можна уже підтверджувати в електронному вигляді тим людям, які мають на це право", — зазначила Людмила Рабчинська.
Антон Тарасюк зауважив, що "цей указ є логічним продовженням електронних послуг, аби спростити кількість кроків, кількість бюрократії на шляху до отримання якоїсь довідки. Це крок до того, аби послуги, які надаються в офлайн-режимі, надавались у режимі онлайн".
Проте юрист наголосив, що потрібно робити якісно в плані кібербезпеки. До цих даних має отримувати доступ той, хто має право на цей доступ.
Рабчинська також додала, що за допомогою системи "Трембіта" можна убезпечити інформацію та з’ясувати, хто робив до неї несанкціонований доступ.
"В Україні є система "Трембіта", яку ми отримали як міжнародну технічну допомогу від Естонії. Саме за допомогою цієї шини з’єднуються реєстри між собою. За допомогою взаємодії ідентифікаторів збирається інформація у момент, в який потрібно знати цю інформацію, вона ніде не зберігається, особа, яка має відповідне право, бачить інформацію, і після того, як пройде та чи інша операція, вона зникає. Саме "Трембіта" слугує для того, аби точно знати хто, в який момент робив запит на інформацію, і саме ці дані зберігаються. Якщо виникнуть якісь проблеми щодо несанкціонованого доступу, то можна перевірити і відслідкувати, хто є порушником", — сказала вона.
Зазначимо, президент України Володимир Зеленський підписав указ "Про деякі заходи щодо поліпшення доступу фізичних та юридичних осіб до електронних послуг" для упорядкування роботи державних реєстрів та розвитку електронних державних послуг.
Документ передбачає першочергове проведення повного аудиту роботи державних реєстрів, а також запровадження єдиного веб-порталу електронних послуг, де українці зможуть за допомогою електронного кабінету отримувати доступ до інформації щодо себе в державних реєстрах (наприклад, про майно, землю, транспорт, податки і доходи) та пріоритетні електронні державні послуги.
Прослухати повну версію.
Фото — pexels.com
23 серпня виповниться 45 років Сергію Жадану. У цей день у Міжнародному центрі культури і мистецтв у Києві відбудеться творчий вечір поета. В ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" український поет, прозаїк, перекладач, музикант, громадський активіст Сергій Жадан розповів, чого очікувати від мистецького заходу та як він оцінює зміни, що відбуваються в країні.
Ведучий:
Дмитро Хоркін
— Чого варто очікувати глядачам на вечорі з нагоди 45-річчя?
— Передусім, великої концентрації хороших людей. Для мене це справді нагода зібрати людей, яких я люблю. Окрім мене, на сцені будуть наші акторки: Ада Роговцева, Катерина Степанкова, Лариса Руснак, Ірма Вітовська, Тетяна Міхіна. Також Олег Каданов з групи "Мандри Керуака" та нашого проекту "Лінія Маннергейма" створюватиме музичне тло. Ярослав Лодигін все це прорежисує.
— З чим до 45-річчя виходите як творча людина?
— Насправді 45-річчя не має ніякого значення. Це не робиться як якийсь ювілейний пафосний вечір. Це не є підбиття підсумків, озирання назад з тривогою і надією, тому що життя триває.
Читайте також — Радіо Культура транслюватиме наживо творчий вечір Сергія Жадана
— Як Ви взагалі сприймаєте те, що відбувається в країні, як змінюється країна і те, що люди шоу-бізнесу, теле-бізнесу потрапляють у велику політику?
— Я, як свідомий громадян своєї країни, дивлюся з інтересом за тим, що відбувається, з певною тривогою, тому що я не все розумію в тому, що відбувається. І деякі речі викликають у мене питання, скажімо, склад нового парламенту. Не зовсім розумію, чого від нього чекати.
— А що саме насторожує?
— Потрапляння туди багатьох людей, які, як мені здається, не зовсім розуміють, куди вони потрапили. З одного боку, мене страшенно тішить те, що відбулось оновлення парламенту, що туди не потрапило дуже багато одіозних персонажів, скажімо, що стосується Харкова, старих мажоритарників, які просто пасли свої округи. Вони з тріском провалилися. Це дуже симпатично, як на мене. Інша річ — хто замість них зайшов. Це велике питання.
— Взагалі, наскільки Вам симпатичний тренд на оновлення та нові обличчя?
— Мені він симпатичний, тому що він здається очевидним. Мені здається, суспільство втомилося від старого політикуму, не готове бачити якихось позитивів, які були, скажімо, у політиці останніх 5 років, натомість акцентує винятково на якихось негативних речах. Мені здається, це все можна зрозуміти. Хоча не завжди цим можна виправдовувати.
— Сергій Жадан публічно підтримав партію "Голос" Святослава Вакарчука. Що спонукало підтримати цю політсилу?
— Я дивився списки, хто йде на вибори. Для мене це була серйозна річ, і добре, що цього разу було з кого обирати, і було кілька політичних сил, які викликали симпатію. Мені здалося, що список "Голосу" найбільш вмотивований. З одного боку, це нові обличчя, а з іншого — не просто обличчя з вулиці, це люди фахові, які не будуть у парламенті зайвими, які можуть заходити і працювати.
— Коли Ви делегуєте свій голос як будь-який виборець, яких змін Ви очікуєте?
— У тій ситуації, в якій ми зараз перебуваємо, щонайменше хотілося б, щоб не гальмувалися і не згорталися ті реформи, які вже були запущені. Щоб ті позитивні речі, які з’явилися за останні 5 років, поглиблювалися. Безперечно, це культурна політика, реформа системи освіти, реформа медична та інші речі, які ми бачимо.
— Кого з кандидатів на посаду міністра культури Ви могли б запропонувати і чи вважаєте Ви, що взагалі потрібне Міністерство культури?
— До самого факту існування цього міністерства можуть бути питання. Я не зовсім впевнений, що воно потрібне. Але якщо Ви запитаєте, кого б я пропонував сьогодні на посаду, то, чесно кажучи, я не знаю. Мене цілком влаштовував попередній міністр культури Євген Нищук. Пропонувати когось сьогодні я б не взявся з тієї простої причини, що я не знаю, в якій компанії ця людина буде працювати. Оскільки зовсім не зрозуміло, хто буде у Кабміні, хто буде прем’єром і яка там буде атмосфера. То я не робив би ведмежу послугу тому, кого б я порекомендував. Я думаю, що нова влада більше відчує момент, чого вони хочуть. Вони когось запропонують. А ми з суспільством триматимемо руку на пульсі.
Прослухати повну версію.
На фото — Сергій Жадан, facebook.com
Про те, як з нуля і без копійки втілити ідею говорили в ефірі Радіо Культура в програмі ОргКультура з авторкою і керівницею освітнього проекту "Здорове харчування для дітей" Ольгою Ілюхіною.
Ведучі:
Тетяна Трощинська
Що таке ідея?
Як на мене, ідея — це таке величезне бажання щось змінити. Або в своєму житті, або в житті оточуючих, або в масштабах країни, світу, або свого міста, свого району, свого дому.
План, цілі, аудиторія
Спершу був тільки напрямок. Як це далі складатиметься, я ще не розуміла. Але потім крок за кроком ішов час і ця ідея вона все більше і більше перетворювалася певно на план, тобто вона ставала більш конкретною. За ідеєю з'являлися цілі: один, два, три. З’являлося розуміння, з якою аудиторією я хочу працювати.
Як перевірити релевантність ідеї?
Дуже важливо цю ідею, яка в "тумані" народжується, не втратити. Мені чи пощастило, чи я була спрямована цього разу. Бо я дуже багато ідей теж втратила. Це не перша моя ідея, яку хотілося втілити в життя.
Будь-який проект — це відповідальність
Будь-який твій проект — це не просто якась ідея, яка собі там десь в повітрі живе. Це відповідальність. Тобто я взяла на себе відповідальність впливати на життя людей.
Як створити команду?
Дуже важливо мати команду однодумців. Дуже важливою є ідея. Якщо вона настільки велика, важлива для команди, для кожного, то вона сама буде залучати однодумців. От наскліьки важко знайти персонал. У нас дуже величезна волонтерська база — понад 200 волонтерів. Вони не всі, звичайно, працюють зараз. Але вони задекларували своє бажання бути частиною нашого проекту.
Як перевірити своєчасність ідеї?
Є методики і можна вивчати закордонні тренди. Тому що, як правило, Україна все ж таки трошечки пізніше сприймає багато світових трендів. Думаю, можна пошукати: багато інформації є в мережі, а також є окремі онлайн-курси про це, як шукати ідеї і де їх брати. Але я думаю, що це має йти зсередини.
Чи може все бути безкоштовно?
Ми починали без копійки і я дійсно хотіла, щоб все це було безкоштовно. Але ми зрозуміли, що ми так довго не витягнемо. Брати на себе всі ці витрати було досить затратно. Тому зараз є такий напрямок: а) дорослі і б) корпоратив, тобто корпорації, компанії, які в змозі заплатити за якісь послуги. Наприклад, це лекції для дорослих, майстер-класи з кухарем, який вчить готувати здорові страви.
Які дослідження треба?
- Аналітика
- Опитування в соцмережах
- Збір інформації в клієнтів, партнерів
Як відпочивати від цієї нон-стоп роботи?
Я дуже рекомендую зробити собі графік і все ж таки змушувати себе, вписувати собі в щоденник, що ти маєш відпочити один-два дні на тиждень.
Рух проекту
Перший рік — це завжди такий творчий хаос, коли все створюється, вибухає, все рухається дуже швидко. А другий рік — це впорядкування.
Рекомендації он-лайн курсів
- 4 кроки до здорового харчування
- курс по роботі зі стресом
- курс з комунікації
- закордонні курси про здорове харчування
Весь ефір слухайте тут
Ольга Ілюхіна. Фото Facebook
Які факти Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка маловідомі загалу та про річницю Київського національного університету імені Шевченка говорили в ефірі Радіо Культура в програмі "Культура.Live" з архівістом, києвознавцем Сергієм Карамашем.
Ведучі:
Денис Денисенко, Катерина Толокольнікова
185 років тому, 28-го липня 1834-го року було відкрито Київський національний університет, тепер імені Тараса Шевченка. Сергію Карамашу відомі такі факти, які маловідомі широкому загалу — про цей університет, про його заснування, про перші роки його історії.
Архівіст назвав цікаві факти про університет:
— Коли він відкрився, діяли тільки два факультети: юридичний і філософський. Розміщувався тоді виш у приватних приміщеннях, тому що тоді не було побудовано великого цього нашого червоного корпусу. І тільки після 1841-го року, тоді вже переселилися з різних місць факультети. Студенти почали працювати, навчатися в цьому центральному, найбільшому зараз виші України. В 1919-му році до університету приєднали Вищі жіночі курси Жекуліної, Київський жіночий медичний університет, а також ще медичний університет, юридичний інститут.
— Протягом багатьох років, практично впродовж всієї історії університету, професорський склад і випускники вишу були відомі вчені, діячі науки, техніки, літератури, мистецтва, медицини. Особові справи цих людей зберігаються також в державному архіві міста Києва. І в нашому архіві є особливий фонд, фонд № 16 під назвою "Київський університет". Він нараховує 72 тисячі справ за 1834-1920 роки. І щоб працювати з цими документами, задіяно 180 томів описів.
— Є відомості документальні про те, що була закладена капсула. Нібито навіть позолочена якась табличка, де була вказана точна дата заснування університету. Проте зараз вона все одно недоступна. Але такий факт був.
До слова, до 185-річчя університету імені Шевченка науковці архіву та Національний музей університету спільно готують виставку. Як повідомив Сергій Карамаш, відвідувачі зможуть побачити близько 60 документів.
Головними композиційними темами цієї виставки будуть 10 розділів, серед яких: імператорський указ правлячому Сенату від 8-го листопада 1833-го року щодо заснування вишу; статут вишу; документ про призначення Михайла Максимовича першим ректором; історія будівель; плани будівель; контракт Вікентія Беретті з майстрами; про студентське життя 19 століття; зразки дипломів; огляди викладання предметів; списки професорів; жінки в навчальному процесі.
Весь ефір слухайте тут
Фото - Facebook КНУ