Результат пошуку: Життя в ефірі
Про сім майже морських книжок говорили в ефірі Радіо Культура в програмі "Книжкова лавка: топ-7" з письменником Андрієм Курковим.
Ведучі:
Олена Гусейнова
"Садівник з Очакова", Андрій Курков
Історія така: є хлопець, якому 30 років, який живе в Ірпені і випадково потрапляє до Очакова. Там йому дістається міліцейська форма 50-х, яка йому допомагає мандрувати в часі. І от з такого хлопчика, який живе в Ірпені з мамою і не особливо активно себе виявляє, він потрапляє в 1957-й рік.
"Шенгенська історія", Андрій Курков
Це перший роман Андрія Куркова, в якому немає жодного українця. Немає України. Але тема дуже актуальна для нас, тому що мова йде про шенгенський простір, тобто про загальний для всіх доступний простір Європи.
"Зло під сонцем", Агата Крісті
Це один з 88 романів про Еркюля Пуаро. Але один з найкращих. Тому що локація справжня — це на кордоні Корнуолла і Девона… Все працює на парадоксі. Що в такому чудовому, красивому, суперчарівному місці під сонцем відбуваються злочини.
"Та, що грає в шахи", Беттіна Хенрікс
Німкеня, що живе в Парижі, написала про грекиню. Про пані поважного віку, яка живе на маленькому острові в Егейському морі разом із дітьми. Все життя працює прибиральницею в маленькому готелі біля моря. Вона чекає, коли постояльники підуть на море, прибирає їхні кімнати, а тоді займається своїми справами. Аж доти, доки вона, прибираючи кімнату молодої пари з Парижа, помічає, що ті пожильці лишили незакінчену шахову партію.
"Старий і море", Ернест Хемінгуей
Текст, який повернув автора у великий світ літератури, примусив світ таки повірити, що він великий письменник. Класичний текст про взаємодію людини, моря і літератури.
Велика тема. Боротьба зі стихією. Людина і стихія. Людина і природа. Людина і доля. Якщо довести цей двобій до кульмінації, то перемагає природа, перемагає доля, перемагає стихія. Майстерність Хемінгуея можна побачити в інтенсивності цієї боротьби.
"Інший чоловік", Бернгард Шлінк
Історія про чоловіка, в якого помирає дружина. Вони прожили чудове життя. І кілька наступних місяців, після того, як її не стало, він намагається дотримуватися всіх ритуалів у своїй щоденній практиці, і з кожним днем це все важче. З нею треба прощатися. І коли він вже не знає, як прощатися з цією пам'яттю, він випадково знаходить лист. Приходить лист від її коханця. Це ефект вибухівки, який відбувається в його світі.
"Травнева ніч, або Утоплена", Микола Гоголь
Історія про панночку, яку не любила мачуха і завела її до русалки. Але панночка помстилася і зробила мачуху теж русалкою. І зробила хлопця щасливим.
Весь ефір слухайте тут
Андрій Курков. Фото Facebook
Сьогодні, 16 липня набуває чинності закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної". З цієї нагоди Росія скликає засідання Ради Безпеки ООН для обговорення Закону України «Про функціонування української мови як державної».
Про це йдеться на сайті РБ ООН. Засідання призначене на 17:00 за київським часом і транслюватиметься у прямому ефірі на сайті ООН за посиланням.
Закон набуватиме чинності поступово: деякі норми почнуть діяти одразу, деякі — за кілька місяців чи років.
Закон регламентує вживання державної мови в публічних сферах життя, не регулює мови приватного спілкування і не спрямований проти інших мов чи людей будь-якого етнічного походження.
Він не поширюється на тему приватного спілкування та релігійних обрядів. Але люди, які надають публічні послуги громадянам, повинні будуть знати українську мову та використовувати її в роботі.
Мовних патрулів, мовних інспекторів, мовної поліції тощо законом не передбачено, як і кримінальної відповідальності за недотримання закону.
Закон про державну мову не спрямований проти інших мов чи їхніх носіїв. Мовні права меншин захищає закон "Про національні меншини" та низка ратифікованих Україною міжнародних угод. Крім того, закон про мову передбачає, що уряд упродовж півроку внесе законопроект, що додатково захистить мови національних меншин та корінних народів.
Закон гарантує, що кожна людина в Україні може отримувати інформацію та послуги українською мовою в усіх публічних сферах.
Фото: Радіо Свобода
Чи зміниться перелік партій, які за соціологічними опитуваннями проходять до парламенту, та як час проведення виборів вплине на явку виборців, говорили в ефірі Українського радіо політичний експерт Дмитро Сіманський та кандидат наук з державного управління, доцент Андрій Дуда.
Ведуча:
Галина Бабій
— Чи буде щось мінятися у переліку топових учасників цих парламентських виборів?
Андрій Дуда: Я не думаю, що кардинально щось зміниться, бо відсоток виборців, які визначились, достатньо високий. Але треба сказати, що всі політичні сили будуть намагатися в останній виборчий тиждень не зробити якоїсь помилки, адже вона може коштувати їм від 1,5% до 3-4%. Чи будуть якісь провокації, я не готовий казати, але заготовки, певна річ, є. Як, наприклад, ситуація вихідних днів, коли кортеж Зеленського мало не покалічив в ДТП дітей, проте суттєво воно не відіграє ролі.
Проте я би виокремив проблему того, що великий відсоток патріотичного виборця не буде предсатвлений у парламенті. Значною мірою це зумовлено тим, що є велике розтягування голосів патріотичними партіями: якщо проросійські сили можуть втратити максимум 2,5-3%, то патріотичні сили втратять в межах 16%.
Що може реально змінитися на виборах — це ситуація в "мажоритарках". Там дійсно цей тиждень для багатьох буде значити, чи вони пройдуть до парламенту чи ні. Тим паче, там застосовуються всі можливі виборчі технології.
— Чи вплине на явку літня відпустка та сезонна трудова міграція, та чи торкнеться це лідерів виборчих перегонів?
Дмитро Сіманський: Прогнозую, що буде небачена для літніх та дострокових виборів явка, десь на рівні 54%. Все тому, що зараз ми маємо не парламентські вибори в чистому вигляді, як вони відбувалися в нас раніше, зараз де-факто ми маємо третій тур президентських виборів. Зараз відбувається вотум довіри президенту Володимиру Зеленському і тій команді бренду "Слуга народу", яку він веде у парламент. Бренд "Слуга народу" у будь-якому регіоні автоматично доходить до рейтингу кандидата-мажоритарника десь 30%, десь 20%, а десь і 40%.
— Чи може хтось з партій, які йдуть за лідерами, ще підняти свій рейтинг?
Дмитро Сіманський: Інтриги є. Є інтрига, чи проходить "Опозиційний блок", чи набере "Слуга народу" більше 50%. Те ж стосується і партії "Голос": багато залежить від того, чи його виборці дійдуть до виборчих дільниць. Якщо 21 липня буде хороша погода, електорат "Голосу" піде на пляж, а якщо буде дощова погода — підуть на виборчі дільниці.
Андрій Дуда: Я не прогнозую такого великого відсотка "Слузі народу", хоча той вояж, який зараз робить Зеленський, додасть йому дуже серйозний відсоток.
Нагадаємо, опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного з 25 червня по 7 липня, до Верховної Ради за результатами виборів 21 липня, показує, що шанси пройти до парламенту мають п'ять партій. Лідер рейтингу — партія "Слуга народу" — 47%, на другому місці — "Опозиційна платформа — За життя" — 11,6%, "Європейська солідарність" — 8,2%, партія "Голос" — 6,6% і "Батьківщина" — 6,4%.
Слухати повну версію.
(5).jpg)
(1).jpg)
Про професійне та емоційне вигорання в ефірі "РанокПРО" на Радіо Промінь розповіла психологиня Галина Циганенко.
Ведучі:
Ольга Бабчук, Павло Туптинський
Ольга Бабчук: — Чи переживали ви професійне вигорання?
— Так. І мені зовсім не соромно. Є дослідження, які говорять про те, що вигорання корелює з професійністю. Тобто якщо ти глибоко занурюєшся у свою професію, багато часу їй приділяєш, жертвуєш особистим життям, дізнаєшся все більше і розумієш, що ти нічого не знаєш… Тому тут є такий прямий зв'язок.
З іншого боку, можливості до подолання вигорання — це теж частина професійності. Є дослідження, які говорять про те, що працівники, які мають більше досвіду, вигорають рідше, аніж молоді працівники.
Вигорати можна не лише один раз за своє життя. Можна вигоріти кілька разів, а якщо немає балансу між роботою та відпочинком, можна вигорати після кожного проєкту.
Потрібно балансувати своє навантаження і прояснювати робочі межі. Потрібно розуміти вимоги, свої обов’язки, за що ти відповідаєш, а за що — ні. І що краще ти це розумієш, то рідше ти будеш вигорати.
ОБ: — От ми зараз говоримо про професійне вигорання. А є ж ще й емоційне вигорання. Як вони між собою корелюють та чим вони відрізняються?
— Якщо ми говоримо про професійне вигорання, очевидно, що воно стосується лише роботи.
Мова про емоційне виснаження, але не лише про нього. Знижується продуктивність праці, людина дистанціюється як від колег, так і від клієнтів. Коли ти виходиш з роботи і почуваєшся добре — це дійсно може бути одним з показників професійного вигорання.
Професійне вигорання часто плутають з депресивністю, але все-таки це різні речі. Там може бути подібна симптоматика, але є ключові кілька симптомів депресивності: негативне ставлення до свого майбутнього, занижена самооцінка і суїцидні думки. А от виснаження, апатія і безсилля можуть корелювати як з депресією, так і з професійним вигоранням. Але професійне вигорання не дорівнює депресії.
Павло Туптинський: — Побутує така думка, що для того, щоб не вигорати на роботі, потрібно змінювати роботу що п’ять років. Чи допомагає це?
— Дуже гарне питання, на яке я не маю доказової відповіді. Але маючи вже понад 20 років професійного стажу, я можу орієнтуватися на власний професійний розвиток.
Йде мова про потребу розвитку. Чи це є зміна місця роботи, чи мова про кар’єрне зростання всередині однієї організації, чи мова про зміну умов роботи, нові програми, проєкти, форми роботи, постійний моніторинг новинок. Тоді йде розвиток.
Справді, одноманітна або типова робота, яка набридає або не задовольняє якихось нагальних потреб, може призвести до вигорання. Чи є кореляція між зміною роботи що п’ять років і професійним вигоранням — я не знаю, я не впевнена. Можна змінювати місце роботи, але не змінювати усього іншого, і тоді розвитку не буде.
ОБ: — Емоційне вигорання — це тенденція сьогодення, чи воно було завжди і просто не було прийнято звертати на нього увагу? Зараз майже звідусіль кричать про потреби до розвитку, побудови кар’єри, професійних тренінгів тощо.
— Мені здається, це пов’язано з культурою, прийнятою у суспільстві. Якщо говорити про культуру Радянського Союзу, там були прийняті інші стандарти. Було зручно не висовуватися або мати кар’єру у партійній структурі, яка чітко корелювала з професійною самореалізацією, було добре отримувати різні "бонуси" і чекати невідомо чого. Було прагнення чекати, доки тобі щось дадуть, доки дійде твоя черга абощо.
А зараз з доступністю усіх цих матеріальних чинників культура і цінності стають іншими. Можливості виявляти себе, бути self-made людиною, яка має широкі можливості, подорожує, створює інноваційні продукти — це все нова культура, яка висуває високі вимоги до особистості. Є бажання виявляти себе, притягувати увагу, і що більше уваги — то краще. Гарні фоточки, більше постів, інтелектуальні тексти…
Така показова культура є ненаситною. Але спостерігається також перехід від просто фоточок і текстів до якихось інноваційних продуктів, хендмейд речей, йде перехід від простого накопичення до того, як я себе виявляю.
З професійним вигоранням також корелює слабкий зв'язок з людськими потребами. Коли є тиск професійного або особистого оточення, коли, наприклад, я хочу бути програмістом, а мама і тато хочуть, щоби я був інженером або лікарем — у такій ситуації вигоріти значно легше.
Слухай розмову повністю на Радіо Промінь!
.jpg)
(1).jpg)
Про те, чим живуть київські дігери, в ефірі "РанокПРО"на Радіо Промінь розповів дігер, краєзнавець та києвознавець Кирило Степанець.
Ведучі:
Ярина Скуратівська, Євген Павлюковський
Ярина Скуратівська: — Про яке з київських підземель ходить найбільше легенд? Мабуть, про київський метрополітен?
— Я думаю, що все-таки про печери Лаври. Метрополітен, напевно, на другому місці.
ЯС: — Це правда, що цими печерами можна вийти на інший берег Дніпра?
— Та звичайно, що ні.
Євген Павлюковський: — А чим взагалі цікаві підземелля Лаври?
— Це ціле підземне місто. Вони не обмежуються двома невеличкими печерами на 100 метрів, куди пускають туристів, прочан… Там є величезні підземні льохи розміром з підземний палац, там багато різних підземних переходів між закинутими будівлями, там є чотириповерхові підземні будинки, є закинуті фрагменти печер ченців, куди також можна потрапити, якщо знати як.
ЯС: — А хтось за ними стежить, доглядає?
— У Лаврі, у заповіднику є спеціальний відділ "Підземна Лавра". Але вони більше секретарі, утримувачі ключів. Щоб там хтось займався якимись масштабними роботами… Монастирській частині це нецікаво. Їм цікаво, щоб приходили прочани, туристи і все. На жаль, там наукових досліджень ніяких немає.
ЯС: — Немає ризиків, що це все може затопитись, засипатися?
— Ну звичайно, зсуви можливі. Лавра міститься на зсувонебезпечній ділянці. Вона стоїть на декількох пагорбах, і там є спеціальні дренажні системи підземні, які відводять воду і таким чином протидіють зсувам. Але враховуючи те, що на території Лаври зараз місцями відбувається масштабне будівництво, цілком імовірно, що можуть бути нові зсуви, і там може бути все.
ЄП: — Як дігери дізнаються про нові місця, де можна побувати? У вас є якесь сарафанне дігерське радіо?
— Звичайно, що є таке ком’юніті. Колись воно було чимось на кшталт масонського клубу, де були тільки "свої". Ти якійсь пересічній людині ніколи нічого не розповіси про таке. Якщо дивились або читали "Бійцівський клуб" — це щось такого штибу, зі своїм кодексом, ти нікому про це не розповідаєш, не викладаєш фотографії.
Найвищим рівнем посвячення було метро. З простою людиною ти у метро не полізеш, з якимсь Васею, якого ти знаєш три дні. По-перше, це небезпечно для життя, по-друге, ти порушуєш закон. Тому що просто полізти у підземну річку чи дренажну систему — не заборонено, за законом тобі не мають чого пред’явити. А якщо тебе ловлять у метро — ти уже порушив закон.
ЯС: — Як я зрозуміла, ти "пройшов" цей найвищий рівень. Чи багато там, у метро, чогось такого, про що нам не говорять?
— Не так багато, як здається, але є.
ЄП: — Чи існує секретна гілка метро з Адміністрації президента до виїзду з міста, про яку часто говорять?
— На жаль, немає. Хотілося б, це було б цікаво.
ЯС: — Зараз водять екскурсії до метро?
— Тільки по станціях. Люди часто читають анонси екскурсій лише поверхнево, бачать "екскурсія у метро" — і думають, що їх водитимуть по тунелях. А потім вимагають повернути гроші.
Київський метрополітен десь з 2010 по 2014 рік робив екскурсії по різних технічних приміщеннях. Не в робочі тунелі, а, наприклад, в підескалаторні приміщення, підплатформенні приміщення, вентиляійні шахти, в депо метрополітену і так далі. Потім почалася війна, і чомусь відділ безпеки метрополітену заборонив ці екскурсії, мотивуючи це тим, що це нібито терористично небезпечно.
Хоча — знову ж таки, я не хочу "каркати" — на жаль, у нас метрополітен настільки погано охороняється, що якщо, не приведи Боже, якийсь терорист у нас захоче щось зробити, йому для цього не потрібно буде залазити у якісь технічні приміщення.
ЯС: — Деякі комп’ютерники спеціально наймають хакерів, які зможуть знайти слабкі місця у системі. Чи існує така співпраця з дігерами?
— Ми тривалий час співпрацювали з водоканалом, з Київенерго. Дігер лізе по підземеллю підземною річкою, паралельно проходить труба з гарячою водою. Бачить, труба пробита, враховуючи наші комунікації. Він вилазить, телефонує. І йому потім 300 гривень за інформацію дають.
Люди, в принципі, нормально заробляли таким чином, як позаштатні працівники комунальних структур. Середню зарплату по Києву, іноді навіть більше.
Слухай розмову повністю в ефірі Радіо Промінь!
Принаймні, кожна десята людина — шульга, тобто прагне все робити лівою рукою, а не правою. Були часи, коли це вважали хибним і перевчали людей писати правою рукою. Та й зараз важко знайти ножиці чи комп’ютерну мишку, зроблені для шульги.
У чому причина ліворукості і чи правда, що шульги більш обдаровані? Поговорімо про біологію розвитку, генетику і життя дивовижних людей в ефірі Радіо Культура в програмі "ФізКультура".
Ведуча:
Дар'я Озерна
Шульгами були, зокрема, Арістотель, Леонардо да Вінчі, Моцарт, Марк Твен і Марія Склодовська-Кюрі, а з наших сучасників — Барак Обама, Біл Гейтс і футболіст Мессі. Серед музикантів, шахістів, архітекторів та живописців шульг найбільше.
Чи справді вони талановитіші? Дослідники із Ліверпульського університету виявили, що у шульг добре розвинена права півкуля мозку, і тому вони краще за інших можуть уявляти і прокручувати в голові тривимірні фігури, орієнтуватися в просторі і аргументувати думки. Крім того, у шульг значніше розвинута ділянка, що поєднує півкулі мозку — так зване мозолисте тіло. Припускають, що шульги змушені користуватися і правою рукою, бо так вимагає від них життя. А це розвиває їній мозок і робить його складніше влаштованим.
Чи можна стати шульгою з власної волі? Ні.
Ультразвукові дослідження людських ембріонів показали, що вже на 8 тижні життя зрозуміло, чи буде дитина шульгою. А на 13-му тижні розвитку людські ембріони смокчуть правий або лівий кулачок!
Чи це визначає головний мозок і свідомість? Теж ні. Виявляється, до 15 тижня розвитку рухи контролює виключно спинний мозок. І саме там, у правій чи лівій стороні мозку, проявляє активність один ген. Лише згодом мозок, а саме його моторна кора, починає контролювати рухи.
Спадковість усього на чверть визначає, буде людина правшою чи шульгою. Це засвідчили дослідження на близнюках.
Тож не варто перевчати дитину, яка прагне писати і малювати лівою рукою. Ми стаємо такими ще до народження. А от вчитися добре вправлятися обома руками, грати на музичних інструментах та міркувати над шаховими партіями варто всім заради тренування мозку.
Весь ефір слухайте тут
Фото pixabay.com
Легальні послуги навчання, які може надавати школа за гроші, дозволені чинним законодавством, проте не часто практикуються у школах. Про це повідомив в ефірі Українського радіо в програмі "Ранковий формат" директор спеціалізованої школи №148 м. Києва Сергій Горбачов, прокоментувавши ініціативу Міністерства освіти і науки про те, що репетиторство у школах є порушенням.
Ведучі:
Вікторія Єрмолаєва, Дмитро Білобров
"Легальні послуги навчання, які може надавати школа за гроші, дозволені чинним законодавством, але я не знаю, що це набуло широкого розповсюдження, насамперед, через те, що такі заняття, якщо вони проводяться в межах комунального закладу освіти, мають оплачуватись згідно з нормативами, які встановлені законодавством. А це нормативи, за якими жоден репетитор працювати не стане. Вони дуже низькі, і це абсолютно не відповідає ситуації на ринку освітніх послуг. Тому, навряд чи, школи цим займаються", — зазначив Сергій Горбачов.
Директор школи додав, що "це потрібно робити, хоча виникає дуже багато суто юридичних питань стосовно того, коли проводити ці заняття, яким чином вираховувати орендну плату за використання приміщення або обладнання закладу освіту. Це не практикується, оскільки не відповідає реаліям життя".
Горбачов вважає, що "дійсно неприпустимо, коли вчитель змушує організовувати для нього додаткові заняття".
Директор школи також наголосив, що якщо вчитель займається з власним учнем, то це є конфліктом інтересів, проте вчитель має право надавати освітні послуги поза межами навчального закладу.
"Якщо вчитель займається з власним учнем, то це, безумовно є конфліктом інтересів. Але це зовсім не означає, що вчитель не має права займатися репетиторством або надавати додаткові освітні послуги поза межами школи", — сказав він.
Зазначимо, Міністерство освіти підготувало листи про те, що репетиторство у школах є порушенням, і розіслало їх до українських шкіл. У свою чергу, міністр освіти Лілія Гриневич заявила, що вчитель не може проводити зі своїм учнем платні індивідуальні уроки через конфлікт інтересів. Проте у МОН допускають, що якщо батьки хочуть, щоб з їхніми дітьми платно займалися, їм потрібно укласти договір зі школою.
Прослухати повну версію.
Фото — pexels.com
.jpg)
Політичні звірі та де їх шукати — про це в ефірі програми "Парламентський бестіарій" на Радіо Промінь розповідають політролі Антон Суслов та Станіслав Шулімов.
Ведучі:
Ольга Бабчук, Павло Туптинський
Об’єкт дослідження: політична партія "Опозиційна платформа — За життя".
Вид. Rusius propagandus або Вуглерій Зажиттєвий.
Ареал поширення. Представники виду хоча і є ідеологічно завезеними із сусідньої країни, мешкають здебільшого серед териконів Донеччини та лісів Луганщини, хоча і претендують на значно більші території.
Умови виживання. Ключовою умовою виживання вуглеріїв є грошові вітри з боку Північного Сходу. Також важливим для цих тварин є збереження виду Homo soveticus, який допомагає вуглеріям зберегти свій вплив. З того цілком логічно, що ці тварини найкраще живуть — і це ж пропонують робити усім іншим — за умов скасування законів про мову, освіту, релігійні організації, декомунізацію, люстрацію та будь-яку іншу проукраїнську "акцію". Хоча Вуглерій зажиттєвий — тварина для багатьох неприємна, продукти його життєдіяльності сприяють зростанню квітки парламентсько-республіканської, буйноцвіту пропорційно-відкрито-спискового та травиці законореферендумної (яка, до речі, може бути небезпечною).
Причини розмноження. Вчені досі не розгадали таємниці виживання цих тварин. Адже вони виживають за будь-яких умов (тому, мабуть, і рід зажиттєвих). Як вони розмножуються — достеменно невідомо, проте подейкують, що повітряно-крапельним шляхом. Сприятливими умовами для поширення виду є віра в можливість зниження тарифів та списання заборгованості населення за житлово-комунальні послуги. І все це, звісно ж, разом з буйним квітом підвищення зарплат та пенсій.
Захист від хижаків, шкідників та паразитів. Вуглерій зажиттєвий, попри усі прагнення адаптуватися до природного середовища України, все ж досі виказує свою ментально-ідеологічну належність до фауни сусідньої держави. Такі характерні риси його виду, як нейтральний статус України, припинення санкцій щодо Росії, а також ідея забезпечення прямих перемовин у чотирикутнику Київ — Донецьк — Луганськ — Москва, роблять його походження очевидним навіть у темряві.
Місце в харчовому (політичному) ланцюгу. Найближчий вид — Вілкулець хозяйствєнницький, проте через конкуренцію за спільний ареал проживання та здобич, види ворогують. З іншими політичними видами, що проживають на території України, близьких контактів не має, хоча може спорадично спарюватися за критичних умов.
Еволюційний прогноз. 5 років тому вчені припускали, що цей вид буде занесено до Червоної книги. Але він не тільки вижив, але і збільшив популяцію. Тому, за прогнозами, вуглерій матиме другу за кількістю фракцію у парламенті.
Вуглерій зажиттєвий — тваринка дивна і дика, але чи не єдина, яка змогла пристосуватись до територій свого ареалу. Тож його варто не тільки остерігатись, але й шукати причини виживання цієї популяції.
Досліджуй зараз.
Бо... після виборів піддослідним можеш стати ти.
У попередніх серіях:
Серія 1. Тигрюля Змієподібна
Серія 2. Панда Голосиста
Серія 3. Грицевус Міноборонівський
Серія 4. Броненосець Шоколадний
(4).jpg)
.jpg)
В одній із пустель штату Невада щороку проходить незалежний фестиваль мистецтва Burning Man. Цього року українські бьорнери вперше представлять там масштабну національну програму. Детальніше про неї в ефірі "РанокПРО" на Радіо Промінь розповіли авторка проєкту Світлана Коршунова і комунікаційна менеджерка Тетяна Нікітіна.
Ведучі:
Ольга Бабчук, Павло Туптинський
Ольга Бабчук: – Як виникла ідея відправити на Burning Man велику національну українську програму?
Світлана Коршунова: — Українці на "Бьорн" їздять вже досить давно. Усі їздять кемпами, поодинці, як хто забажає. Якщо ви пам’ятаєте, років десять тому в Україні був легендарний фестиваль "Казантип" — він також був натхненний цим фестивалем.
Десь із тих часів українці і марять цим фестивалем, але потрапити туди не так просто, як здається. По-перше, ти маєш виконати квест і знайти свій квиток. Квитків набагато менше, ніж охочих. Ти повинен першим його вхопити, коли починаються розпродажі. Це непросто зробити, і якщо у тебе є квиток — це вже дуже велика удача.
Після цього тобі потрібно зібрати усі документи, отримати візу США, і вже після цього розпочати свою подорож до США у пустелю Невада.
Коли ми говоримо про фестиваль, усі розуміють це як велику тусу… Але Burning Man — це не фестиваль. Burning Man — це справжнє місто. Місто людей, які збираються на такий соціокультурний експеримент.
Цікаво те, що ти маєш приїхати і повністю себе самозабезпечити на виживання у пустелі настільки, щоб не залишити після себе сліду. Ти не можеш навіть воду виливати у пісок. Тому планування поїздки — це дуже великий процес, який об’єднує багатьох людей.
А коли ти плануєш ще й зробити якийсь арт на Burning Мan — це теж серйозне випробування. Це про те, що ти можеш дати світу, а не про те, що ти можеш взяти від нього. Для цього люди об’єднуються у кемпи, своєрідні комуни, де різні люди відповідають за планування, за ресурси, за те, як жити і що їсти, за переробку сміття… І додаткове питання — як ми будемо створювати цей арт?
На Burning Мan жоден артист не отримує жодних гонорарів. Навпаки, усі вкладають гроші, щоб робити цей арт. А як організувати усіх цих людей? Завдяки простим 10 правилам Burning Мan, які працюють і завдяки яким усе це ком’юніті існує.
ОБ: — Десять заповідей бьорнерів — що це за правила?
Світлана Коршунова: — По-перше, це радикальна участь. До участі запрошуються усі, і ніхто не може вам заборонити брати участь у Burning Мan, якщо ви цього хочете.
Другий принцип — це дарування. Кожен сам обирає, що він дарує, але кожен щось дарує. Ти маєш дарувати і нічого не очікувати взамін. На Burning Маn з’їжджаються дуже багато ІТ-шників, професіоналів з усього світу — і усі ці "пробні" безкоштовні періоди на програмному забезпеченні пішли від Burning Мan.
Тетяна Нікітіна: — Моє найулюбленіше правило Burning Мan — це радикальне самовираження. Якщо у повсякденному житті ти не можеш ходити у бальній сукні з божевільною шапкою-кактусом на голові, то на Burning Мan ти можеш бути тим, ким ти хочеш, ким ти є, ким тобі подобається. Ти можеш бути голим, у божевільному костюмі… Найсмішніше, що ніхто не звертатиме на це увагу, бо це нормально, коли ти себе самовиражаєш.
ОБ: — Burning Мan — це все-таки про мистецтво, чи це просто тусовка вільних людей?
Тетяна Нікітіна: — Для мене — це про вільних людей. Саме там ти можеш бути тим, ким ти захочеш. Я знаю випадки, коли люди приїжджають з Burning Мan і ще тижні два відходять, тому що треба повертатися у рамки звичайного життя, треба щось купувати, тобі ніхто нічого не дарує…
Світлана Коршунова: — А для мене це більше про культуру, але загальносвітову і вселенську. Туди приїздять люди з усіх континентів. Вони усі дуже різні, і кожен несе свою культуру. У кожному кемпі представлена своя культура, кожен кемп чимось відрізняється. І ось це різноманіття, яке там можна побачити — це найбільш сучасне і трендове мистецтво, яке задає тренди і смисли по всьому світу. Там отримують натхнення дуже багато митців, бізнесменів, людей, які створюють наше майбутнє.
Ілон Маск 4 чи 5 років тому презентував там свою Теслу, коли вона була ще нічим. Усі вони мають там свої кемпи: і Гугл, і Цукерберг, і Маск. Усі вони там за якимось натхненням. Це своєрідний вселенський брейншторм.
Кемп, у який нас запросили цього року — це міжнародний кемп PlayAlchemist, у якому за арт відповідає директор "Цирку дю Солей". І "Цирк дю Солей" там виступає щороку. Торік там також виступав Skrillex, щодня там проходять лекції, виступи, семінари. І що важливо — на "Бьорні" тобі ніхто не скаже, що це не арт. Лише художник вирішує, що є артом. Це його акт дарування, він дарує цей арт. І твоє завдання — зрозуміти цей арт.
Слухай розмову повністю на Радіо Промінь!
Фото www.bizjournals.com
Про труднощі становлення єдиної Помісної української православної церкви після отримання нею Томосу, про непорозуміння з почесним патріархом Філаретом і спробою з його боку розколоти щойно створену молоду церкву, говорили в ефірі Радіо Культура в програмі "Імператив" з доктором філософських наук, професором, священиком Кирилом Говоруном.
Ведучі:
Євген Захарченко
Після гучних заяв патріарха Філарета, що він не приймає Томосу, виникло багато думок у всіх, кому небайдужа українська церква. Та ще більше подиву викликало інтерв'ю Філарета на російському пропагандистському каналі "Россия 24".
"Я би розділив тактичний і стратегічний погляд на ці події. З тактичної точки зору, мабуть, це не дуже добре, тому що фактично йдеться про розділення всередині новоствореної православної церкви України. Дехто навіть говорить про розкол всередині цієї церкви. Поки що до розколу, слава Богу, справа ще не дійшла. Але розділення існує. І це погано. Але, зі стратегічної точки зору, це непогано. Тому що, мені здається, йдеться про певне очищення всередині цієї структури", — вважає отець Кирило Говорун.
Він упевнений, що головне не кількість, а якість:
"Я давно, ще на початку створення цієї структури, наголошував, що головне не кількість автокефальності, помісності в Україні, важлива якість. Тому що кількості в нас вже достатньо, а от якісного життя церковного ще поки недостатньо".
Проте отець Кирило вбачає у всій цій ситуації з Філаретом й позитив.
"Мені здається, вся ця історія з колишнім митрополитом київським Філаретом — вона дає нагоду, шанс для православної церкви України перетворитися якісно на щось краще. Позбутися тих рис, яких вона, ця церква, набула від київського патріархату, який значною мірою був змодельований за зразком московського патріархату ще радянських часів… Мені здається, це позитивний розвиток подій", — наголосив він.
Весь ефір програми слухайте тут
Отець Кирило Говорун. Фото Facebook
Відомий рекламний слоган каже: "Сніданок з’їж сам, обідом поділися із другом, а вечерю віддай ворогу". Чи це справді так? Про це міркували в ефірі Радіо Культура в програмі "ФізКультура".
Ведуча:
Дар’я Озерна
По-перше, вислів про "сніданок їж сам, обідом поділися" вигадали в Штатах у 1944 році для збільшення продажів каш миттєвого приготування. Раніше люди часто не снідали або снідали чимось більш поживним, ніж мюслі, або ж снідали двічі — трішки із солодощами, і згодом — повноцінно. Нині ринок миттєвих сніданків та пропозицій поснідати в ресторанах активно зростає.
По-друге, сніданок — не найголовніший і не найбільший прийом їжі. Сучасні нутріціологи кажуть, що сніданок мусить давати до чверті всіх калорій, які нам потрібні на добу. Решту ми маємо спожити упродовж дня. Більше того, важкий і калорійний сніданок може спричинити поганий настрій, — показують дослідження.
Приготувати несолодкий, поживний але легкий сніданок зранку важко, — справедливо зауважите ви. Часу і сил немає, та ще й їсти не хочеться. Може, не треба того сніданку?..
Однієї відповіді на всі випадки життя нема. Дітям та підліткам варто снідати, причому не солодкою, а повноцінною їжею. Діти, що снідають у школі більш уважні, спокійніші, і краще пораються із завданнями. Важливо й те, що повноцінний сніданок вдома можливо відверне дітей від купівлі шкідливих перекусів у школі.
А от у дорослих їх ранкове почуття голоду залежить від того, коли вони вечеряли та лягли спати. Якщо ви пізно їсте, і зранку не голодні, то не варто змушувати себе снідати. Дочекайтеся відчуття здорового голоду.
Якщо ви інтенсивно тренуєтеся зрання, то краще снідайте після тренування, або снідайте двічі — це залежить від вашого стану і потреб.
Чим тоді краще снідати? Нам радять їсти висівковий хліб, сир, яйця, каші, тофу та фруктово-овочеві смузі, а ще сухофрукти, какао та йогурти. Такий сніданок поступово дасть енергію та поживні речовини, і не дозволить стрімко зголодніти.
Мій улюблений сніданок — це сирна запіканка. Ії можна приготувати наперед і їсти холодною.
Весь ефір слухайте тут
Фото: pixabay.com
Цієї п’ятниці в Одесі стартує 10-ий Міжнародний кінофестиваль. Яким стрічкам приділити увагу, в ефірі програми "Віра в кіно" на Радіо Промінь радить її ведуча Віра Сивачук.
Ведуча:
Віра Сивачук
Знаєте, що роблять кіномани, які цього тижня залишилися в Києві? Кусають лікті. Бо в Одесі 12 липня розпочнеться 10-ий Міжнародний кінофестиваль. Аж не віриться, що така цифра набігла. Але повірте, з такою селекцією фільмів не соромно і 50-ий кінофестиваль проводити.
Тому я собі склала невеличкий списочок того, що бажано побачити в Одесі. Можливо, і вам знадобиться.
"Паразити", режисер Пон Джун Хо, Південна Корея, 2019
"Золота пальмова гілка" та найдовші овації цьогорічного Каннського фестивалю. Спокійно, тільки спокійно. Жодної експансії космічних організмів — тільки дві сім’ї, бідна й багата, і їхній симбіоз, рятівний для одних і згубний для інших.
Тхеки живуть у підвалі, у боргах і тарганах, Паки — у розкішному будинку на пагорбі. Перші думають: "Чому б не пожити коштом інших?" Визріває план: старший із братів Тхеків удає з себе репетитора. Двері розкішного будинку перед ним відчинені. Обманом і хитрощами він перетягує туди усіх своїх.
Режисер каже, що це комедія без клоунів і трагедія без злодіїв, а суворі критики — що ідея фільму — це дещо більше, аніж пошук соціальної справедливості.
У широкому українському прокаті "Паразити" — з 1 серпня.
"Вибачте, ми сумували", режисер Кен Лоуч, Велика Британія, Бельгія, Франція, 2019
Кажуть, Кен Лоуч з цією стрічкою був за крок від своєї третьої "Пальмової гілки". Це кіно теж про сім’ю і теж про гроші, тільки усе зовсім не так, як у Пона Джуна Хо.
Головні герої стрічки "Вибачте, ми сумували" світу білого не бачать, стільки працюють. Чоловік Рікі водить авто у службі доставки, дружина Еббі доглядає немічних у соціальному центрі. У них донька і син-підліток, і класичний протест: "Не хочу жити, як ви". Таке життя рано чи пізно поставить під загрозу існування цієї сім’ї.
"Маленька червона сукня", режисер Пітер Стрікленд, Велика Британія, 2018
Поставте галочку навпроти цього фільму, але обов’язково до нього підготуйтеся. Це комедійний горор із сюжетом простим, як дитяча страшилка: про червону-червону сукню, яка приносить лихо. Тільки героїні стрічки цього не знають і влаштовують справжнє побоїще, щоб її приміряти, купують, приносять додому — і починаються жахіття і містика. Хоча цей фільм, якщо вірити критиці — тільки спосіб поговорити про сучасне суспільство, його манії та істерії. Це фільм, який зайде не всім. Але спробувати можна.
Вегетаріанство та веганство набувають дедалі більшої популярності. Мабуть, кожен із вас хоча б раз сперечався щодо неймовірної користі або беззаперечної шкоди м’яса. Чи справді повна відмова від м’яса шкідлива? Про це говорили в ефірі Радіо Культура в програмі "ФізКультура".
Ведуча:
Дар'я Озерна
Буває по-різному. Так, можна все доросле життя не їсти м’яса і навіть жодних продуктів тваринного походження і бути здоровими. Вегетаріанці менше хворіють на серцево-судинні хвороби і зазвичай мають здорову вагу. Це тому, що вони споживають багато рослинних вітамінів та антиоксидантів, і практично не переїдають.
Але бувають випадки, коли відмовившись від м’яса, через рік можна опинитися в лікарні із анемією та зіпсованим волоссям. Від чого це залежить?
Нам потрібне не саме м’ясо. Нам потрібні всі 20 амінокислот, що в ньому є, а також залізо, цинк та вітаміни Д і В12, яких у м’ясі особливо багато. Тож, якщо ви не їсте м’яса, то слід збагачувати організм білком, мінералами та вітамінами із інших джерел, та регулярно здавати аналізи.
Де взяти білок? Прекрасними джерелами білка є сочевиця, горох, горіхи та всіляке насіння. Заліза багато в зелені та гречці, а цинку — в гарбузовому насінні. Інші тваринні продукти, такі як яйця, риба чи сир, містять багато білка, корисних жирів та практично всі вітаміни та мікроелементи. Тож, якщо ви не їсте лише м’яса, то знайти йому заміну досить просто. А веганам варто радитися із лікарем щодо прийому харчових додатків.
Споживання м'яса не гарантує здоров'я. Якщо ж людина їсть м’ясо, це не гарантує людині, що вона буде здоровою. Адже якщо їсти багато м’яса і не їсти овочів, риби і бобових продуктів, то тіло буде схильне до запалень чи закрепів. У вегетаріанців варто повчитися різноманітному низькокалорійному раціону.
Важливий баланс. Хоч як ви дивитесь на вживання м’яса, пам’ятайте про баланс у раціоні і будьте чуйними до свого тіла.
Весь ефір програми слухати тут
Фото - pixabay.com
Народний депутат Андрій Білецький, який балотується до парламенту від всеукраїнського об'єднання "Свобода", спокійно ставиться до можливості націоналістів пройти до нового складу Верховної Ради, попри невеликі відсотки, які прогнозують "Свободі" соціологи. Про це він заявив в ефірі Українського радіо.
"Українська соціологія – це така штука, де дуже важливо, хто замовляє соціологічні дослідження. Наведу приклад: під час останніх президентських виборів найбільші соціологічні контори давали Смешку 2-3 % і вони помилилися в 2-3 рази. Це величезні промахи. Три тижні тому соціологічні контори показували "Свободі" менше відсотка, зараз після об'єднання вони показують до 3 %. Їхня статистична похибка складає біля 4 %. Тому я спокійно ставлюся до шансів націоналістів пройти у парламент. Люди зараз бачать можливість російського реваншу, в першу чергу в особі Медведчука, якого нинішній владі, швидше за все, не вистачить характеру заарештувати", – сказав Андрій Білецький.
За його словами, люди чекають щита, в тому числі й в парламенті.
"Не тих, хто добре заспіває про російський реванш, не тих, хто про нього смішно пожартує. А тих, хто зможе захистити і, якщо буде потрібно, фізично викинути цих людей від трибуни, коли вони будуть пробувати продати в парламенті Україну", – додав він.
Читати також – Білецький: Якщо зараз дозволяти телемости, їздити в Москву, то закінчимо війною і окупацією
Нагадаємо, згідно з соціологічним опитуванням Українського інституту соціальних досліджень імені Яременка та Центром "Соціальний моніторинг", проведеними з 28 червня по 4 липня, до парламенту проходять п'ять партій: "Слуга народу", Опозиційна платформа "За життя", Європейська солідарність, "Батьківщина" та партія "Голос". Всеукраїнське об'єднання "Свобода" набирає близько 2 %.
Cлухайте ефір повністю
Як у таборі націоналістичних сил оцінюють останні події, особливо намір телеканалу NewsOne провести телеміст з Росією, та чому націоналісти не створили окремої політичної сили на позачергових виборах до парламенту, розповів Українському радіо лідер партії "Національний корпус", кандидат у депутати за списком Всеукраїнського об’єднання "Свобода", народний депутат Андрій Білецький.
Ведуча:
Світлана Мялик
— Значна частина політичних партій, які йдуть на дочасні вибори, громадськість, журналісти висловили свою позицію щодо намірів пропагандистського каналу "Россия 24" провести 12 липня телеміст з каналом NewsOne, який пов’язують із кумом Путіна Віктором Медведчуком. На анонс цього телемосту відреагували об’єднані націоналісти. Гучною заявою ви закликали президента Зеленського адекватно відреагувати, інакше "зеленим чоловічкам Кремля почнуть давати відповідь чорні чоловічки". Як ви загалом оцінюєте цю ситуацію?
— Треба починати з самої події. Абсурдна думка, що можна поговорити з простими людьми за допомогою державного російського каналу. Фактично, там давно знищені всі незалежні ЗМІ і вони не є медійними каналами, лише одиницями інформаційної зброї. Те, що була зроблена ця провокаційна спроба провести між російським каналом і російським каналом в Україні за російські гроші телеміст — це намір вести тут проросійську реваншистську політику.
— Згодом NewsOne скасував цей телеміст, а власник каналу Тарас Козак, близький до Медведчука, заявив про погрози фізичної розправи журналістам. Як сказав Зеленський пізніше, це був дешевий піар?
— Це не тільки дешевий піар, це речі, за які в цивілізованому суспільстві б’ють по обличчю, бо поки Козак (власник телеканалу NewsOne — ред.) розповідає про погрози фізичного насильства по відношенню до своїх співробітників, кожен день гинуть українські люди. Насправді фізичне насильство, але не по відношенню до російських громадян, стало нашою сумною реальністю. Воно є і це факт, але по відношенню до українців.
Що стосується адекватної відповіді влади, треба дивитись, що в нас відбувається останнім часом. Медведчук один раз їде до Росії, потім другий, потім вже проводить прямий телеміст. Що буде далі: він привезе Путіна прогулятися Києвом? Але Зеленський не реагував на абсолютно провокативні дії "Опозиційної платформи — За життя" і особисто Медведчука. І дочекався того часу, що ми майже отримали Кисельова в прямому ефірі на українському телеканалі. Що повинен зробити президент? Він повинен зібрати РНБО і ввести в дію рішення Верховної Ради про закриття проросійських каналів. Це мінімум. Паралельно з цим РНБО має розглянути питання телеканалу ZІК, чи не порушує це антимонопольного законодавства, коли більше половини новинних каналів країни перебуває в руках однієї людини.
— Але були ж сьогодні і заяви Зеленського, Данилюка, голови РНБО, керівника СБУ Баканова, який закликав провести засідання РНБО. Хіба ця реакція не була адекватна?
— Ні, абсолютно. По-перше, від президента ніхто не очікує роздумів вголос. Президент повинен діяти, а не розповідати, до чого це веде і хто що розколює. Ми в 2014 році дозволили Крим, російську весну в Харкові, окупацію Донбасу. Якщо зараз дозволяти пропаганду, телемости, їздити до Москви і тиснути руку Путіну і Мєдвєдєву, то ми закінчимо тим, чим закінчили в 2014 році: війною і окупацією.
Це чудово, що під тиском суспільства, який має мирний характер, NewsOne сказав, що скасовує цей телеміст. Але ми маємо вирішити не ситуацію, а проблему, а це — проблема системи.
— Пане Андрію, націоналісти йдуть на вибори до Верховної Ради єдиним списком: "Національний корпус", "Свобода", "Правий сектор", "Українська добровольча армія", ОУН та КУН. Очолив список Олег Тягнибок, ви — другий номер у списку. Але всі очікували, що це буде об’єднання не на рівні списку, а потужної політичної сили. Чому цього не сталося?
— Ще в жовтні 2018 року я пропонував об’єднання довкола нової політичної сили. На початку червня 2019 року я знову звертався щодо об’єднання не просто навколо патріотичної сили, але й ветеранської. Але передчасні вибори не дають можливості швидко створити нову силу, фізично ми не встигли, бо це непрості і юридично, і внутрішньо перетворення, які треба було пройти. Зараз створено перший етап — ми об’єдналися офіційно на рівні списку, але в день висування всіма представниками списку було заявлено, що по закінченню цієї кампанії ми починаємо процес координації і подальшого об’єднання цих структур. В будь-якому разі, пройдемо ми, чи ні.
Для мене важливо, щоб це були не лише націоналісти, а й люди, які представляють ветеранів, воюючу сторону, інтереси волонтерських організацій, молодіжних проектів, зокрема культурних, спортивних, інтелектуальних.