Результат пошуку: Життя в ефірі
Волонтерка, громадська діячка та співачка Анжеліка Рудницька в ефірі "ДеньПРО" на Радіо Промінь розповіла про свою поїздку до Греції та відкриття стіни, розписаної традиційним українським розписом в одній з афінських шкіл.
Ведучі:
Марія Сизон, Олександра Франко
Анжеліка Рудницька розповіла, що під час свого перебування в Афінах проводила майстер-класи зі сценічної майстерності для дітей в українській школі, зустрічалася з волонтерами, які допомагають Україні. Також співачка побувала на першому причасті українських дітей, які живуть в Афінах, і відвідала центр допомоги жінкам-переселенкам та жінкам, які потрапили в скрутну ситуацію.
Окрім цього активістка розповіла про свій візит до 86-ї середньої школи Афін, де відбулось офіційне відкриття стіни, прикрашеної традиційним українським розписом.
"Melissa — це така міжнародна організація — посприяла, щоб українки змогли розмалювати одну зі стін у грецькій школі самчиківкою. І тепер в Афінах є стіна, розмальована традиційним українським розписом, самчиківкою. Я дуже хотіла, щоб це сталося, контактувала з нашими художниками, і все вийшло", – поділилася новиною Анжеліка Рудницька, яка водночас є керівницею проекту "Нове життя самчиківського розпису".
Співачка також розповіла грецьким дітям про війну на сході України.
"Ми домовилися, що грецькі діти напишуть листи українським дітям, які живуть на Сході в умовах війни. Вони були вражені моєю розповіддю, тому що вони про це знають мало, можливо, взагалі не знають. Але діти сказали, що обов’язково підтримають українських діток", — розповіла Анжеліка Рудницька.
Раніше на Львівщині знищили історичну пам’ятку початку ХХ століття — розписи художників Модеста Сосенка та Юліана Буцманюка в церкві Успіння Пресвятої Богородиці.
Фото borysthenes.gr
Про міфи, пов’язані з донорством крові, в ефірі "ДеньПРО" на Радіо Промінь розповіла Ірина Славінська, керівниця відділу безпеки крові та донорства ДУ "Центр громадського здоров’я МОЗ України".
Ведуча:
Марія Сизон
Одним з найбільш популярних міфів, пов'язаних із донорством крові, є те, що під час здачі крові нібито можна заразитися різними захворюваннями від інших донорів. Насправді це не так, заперечує Ірина Славінська, оскільки усі інструменти, які при цьому використовуються — одноразові.
"Ба більше, для донора це досить корисна процедура: донор може оздоровити свій організм. Донорство вважається профілактикою серцево-судинних захворювань і навіть онкологічних захворювань, тому що за рахунок донорства контролюється рівень заліза та густина крові", — пояснила експертка.
Вона додала, що, на жаль, не всі можуть бути донорами крові, оскільки є певні обмеження. Донором крові може стати здорова людина віком від 18 років та вагою від 50 кілограмів.
"Є люди, які взагалі не можуть бути донорами — за наявності певних захворювань, хронічних, інфекційних. Наприклад, псоріаз, онкозахворювання, серцево-судинні захворювання, імунні захворювання. Тобто якщо у людини є будь-які порушення способу життя, вона змушена приймати ліки, стояти на обліку у лікаря, постійно слідкувати за своїми показниками тиску, цукру — така людина сама потребує допомоги і не може бути донором", — розповіла Ірина Славінська.
Втім, для тих людей, хто все-таки має можливість здати кров, є й приємний бонус, додає вона.
"Держава потурбувалася й дала два вихідні: це день здачі крові та день після здачі крові. Це офіційні оплачувані вихідні, якими кожен може скористатися", — додала експертка.
Раніше Ірина Славінська розповіла, що в Україні працюють 428 пунктів для здачі крові і їхню кількість потрібно зменшувати.
Фото з сайту МОЗ
Інколи в людей болять ноги, але аналізи на ревматоїдний артрит показують, що все гаразд. На цьому часто спиняються. В ефірі Радіо Культура в програмі ФізКультура розказали про такий стан, як хвороба периферійних судин.
Ведуча:
Дар’я Озерна
Хвороба периферійних судин — це звуження артерій і, як наслідок, погане кровопостачання ніг чи рук. Зазвичай, мало крові, кисню і поживних речовин дістається саме ногам. Ми це відчуєвамо як біль під час руху.
Біль проявляється саме в тій ділянці, де артерія звужена, і минає після кількох хвилин відпочинку. Ноги часто бувають набряклі, шкіра блискуча, а волосся на ногах випадає чи погано росте. Ноги бувають холодні, слабкі, рани можуть погано загоюватися. В чоловіків хвороба периферійних судин може зумовлювати еректильну дисфункцію.
Найпоширенішою причиною звуження артерій є атеросклероз, а також куріння і надмірна вага. Хвороба може прогресувати, і викликати біль навіть під час відпочинку і сну. Не треба вважати біль у ногах нормальною частиною зрілого віку.
До болю в ногах слід бути уважними курцям, людям із атеросклерозом, гіпертонією, діабетом чи сімейною історією діабету, старшим за 65 років, а також тим, хто пережив інсульт чи має високий рівень гомоцистеїну в крові. Якщо хворобу периферійних судин не лікувати, і не міняти спосіб життя, то вона може призвести до гангрени та ампутації кінцівки.
Найкращою профілактикою чи зупинкою для хвороби периферійних судин є припинення куріння, схуднення до нормального індексу маси тіла, та регулярні фізичні навантаження. Перевіряйте рівень холестерину в крові, та будьте уважні до сигналів свого тіла. Вчасний візит до лікаря і зміни в житті можуть вам врятувати життя.
Ефір програми можна послухати тут
Фото pixabay.com
Який міф про поетів йому вдалося розвінчати власним прикладом? Про роботу в режимі нон-стоп та Хрещатик, 26 — місце доленосних у житті зустрічей. Відверто про життя і професію в ефірі Радіо Культура в програмі Доля і випадок розповів поет, Народний артист України Юрій Рибчинський.
Ведуча:
Ольга Головецька
— Нашу розмову я хотіла б розпочати про символічне місце для багатьох митців, зокрема і вас, — це Хрещатик, 26. Власне будівля в якій ми знаходимося. Зустріч і знайомство із ким саме на Хрещатику, 26 для вас, як поета-пісняра, була доленосною?
Я спочатку скажу про це місце, тому що тут пройшла найкраща частина моєї юності. Тому що я прийшов сюди вперше, ще я був школярем старших класів — 9-10-й — на радіо і на телебачення було тут. Тут було і радіо і телебачення — все було в одному приміщенні. І з багатьма я познайомився. А потім студентські всі роки… Я не пам'ятаю навіть такого дня. Ну крім, мабуть, суботи-неділі. В тій чи іншій редакції я тут на Хрещатику не був. І звичайно тут було багато таких доленосних зустрічей.
Одна з них була з Ігорем Покладом. Нас познайомили тут. Якраз він вчився в консерваторії, закінчував. А я закінчував тоді університет. І я вважаю, що ця зустріч зіграла зі мною приємний жарт. Тому що я не збирався займитися пісенною творчістю, я думав, що буду займатися чистою поезією, драматургією. А так склалося, що нікуди не дінешся. Тому що нас забрали через рік після того знайомства в ансамбль служити. В нас не було військової кафедри - а ні в нього, а ні в мене. В ансамбль Внутрішніх військ України. І ми були повинні писати пісні. От там були написані перші пісні. Для мене перші, а для Ігоря, звичайно, він уже був знаним композитором, уже керував ансамблем "Мрія". Уже в нього була така пісня, відома не тільки в Радянському Союзі, а й за кордоном, як “Кохана”. А для мене Хрещатик, 26 - альма матер, можна сказати.
— А перша ваша робота з Ігорем Покладом, яка це була пісня?
"Глаза на песке". Вона по-різному так називалась. Там така назва, не дуже притаманна для радянських пісень. Це була перша пісня, яку ми разом написали в ансамблі. Я написав українською мовою, а потім зробив переклад. Ми познайомились з, тоді найкращою співачкою Радянського Союзу Міансаровою Тамарою, я для неї зробив переклад з української. Але водночас записала українською і Надя Пащенко, українською записала і Ліна Прохорова. Тому ця пісня звучала водночас і російською, і українською. Цю пісню співало дуже багато і співачок, і співаків. І зараз співають.
Вона дуже складна в тому плані, що дуже великий діапазон треба мати — мінімум дві октави. Але для голосових співаків, особливо для конкурсів, вона найкращий спосіб показати свій голос, діапазон, різні тембри. Співала Міансарова, після неї почав співати Кобзон, Хіль. Вже через багато поколінь Тамара Гвердцителі. При чому українською мовою я з нею зробив. З цією піснею перемагала на "Слов'янському базарі" Катя Бужинська.
— Пане Юрій, ви корінний киянин, і в одному з інтерв'ю згадуєте, що пам'ятаєте Поділ, де паслися корови, де люди тримали ще господарство, домашню птицю. Сьогодні важко уявити саме такий Поділ. Які епізоди зі свого дитинства згадуєте найчастіше проходячи, гуляючи рідним місцями?
Ностальгія не може довго існувати в людині, бо це як хвороба стає тоді. У мене немає зараз такої ностальгії, яка була там перші роки після того, як я попрощався з Подолом і поїхав на Куренівку, а потім на Оболонь, а потім на Шота Руставелі.
Я шість разів уже міняв адресу свого мешкання. Але те місце, де я народився — це Межигірська, 29 — з іншого боку кінотеатр Жовтень, поруч Щекавицька вулиця. Ну звичайно це, якби там стояв мій будинок, який мені сниться, старий, дерев'яний ще дореволюційний: половина будинку - одноповерховий, половина - двоповерховий. Може якісь спогади б і були. Але це я все вже пережив, у мене немає бажання повертатися.
— Коли ви визначилися зі своїм майбутнім і що було вирішальним при виборі професії?
Ну вирішальним, я думаю, було відчуття від чого отримуєш найбільшу насолоду. Я і малював, і займався театром, і стрибав з жердини. Спортом займався. Но я розумів, що спорт довго не може продовжуватися. Це тимчасове. А найбільша потреба була в тому, щоб читати, писати. Тому я вибрав саме те, що мені…
— Батьки впливали на ваше рішення? Чи, можливо, ви продовжили професію когось із батьків?
Ні. Ну як впливали. Обговорювали. Але, оскільки я вже в шкільні роки почав друкуватися й невеликі гонорари отримував, то було зрозуміло мамі, яка дуже хотіла, щоб я був математиком, займався чимось, яка вона казала, серйозним. Але коли я отримав там з газети "Комсомольское знамя" чи "Молода гвардія" була газета в той час, 50-60 карбованців. Ну в дитинстві було півзарплати. Великих, як то кажуть, бар'єрів мама не ставила. А батько взагалі був завжди зі мною в моїх уподобаннях.
Повне інтерв'ю можна послухати тут
Фото Facebook
В Україні на сьогодні працюють 428 пунктів для здачі крові, але їх кількість потрібно зменшувати. Про це в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Вдень" заявила керівник відділу безпеки крові та донорства ДУ "Центр громадського здоров'я" МОЗ України Ірина Славінська.
Ведуча:
Галина Бабій
"Зараз наша місія на рівні держави — покомунікувати станції та лікарні, які споживають компоненти крові, і досягнути одного та великого ефекту, а саме — безпечна та доступна кров для всіх пацієнтів, які її потребують", — зазначила Ірина Славінська.
Славінська зауважує, що якість крові не залежить лише від лабораторного оснащення.
"Якість крові не залежить лише від лабораторного оснащення. Вона залежить того, який донор приходить і з якою мотивацією. Україна робить акцент на тому, що має бути безоплатний, добровільний і регулярний донор, який свідомо робить крок до того, що хоче оздоровити свій організм і врятувати комусь життя", — сказала вона.
Читайте також — Створення єдиного Національного реєстру донорів крові розпочнуть цього року — Стефанишина
Славінська додала, що зараз важливо запровадити медичну інформаційну систему про кров.
"Сьогодні у нас є 428 пунктів, де можна здати кров. Навіть з економічної точки зору це не досить вигідно. Їхню кількість потрібно зменшувати. Крім того, між цими пунктами немає ніякого зв’язку. Тому одне із наших завдань — побудувати медичну інформаційну систему, яка поєднає у єдину систему всю інформацію про наявність, про безпечність, про шлях крові від вени донора до вени пацієнта. Здорова людина може бути донором кожні два місяці і рятувати людей. Це дуже швидко і безболісно", — прокоментувала вона.
Крім того, вона також зауважила, що гасло цьогорічного дня донора — "Безпечна кров для всіх".
"Всесвітня організація охорони здоров’я щороку встановлює тематику дня донора. Цього року це "Безпечна кров для всіх". Акцент робиться на регулярності, свідомості донорів, на те, як підвищити цю регулярність, як спеціалісти мають себе поводити під час переливання, щоб це була приємна процедура, чи ручним є шлях для донора. У цю тематику також входить організація виїзних бригад, а також залучення державних та місцевих органів влади для популяризації такого донорства. Крім того, цього року МОЗ спільно з Центром громадського здоров'я каже, що з 11 червня можна приходити у міський центр крові міста Києві і долучитися до тижня донорства", — сказала Славінська.
Зазначимо, що 14 червня — Всесвітній день донора.
Прослухати повну версію.
На фото — Ірина Славінська
12-13 червня на Камерній сцені драматичного академічного театру ім. Івана Франка відбудеться Всеукраїнський конкурс молодих акторів ім. Івана Франка. Про конкурс, який допоможе стати більш відомим, в ефірі Радіо Культура в програмі Культура.Live розказав один із учасників конкурсу, актор Петро Русенєнко.
Ведуча:
Людмила Ляхевич
"У нас театр, на жаль, не популярний. Дуже маленький відсоток ходив у театр. Більшість людей в Україні жодного разу не були в театрі за своє життя", — зазначив молодий актор.
Проте самого Петра Русенєнка конкурс дуже зацікавив.
"Я вперше беру в такому участь. Я, насправді, нічого не знав, коли подавався на цей конкурс. Нічого не знав стосовно цього конкурсу. Мене привабило, що це конкурс молодих акторів, сама назва. І в мені це відгукнулося", — пояснив Русенєнко.
Конкурс має 3 тури:
І-ий — заочний відбір — виконання твору української літератури тривалістю до 3-х хвилин (відеозапис).
ІІ тур — віршований твір української класичної літератури та прозовий твір (монолог) з творів сучасної світової літератури. Наразі триває самей цей тур.
ІІІ тур — віршований твір сучасної української або світової літератури та прозовий твір (монолог) з творів сучасної української літератури.
Усі твори виконуються українською мовою. Твори, виконані у попередніх турах, не можуть бути виконані у наступних конкурсних прослуховуваннях.
Загальна тривалість виступу у кожному турі — до 10 хв. Допускаються виступи конкурсантів у гримі, сценічних костюмах з використанням реквізиту, фонограми, а також співу, елементів хореографії. Не дозволяється використовувати декорації.
Весь ефір можна послухати тут
Фото Facebook
Сьогодні ми спостерігаємо цікаву конкуренцію політичних сил на трьох електоральних полях, переконаний директор Інституту світової політики Євген Магда. Про це він повідомив в ефірі Українського радіо в програмі "Україна. Сьогодення".
Ведучий:
Сергій Стуканов
"Як на мене, в Україні немає підпільної фабрики, де виробляють чесних політиків. Очікувати, що якість передвиборчих списків наших політичних сил буде суттєво вищою за відсутність суспільного запиту на змістовну політику, щонайменше, наївно. Кожна політична сила намагається знайти підхід до свого електорату, адже для того, аби подолати бар’єр у 5% влітку, треба набрати не менше 700 тисяч голосів", — зазначив Євген Магда.
Магда зауважив, що сьогодні ми спостерігаємо цікаву конкуренцію на трьох електоральних полях.
"Як на мене, ми спостерігаємо достатньо цікаву конкуренцію. Це конкуренція в умовно патріотичному сегменті: "Голос", "Європейська солідарність", "Батьківщина", "Громадянська позиція", "Українська стратегія", "Радикальна партія", "Свобода", "Самопоміч". Це 8 політичних сил, які будуть умовно танцювати на одному електоральному полі", — сказав він.
Експерт додав, що, з іншого боку, це "Опозиційний блок" та "Опозиційна платформа — За життя". Вони будуть конкурувати між собою за проросійський електорат.
Магда також висловив думку, що партія "Слуга народу" намагатиметься бути проекцією рейтингу Володимира Зеленського.
"Партія "Слуга народу" намагатиметься бути проекцією рейтингу Володимира Зеленського, і його заяви, поведінка цілком переконливо свідчать, що він зацікавлений у тому, щоб партія "Слуга народу" отримала достатньо високі шанси на отримання найбільшої кількості голосів", — прокоментував він.
Нагадаймо, 24 травня розпочалася виборча кампанія до Верховної Ради України.
Указ президента України Володимира Зеленського про розпуск Верховної Ради України 23 травня опублікували в газеті Кабінету міністрів України "Урядовий кур'єр".
Президент України Володимир Зеленський підписав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів. Позачергові вибори до Верховної Ради України призначено на 21 липня 2019 року.
Прослухати повну версію.
На фото — Євген Магда, facebook.com
Заступник начальника управління організації заходів цивільного захисту головного управління ДСНС України у м. Києві Олег Стоволос в ефірі Українського радіо в програмі "Ранковий формат" пояснив, як поводитися під час грози, аби вберегтися від блискавки.
Ведучі:
Тетяна Дем’яненко, Владислав Красніцький
Є декілька правил, які потрібно виконувати, аби вберегти життя. Якщо ми говоримо про міську місцевість, людина може потрапити під блискавку чи на вулиці, чи коли вона перебуває у помешканні.
Якщо ви знаходитесь у помешканні, потрібно позачиняти вікна, вимкнути електроприлади і не користуватися водою. Якщо ви потрапили на вулиці, потрібно знайти місце, де можна сховатися. Ми рекомендуємо, аби це був під’їзд житлового будинку або будь-який магазин. Не рекомендуємо ховатися під зупинками, оскільки вони мають металеві предмети, а також під деревами.
Якщо ми говоримо про відкриту місцевість, де є водойма, то потрібно негайно залишити водойму, вийти на місцину, де немає поодиноких дерев. Краще, аби це була відкрита місцина. Обов’язково вимкніть мобільний телефон та зніміть з себе всі прикраси та металеві речі.
Якщо у вас є з собою велосипед, його також потрібно відкласти на відстань 15-20 метрів. Якщо ви перебуваєте серед поля, варто зайти у якусь глибину, сісти у неї, притиснути до себе ноги, покласти голову на коліна і перечекати у такому стані блискавку.
Прослухати повну версію.
Фото — pexels.com
Khayat випустив свій дебютний альбом "Хміль", який вже 19 червня презентуватиме в столичному Зеленому театрі. В ефірі програми "ДеньПРО" на Радіо Промінь вокаліст, учасник національного відбору на Євробачення Андрій KHAYAT розповів про роботу над альбомом.
Ведучі:
В’ячеслав Ільїн, Ганна Матвійчук
В’ячеслав Ільїн: — Нещодавно ви випустили свій дебютний альбом. Які відгуки?
— Це все так швидко почало розвиватися, я навіть не встигаю слідкувати за цим. Буквально учора перед сном я відкрив коментарі, і я бачу, що серед коментарів — може 5-6 негативних десь на тисячу коментів. Для мене це показник того, що я розвиваюсь у правильному річищі і що навіть ті люди, які не хотіли чути від мене, наприклад, мої російськомовні треки, шліфують свій негативізм.
Я бачу, що люди вже сприймають мене більше як персону в музиці, а не як персонажа з проекту. Вони сприймають саму музику, і для них головне — вже не мовний аспект чи якісь внутрішні конфлікти, а саме музика. І це для мене дуже приємно.
ВІ: — У своєму альбомі ви змішали купу різних звуків: звуки сопілки, машин і навіть свист киплячого чайника.
— Я просто надихаюся повсякденністю, бо вважаю, що у повсякденності наша краса. Наше життя складається з повсякденності і з деталей, з дрібниць. Саме з таких тонкощів мені хотілося зібрати цей альбом, з тих звуків, які я чую. Не всі звуки можуть мене настільки надихати, щоб я вклав їх у свою музику. Але є такі звуки, які я просто не міг залишити осторонь. Це, наприклад, звук метро, який став основою треку "Хміль", або свист чайника та звук гойдалки, які ви можете почути в треку "Я і ти".
Я знаю точно, що такого ніхто не робив. А для мене було цікаво, чи можна поєднати такі тонкі східні інструменти, як дудук, сопілку, дарбуку з чимось технічним, жорстким, "чоловічим", як звук двигуна чи звук метро.
Ганна Матвійчук: — Розповідають, що у вас у дитинстві був блокнотик, у який ви записували народну музику.
— Це справді так. Він у мене досі лежить удома, але я до нього більше не звертаюся, бо в мене всі тексти авторські. Останній раз, коли я брав його до рук, був перед сліпими прослуховуваннями на Голосі. Саме тоді я обрав пісню "В кінці греблі шумлять верби".
ВІ: — Саундпродюсер Рамі Каллас, який працював над альбомом "Хміль", чітко влучив у ваш стиль. Ви одразу натрапили на цей саунд?
— Ми шукали. Ми не хотіли бути схожими на когось, і для Рамі також було важко адаптуватися, тому що він, в принципі, такий більш джазовий саундпродюсер. Він любить переходи у джазовому стилі, які для мене були неприйнятні. Мені хотілося ламати рамки і йти за кордони. Тому для нього це також такий великий прогрес, і ми дуже тішимося, що люди це сприймають.
Це ризик — робити в музичній кар’єрі щось нове. Не йти по шляху, який вже протоптано і який дає однозначний успіх — це важко.
Читайте також: KHAYAT: "Пісня "Ever" — про те, що в кохання немає строку придатності"
ВІ: — А хто взяв на себе беквокальні партії?
— Це Ганна Тищенко та Катерина Канонишена — дві мої богині, без яких нічого б не було. Це дві дівчини, які дають треку більше народності й атмосфери, ніж я.
Вони розуміли усі тонкощі і усі складності того, що я вийшов після проекту, що мені потрібна допомога, і я від них відчував, що вони й самі зацікавлені в тому, щоби результат був крутий.
ВІ: — Ще нещодавно гурт YUKO презентував свій альбом у Зеленому театрі, а ви були запрошеним гостем. Тепер усе навпаки: ви презентуєте свій альбом у Зеленому театрі…
— …а вони будуть гостями. Ми співатимемо з ними нашу спільну "дитину" — "Веснянку". Це не було навіть секретом для глядачів, що вони пролунають.
Ми з Юлею та Стасом познайомилися близько вже на Євробаченні. А до того, коли я ще не був відомим, у мене не було Голосу, не було треків, я писав Юлі і навіть не пропонував колаборацію — просто писав, що вони круті і що мені дуже подобається їхній саунд. І от, минуло менше року, і я вже разом із ними виступаю. Життя таке, дуже несподіване іноді буває.
ГМ: — Їхній концерт був дуже драйвовим і потужним. А хто працює над режисурою вашого першого сольного концерту?
— Я не хочу відкривати усі карти. Можу сказати, що у мене буде розширений склад команди. Усе буде лайв: сопілка, контрабас… Це все одна людина-мультиінструменталіст. Звичайно, мої беки — Аня, Катя та Рамі.
Ми плануємо більше брати атмосферою. Тому що в альбомі, звісно, є драйвові пісні, але я не хочу це перетворювати на розковбас. Я хочу, що це все було тонко.
Будуть версії пісень, які ви ще не чули. Наприклад, трек "Девочка" я вже полюбляю виконувати в акустиці.
ВІ: — А як щодо відеоряду, який супроводжуватиме концерт?
— Ми працюємо над віджеїнгом зараз. Для мене дуже важливо, аби це все було в комплексі. Під кожну пісню треба створювати свій окремий мікросвіт.
Слухай бесіду повністю в ефірі Радіо Промінь!
Про вплив радіаційного забруднення на здоров'я людини. Зокрема, про йододефіцит та інші постчорнобильські виклики в ефірі Радіо Культура в програмі Академія розповів доктор медичних наук, професор Інституту Громадського здоров'я Національної академії медичних наук України Віталій Корзун.
Ведучі:
Наталія Грабченко
Небезпечні речовини внаслідок аварії на ЧАЕС потрапили назовні одразу. Тож, на думку вченого, евакуювати населення через декілька місяців після катастрофи не варто було.
"Тому що, коли говорити про шкоду, яку завдала аварія, було викинуто понад 2000 радіонуклідів. Основні з них — ті, що завдавали внутрішнього опромінення — це радіоактивний йод, цезій, стронцій і певною мірою плутоній. Про йод: йод закінчив своє життя, розпався до серпня 1986-го року. Тому основна дія, основна шкода йоду була в перші години, дні, ну тижні, після аварії", — зауважив професор.
Віталій Корзун упевнений, що людям можна було допомогти відразу, якби тоді вдалися до низки заходів.
"Найперше, що треба було зробити — це, звичайно, захистити щитовидну залозу… Головне те, що захистити щитовидну залозу проти йоду можна в перший день, ну в перші дні. А приймати цей стабільний йод через тиждень, чи через десять днів… Час був втрачений", — пояснив він.
Тож те, що люди приймали йод у великих кількостях через тиждень-два після аварії — лише шкодило здоров'ю. Бо спершу людина отримала радіоактивний йод, а потім ще добила щитовидну залозу стабільним йодом.
"Це вилилось у збільшення захворюваності на рак щитовидної залози. Я переконаний у тому, що це не лише радіоактивний йод, а й стабільний", — розповів Корзун.
Вчений додав, що люди постраждали від внутрішнього і зовнішнього опромінення. Зокрема, внутрішнє — це забруднена вода, продукти харчування, через які радіонукліди всмоктуються і відкладаються у внутрішні органи: в щитовидну залозу — йод, в кістковий мозок — стронцій, в м'які тканини — цезій.
"Сьогодні частка радіації дуже невелика. Але люди страждають від тієї радіації, яка була тоді у 86-87-му і наступних роках. Тобто, основний радіаційний удар населення прийняло влітку 1986-го року від радіоактивного йоду. Він нетривалий. Період напіврозпаду — 8 днів. Цезій — період напіврозпаду 30 днів", — зауважив Корзун.
Тож сьогодні кількість цезію в продуктах харчування незрівнянно менша, порівнюючи із 86-м роком. Але він є.
Вчений переконаний, що від радіації, яку отримали люди у 1986-му році, досі страждають їхні діти та онуки. Тож треба уважніше ставитися до свого здоров'я.
Весь ефір можна послухати тут
Фото Facebook
Про наймодніші напої цього сезону в ефірі програми "Модний сезон" на Радіо Промінь розповіла її ведуча Марія Сизон.
Ведуча:
Марія Сизон
Мода — це не тільки про нашу зовнішність, а й загалом про стиль життя: куди ходимо, що читаємо, слухаємо та що їмо та п’ємо. Різні новомодні страви та напої кухарі вигадують ледь не щодня. Всі не перекуштуєш… Але на деякі ми просто не можемо не звернути уваги!
Сік селери
Гортаєте стрічку Instagram і замість симпатичних горняток з кавою бачите дивні кухлі з зеленою рідиною? А от який на смак сік селери, не скуштувавши, не дізнаєтеся!
Доки ви вагаєтеся, фанати цього напою гуртуються! Серед них, до речі, немало знаменитостей: Фаррелл Вільямс, Роузі Хантінгтон-Уайтлі, Кім Кардашьян, Міранда Керр та інші. Вони запевняють, що сік селери — супернапій! Він містить безліч вітамінів та антиоксидантів, позитивно впливає на наш імунітет, стан шкіри, волосся та нігтів. Випивати келих такого соку — ранковий ритуал для мільйонів людей в усьому світі.
Кокосова вода
Кокосова вода — ще один модний напій, без якого не може жити співачка Мадонна. Вона навіть власний бренд цієї води запустила, щоби завжди мати при собі еліксир молодості. Низькокалорійна, омолоджуюча, чудова альтернатива звичайній мінералці, кокосова вода може стати частиною і вашого раціону. Вона продається в баночках чи пляшках. Або ж ви можете спробувати видобути її з кокоса самостійно, так ще смачніше.
Матча лате
І на десерт у нас король напоїв 2019 року — матча лате! Японський чай матча добре відомий у світі — його додають до десертів та коктейлів, а яскравий колір гарантує красиві світлини для соцмереж. Але чи справді цей напій такий корисний, як пишуть блогери? Вирішуйте самі, але майте на увазі: дієтологами доведено, що матча лате насичує, сприяє схудненню та бадьорить не гірше кави!
Матча, кокосова вода та сік селери — ось ваше модне меню! Експериментуйте, змінюйте стиль життя, і нехай ці зміни будуть тільки на краще!
В україномовному Інтернеті можна часто зустріти тезу: "Якщо хочете схуднути, припиніть їсти молочну продукцію. Від неї ми набрякаємо". Дуже категоричне твердження, яке біологиня Дарія Озерна піддала сумніву. Отже: чи дійсно молочна продукція викликає затримку рідини в нашому організмі? У цьому спробували розібратися в ефірі Радіо Культура в програмі "ФізКультура".
Ведуча:
Дарія Озерна
Ні, це не так. Ця теза пробралася до нас із блогів російських так званих тренерок з краси та способу життя. Наукова і медична англомовна література жодним чином не згадує зв’язок молочної продукції та набряків.
Деякі алергени можуть викликати набряки, але молока серед них немає. Американський коледж алергології, астми та імунології нічого не пише про набряки як прояв алергії на молоко.
Алергія на молоко проявляється як біль в животі, почервоніння і свербіж губ і рота та кров у випорожненнях. Нестерпність лактози — її слід відрізняти від алергії на молоко — проявляється як діарея, газоутворення, кольки в животі, але не як набряки. Тому якщо у вас набрякають повіки чи ноги, не треба відмовлятися від сиру чи йогурту.
Що може викликати набряки і як цього запобігти. Мовою медицини набряки називаються едема. Якщо вода затримується в ногах, ми відчуваємо важкість та біль в суглобах. Едема повік проявляється як великі мішки під очима. Причиною едеми є затримка води в просторі між клітинами. На це впливає гормональний фон, баланс електролітів, наша вага і фізична активність. Зокрема, гормон прогестерон, що виробляється в другій фазі менструального циклу та під час вагітності, викликає затримку води в тілі. Ми можемо набрати декілька кілограмів рідини, але згодом вона виводиться. Спробуйте відстежити, чи постійно у вас набряклі ноги чи обличчя, чи періодично. Можливо, причина в гормонах.
Набряки можуть виникати при хворобі нирок чи серця. Тому варто не експериментувати із молочною продукцією, а зробити електрокардіограму і проконсультуватися із лікарем.
Наш раціон все ж впливає на водний баланс. Якщо ми їмо багато солоного, солодкого або мало п’ємо, то вода починає затримуватися в міжклітинному просторі. Потрібно зменшити кількість солі в стравах, але достатньо пити. Якщо із судинами, серцем і нирками все гаразд, це не викликатиме набряків. Якщо ж вода у вас затримується в тілі, є гіпертензія, то лікар має прописати діуретики. Це ліки, які слід постійно пити за прописаною лікарем схемою.
Їжте полуницю та пийте чай із шипшини чи гібіскусу — вони мають сечогінну дію і запобігатимуть набрякам. Все складніше, ніж пишуть в Інтернеті. Варто бути уважним до себе і консультуватися із лікарем.
Прослухати детальніше можете за посиланням
Фото pixabay.com
Україна залишається стратегічним партнером ЄС загалом та Литви зокрема, але європейські партнери не будуть ігнорувати відсутність реформ, заявив в ефірі Українськог о радіо в програмі «Сьогодні. Ввечері» Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс.
Ведучий:
Віталій Науменко
Під час першого візиту Зеленського до Брюсселю він вже встиг поспілкуватися з президентом Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером. Володимир Зеленський підтвердив намір України стати членом ЄС та НАТО й подякував ЄС за послідовну боротьбу з російською агресією. Юнкер в свою чергу пожартував, що не шкодує за Порошенком, адже у нього тепер є новий друг – Зеленський. Що Ви на це скажете?
– Дуже важливо, що перший візит новий президент України здійснив саме в Брюссель: зараз відбуваються зустрічі з керівництвом Європейського Союзу, також плануються зустрічі з представниками НАТО. Це дуже логічно, адже підтверджує незмінність курсу України до європейської інтеграції.
Нам надзвичайно важливо бачити послідовність закордонної політики України, незважаючи на зміну керівництва держави. ЄС залишається ключовим партнером України.
З’явилось повідомлення про те, що ЄС назвав нові умови отримання Україною пакету макродопомоги в розмірі 1 мільярда 300 мільйонів доларів. Йдеться про прийняття середньострокового реформування митної і податкової служб, усунення електронного декларування для громадських активістів, прийняття законопроекту, що стосується економічних операторів. Як Ви вважаєте, це завдання під силу новій владі?
– Макрофінансова допомога ЄС завжди пов’язана з виконанням певних умов. Те, чи вони будуть виконані, залежить від політичної волі керівництва і настрою вже нового уряду щодо виконання реформ. Й хоча зараз відбуваються зустрічі зі складом Єврокомісії, який вже закінчує свою роботу, на діалог з Україною це не вплине, вона залишиться стратегічним партнером ЄС.
Те, що декларує новий президент України щодо запровадження реформ, зокрема й реформи митної та податкової служб, можливо втілити в життя, проте це вимагатиме нелегких рішень. Важливо сказати, що незабаром запрацює проект, спрямований на реформу митної і податкової служб. І вперше в історії його адмініструватиме Литва.
Хоча Литва не вражає розміром, вона вражає впертістю щодо відстоювання європейських цінностей. Як у Литві, особливо після президентських виборів, збираються протистояти російській агресії?
– Після відновлення литовської незалежності в 90-му році, литовські політики завжди були послідовні в зовнішній політиці, яка базується на цінностях та повазі до міжнародного права. Тому ми й надалі засуджуватимемо російську агресію щодо України, яка, на жаль, триває, і, звичайно, будемо допомагати вашій державі боротися з нею.
Переможець останніх президентських виборів в Литві анонсував корекцію відносин з Росією, проте зазначив, що суттєві зміни можливі лише тоді, коли врегулюється конфлікт з Україною, адже миритися з агресією неприпустимо.
– В Литві завжди існує консенсус між всіма політичними силами щодо пріоритетів зовнішньої політики, тому стратегічні напрямки навряд чи зміняться. Звичайно, Україна - один із чітких пріоритетів, країна, якій Литовська Республіка надає найбільшу частину своєї допомоги, ми маємо тут окрему військову місію, яка навчає українських військових. Тому ми й надалі підтримуватимемо Україну та працюватимемо на міжнародній арені, аби зміцнити групу друзів України.
Науседа заявив, що не збирається поступатися інтересами України, проте не готовий заплющувати очі на проблеми всередині країни.
– Звичайно, ми очікуємо від України пришвидшення окремих реформ, тому що вони важливі для самої держави, а не тому, що цього вимагає ЄС. Литва дуже добре усвідомлює стратегічну важливість України, тому нам залежить на тому, щоб Україна була успішною та безпечною. Адже це – найкращий спосіб побороти російську агресію.
ФОТО: 5 канал
Слухати повну версію.
У межах реформи з децентралізації 60% надходжень від податку на доходи фізичних осіб спрямовуються до місцевих бюджетів. Це сильний стимул і для міст, і для ОТГ. І нині співробітництво міст із навколишніми селами та селищами в Україні має величезний потенціал. Детальніше про співпрацю ОТГ в ефірі програми "Сучасна громада" на Українському радіо розповіли Максим Корнієнко, заступник голови Радсадівської ОТГ, Миколаївщина, Сергій Садовий, заступник з економічних питань голови Галицинівської ОТГ, Миколаївщина, Юрій Заволока, голова Бузької ОТГ, Миколаївщина, Галина Матвіюк, голова Жидичинської ОТГ, Ківерцівського району, Волинь.
Ведучий:
Денис Денисенко
— Де ви шукаєте підтримки? Чи співпрацюєте і маєте партнерство з містами?
Максим Корнієнко: — Ми співпрацюємо насамперед з обласною державною адміністрацією, з Міністерством регіонального будівництва та розвитку, а також з грантовими, донорськими програмами. Наша громада вирізняється тим, що ми дуже вдало використовуємо краундфандинг. Цього року ми завершили глобальний громадський проект, краундфандинговий проект, — це реконструкція парку Перемоги в селі Нова Богданівка. Цей проект ми втілювали в життя майже три роки. Його вартість склала понад мільйон гривень. Згідно із самим задумом виконавцем робіт є жителі громади. Це співробітництво в галузі благоустрою, в галузі розвитку громади і в економічному розвитку.
Сергій Садовий: — Ми співпрацюємо з міжнародними організаціями. У рамках цієї співпраці ми реалізуємо багато проектів, спрямованих на розвиток освіти, медицини, позашкільної роботи. Торік ми створили центр освіти для дорослих, у якому проводяться заходи і тренінги для людей і похилого віку, і молоді, і молодших…
Ми прагнемо налагодити муніципальне співробітництво з нашими сусідніми громадами. Ми вже створили свій первинно-медичний центр і хочемо надавати послуги й сусіднім громадам.
Юрій Заволока: — Бузька об’єднана громада розташована поряд із містом обласного значення — Вознесенськом. У нас є міська районна лікарня, яка охоплює все місто і весь район. І тут виникає питання утримання цієї лікарні. Поки що у нас конфліктна ситуація, але ми вирішуємо поступово питання комунальних послуг. Адже жителі нашої громади перебувають у цій лікарні, це стаціонарне лікування. Ми виділяємо кошти нашої громади для них, для того, щоб вони мали умови для утримання пацієнтів і щоб лікарі перебували у комфортних умовах. Місто до нас звертається, коли вони хочуть якісь новації ввести у своїй громаді і водночас вони хочуть залучити жителів нашої громади. З останніх таких моментів — місто захотіло щоб їхні люди проходили безкоштовну флюорографію, тобто щоб оплату за неї робив міський бюджет. І вони запропонували нам і для наших жителів надавати такі послуги, щоб наші мешканці з травмами, за надзвичайних ситуаціях могли зробити безкоштовну флюорографію. Вони нам надали середній розрахунок, скільки на рік у нас стається травм і ми пішли з ними на домовленість — виділили кошти, щоб нашим жителям робили безкоштовну флюорографію. Також вони нам запропонували, щоб діти нашої громади могли звертатися до їхніх стоматологів і їм надавалася безкоштовна стоматологічна допомога. Ми пристали на цю пропозицію і виділили на це кошти громади.
Ми пішли на компроміси, ми домовляємося. Поки що в цьому напрямі співпрацюємо з містом.
— Нині співробітництво міст з навколишніми селищами незначне. Якщо говорити про проблематику, з якими проблемами зіштовхуються ОТГ і якої конкретно підтримки потребують?
Максим Корнієнко: — Хочу додати, що наша громада, а також ще три інші ОТГ на території Миколаївського району створили інклюзивно-ресурсний центр, спільний, створили його керуючись законом про територіальну співпрацю. Його мета — забезпечення прав дітей з особливими освітніми потребами віком від двох до 18-ти років. Тобто з метою економії коштів, щоб не створювати інклюзивне навчання у кожній громаді, ми створили спільний центр на чотири громади. Це всім вигідно.
Юрій Заволока: — Інколи міста обласного значення думають так: чому ви створили громаду і не можете самі зробити те, що маєте, чому ви хочете з нами співпрацювати? Міста вважають, що ми не можемо без них існувати і хочемо до них приєднатися. А ми, громади, хочемо показати, що ми можемо існувати окремо, але ми не хочемо окремо певні речі створювати, бо і в нас і у вас буде погано, а ми хочемо разом, щоб це було всім добре.
– Галино, як ви співпрацюєте з містом Луцьк?
Галина Матвіюк: — Так склалося, що Луцьк — це місто обласного значення. Тому ми працюємо і з обласною владою і з міською владою. Ініціатива щодо співпраці надходить і від нас, як від ОТГ, і також від керманичів Луцька, тому що громада поряд із Луцьком. Донедавна багато наших дітей ходило до міських шкіл, сподіваюся і надалі зможуть їх відвідувати. Також ми делегували місту й медичну субвенцію — це вторинна медицина. Наші жителі обслуговуватимуться у лікарнях міста Луцька.
Але на наших територіях розташовані очисні споруди Луцька. І ця проблема спільна тепер для нас. Сподіваємося на тотальну реконструкцію цих споруд. Тож ми маємо як плюси, так і мінуси цього сусідства. Плюс — це те, що 70 відсотків працездатного населення ОТГ працює в місті, а мінусом є те, що на території громади є підприємства і підприємці, які мають реєстрацію в обласному центрі. Тож ПДФО скеровується лише за принципом реєстрації.
Про будівництво в селах та об’єднаних територіальних громадах в ефірі програми "Сучасна громада" на Українському радіо дискутували Віктор Лещинський, віце-президент Академії будівництва України, Василь Рудницький, керівник однієї з експертних організацій Прикарпаття, та Тетяна Жарська, голова Великомихайлівської ОТГ на Одещині.
Ведучий:
Денис Денисенко
— З першого квітня набули чинності нові державні будівельні норми. Що принципово змінилося?
Віктор Лещинський: — Вони не змінилися, введено в дію тільки одну ДБН "Інклюзивність будівель і споруд". Дуже важлива ДБН щодо наближення до тих норм, яких потребує все населення України. Норми інклюзивності потрібні всьому суспільству. Ця ДБН стосується всіх на території України.
Саме з 1 квітня проектно-кошторисна документація, яку виготовляють проектанти й архітектори, виконується з новим підходом. Місцеві замовники, у тому числі й ОТГ, мають розуміти, що виконання будь-яких діючих будівельних норм обов’язкове на всій території України для підприємств і відомств будь-якої форми власності. Виконання цих норм дасть змогу отримати якісні продукти, тобто будівлі або споруди. Ці ДБН забезпечать новий, більш якісний рівень життя.
— Що потрібно проектувати, щоб об’єкти відповідали цим нормам?
Віктор Лещинський: — Ця норма передбачає майже весь цикл життєдіяльності населення у тих чи інших містах на всій території України. Має бути якісне надання послуг суспільного транспорту та ін.., більш новий і правильний підхід до всіх людей. Адже інклюзивність — це не лише ті три мільйони громадян, які мають особливості зі здоров’ям, це й вагітні жінки, і діти, і пенсіонери. Це стосується кожного.
— Чи збільшилися обсяги будівництва у сільській місцевості?
Віктор Лещинський: — Хочу нагадати, що децентралізація принесла в регіони України величезні кошти. На що витрачаються кошти, акумульовані в регіонах, у громадах? Це більш новий підхід до ведення господарства. Саме громада розуміє, на що їй витрачати кошти. Керівництво громади підзвітне людям, які там проживають. Тож кошти витрачають на поліпшення умов охорони здоров’я — це і капітальний ремонт, реконструкції медичних закладів. Це велика загальнодержавна програма з енергоефективності будівель і споруд. Це і заклади освіти. Усі чули, що є проблема із санвузлами у школах. Отже, на розсуд самої громади, місцевих депутатів, бюджетної комісії вирішується питання витрачання коштів на першочергові завдання.
— Що змінилося у селах вашої громади останнім часом?
Тетяна Жарська: — Коли ми об’єдналися, у нашу громаду ввійшло 8 сільських рад і одна селищна. Це майже 13 тисяч населення і 25 населених пунктів громади. Ми кожного року майже 8 мільйонів власних коштів вкладаємо у розвиток громади. У першу чергу ми кинулися поліпшувати стан будівель соціального призначення — це школи, будинки культури, дитячі садки, амбулаторії, ФАПИ — перекривати, робити капітальні ремонти, будувати в селах вуличне освітлення… На сьогодні майже всі населені пункти забезпечені централізованим водогоном. У процесі будівництво вуличного освітлення всіх вулиць у всіх населених пунктах.
Цього року ми розпочали в одному селі, яке віддалене від районного центру на 28 кілометрів, будівництво амбулаторії. З державного бюджету ми вже отримали 6 мільйонів, і співфінансування з громади йде. Село віддалене, там понад тисячу осіб населення, тож вирішили там будувати. Ми створили опорну школу. Виготовили проекти, які зараз проходять експертизи, на реконструкцію опорної школи у Великій Михайлівці. Ми придбали двоповерховий будинок садибного типу для прийомної сім’ї. Кожного року ми виділяємо кошти саме на будівництво, на поліпшення інфраструктури наших населених пунктів. Хочу сказати, що велику допомогу громаді надавала держава — субвенцію на розвиток інфраструктури населених пунктів. Ми ефективно використовуємо ці кошти на капітальні ремонти доріг, на будівництво інфраструктурних об’єктів, на закупівлю техніки.
— Кому звітує ваша ОТГ за витрачені кошти?
Тетяна Жарська: — Громаді і звітуємо. Щороку я звітую про всі витрачені кошти, куди, на які об’єкти, які суми ми витратили. І з людьми ми складаємо плани на майбутнє, визначаємо, що будемо робити у цьому році, що наступного. Це все погоджується на зборах з громадянами ОТГ.
Коли ми торік розробляли план стратегічного розвитку громади, ми в першу чергу звертали увагу на те, щоб нам таке використати, які наші ресурси, щоб можна було створювати наші місця, щоб якісь підприємства були у нас на території. Адже в нашому районі виробництва немає. Ще з радянських часів ми знаємо, що у нас є поклади глини, тож зараз ми розробляємо інвестиційний паспорт і будемо піарити наші місця і пропонувати інвестору ділянки, будемо шукати інвестора, який би зацікавився цими копалинами, щоб створив, можливо, й завод з виготовлення цегли. Крім того, ми готові надавати ділянки на розміщення сонячних батарей, вітряків. Адже у нас є такі великі ділянки, де можна було б розташовувати і батареї, і вітряки.
— Як розвивалася галузь будівництва у 2018 році в Івано-Франківщині?
Василь Рудницький: — З 50 запланованих ОТГ у нас в області вже створено більше половини, тобто 27. У нас реконструюють, добудовують насамперед заклади охорони здоров’я, дитячі садки. Я б хотів додати ще про добудову довгобудів. Ми робимо експертизи тих проектів, які стояли по 10-15 років і це важка ситуація, адже їх потрібно привести до норм, що діють тепер. Проте ми раді, що ми це робимо і нам це вдається. Якщо ми говоримо про будівництво, то органи архітектури, органи контролю за будівництвом, всі хочуть створити належні умови для проживання людей.
— Що будують за державні кошти, використовуючи, припустімо, субвенції? Чи використовують їх на реконструкцію будівель?
Василь Рудницький: — За рахунок субвенції проводять утеплення фасадів будівель і споруд, шкіл, лікарень, проводять реконструкцію інженерних мереж — каналізації, водопостачання на території області. Експертизи також проводять. Я гадаю, що відсотків 30% — за державне фінансування, а решта — за кошти ОТГ.