Результат пошуку: Життя в ефірі
.jpg)
.JPG)
Наукову правду про мікроорганізми, вакцинацію та антибіотики в ефірі програми "РанокПРО" розкрила мікробіолог, кандидат біологічних наук, засновниця сайту "Мікроб і Я" Олена Лівінська.
Ведучі:
Євген Павлюковський, Ярина Скуратівська
Ярина Скуратівська: – Чи можна сказати, що люди вже все знають про мікроорганізми?
– Особисто я точно не можу сказати, що я вже все знаю. Я знаю якусь частину, як і інші дослідники. Треба ще багато усього вивчати, я завіса тільки привідкривається, тому що світ мікроорганізмів більш-менш нормально досліджується тільки останні років 100, коли ми побачили і постулати Коха, і проект Мікробіом останні два десятиліття дає нам свої знання…
А до цього люди про це все просто не знали.
ЯС: – Часом здається, що те, що люди про це дізналися, пішло нам не на користь. Скільки з’явилося людей, просто схиблених на чистоті, на стерильності, на тому, щоби все довкола сяяло чистотою.
Євген Павлюковський: – От де межа між тим, щоб зберігати якусь гігієну, та тим, щоб не перетворитися на якогось мікробофоба?
– Мені здається, що ця епоха культу чистоти якраз добігає свого кінця. Тому що останні дані, які доходять до нас з наукових публікацій, доводять, що нормальна мікробіота має бути. Ми все одно живемо у світі мікроорганізмів, і ми нікуди від цього не дінемося. Вони для нас є дуже потрібними.
Зараз вже говорять про те, що навіть стафілококи – це не страшно. Наприклад, на нашій шкірі живе епідермальний стафілокок, який захищає нас від золотистого стафілококу. Тобто є такі речі, без яких ми просто не можемо жити, і це нормально. Всіх мікробів позбавлятися не потрібно, тому що це погано вплине на наше здоров’я.
ЯС: – А люди, які відмовляються від антибіотиків та щеплень, виходить, роблять правильно? Адже вони якраз "потакають" мікробам, впускаючи їх у свій організм задля розвитку власного імунітету.
– Ні-ні-ні, це уже крайнощі, викликані незнанням. Чому ми зараз не бачимо якихось масових епідемій від якихось страшних хвороб? Не тому, що прийшла чистота і ми почали мити руки – хоча і завдяки цьому теж, – а тому, що ми щепимось. Якщо ми не будемо щепитись, почнуться епідемії. Люди це не завжди розуміють, їм здається, що ось, вони пройшли самі собою. Але вони не пройшли самі собою, вони стримуються завдяки щепленням.
Так, бувають якісь ускладнення через щеплення, але вони бувають всюди, при прийомі будь-яких ліків. І відмовлятися від щеплень, якщо організм гарно це переносить, якщо немає протипоказань, якщо все гаразд з імунітетом, у жодному випадку не треба, тому що це питання життя і здоров’я вас і ваших дітей. Це дуже важливо, і це, без перебільшення, панацея від багатьох неприємних ситуацій.
ЯС: – А антибіотики – уже не панацея?
– З антибіотиками ситуація трохи інша. Бідою стало те, що їх почали застосовувати масово, особливо у тваринництві. Їх застосовували від усього і часто – як профілактичні засоби.
Ми не можемо контролювати, як циркулюють мікроорганізми у світі – вони постійно мігрують, і ми не можемо їх обмежити лікарняними палатами чи законами. Тому будь-який антибіотик, якщо він застосовується на досить великій групі мікроорганізмів, ці відходи все одно потраплятимуть у довкілля і зумовлюватимуть розвиток антибіотикорезистентності (стійкість мікроорганізмів до дії антибіотиків – ред.) в інших штамах. Бактерії здатні обмінюватися генами антибіотикорезистентності, причому їм для цього не обов’язково створювати потомство. Вони викидають цю ДНК у довкілля, інша бактерія її підхоплює, і вона уже має цей ген антибіотикорезистентності. Причому це може відбуватися між різними видами.
ЯС: – Ми опиняємося в ситуації, коли деякі захворювання вже не можна подолати антибіотиками, бо вони не діють.
– Є така страшна річ як антибіотикорезистентність внутрішньолікарняних інфекцій. Це той випадок, коли люди помирають не від якихось страшних хвороб, типу чуми, віспи або холери, а, наприклад, від стафілокока, який живе на поверхні шкіри в кожного з нас. Від того, що ці мікроорганізми набувають стійкості до антибіотиків і, окрім того, ще й факторів патогенності, для ослаблених хворобою пацієнтів, які лежать у лікарнях, такі штами є дуже небезпечними. Також це стосується пологових будинків, бо у новонароджених ще немає мікробіоти, вони дуже вразливі. І тому якщо не дай бог якийсь стафілокок, це може закінчитися летально.
ЄП: – Я чув, що коли люди тільки почали літати з континенту на континент, таким чином мікроорганізми почали потрапляти у нові середовища, де у людей не було до них імунітету. Як ось цей техногенний розвиток впливає на наше здоров’я, і чи не шкодить людство саме собі?
– Ось цей розвиток транспортних сполучень, коли легко можна дістатися у будь-яку точку світу і навіть на іншу сторону планети, справді сприяє активному перенесенню багатьох мікроорганізмів, і прикордонники з цим зробити нічого не можуть. З одного боку, туризм – це добре, а з іншого боку, це сприяє перенесенню багатьох хвороб, які могли б залишитися локальними.
Коли ми кудись їдемо – ми теж з собою веземо певні мікроорганізми. Вдома боятися мікробів, в принципі, не потрібно, але коли ми їдемо в якусь країну, особливо екзотичну, ми завжди є більш вразливими. Є навіть такий термін, "діарея мандрівників", коли організм пристосовується до місцевої мікробіоти. У переважній більшості випадків це спричинено якоюсь місцевою інфекцією, але це може бути і адаптація організму, тому що ми стикаємося з новою їжею, новою водою, новим довкіллям, і все це містить мікроорганізми, з якими нашим мікроорганізмам доводиться "домовлятися".
Слухай більше в ефірі Радіо Промінь!
Що таке хронічна втома та чому вона потребує лікування, в ефірі програми "Без стереотипів" пояснив кандидат медичних наук, лікар-імунолог Олег Назар.
Ведуча:
Ірина Коваль
Ранок, час прокидатися, але ви не можете піднятися з ліжка. Переводите будильник на 15 хвилин, потім – ще раз. У голові одне: "Немає сил".
Незрозуміло, чому так: учора спати лягли не пізніше 22:00. Збираєте себе докупи, випиваєте другу чашку кави, але нічого не допомагає. На роботі не можете думати, не можете нічого робити і вдома. Почуваєтеся спустошеними та розбитими, і так щодня: хандра, апатія, втома.
Дехто вважає, що це нестача вітамінів, і біжить в аптеку, але навіть найдорожчі препарати не рятують. Колеги кажуть: "Оце ти ледачий, почни спортом займатися, чи що?", але більшість навіть не замислюються над тим, що все набагато серйозніше.
"Досить часто приходять люди, які скаржаться на слабкість, втомлюваність, зниження працездатності, і за всіма критеріями синдрому хронічної втоми вони до цього підходять. Плюс ми додатково знаходимо вірусні інфекції, знаходимо проблеми з імунною системою, тобто зниження активності імунітету, або супутні захворювання шлунково-кишкового тракту і ендокринної системи. Тобто є, як кажуть, морфологічні причини для розвитку цього синдрому. І синдром хронічної втоми – це є реальність", – пояснює лікар-імунолог Олег Назар.
Виходить, що це не надумана проблема, і частіше синдром хронічної втоми загрожує людям від 25 до 45 років, і в основному тим, хто багато працює та веде активний спосіб життя і мешкає в мегаполісі.
Але діти та люди літнього віку – не виняток. Якщо ви відчуваєте щодня упродовж 3-6 місяців безсоння, апатію та швидку втомлюваність, поганий настрій та роздратування, біль в голові та усьому тілі, який з’являється, а потім різко зникає, часто хворієте, не можете багато працювати, маєте проблеми з пам’яттю – вам терміново потрібно завітати до лікаря-імунолога. Лікар має провести обстеження і виключити інші захворювання, щоб поставити діагноз "хронічна втома".
Якщо ж хвороба буде затяжною, а лікування не відбудеться, людина може не відновитися.
Раніше лікар-фтизіатр розповів, чому туберкульоз може загрожувати кожному.
Українські дизайнери брали участь у міжнародній виставці Milan Design Week, що відбулась наприкінці квітня в Італії. Кураторка українського стенду Ольга Богданова та дизайнерка, учасниця виставки Наташа Єгорова в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні.Вдень" розповіли, роботи яких українських майстрів були представлені на виставці та чим вони надихаються, створюючи свої роботи.
Ведуча:
Галина Бабій
"Milan Design Week — це одна з найвпливовіших подій у галузі дизайну. Нас запрошують вже не перший рік, але цього року ми поїхали. Ми подалися у декілька студій, де ми хотіли, щоб ми були представлені. Нас цікавила саме Superstudio, і ми сказали собі: "Якщо ми туди не поїдемо, то ми не поїдемо на інші локації, тому що або ми будемо серед кращих, або ми не будемо там взагалі", — зазначила Ольга Богданова.
Богданова зауважила, чиї роботи були представлені на українському стенді.
"Наша основна місія — просувати український дизайн світові. У нас представлена Оксана Левченя, яка виготовляє килими ручної роботи з техніки ХІХ сторіччя з сучасними малюнками. Також був представлений Юрій Ринтовт зі своєю колекцією дерев’яних меблів. Наташа Єгорова привернула увагу корейців, японців поєднанням кераміки з матеріалами автопрому. Катерина Соколова представила також свій бренд. Євген Пукліч працює з металом, і його роботи є про внутрішню красу", — сказала вона.
Дизайнерка та учасниця виставки Наташа Єгорова розповіла, як створює дизайнерські речі.
"Найресурсніший матеріал постіндустріального нинішнього світу — це відходи індустріального виробництва та всі рештки культури, які цивілізація безжально викидає на узбіччя. Для мене безмежно надихаючою є ідея перетворити сміття на ужиткові речі або арт-об’єкти, які втілюють нове життя", — розповіла дизайнерка.
Прослухати повну версію.
На фото — Ольга Богданова та Наташа Єгорова
Для подолання схильності до популізму українці мають почати розуміти причинно-наслідкові зв'язки рішень, також про ці зв'язки хтось має розповідати доступною мовою, переконаний старший економіст Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський. Про це він заявив в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні.Вдень".
Ведуча:
Галина Бабій
"Перше, це розуміння наслідків будь-якого рішення. Знижуємо ціну на газ: що далі? чи це реалістично? які можуть бути негативні-позитивні наслідки завтра, післязавтра? Тобто розуміння причинно-наслідкових зв'язків. Друге: хтось має це розповісти. От ми сьогодні якраз намагаємося все-таки складні економічні питання перекласти зрозумілою мовою. Сподіваюся, що частина слухачів наступного разу замислиться: "А чому цей політик пропонує знизити ціну на газ удвічі? Він насправді хоче, щоб мені було краще, чи він купує мій голос, а завтра — хоч трава не рости?" — зазначає експерт.
На його думку, проблемою є те, що в Україні немає політиків, які могли б виконати роль тренера для того, щоб українці краще розуміли, як функціонує держава.
"Я б використав спортивне порівняння — в нас мають з'явитися політики, які мають бути у ролі тренера: якщо хочеш мати гарну спортивну форму, тобі потрібно сьогодні не їсти на ніч, потрібно займатися спортом... треба чимось сьогодні пожертвувати, але я тобі гарантую, що за півроку, рік, півтора ти матимеш іншу якість життя...Це є проблема. У нас немає таких політиків, які б стали такими тренерами, які сказали б: "Сьогодні ми маємо потерпіти, а завтра буде краще", але й несли б відповідальність за ці обіцянки, щоб дійсно було краще", — вважає Яблоновський.
Читайте також: ЗМІ мають говорити про обмежені повноваження президента, щоб зменшити рівень популізму — експерт
У липні-вересні 2017 року в рамках проекту "Критичне мислення проти популізму", ініційованого Центром економічної стратегії за підтримки посольства Чехії, проведено опитування українців. Дослідники вказували, що реформи, що могли б сприяти покращенню рівня життя, українці часто не підтримують — великою мірою це відбувається через вразливість до популізму.
Прослухати ефір повністю
Дмитро Яблоновський
.jpg)
.jpg)
Про німецьку комедійну драму "Побачення наосліп" в ефірі програми "Віра в кіно" розповіла її ведуча Віра Сивачук.
Ведуча:
Віра Сивачук
Ні тижня без екшену. Якщо ви помітили, це – одне з головних правил сучасного кінопрокату. Цього тижня на екрани вийшла найвеличніша історія від Марвел – фінальний екшен "Месники: Завершення" – і два фільми жахів: "Глибинне зло" і "Злий дух". Мене вже від самих назв пересмикнуло. Усе-таки Великдень, хочеться чогось доброго, позитивного.
І таке кіно легко знайшлося в онлайні, з розряду "12 фільмів, після яких ви зможете гори звернути" – комедійна драма "Побачення наосліп" (Mein Blind Date mit dem Leben) Марка Ротемунда, Німеччина, 2017 рік.
Сюжет
Ні, головний герой цього фільму, Саллі, не збирається звертати гори. Його мрія маленька – працювати у престижному мюнхенському готелі. Маленька, якщо не знати, що хлопчина стрімко втрачає зір, і кожен новий візит до лікаря це підтверджує, а кожне наступне резюме приносить саме розчарування, бо жоден пристойний готель не ризикне мати управителя, який бачить тільки 5%. Що далі? Зневіра, депресія, думки про суїцид? Тільки не в цьому кіно.
"Я не дозволю своїм очам стати мені на заваді", – говорить собі Саллі і вирішує приховати свою сліпоту. Як? – здивуєтеся ви. Як? – дивуються рідні. А ось так: Саллі розвиває у собі усе, що може замінити зір і таки потрапляє на стажування нарівні зі зрячими. Він так само обслуговує номери, сервірує столи і подає сніданки. Ну… майже так само. Бо кожна дія вимагає від нього утричі більших зусиль і утричі більшої впертості.
Чому треба дивитись?
Не повірите, але про незрячого хлопця можна зняти легку, добру і дотепну комедію, де усього в міру: веселих, сумних і зворушливих сцен, де є кохання і справжня дружба, і світ, де кожен може себе знайти. Помітно, що автори люблять свого героя, і знають. Коли з нього можна пожартувати, коли краще промовчати, а коли – кинути усю гірку правду реальності.
Приховуючи сліпоту, Саллі раз по раз влипає у різні кумедні ситуації, а подекуди і сам їх створює.
Звичайно, це не кіношедевр. Але це добре мотиваційне кіно, яке можна подивитися, коли важко на душі, коли треба терміново заспокоїтися і взяти себе в руки.
Знаю, що ви скажете: що це казочка, а у нас – казочка в квадраті, тому що там, у толерантних західних країнах незрячий хлопець може бути Попелюшкою, а тут ніхто ні з ким не панькається. Нехай це так. Хочете реалізму – дивіться Мирослава Слабошпицького. А мені хотілося поповнити свої запаси оптимізму і любові до життя.
Бо коли дивишся, як вперто мріє хлопець, що бачить лише 5% від того, що бачиш ти, думаєш: "А й правда, чого розкисати?"
Про документальну стрічку "Міф" в ефірі програми "Віра в кіно"розповіла її ведуча Віра Сивачук.
Ведуча:
Віра Сивачук
19 квітня відбулася подія, про яку порядний кінокритик не може не згадати: Українська кіноакадемія роздавала Золоті Дзиги. Хто не в курсі – це майже Оскар, щоправда, нашого, українського, масштабу. І хай не ображаються на нас академіки Американської кіноакадемії, бо своя хвилинка слави потрібна всім.
Не хвилюйтеся, довгих списків нагород не буде. Скажу тільки, що найголовнішу Золоту Дзигу за найкращу режисуру і найкращий фільм отримав Сергій Лозниця за стрічку "Донбас", приз глядацьких симпатій – у авторів комедії "Дзідзьо. Перший раз". А я сьогодні пропоную вам подивитися фільм, який переміг у номінації "Документальне кіно". Отож, "Міф", режисери Леонід Кантер та Іван Ясній, Україна, 2018 рік.
Сюжет
"Міф" – це історія Василя Сліпака, оперного співака зі світовим іменем, який покинув Париж і поїхав воювати за незалежність України. За 63 хвилини – стільки триває фільм – автори в шаленому темпі видають найяскравіше: як юнак зі Львова з рідкісним голосом одна за одною підкорював топові сцени світу, від Карнегі-Холу до Паризької опери, як українець став у Франції голосом найвідоміших опер, як на відстані перехворів Майданом і як став воїном.
Наче послідовний виклад людського життя, але такий щирий, емоційний і динамічний, і авторська суб’єктивність тут не заважає, а захоплює, наче ти дивишся не годинну документалку, а сюжет, написаний хороший сценаристом.
Ще ближчою цю оповідь робить оповідач – брат Василя, Орест – чий голос за кадром пояснює факти з його життя, і такий різний відеоматеріал: архіви перших концертів за кордоном, численні синхрони і, нарешті, документальні кадри звідти, з самого пекла війни.
Слоган фільму – "За що загинув Василь Сліпак?" Відповідь, здається, очевидна, але дочекайтеся фінальних кадрів стрічки і вислухайте думки тих, хто має моральне право висувати свої версії.
Чому треба дивитись?
Причина номер один: культова особистість, про яку зроблене це кіно – Василь Сліпак. Він – не міф, він – ціла легенда. "Це людина, яку приваблювали надзавдання", – каже про Василя один зі спікерів у фільмі. Він міг за ніч вивчити вокальну партію, яку інші вчили місяцями, все життя ходити у сценічних костюмах і раптом перевдягнутися в камуфляж, 19 років прожити у Франції і раптом кинутись на порятунок України на перший же її клич. А Париж, як то кажуть, зачекає.
А друга причина – це саме кіно, українська документалістика, яка експериментує. Звичайно, головне тісто, з якого зліплене це кіно – архівні кадри. Їх швидко змінюють коментарі спікерів, які знали Василя як учня, друга, колегу чи побратима. І ще одна лінія – підкреслено міфічна: казка про Джельсоміно, яку за кадром читає жіночий голос, а в кадрі з’являється цікава авторська анімація. І звичайно, чи не найсильніша частина відео – зйомки з війни і сам Василь Сліпак, який заводить одну зі своїх італійських арій, сидячи серед побратимів у військовій машині. І навіть найстрашніші кадри бою, у якому він дістав поранення і загинув, дивом збереглися на телефоні одного з побратимів і також потрапили у фільм.
"Міф" – не найважче документальне кіно про війну, але останні 10 хвилин фільму у горлі стоїть комок. Важко стримувати емоції, хоча, може, й не треба. Бо Василь Сліпак – людина тепер уже з міфу, яка точно цього заслуговує.
В ефірі програми "Ранковий формат" на Українському радіо Вікторія Тимошевська директор програми "Громадське здоров’я" міжнародного фонду "Відродження" розповіла про дослідження, яке проводили серед 10 тис домогосподарств на предмет ставлення українців до свого здоров’я і оцінки власного самопочуття.
Ведуча:
Вікторія Єрмолаєва
Дані обчислення індексу здоров’я показують, що українці почали оцінювати своє самопочуття краще. Відсоток такий як у країнах Балтії.
"Ми бачимо тенденцію за останніх три роки що стан самопочуття на рівні "добре/дуже добре" складає в середньому 48% по Україні. Після запровадження реформи медицини значно більше українців мають доступ до програми "Доступні ліки", до діагностики, а з іншого боку, є такий загальний тренд про більшу турботу про влаcне здоров’я та життя. Молодь сьогодні більш турбується про власне здоров’я, задумується над тим, що споживає в їжу, більш популяризований зараз спорт. Хоча це не означає, що у нас зовсім усе добре, і нам є куди рости, є куди розвиватися", — говорить Вікторія Тимошевська.
Також експертка зауважує, що хронічно хворі люди також можуть говорити в дослідженнях, що вони добре почуваються, коли вони отримують регулярне лікування, вчасно приймають ліки в правильному дозуванні і почуваються досить непогано.
Старша вікова категорія (35+) починають займатися cамолікуванням cкоріше, ніж молоді люди віком від 18 років.
"Самолікування пов’язане з очікуваними високими витратами після візиту до лікаря. У нас понад 30% людей починають займатися самолікуванням", — говорить представниця фонду.
Прослухати програму повністю можна за посиланням.
Фото: LvivNews
В ефірі програми "Ранковий формат" на Українському радіо Вікторія Тимошевська директор програми "Громадське здоров’я" міжнародного фонду "Відродження" розповіла про дослідження, яке проводили серед 10 тис домогосподарств на предмет ставлення українців до свого здоров’я і оцінки власного самопочуття.
Ведуча:
Вікторія Єрмолаєва
Дані обчислення індексу здоров’я показують, що українці почали оцінювати своє самопочуття краще. Відсоток такий як у країнах Балтії.
"Ми бачимо тенденцію за останніх три роки що стан самопочуття на рівні "добре/дуже добре" складає в середньому 48% по Україні. Після запровадження реформи медицини значно більше українців мають доступ до програми "Доступні ліки", до діагностики, а з іншого боку, є такий загальний тренд про більшу турботу про влаcне здоров’я та життя.
Молодь сьогодні більш турбується про власне здоров’я, задумується над тим, що споживає в їжу, більш популяризований зараз спорт. Хоча це не означає, що у нас зовсім усе добре, і нам є куди рости, є куди розвиватися", — говорить Вікторія Тимошевська.
Також експертка зауважує, що хронічно хворі люди також можуть говорити в дослідженнях, що вони добре почуваються, коли вони отримують регулярне лікування, вчасно приймають ліки в правильному дозуванні і почуваються досить непогано.
Старша вікова категорія (35+) починають займатися cамолікуванням cкоріше, ніж молоді люди віком від 18 років.
"Самолікування пов’язане з очікуваними високими витратами після візиту до лікаря. У нас понад 30% людей починають займатися самолікуванням", — говорить представниця фонду.
Прослухати програму повністю можна за посиланням.
Вікторія Тимошевська директор програми "Громадське здоров’я" міжнародного фонду "Відродження" розповіла про дослідження, яке проводили серед 10 тис домогосподарств на предмет ставлення українців до свого здоров’я і оцінки власного самопочуття.Вікторія Тимошевська директор програми "Громадське здоров’я" міжнародного фонду "Відродження" розповіла про дослідження, яке проводили серед 10 тис домогосподарств на предмет ставлення українців до свого здоров’я і оцінки власного самопочуття.
.jpg)
Про найпоширеніші модні стереотипи, з якими час боротися, в ефірі програми "Модний сезон" розповіла її ведуча Марія Сизон.
Ведуча:
Марія Сизон
Весна – час позбуватися модних стереотипів та експериментувати! Зробімо це разом. Сьогодні я розповім вам 5 кліше, що заважають вам бути по-справжньому стильними!
Кліше №1. Взуття і сумка в тон
Якщо ви такий собі модний консерватор і досі підбираєте взуття і сумку в тон, розслабтеся і припиніть це робити! По-перше цей прийом вже давно не працює, а по друге ви позбавляєте самі себе безлічі стильних рішень! Отже, черевики та сумку різних кольорів можна носити.
Кліше №2. Прикраси з перлами – тільки для "зрілих" жінок
Прикраси з перлинами – це тільки для модниць старшого віку? Ще чого! А всім іншим що підкажете робити? Не носити новомодні брошки, сережки та намиста? Ні і ще раз ні! Ми не згодні.
Кліше №3. В образі можна використовувати тільки метал одного кольору.
Метал в образі має бути одного кольору – тобто, якщо сережки та браслет золоті, фурнітура на сумці та інші аксесуари теж мають бути "під золото".
Таке стильне правило ми старанно виконували ще до останнього часу, а це, самі розумієте, завдання не з простих. На щастя, бренди самі розвінчують цей міф, створюючи аксесуари з різнокольоровою фурнітурою та спрощують модницям життя. І так, про всяк випадок, нагадаю: якщо ви поєднаєте золото зі сріблом – це не критично!
Кліше №4. В образі може бути тільки один елемент з принтом
Тільки одна річ з візерунком? Ви серйозно? Мікс принтів – ось улюблений тренд модних блогерів. Може, й нам спробувати?
Кліше №5. Стильно – значить, дорого
Стильно – значить, дорого? Ні і ще раз ні! Уявіть, що створювати аутфіт – це цікава гра. Грайте, шукайте стильні речі, заощаджуйте, експериментуйте!
Фото pinterest
До чого змушує український бізнес новий закон про мову? Експерт з питань мовної політики громадський діяч Тарас Марусик в ефірі програми "Ранковий формат" зазначив, що ухвалений закон є навіть пом'якшеним.
Ведуча:
Вікторія Єрмолаєва
Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної", ухвалений Верховною Радою 25 квітня, зміцнює позиції державної мови. Він отримав широку підтримку депутатів та громадян. Водночас, опозиційні сили виступили проти, внесли більше двох тисяч правок та заблокували підписання закону подавши аж чотири постанови про його відміну.
Тарас Марусик ухвалення цього закону вітає і зазначає, що для бізнесу часом потрібне законодавче регулювання у таких питаннях, оскільки без законодавчого підгрунтя компанії та підприємці часто мовні норми ігнорують.
"Це, мабуть, найкращий закон, який був прийнятий за часів незалежності. А критика була часом популістична і з одного, і з другого боку. Бізнес у нас моментами безвідповідальний настільки, наскільки їм дозволяє влада і суспільство", - зазначає експерт.
Він пригадує, що деякі торгові мережі на його звернення навіть після скасування закону Колісніченка-Ківалова відповідали на зауваження щодо мовної політики, що діють згідно з цим законом.
Громадський діяч нагадує прихильникам теорії, яку висловив новообраний президент Володимир Зеленський, який посилається на статтю 10 Конституції, що там вказано, що їх забезпечення функціонування мови здійснюється у відповідності до закону. І називає позицію "прикривання Конституцією" лише декорацією.
"Людина за своєю природою є лінивою, і українці не є виключенням. Для того є держава і закон, щоб ставити в рамки", - вважає діяч.
Він наголошує, що приватне спілкування не регулюється законом, як і відправлення релігійних обрядів. А також визнає, що закон вийшов дещо пом'якшений. Зокрема, не було запроваджено інститут громадських мовних інспекторів. У першій редакції також були передбачені два центри.
"Там була зазначена Національна комісія з питань функціонування державної мови і частинами її були Центр української мови і термінологічний центр, який мав би займатися правописом. Ці два центри із закону вилучено", - констатує Тарас Марусик.
Він сподівається, що цей закон буде перехідним у політичному плані, і з часом до нього можна буде внести поправки.
Щодо хвилювань серед представників бізнесу, експерт наголошує, що нічого страшного не трапилося. Перш за все, на сайтах має бути за замовчуванням українська версія тексту, але версії іншими мовами на вибір ніхто не забороняє.
Також Тарас Марусик нагадує, що перше звернення в закладах харчування має бути державною мовою і роз'яснює, що після першого звернення можна буде перейти на мову, прийнятну для сторін, якщо вона буде влаштовувати обидві сторони.
"Українець, як громадянин, повинен отримувати інформацію у публічному просторі українською мовою", - пояснює необхідність такої норми Тарас Марусик.
Нагадаємо, 4 жовтня 2018 року Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект "Про забезпечення функціонування української мови як державної". У ньому зазначено, що єдиною державною офіційною мовою в Україні є українська. У документі також визначено коло осіб, зобов'язаних вільно володіти державною мовою.
25 квітня закон було схвалено в другому читанні більшістю у Верховній Раді (278 голосів).
На підтримку цього законопроекту висловилися низка українських мистецьких та громадських діячів, а також активні учасники громадянського суспільства. Під стінами парламенту з самого ранку розпочався мітинг на підтримку законопроекту.
Слухайте більше на сайті.
Фото: УП.Життя
Анна та Ангеліна Завальські після 5-річної творчої паузи повертаються на сцену. Дует The Alibi Sisters в ефірі "ДеньПРО" розповіли, як прийняли це рішення та коли їх можна буде почути наживо.
Ведуча:
Марія Сизон
– Ці 5 років, прожитих без Алібі – якими вони були?
Анна Завальська: – Життя було бурхливим і зовсім не стояло на місці. Ми росли, розвивалися, отримували власний досвід. Коли Алібі було поставлене на паузу – це було абсолютно логічним, хоча й неочікуваним для людей, було багато запитів на концертну працю. Але доля є доля, так чи інакше ми з Аліною витримали цю паузу. І коли ми відчули цей внутрішній поштовх, що ми готові створювати щось разом знову, це й сталося.
Ангеліна Завальська: – Ми знали, що рано чи пізно ми знову будемо співати вдвох. І хоча дехто казав: все, дует Алібі припинив своє існування, ми знали, що цей час прийде.
– Ви скучили за виступами в дуеті?
Анна Завальська: – Так. І знаєте, є відчутна різниця з тим Алібі, яке завершувало свій перший етап спільної творчості.
Коли у кожної з нас були свої пошуки творчі, це дало нам можливість себе розвинути в інших ракурсах і отримати іншу школу. Ця професійна мускулатура, нарощена за цей час, нам з Аліною дуже допомагає краще звучати у дуеті.
Ангеліна Завальська: – А мені особисто здалося, ніби й не було цієї 5-річної паузи, і що розучитися співати в дуеті просто неможливо.
Анна Завальська: – Коли ми з Аліною знову розпочали репетиції, щоб зробити гучний сюрприз для нашого батька, це й було поверненням. Це, власне, була програма, підготована спеціально для нашого батька з приводу його ювілею, і саме з цією програмою ми будемо давати концерт.
– А як вдалося зробити цей сюрприз так, щоби батько нічого не запідозрив?
Ангеліна Завальська: – Ми розуміли, що просто приховати це буде неможливо, і ми вигадали, що це буде нібито якийсь спільний концерт, де буде багато артистів, і ми там будемо співати одну пісню.
Анна Завальська: – Сказали: "Ти все одно свої дні народження не відзначаєш, давай ти просто прийдеш у зал, ми тобі присвятимо якийсь тост і заспіваємо одну пісню". І коли він зрозумів, що весь вечір присвячений саме йому… Ми вийшли на сцену з неймовірним складом музикантів, а саундпродюсером концерту був Олексій Боголюбов.
Ангеліна Завальська: – Це була повністю жива програма. Ми співали кавер-версії пісень, і жодна з них не звучала так, як вона звучала раніше.
– Ваше довгоочікуване повернення ознаменується ще й концертом 17 травня в Carribean Club, де ви вперше за останні 5 років дасте великий сольний концерт. Яким він буде?
Анна Завальська: – На 90% це буде ностальгічний концерт.
Ангеліна Завальська: – Ми вирішили повторити ту концертну програму, якою вітали свого батька, для всіх охочих. Це всі хіти Алібі за 18 років нашого існування. Можливо, саме цей концерт ми більше повторювати вже не будемо, а надалі будемо показувати щось нове.
–Але нові пісні будуть і на цьому концерті?
Ангеліна Завальська: – Так, ми зробимо декілька прем’єр і сюрпризів, як же без цього.
Анна Завальська: – Але ми розуміємо, як буде зал реагувати на ту ж "Бачату", "Шаги по краю", "Мелодию дождя", тому це такий місточок між минулим і майбутнім для нас.
Ангеліна Завальська: – Ми завжди були за експерименти, і зараз не змінили свою точку зору. Але головне, напевно, залишиться, тому що в дуету Алібі за роки творчої праці з’явився якийсь свій власний стиль.
.jpg)
Майже рік про O.Torvald нічого не було чути – з літа 2018 року гурт взяв творчу відпустку. Але з минулого тижня колектив знову в строю: музиканти презентували одразу дві нові пісні і кліпи на них і представили нового учасника гурту, а вже на жовтень готують щось велике й цікаве. В ефірі "РанокПРО" Євген Галич, лідер гурту O.Torvald розповів, коли вийде наступний альбом та як шукали нового ударника в гурт.
Ведучі:
Ярина Скуратівська, Євген Павлюковський
Євген Павлюковський: – То що ж саме велике й цікаве ви готуєте на осінь?
– 19 жовтня 2019 року у нас буде новий альбом, який ми анонсували ще минулого року. Ми до нього готуємося, нещодавно вийшли дві нові пісні.
І взагалі, ми повернулися і ми тут надовго.
Ярина Скуратівська: – А ви не забобонні, що визначаєте дату свого релізу аж настільки заздалегідь?
– Після того, що вже сталося 21 числа, я думаю, що нічого гірше вже не буде. Тому не має бути жодних проблем. Ми хочемо видати цей альбом, і ми його видамо.
Це буде повноцінний довгоочікуваний альбом, тому що два роки вже не було альбомів, а минулий рік ми взагалі мовчали повністю.
Все, що відбувалося у 2018 році, для мене було дуже складним. І усе, що я починав, для мене було не настільки цікаво, як раніше. Важкий був рік, і я хотів би, щоб його взагалі не було. Правда, як співав гурт "Тараканы", "то, что не убивает тебя, лишь делает железным".
ЄП: – Поява нової крові в колективі у вигляді дівчини-ударниці, на твою думку, якось змінить гурт?
– Вона уже змінює. Ми вже такі люди, які бачили майже все в цій країні і поза її межами, грали на великих фестивалях, розігрівали LinkinPark, Sum41, видавали платівки, провалювалися, злітали, бачили гроші і бачили безгрошів’я, коли не було нічого їсти, сварилися, билися, обіймалися, мирилися, мали відносини з фанатками, мали відносини без фанаток – у нас все було абсолютно. Нас чимось здивувати було дуже важко, адже ми такий шлях пройшли з 2005 року.
І тут з’являється дівчинка – просто іншопланетянка.
ЯС: – А як вона з’явилася?
– У 2018 від нас пішов барабанщик, з яким ми грали усе своє життя, це був наш товариш, друг і брат. І не хотілося ні з ким грати.
Потім ми знайшли класного чувака з рівненського гурту Merva, Саша Люлякін з Бумбоксу, коли його почув, сказав, що ніколи раніше такого не бачив – так він грає! І я не хочу з ним розставатися, мені подобається з ним грати, він мій братан.
А потім я побачив цю дівчинку з іншої планети, Hebi, побачив, як вона грає на барабанах. І тут я побачив, яким має бути O.Torvald після відпустки. І я їй написав.
Я очікував, що я їй напишу, скажу: "Я Женя Галич з O.Torvald", вона скаже: "Вау, це так круто, я буду з вами грати!" А я написав: "Можемо спробувати з тобою пограти?" – вона відповіла: "Можемо".
Потім вона приїхала на прослуховування, декілька годин ми грали. Я навіть не пам’ятаю, що точно відбувалося, але це було круто і ми знайшли спільну мову. Вона свіжа, вона всім горить. Це було дуже круто.
ЄП: – А що за акція у вас була з автобусом?
– Ми хотіли хуліганства, ми хотіли панкувати, ми хотіли показати Hebi людям. І всі пропозиції, які нам надходили протягом видання кліпів, нам не подобалися. Ми вийшли на вулицю покурити, і бачимо: стоїть мікроавтобус, а на ньому кріплення для багажу. І наш технік, Юра, каже: "Чуваки, а давайте посадимо Hebiв заторі на дах, і нехай вона грає на даху!" І ми такі: "О, давай!"
А на цьому бусі ні номеру телефона, нічого. Ми побачили, що всередині лежать якісь музичні інструменти, тому пішли по сусідніх репетиційних базах і дворах шукати власника. Знайшли власника, кажемо: "У нас є барабанщиця, хочемо затулити тобі її на дах буса, щоб вона в заторі пограла". Він каже: "Поїхали". І ми поїхали.
Ми думали спочатку, що це буде проблемою, адже у нас люди останнім часом один на одного чомусь постійно бичать. А тут ми виїхали, грали на даху автобуса – і всі знімали і просто кайфували від того, що відбувається.
Слухай більше в ефірі Радіо Промінь!
.jpg)
В ефірі "ДеньПРО" співачка Тоня Матвієнко розповіла про свою нову пісню "Доберман" та про створення кліпу до неї.
Ведучі:
Ольга Бабчук, Павло Туптинський
Ольга Бабчук: – Свою нову пісню "Доберман" ти присвятила своєму чоловікові Арсену Мірзояну, сказавши, що він схожий на добермана. Чим саме?
– У нас просто при написанні пісні виникло питання: наприкінці рядка можна було заспівати "мій хуліган", "мій доберман" чи "мій Мірзоян". Це ж рима, і отак воно співпало. Мені Вадим сказав, що Арсен дійсно схожий на цю породу собак. Він такий норовистий, захисник, покусати може, і завжди мене охороняє.
У моїй творчості з моїх вуст подібних слів ще не вилітало, і мені було цікаво, як це буде.
ОБ: – Ця пісня певною мірою стала для тебе експериментальною.
– Так, своєю танцювальністю… Перед тим, як ми прийшли на студію записувати пісню, я на студії з Альошею провела 3 чи 4 уроки на студії, щоби трошечки змінити мою манеру виконання, зробити її більш відривистою. Вона не хотіла, щоб я співала по-Тоніному, вона хотіла, щоб я співала по-її.
ОБ: – А ти готова була до таких змін?
– Так, готова.
ОБ: – А що це для тебе: відмова від себе, експеримент?..
– Це для мене розвиток. Я просто знаю, як я співаю, мені завжди хотілося спробувати щось інше. Сама я не можу це зробити – я себе не чую. Такі речі повинні контролюватися.
Всі співаки якось женуться за тим, щоби бути впізнаваними, коли вони співають, а мені хотілося, щоб не одразу оці "матвієнківські" ноти з’явилися і щоб люди сказали: "А, це Тоня".
Хоча, думаю, при живому виконанні воно все одно звучатиме так, як Тоня співає. Це ж на студії кожний подих чутно, а на сцені інакше.
ОБ: – Кліп на "Добермана" також не традиційним для тебе. Це просто зйомки пари, яка гуляє Нью-Йорком.
– Це важко назвати відеокліпом, так. Я просто вже втомилася від цих образів, сюжетів. А тут просто ми з Арсеном такі, які ми є в житті – наші "обнімашечки", "цілувашечки". Знімали просто на мобільний телефон, ходили, гуляли. У нас було досить мало часу на те, щоб зробити відео. Добре, що були друзі, вони нас повозили по найкращих місцях.
Я, чесно кажучи, не думала, що з цього щось вийде. Але мені дуже подобається. Це таке наше Home love video.
Якщо це пісня про Арсена – я хотіла, щоб Арсен просто був зі мною поряд. А спеціально його поставити і просто про нього співати – я, мабуть, не хотіла.
ОБ: – А хто вам допомагав створити це відео?
– Я не буду називати імен. Перший, хто мав монтувати це відео, сказав, що не знає, що з цим робити. "Ви просто назнімали щось, і все". Я засмутилася.
А вже другий докоряв нам, що ми так швидко ходимо, рухаємося, і йому не вистачає матеріалу. А у нас просто більше з Арсеном часу не було, бо вже ввечері ми співали на концерті.
На Таймс-сквер ми навіть побачили цих героїв: Маппет-шоу, Мікі-маусів. Довелося їм дати грошей, щоб вони зі мною потанцювали.
Ще був такий момент, ми йдемо з Арсеном набережною, і я дивлюсь: іде чоловік з двома доберманами! Я кажу: "Бігом знімай!", ми з Арсеном сідаємо на лавочку… Але цього кадру немає. Шкода.
ОБ: – Складається таке враження, що ти хочеш себе змінити.
– Це все – щоб цікавіше було пісню слухати, щоб я по-іншому звучала.
Це не відмова від себе. Ми прогресуємо. Там, де треба, я прийду і виспіваю, як раніше.
Усі ми, артисти, змінюємося, це життя. Зараз у мене такий період, я хочу бути жіночнішою, хочу відрізнятися вокально. Сказати, що я ставлю це за мету – це залежить від пісні.
Павло Туптинський: – "Добермана" тобі подарувала Альоша, пісню "Душа" тобі подарувала LAMA. Хто далі на черзі?
– У мене ще пісня Марічки Бурмаки лежить, я ніяк не можу її записати, усе руки не доходять. Я не пропаду.
ОБ: – А коли тебе можна буде почути наживо?
– Я ще не маю чітких дат. Це точно буде восени. Я готую нову програму, хочу взяти нових музикантів, щоб концерт був повністю наживо.
Лідер Kozak System про мовний закон: "З кожним таким законом українським музикантам дихається легше"
Про своє ставлення до прийнятого учора мовного закону в ефірі "РанокПРО" розповів мовний активіст Іван Леньо, лідер гурту Kozak System.
Ведучі:
Ярина Скуратівська, Євген Павлюковський
Іван Леньо вважає, що тепер, після прийняття закону буде тривала боротьба за його втілення у життя та розвиток української мови.
"Ви бачили мене учора під Верховною радою не самотнім, адже учора була величезна кількість відомих українців, відомих музикантів, творчих людей, в принципі, небайдужих, які зазвичай мають чіткий меседж до всього суспільства: в Україні має домінувати українська мова", – пояснив музикант.
Він наголосив, що закон не зазіхає на приватне життя, і кожен може спілкуватися між собою тією мовою, якою йому зручно.
"Натомість, у сфері обслуговування першою має йти українська мова. Це є природа будь-якої країни, і будь-які закони захищають своє, – переконаний Іван Леньо. – Цілком логічно, що зайшовши в будь-який заклад чи відкривши будь-яку інтернет-сторінку українець у своїй державі має читати українською. Це такий абсурд, що українці, яких у державі більшість, можуть прийти будь-куди і не отримати послугу українською мовою".
Музикант додав, що в принципі не особливо розраховує на те, що новий мовний закон дасть українським музикантам можливість стати більш популярними. Хоча, в контексті загальних тенденцій, кожний прийнятий закон дає україномовній музиці значні можливості для розвитку.
"Ми намагаємося робити якісну музику і ми не розраховуємо, що якісь закони полегшать нам шлях до глядача. Зрозуміло, що якщо ти робиш якісну і круту музику, то вона навіть через суперзаборони проб’ється і стане популярною, – переконаний Іван Леньо. – Але я розумію, що з кожним таким законом набагато легше дихається і твориться тим людям, які пишуть українською, тому що у них з’являється ще більше шансів потрапити в ефір. Це природно, і так має бути".
Нагадаємо, учора Верховна Рада схвалила закон про державну мову.
Чи треба слідкувати за своєю вагою, в ефірі програми "Без стереотипів" розповів доктор медичних наук, онкохірург Андрій Лукашенко.
Ведуча:
Ірина Коваль
Кажуть: "Треба полюбити себе таким, який ти є. І саме це буде корисно для здоров’я". Але чи так це насправді?
Не знаю, чи помітили ви, але у різних куточках світу розпочалися кампанії під гаслом "Полюби себе! Ти прекрасна! Пишаюся своїм тілом". В рекламах, на обкладинках журналів, на подіумах з’являються жінки-моделі або акторки XXL. Вони хочуть, щоб жінок з пишними формами сприймали, і щоб люди зрозуміли, що це красиво.
І в цей же час у більшості розвинених країн світу 35% мешканців страждають від ожиріння, яке викликає безліч хвороб, найвищі показники смертності – від серцево-судинних хвороб, діабету та онкології.
Молода дівчина чи парубок, які страждають від надмірної ваги, так і не зможуть зрозуміти, що варто зайнятися спортом і змінити раціон харчування, бо повірять акторці чи моделі, яка говорить, що вона прекрасна.
"Нам дуже важко психологічно зрозуміти, що з віком треба менше їсти. Японці, наприклад, майже не їдять. І у них (в Японії – ред.) за офіційною статистикою є 50 тисяч людей, яким більше 100 років, – розповів лікар Андрій Лукашенко. – Тобто з віком нам треба менше їсти, а також треба звернути увагу на те, щоб наша їжа була більше звернута у бік рослинної. Вважається, що краще за добу з’їдати 5 різних фруктів і овочів, і це буде краще, ніж їсти м'ясо".
У 2015 році вчені університету Саймона Фрейзера в Канаді провели опитування, яке довело, що рекламні кампанії за участю моделей XXLмають негативний вплив на спосіб життя людей. Жінки відмовляються від фізичних вправ і обирають калорійну їжу.
Перевірити, чи не страждаєте ви від надмірної ваги і чи не загрожують вам хвороби, дуже просто, адже наявність жиру в інших частинах тіла не така страшна, як в талії. Потрібно знати лише одне число – розмір талії в сантиметрах. Якщо у жінки більше 80 см, а у чоловіка 100 см – негайно до дієтологів та ендокринологів, щоб з’ясувати причину надмірної ваги. А потім – правильне харчування і фізкультура.
Раніше онколог розповів, що надмірна вага – це один з факторів ризику, що може призвести до раку.
Фото pixabay.com